225/7805/19

3/225/2050/2019

ПОСТАНОВА

іменем України

23 грудня 2019 року м.Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Качаленка Є.В.,

за участю секретаря судового засідання Федорцової І.С.,

захисника Бідашко І.Л.,

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6

розглянув справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Красіно Приморського краю Хасанського району, громадянка України, незаміжня, має на утриманні малолітню дитину, військовослужбець військової частини НОМЕР_1 радіотелефоніст радіовідділення радіовзводу роти зв`язку командного пункту польового вузла зв`язку, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.2 ст.172-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення, на підставі матеріалів які надійшли від військової комендатури м. Торецьк

ВСТАНОВИВ :

Старший солдат ОСОБА_1 у м.Торецьку в умовах особливого періоду відмовилась від виконання законних вимог командира, а саме: відмовилась виконувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 16.11.2019 року №550 про вибуття до пункту постійної дислокації частини у м.Конотоп Сумської області з 18.11.2019 року, а також відмовилась виконувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 20.11.2019 року №561 про вибуття до пункту постійної дислокації частини у м.Конотоп Сумської області з 21.11.2019 року, за що передбачена відповідальність ч.2 ст.172-10 КУпАП.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала, суду пояснила, що протокол про адміністративне правопорушення складений з порушеннями, без її присутності і не може бути належним та допустим доказом у справі. Наказ на підставі якого повинна була вибути у відрядження до м.Конотоп, вона не бачила та ніхто її з ним не ознайомлював. Ці накази оформлені з порушенням, і витяги з наказу не підписані командиром. Вибувати до пункту постійно дислокації у м.Конотоп вона не бажала, командуванням її інтереси враховані не були. У неї на утриманні є дитина, і знаходячись на службі у м. Торецьк вона заробляє набагато більше і має змогу краще забезпечити свою дитину. Вважає, що причина для відрядження командиром була надумана, і окрім неї серед військовослужбовців було багато бажаючих вибути до м.Конотоп, у зв`язку з чим, на її думку, підставами для відрядження слугувала особиста неприязнь командира. Психічні і поведінкові розлади заперечувала, командир дійсно відправляв її до госпіталю, але лікар сказала, що вона здорова.

Захисник Бідашко І.Л. просив провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Протокол складений не на місці вчинення правопорушення, зі спливом строків його складання, тобто з часу виявлення особи, яка вчинила правопорушення минуло більше 24 годин. Наказ про відрядження ОСОБА_1 був незрозумілий для останньої, особисто вона його не бачила і тому не зобов`язана була його виконувати.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суду пояснив наступне. Він є начальником польового вузла зв`язку і ОСОБА_1 знаходиться у нього в підпорядкуванні. 16.11.2019 року у зв`язку з великим навантаженням на особовий склад було видано наказ №550 про вибуття до пункту постійної дислокації в/ч НОМЕР_1 до м.Конотоп. Наказ було видано на підставі його рапорту. Враховуючи те, що ОСОБА_1 має спеціальність радіотелефоніст, у відрядження вирішили відправити її разом із ОСОБА_7 , але ОСОБА_1 виконати наказ командира відмовилась. Про відмову ОСОБА_1 вибувати у відрядження до м.Конотоп він доповів командиру в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_8 . Після чого, 21.11.2019 року командиром військової частини НОМЕР_1 повторно було видано наказ №561 про відрядження ОСОБА_1 , однак і його вона відмовилась виконувати. Витяг з наказів №550 та №561 доводились до відома ОСОБА_1 особисто ним на шикуванні перед всім особовим складом. Для відрядження ОСОБА_1 були складені всі необхідні умови, купувались квитки, але в день коли їй треба було їхати ОСОБА_1 відмовилась виходити з кімнати. Також зазначив, що підставою для відрядження було також те, що у ОСОБА_1 є неповнолітня дитина, а місто Конотоп знаходиться ближче до м.Києва і остання мала б змогу частіше бачитись з дитиною. Також додав, що були сумніви щодо психічного стану ОСОБА_1 , у зв`язку з чим її було направлено до лікарні м.Харкова з метою встановлення її психічного стану, але без її згоди обстеження провести неможливо.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , командир взводу зв`язку, пояснив наступне. 16.11.2019 року командиром військової частини НОМЕР_1 було видано наказ про відрядження ОСОБА_1 до пункту постійної дислокації м.Конотоп. Наказ щодо ОСОБА_1 було доведено до її відома під час шикування, виконувати наказ ОСОБА_1 відмовилась. Після чого, точне число не пам`ятає, було видано ще один наказ про відрядження ОСОБА_1 , але і його виконувати вона відмовилась, відмову свою ніяк не обґрунтувала тільки сказала «Дозвольте не відповідати». Також повідомив, що йому відомо, що командир ОСОБА_2 купував особисто квитки для ОСОБА_1 за власні кошти. Пояснення з приводу порушень ОСОБА_1 він надавав офіцеру комендатури у розташуванні у санаторії «Радуга», ОСОБА_1 також була там присутня.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , пояснила, що за фактом невиконання ОСОБА_1 наказів командиру їй нічого не відомо, однак додала, що ОСОБА_1 систематично не виконує накази командування. Особисто з нею вона проживала в одній кімнаті близько місяця, протягом цього періоду вела себе неадекватно, з цього приводу звернулась до командира з проханням відселити від неї ОСОБА_1 , у зв`язку з чим останню було відправлено до м.Торецьк.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , офіцер юридичної групи військової частини НОМЕР_1 , суду пояснила наступне. 16.11.2019 року командиром військової частини НОМЕР_1 було видано наказ №550 про відрядження ОСОБА_1 до м.Конотоп, наказ був у письмовій формі та був цілком зрозумілий. Наказ був доведений до відома ОСОБА_1 , однак остання виконати вимоги наказу відмовилась. З приводу відмови хотіли відібрати пояснення у ОСОБА_1 , але надавати пояснення з цього приводу вона також відмовилась. 20.11.2019 року повторно було видано наказ про відрядження ОСОБА_1 №561, який також доводився до її відома, але і його вона виконати відмовилась. На виконання вимог Статуту у ОСОБА_1 запитали чому вона не може виконати наказ командира, можливо у неї є якісь поважні причини, але вона відмовилась відповідати. За даним фактом проводилось службове розслідування. Також пояснила, що накази оголошуються як в усній формі так і у письмовій, і доводяться до відома як особисто, так і перед строєм. Зі слів командира їй відомо, що для вибуття ОСОБА_1 було створено всі належні умови, навіть було куплено квитки до м.Конотоп.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , пояснив наступне. 16.11.2019 року у м.Торецьк у військовій частині під час шикування ОСОБА_1 було доведено до відома наказ командира в/ч НОМЕР_1 про відрядження до м.Конотоп. Вибути до відрядження ОСОБА_1 відмовилась, повідомила, що наказ злочинний, але у чому саме злочинний відповідати не захотіла.

Суд, вислухав пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , допитав свідків, дослідив матеріли справи, дійшов наступного висновку.

Згідно ст.11 Статуту внутрішньої сліжби Збройних Сил України (Затверджено законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV) - військовослужбовець зобов`язаний свято і непорушно додержуватисяКонституції Українита Законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, поважати честь і гідність кожної людини; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати ОСОБА_9 своєї частини;

Відповідно до ст. 30 Статуту підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №103 від 23.11.2019 року, ОСОБА_1 ставиться у провину відмова від виконання законних вимог командира, тобто відмова виконувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 16.11.2019 року №550 та наказ командира військової частини НОМЕР_1 №561 від 20.11.2019 року про вибуття до пункту постійної дислокації частини у м.Конотоп Сумської області, правопорушення вчинене в умовах особливого періоду, за що передбачена відповідальність ч.2 ст.172-10 КУпАП.

Так, відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 м. Торецьк №550 від 16.11.2019 року, наказано вибути з району виконання бойових завдань в зоні проведення ООС на території Донецької та Луганської областей до пункту постійної дислокації м.Конотоп Сумської області з 18.11.2019 року для виконання службових завдань, старшого солдата ОСОБА_1 , радіотелефоніста радіовзводу роти зв`язку командного пункту польового вузла зв`язку. Підстава рапорт старшого лейтенанта ОСОБА_2 №16234 від 12.11.2019.

Ознак, які б вказували на очевидну злочинність наказу, судом не встановлено.

Зазначений наказ було доведено до відома ОСОБА_1 під час шикування особового складу на території розташування військової частини НОМЕР_1 у м.Торецьк, 16.11.2019 року. Ці обставини підтвердженні поясненнями свідків, допитаних в судовому засіданні.

Відповідно до рапорту начальника ПВЗ ОСОБА_2 , ОСОБА_1 відмовилась убути до ППД в/ч НОМЕР_1 в м.Конотоп згідно наказу командира в/ч НОМЕР_1 №550 від 16.11.2019 року. Причину відмови убути до ППД пояснювати відмовилась.

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №561 від 20.11.2019 року, ОСОБА_1 знову наказано вибути з району виконання бойових завдань в зоні проведення ООС на території Донецької та Луганської областей до пункту постійної дислокації м.Конотоп Сумської області з 21.11.2019 року для виконання службових завдань, старшого солдата ОСОБА_1 , радіотелефоніста радіовзводу роти зв`язку командного пункту польового вузла зв`язку. Підстава рапорт старшого лейтенанта ОСОБА_2 №16234 від 12.11.2019.

Ознак, які б вказували на очевидну злочинність наказу, судом не встановлено.

Зазначений наказ також було доведено до відома ОСОБА_1 під час шикування особового складу на території розташування військової частини НОМЕР_1 у м.Торецьк, що підтверджено поясненнями свідків, допитаних в судовому засіданні.

ОСОБА_1 обидва накази не виконала, продовжує залишатись у м.Торецьку.

Відповідно до статті 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ. Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін. Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов`язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов`язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.

З наведеного слідує, що ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , у разі неможливості виконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 550 від 16.11.2019 року, а в подальшому наказу №561 від 20.11.2019 року, повинна була діяти у відповідності з вимогами статті 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.

До тверджень ОСОБА_1 ,що підставою для відмови виконувати накази командира військової частини НОМЕР_1 , стало те, що самі накази вона не бачила, та з ними не ознайомлювалась, суд відноситься критично, розцінюючи їх як намагання уникнути адміністративної відповідальності, оскільки вони об`єктивно нічим не підтверджуються та спростовуються поясненнями свідків, допитах в судовому засіданні.

Аргументи ОСОБА_1 ,щодо витягів,які неможуть замінитисамі накази,суд неприймає,оскільки формуваннявитягів знаказів передбачено"Інструкцієюз діловодствау ЗбройнихСилах України",затвердженою НаказомГенерального штабуЗбройних СилУкраїни від07.04.2017№ 124. Те, що витяги відповідають наказам, підтвердила у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , офіцер юридичної групи військової частини НОМЕР_1 , яка приймала участь у підготовці цих наказів.

Доводи захисника стосовно того, що протокол про адміністративне правопорушення складено несвоєчасно та не на місці вчинення правопорушення, суд відхиляє, з огляду на те, що протокол складений з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, він підписаний уповноваженою особою, яка його склала, ОСОБА_1 , своїм підписом підтвердила факт роз`яснення їй вимогст.63 Конституції Українита прав і обов`язків, передбаченихст.268 КУпАП, а також те, що з протоколом та матеріалами ОСОБА_1 ознайомлена, другий екземпляр протоколу отримала. Протокол містить відомості про свідків правопорушення та засвідчений їх підписами. Ці свідки були допитані у судовому засіданні.

Щодо посилання захисника про те, що протокол складений з порушенням строків його складання, слід зауважити, що згідно ст.254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення. Початок перебігу такого строку пов`язаний не з безпосереднім часом вчинення правопорушення, а саме з моментом виявлення особи правопорушника.

За останнім наказом ОСОБА_1 була зобов`язана убути до м.Конотоп з 21.11.2019 року, тобто час скоєння правопорушення безпосередньо пов`язано із спливом доби 21.11.2019 року, кола вона фактично не поїхала з м.Торецьк. Об`єктивно зафіксувати таке правопорушення можливо лише починаючи з наступної доби, тобто з 22.11.2019 року. Суд враховує, що особою, уповноваженою складати протокол про військове адміністративне правопорушення за ст.172-10 КУпАП законодавець у ст.255 визначив уповноважені на те посадових особів органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. Офіцером військової комендатури Торецька протокол було складено 23.11.2019 року, тобто наступної доби після 22.11.2019 року коли можливо було виявити порушення, що об`єктивно пояснюється тим, що така особа є військовослужбовцем іншого підрозділу, який мав отримати повідомлення про порушення, отримати пояснення свідків і ОСОБА_1 , після чого скласти протокол. Відтак суд не приймає аргументи захисту щодо порушення строків складання протоколу на підтвердження відсутності складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1

Вiдповiдно достаттi 1 Закону України «Про оборону України»з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобiлiзацiю» вiд 17 березня 2014 року № 302/2014 в України настав особливий перiод. Скасування особливого перiоду буде здiйснено окремим Указом Президента України «Про демобiлiзацiю» пiсля стабiлiзацiї обстановки на сходi України. Станом на час розгляду справи особливий період не завершений.

Так, Верховний Суд однозначно сформулював правову позицію щодо тлумачення поняття «особливий період» (лист Верховного Суду від 13.07.2018 року №60-1543/0/2-18):

В постанові від 25.04.2018 року у справі №205/1993/17-ц (касаційне провадження №61-1664св17) Верховний Суд встановив, що особливий період діє в Україні від 17.03.2014 року, після оприлюдненняУказу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію». Також у цій справі наголошується, що Президент України відповідного рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав.

Окрім наведеної постанови, таку саму правову позицію сформульовано і в інших постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №131/1449/16-ц (касаційне провадження №61-4157св18); від 14.02.2018 у справі №727/2187/16-ц (касаційне провадження №61-3951св18); від 20.02.2018 у справі №640/4439/16-ц (касаційне провадження №61-4304св18) (Постанова №61-4304зпв18, 640/4439/16-ц); від 21.02.2018 у справі №211/1546/16-ц (касаційне провадження №61-4255св18) та ін. Таким чином, Верховний Суд, забезпечуючи єдність правозастосовної практики, дотримується правової позиції, згідно з якою особливий період в Україні діє.

Вина ОСОБА_1 підтверджується достатніми, належними та допустимими доказами по справі, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення №103 від 23.11.2019 року, поясненнями ОСОБА_1 , поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , допитаних в судовому засіданні, а також письмовими доказами, що містяться в матеріалах справи.

Суд проаналізував докази по справі з точки зору їх допустимості, об`єктивності, достатності та вважає доведеною повністю вину ОСОБА_1 за ч.2 ст. 172-10 КУпАП - як відмова від виконання законних вимог командира (начальника),вчинене в умовах особливого періоду.

Суд відмічає, що відмова виконувати накази командира суперечить Військовій присязі, яку дає кожен військовослужбовець, і зводить нанівець саму суть військової служби, знижує боєздатність підрозділу, і ставить під загрозу можливості обороняти Україну, захищати її суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність. В умовах особливого періоду така поведінка є більш суспільно-небезпечною, що знайшло своє відображення у кваліфікованому складі такого правопорушення, передбаченого ст.172-10 КУпАП.

При визначенні виду та розміру адміністративного стягнення, суд відповідно до вимог ст.33 КУпАП враховує всі обставини справи, характер вчиненого правопорушення, особу яка притягується до адміністративної відповідальності, ступінь його вини, майновий стан.

Так,особа,яка притягаєтьсядо адміністративноївідповідальності, ОСОБА_1 є військовослужбовцем,вчинила адміністративнеправопорушення проти встановленого порядку несення військової служби в умовах особливого періоду, раніше не притягалась до адміністративної відповідальності, має на утриманні малолітню дитину, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне призначити стягнення в межах санкції ч.2 ст.172-10 КУпАП у виді штрафу, оскільки на думку суду застосування до неї саме такого виду адміністративного стягнення є достатнім заходом впливу для виправлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та запобігання вчиненню нових правопорушень в подальшому.

Згідно ч. 1 п. 12 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» із змінами та доповненнями військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків, звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 172-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винною за ч.2 ст.172-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти стягнення у виді штрафу в розмірі 145неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 2465 (дві тисячі чотириста шістдесят п`ять) гривень 0 копійок

На підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» із змінами та доповненнями звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у п`ятнадцятиденний строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Строк пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці. В разі оскарження постанови перебіг строку давності виконання постанови зупиняється до розгляду скарги.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного суду через Дзержинський міський суд.

Суддя Є.В. Качаленко