-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
|
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.486-65-72 |
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
|
№ 18/331 |
24.07.07 р. |
За позовом: Підприємства об'єднання громадян „Українська юридична компанія”
Всеукраїнської організації інвалідів „Союз організацій інвалідів України”;
До: ЗАТ „Страхова компанія „КЮБІІ -УГПБ Іншуеренс”;
Про: стягнення 9 154 070,40 грн.
Суддя Мандриченко О.В.
Представники
Від позивача: Крижов С.В., представник, довіреність №7 від 16.04.2007 р.;
Від відповідача: Божко Ю.В., представник, довіреність б/н від 19.07.2007 р.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 9 154 070,40 грн. страхового відшкодування з мотивів, вказаних у позовній заяві.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач у наданому відзиві на позов та представник останнього у судовому засіданні позовні вимоги позивача заперечує, у задоволенні позову просить відмовити, посилаючись на наведене нижче:
-позивач умисно приховав дійсного власника застрахованого майна, оскільки дійсним власником майна є Компанія „ОСОБА_2.”, а в договорі зазначена Компанія „Nettleford Holding Ltd” та вигодонабувач -ОСОБА_1, який взагалі не може зазнати збитків в результаті настання страхового випадку, що є поданням свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування і є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування відповідно до пункту 3 частини 1 статті 991 Цивільного кодексу України, пункту 3 частини 1 статті 26 Закону України „Про страхування” та пункту 16.8. договору страхування;
-часткове знесення застрахового майна ПП „ОСОБА_3”, як орендарем земельної ділянки, на якій це майно було розташоване, не може розцінюватися як „зловмисна шкода” в розумінні умов договору страхування, зокрема, п. 3.8. Умов страхування, оскільки такі дії ПП „ОСОБА_3” не були визнані неправомірними в установленому законодавством порядку та в них не доведена наявність злого умислу. При цьому, відповідач посилається на постанову Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві від ІНФОРМАЦІЯ_1р. про відмову в порушенні кримінальної справи;
-при укладенні договору страхування від ІНФОРМАЦІЯ_2 р. страхувальник, не повідомивши відповідача про дійсного власника застрахованого майна, також не повідомив, що таке майно знаходиться на земельній ділянці, що передана в довгострокову оренду іншій юридичній особі -ПП „ОСОБА_3” ще ІНФОРМАЦІЯ_3 р., що суттєво впливає на ступінь ризику по договору страхування та є свідомим поданням неправдивих відомостей про об'єкт страхування, що є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування відповідно до пункту 3 частини 1 статті 991 Цивільного кодексу України, пункту 3 частини 1 статті 26 Закону України „Про страхування” та пункту 16.8. договору страхування;
-ні страхувальник, ні вигодонабувач не надали відповідачеві необхідні для виплати страхового відшкодування документи, передбачені п. 16.3. договору, тим самим позбавивши відповідача можливості повно та об'єктивно розслідувати обставини настання випадку, в результаті настання якого було пошкоджено застраховане майно;
-у вигодонабувача по договору страхування -ОСОБА_1, відсутній майновий інтерес по відношенню до застрахованого майна. Зазначення позивачем у договорі страхування ОСОБА_1, в якості вигодонабувача, порушує статтю 980 Цивільного кодексу України, частину 4 статті 3, статтю 4 Закону України „Про страхування”, оскільки зазначена особа не має жодного майнового інтересу до застрахового майна та не зазнає жодних збитків в результаті його пошкодження, а отже не має права на отримання страхового відшкодування.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд вважає позовні вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. При цьому, господарський суд виходить з наведеного нижче.
ІНФОРМАЦІЯ_2 р. між відповідачем та Компанією „Nettleford Holding Ltd” був укладений договір страхування майна -будівлі, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Андріївський узвіз, 14/16, оформлений у вигляді сертифікату страхування: страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ НОМЕР_1.
Відповідно до п. 1.2. договору страхування отримувачем виплати (вигодонабувачем) є ОСОБА_1 (громадянин США).
Відповідно до п. 2 договору у якості його невід”ємної складової частини є Умови відповідного виду страхування.
Як визначено статтею 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Статтею 980 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з:
1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування);
2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування);
3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Матеріали справи свідчать про те, що власником застрахованого майна є Компанія „ОСОБА_2.”, що підтверджується договором купівлі-продажу від ІНФОРМАЦІЯ_4р., зареєстрованим у Державному реєстрі правочинів від ІНФОРМАЦІЯ_4 р. за НОМЕР_2, довідкою-характеристикою Комунального підприємства „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна” від ІНФОРМАЦІЯ_5р. НОМЕР_3. Право власності Компанії „ОСОБА_2.” на застраховане майно зареєстроване Комунальним підприємством „Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна” у реєстровій книзі НОМЕР_4 за реєстровим номером НОМЕР_11 від ІНФОРМАЦІЯ_6р.
Статтею 1 Закону України „Про страхування” передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Укладеним між сторонами договором страхування, зокрема пунктом 6 визначено, що об'єкт страхування: майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим майном.
Відповідно до пункту 2.1. розділу 3 Умов страхування застраховане майно означає майно, визначене в цьому договорі, що належить страхувальнику або перебуває на відповідальному зберіганні чи комісії, або за яке він несе відповідальність чи має інші майнові інтереси.
Частиною 4 статті 3 Закону України „Про страхування” визначено, що страхувальники мають право при укладанні договорів особистого страхування призначати за згодою застрахованої особи фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів) для отримання страхових виплат, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.
Враховуючи вищезазначені обставини, якщо власник будь-яким чином передав ризик випадкового пошкодження (псування майна) іншій особі, то в договорі страхування страхувальником має зазначатися особа, що зазнає збитків в результаті настання страхового випадку (вигодонабувач). Тобто, об'єктом страхування має виступати майновий інтерес третьої особи, пов'язаний з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим майном, за умови, якщо ця особа може зазнати збитків в результаті настання страхового випадку.
Пунктом 3 частини 1 статті 989 Цивільного кодексу України, частиною 1 статті 21 Закону України „Про страхування” та пунктом 17.1.2. договору страхування передбачено, що страхувальник зобов'язаний при укладенні договору страхування надати інформацію страховикові про всі відомі йому обставини, що мають значення для оцінки страхового ризику. Подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування відповідно до пункту 3 частини 1 статті 991 Цивільного кодексу України, пункту 3 частини 1 статті 26 Закону України „Про страхування” та пункту 16.8. договору страхування.
При укладенні договору страхування Компанія „Nettleford Holding Ltd” не повідомила відповідача, що вона не є власником майна, яке приймається відповідачем під страховий захист.
Вищезазначені обставини свідчать про те, що в результаті настання страхового випадку згідно з укладеним між сторонами договором ані вигодонабувач, ані страхувальник не могли зазнати збитків в результаті пошкодження застрахового майна, про що останній знав при укладенні договору страхування.
Матеріалами справи підтверджується, що в період з ІНФОРМАЦІЯ_7 р. по ІНФОРМАЦІЯ_8р. застраховане майно було частково знесене орендарем земельної ділянки, на якій майно було розташоване, - ПП „ОСОБА_3”.
Твердження позивача про те, що зазначені дії ПП „ОСОБА_3” мають кваліфікуватися як страховий випадок по договору страхування, а саме „зловмисна шкода” з посиланням на довідку Подільського РУ ГУ МВС України у м. Києві від ІНФОРМАЦІЯ_9р. НОМЕР_5, лист Подільської районної у м. Києві державної адміністрації від ІНФОРМАЦІЯ_10р. НОМЕР_6, лист Київської міської державної адміністрації від ІНФОРМАЦІЯ_11 р. НОМЕР_7, лист Міністерства внутрішніх справ України від ІНФОРМАЦІЯ_12 р. НОМЕР_8, спростовується наведеним нижче.
Відповідно до частини 1 пункту 11 договору страхування сторони погодились, що покриття за цим договором надається тільки щодо страхових випадків:
-вогонь, блискавка, вибух, зіткнення, повітряні судна;
-шторм та буря, пошкодження водою з водопровідних систем;
-бунти, страйки, зловмисна шкода;
-землетрус.
Частиною 2 пункту 11 договору страхування передбачено, що збиток, руйнування чи пошкодження через будь-які інші ризики виключається з цього договору.
Відповідно до пункту 3.8. Умов страхування „зловмисна шкода” в розумінні договору страхування -це шкода, заподіяна неправомірними діями третіх осіб за умови доведення наявності в таких діях злого умислу.
Виходячи зі змісту статті 16 Закону України „Про страхування” договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України „Про страхування” страховий випадок -це подія, передбачена договором страхування, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Згідно з пунктом 1.2. Умов страхування страховик відшкодовує страхувальнику вартість застрахованого майна у разі, якщо застраховане майно було втрачено чи пошкоджено внаслідок страхових випадків, вказаних у Сертифікаті.
На час настання страхового випадку ПП „ОСОБА_3” на законних підставах відповідно до умов договору оренди від ІНФОРМАЦІЯ_3 р. НОМЕР_9 було орендарем земельної ділянки, на якій знаходилось застраховане майно.
Часткове знесення застрахованого майна ПП „ОСОБА_3”, як орендарем земельної ділянки, на якій це майно було розташоване, не може розцінюватися як „зловмисна шкода” в розумінні умов договору страхування, зокрема п. 3.8. Умов страхування, оскільки такі дії ПП „ОСОБА_3” не були визнані неправомірними у встановленому законодавством порядку та в них не доведена наявність злого умислу, що підтверджується, зокрема, постановою Подільського РУ ГУ МВС України в м. Києві від ІНФОРМАЦІЯ_1р. про відмову в порушенні кримінальної справи.
Посилання позивача на підтвердження настання страхового випадку („зловмисна шкода”) на його неодноразові звернення до правоохоронних органів з приводу бездіяльності працівників міліції під час пошкодження застрахованого майна та на документи з цього приводу (скарги позивача та відповіді на них, зокрема, лист Генеральної прокуратури України від 15.12.2006 р. №07/2/1-14477-06, лист Міністерства внутрішніх справ України від 16.11.2006 р. №14764/Лц, протест Прокуратури м. Києва №07/4-301вих-06 від 14.12.2006 р.) не мають відношення до факту настання чи ненастання страхового випадку за умовами договору страхування та безпосередньо до класифікації страхового випадку, оскільки для такої класифікації має значення лише той факт, що застраховане майно було пошкоджене в результаті дії ПП „ОСОБА_3”, а не працівників міліції, та такі дії ПП „ОСОБА_3” та/або будь-кого з його працівників чи посадових осіб не були в установленому порядку визнані протиправними та злочинними.
Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Повідомлення Господарського суду Харківської області НОМЕР_10 до Генеральної прокуратури також не може бути розцінене як належний та допустимий доказ настання страхового випадку, оскільки ним встановлений лише факт руйнування застрахованого майна, а не факт настання страхового випадку відповідно до умов договору страхування.
Слід також зазначити про те, що при укладенні договору страхування від ІНФОРМАЦІЯ_2р. страхувальник не повідомив відповідача про те, що майно знаходиться на земельній ділянці, що передана в довгострокову оренду іншій юридичній особі -ПП „ОСОБА_3”, що суттєво впливає на ступінь ризику по договору страхування та є свідомим поданням неправдивих відомостей про об'єкт страхування, а отже, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 991 Цивільного кодексу України, пункту 3 частини 1 статті 26 Закону України „Про страхування” та пункту 16.8. договору страхування, підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.
Відповідно до пункту 16.3. договору страхування страхувальник при настанні страхового випадку має надати страховику наступні документи:
-заповнена, підписана і скріплена печаткою страхувальника заява про настання страхового випадку, згідно форми, наданої страховиком для даного виду страхового випадку;
-оригінал (або копія) договору страхування;
-документи компетентних органів (МВС, пожежної охорони, метеослужби та інше), які підтверджують факт, причини і обставини настання збитку чи пошкодження;
-документи, які підтверджують повноваження страхувальника (отримувача виплати) на отримання страхового відшкодування;
-висновок експертизи, проведеної експертом, або висновком аварійного комісара, якого призначив страховик або страхувальник за письмовою згодою страховика. У разі необхідності страховик має право обґрунтовано вимагати додаткових документів, необхідних для з”ясування розміру і обставин страхового випадку. Страховик має право робити запити про отримання відомостей, пов'язаних з страховим випадком до підприємств, установ, організацій відповідно до чинного законодавства України.
Як вбачається з матеріалів справи та з листування між сторонами позивачем не були надані всі необхідні документи, які б підтверджували настання страхового випадку за договором у вигляді сертифікату страхування: страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ НОМЕР_1.
Відносно договору відступлення права вимоги від ІНФОРМАЦІЯ_13 р., за яким ОСОБА_1 передав, а позивач прийняв на себе право вимоги страхового відшкодування у ЗАТ „СК „К”ЮБІІ УГПБ Іншуеренс”, що належало ОСОБА_1 за договором, слід зазначити про наступне.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язання може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За змістом статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлене договором або законом.
При цьому, відповідно до статті 518 Цивільного кодексу України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав до первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором.
Як вже було зазначено вище, у вигодонабувача за договором страхування -ОСОБА_1, відсутній майновий інтерес по відношенню до застрахованого майна, що є порушенням статті 980 Цивільного кодексу України, частини 4 статті 3, статтю 4 Закону України „Про страхування”.
Враховуючи вищезазначені обставини, у господарського суду відсутні правові підстави для задоволення позову.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
В И Р І Ш И В:
1. У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
2. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
|
Суддя |
О.В. Мандриченко |
скопійовано
-
скопійовано
-
