Провадження № 4-с/487/73/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2019 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Гаврасієнко В.О., за участю секретаря судового засідання Полінкевич К.Г., розглянувши скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Д.О., стягувач по справі – Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», -

В С Т А Н О В И В:

21.08.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Д.О., стягувач по справі - Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль». 13.09.2019 року до суду надійшла уточнена скарга ОСОБА_1 , у якій останній просив визнати неправомірними дії приватного виконавця Куліченко Д.О. щодо проведення опису квартири АДРЕСА_1 , щодо направлення заявки до ДП «Сетам» про проведення публічних торгів квартири АДРЕСА_1 , скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Д.О. про опис та арешт майна боржника від 16.05.2019 року та скасувати заявку щодо проведення реалізації квартири АДРЕСА_1 .

В обґрунтування скарги заявник зазначає, що на виконанні приватного виконавця Куліченко Д.О. перебуває виконавче провадження по виконанню виконавчого листа №487/4401/15-ц від 12.08.2016 року виданого Заводським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором в сумі 3017309,10 грн. При виконанні зазначеного виконавчого провадження приватним виконавцем Куліченко Д.О. проведено опис квартири АДРЕСА_1 , яка належить заявнику та перебуває в іпотеці АТ «Райффайзен Банк Аваль». В даній квартири зареєстрована та проживає донька заявника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є неповнолітньою. Заявник вважає, що діями приватного виконавця порушуються права його неповнолітньої доньки, продаж квартири є незаконним, так як дозвіл на реалізацію нерухомого майна, право користування яким мають діти, службою у справах дітей не надано та направлення заявки щодо продажу квартири до ДП «Сетам» порушує права неповнолітньої дочки заявника. На підставі викладеного заявник просив скаргу задовольнити.

До судового засідання заявник не з`явився, надав до суду заяву про розгляд скарги за його відсутності, скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Приватний виконавець Куліченко Д.О. до судового засідання не з`явився, у заяві просив розглядати скаргу за його відсутності, у задоволенні скарги відмовити.

Також до суду від приватного виконавця Куліченко Д.О. надійшли заперечення, в яких останні зазначив, що у нього на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 487/4401/15-ц, виданого Заводським районним судом м. Миколаєва 12.08.2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» боргу в загальному розмірі 3017309,10 грн. При виконанні зазначеного виконавчого провадження приватний виконавець діяв відповідно до вимог діючого законодавства, права боржника порушені не були, тому просив суд в задоволенні скарги відмовити.

Представник АТ «Райффайзен Банк Аваль» до судового засідання не з`явився, надіслав до суду заперечення на скаргу, у яких просив відмовити у задоволенні скарги, посилаючись на те, що приватний виконавець Куліченко Д.О. не порушив норм діючого законодавства та на законних підставах виніс постанову про опис і арешт майна боржника.

Згідно ч.2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши матеріали скарги, матеріали цивільної справи № 487/4401/15-ц, судом встановлено:

На примусовому виконанні приватного виконавця Куліченко Д.О. перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 487/4401/15-ц, виданого Заводським районним судом м. Миколаєва 12.08.2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» боргу в загальному розмірі 3017309,10 грн.

08.02.2019 року приватним виконавцем на підставі вищевказаних документів та ст.ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження копію якої направлено боржнику до виконання, а стягувачу до відома.

16 травня 2019 року приватним виконавцем на підставі ст. 56 Закону винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, а саме, квартири АДРЕСА_1 .

17 липня 2019 року з метою належного та своєчасного виконання вищевказаного рішення суду приватним виконавцем до Миколаївської філії ДП «СЕТАМ» подано заявку на реалізацію арештованого майна.

Але постанова була складена в порушення норм законодавства на які послався боржник у скарзі, вказані обставини знайшли своє підтвердження.

Відповідно до п. 2 розділу VII Порядку реалізації арештованого майна реалізація предмета іпотеки здійснюється відповідно до вимог Порядку з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом та Законом України «Про іпотеку».

Згідно вимог ст.1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 ст.7 Закону України «Про іпотеку» визначено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленим іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь - якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

За таких обставин, під час укладення договору іпотеки, іпотекодавець дійсно обізнаний з можливими наслідками не виконання зобов`язань, які забезпечені іпотекою.

Судом встановлено, що неповнолітня дочка заявника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради від 08.10.19 року та довідкою ЖКП «Південь» від 17.11.2009 року.

Статтею 3 Конвенції «Про права дитини», схваленої резолюцією 44-сесії Генеральної Асамблеї ООН 44/25 від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою ВР України від 27 лютого 1991 року №789-ХП передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

Отже , у випадку наявності будь-якої правової колізій, неповноти, нечіткості або суперечливості законодавства, що регулює спірні правовідносини, що стосуються інтересів дитини, з урахуванням положень статті 3 Конвенції «Про права дитини», пріоритети повинні надаватися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Пунктом 28 Інструкції передбачено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.

Всупереч даній нормі приватний виконавець не звернувся до органу опіки і піклування за дозволом.

Згідно вимог ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

Порядок проведення електронних торгів встановлюється наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року №2831/5 "Про затвердження порядку реалізації арештованого майна". Відповідно до цього Порядку - реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до ст.57 Закону України "Про виконавче провадження" (Розділ II, п.1);- організатор здійснює внесення до Системи інформації про арештоване майно (формування лота) та його реалізацію за заявкою відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця (Розділ II п.2); - заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із такими документами (в електронній або паперовий формі), зокрема у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, - копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду (Розділ II п.3 абз.7); не підлягає передачі на реалізацію майно, щодо якого наявний письмовий висновок експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі, якщо витрати, пов`язані зі зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано (Розділ II п.3 абз.9).

Згідно п. 28 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29 вересня 2016 року № 2832/5), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.

Проте копія дозволу органу опіки та піклування суду до заявки на реалізацію майна не надавалась.

З досліджених в судовому засіданні матеріалів справи вбачається, що приватним виконавцем Куліченко Д.О., разом із заявкою на реалізацію арештованого майна від 17 липня 2019 року, не направлено до ДП «Сетам», зокрема, копію дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду.

Таким чином, відсутність відповідного дозволу свідчить про неможливість передачі на реалізацію нерухомого майна, що належить боржнику.

Завдання щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), відповідно до Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

Статтею 1 Законом України «Про виконавче провадження» регламентовано, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Таким чином, в суді знайшли підтвердження обставини на які посилалась у скарзі заявник, тому скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 258-260, 268, 354, 355, 447 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Д.О., стягувач по справі – Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Д.О. про опис та арешт майна боржника від 16.05.2019 року у виконавчому провадженню № 58325600.

Визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Д.О. щодо проведення опису квартири АДРЕСА_1 та направлення заявки на реалізацію арештованого майна від 17.07.2019 року до ДП «Сетам».

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського Апеляційного суду, або через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя : В.О. Гаврасієнко