ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8569/19 Справа № 174/259/19

Суддя у 1-й інстанції - Борцова А. А. Суддя у 2-й інстанції - Каратаєва Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2019 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого – Каратаєвої Л.О.

суддів – Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.,

за участю секретаря судового засідання – Літвінової А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” на рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 26 липня 2019 року по справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А:

19 березня 2019 року АТ КБ “ПриватБанк” звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 21943,48 грн., яка складається з наступного: 1350,17 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 5848,55 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 13223,64 грн. – нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 500 грн. – штраф (фіксована частина); 1021,12 грн. - штраф (процентна складова) (а.с.3-6).

Рішенням Вільногірвського міського суду Дніпропетровської області від 26 липня 2019 року у задоволенні позову АТ КБ “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовлено (а.с.92-96).

Не погодившись з рішенням суду, АТ КБ “ПриватБанк”, звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі (а.с.99-104).

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження факту укладення з відповідачем кредитного договору та досягнення згоди щодо істотних умов цього договору, позивачем надано до суду завірену анкету – заяву відповідача про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 17.09.2011 року, з якої слідує, що відповідач погодився з тим, що вказана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами й Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним і банком договір про надання банківських послуг та виявив бажання отримати платіжну карту кредитка «Універсальна» та зарплатну картку. Відомостей про те, що відповідач отримав від позивача кредит, його розмір та відомості про отримання кредитної картки чи кредитних коштів вказана заява не містить (а.с. 13).

На підтвердження досягнення згоди щодо істотних умов цього договору між сторонами позивачем також надано копію довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» за договором SAMDN50000050245630, тип карти MasterCardMaas, яку 17.09.2011року підписано відповідачем (а.с. 14) та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, що підписаний головою Правління ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_2 (а.с. 15-48).

На підтвердження розміру заборгованості відповідача ОСОБА_1 , позивачем надано розрахунок заборгованості за договором б/н від 17.09.2011 року (а.с. 7-10), згідно якого останній, станом на 31.05.2015, мав заборгованість у розмірі 2062,08 грн., з яких 1994,40 грн. – загальний залишок заборгованості за наданим кредитом та 67,68 грн. загальний залишок заборгованості за процентами. Також надано розрахунок заборгованості за договором № б/н від 17.09.2011 року (а.с.10-12), згідно якого відповідач, станом на 08.01.2019 року, має заборгованість у розмірі 21943,48 грн. із них: 1350,17 грн. – тіло кредиту, 5848,55 грн. - нараховані відсотки, 13223,64 грн. – нарахована пеня, 1521,12 грн. - заборгованість по судовим штрафам.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту укладання між сторонами у належній формі кредитного договору, оскільки позивачем не надано доказів того, що відповідач отримував кредитну картку та кредитні кошти у розмірі 5000 грн. і користувався ними, а надані позивачем Умови та Правила отримання банківських послуг не містять відомостей про дату їх прийняття та затвердження, а також підпису відповідача, тому позивачем не доведено, що під час підписання заяви-анкети про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в ПриватБанку відповідач ОСОБА_1 був ознайомлений саме з цими Умовами та Правилами.

Крім того, позивачем не доведено, що відповідач має заборгованість по поверненню кредитних коштів у розмірі, зазначеному у позовній заяві, що становить 21943,48 грн., оскільки сам по собі розрахунок заборгованості, здійснений банком, не може бути єдиним та безумовним доказом розміру наявної заборгованості за кредитним договором, крім того позивачем на підтвердження розміру заборгованості надано розрахунок, який є незрозумілим (а.с. 10-12), так як зазначення складових заборгованості у відповідних графах не співпадають з сумами та назвами складових заборгованості, вказаних в підсумковій частині розрахунку після таблиці, без наведення математичного обґрунтування, що унеможливлює визначення як складових цієї заборгованості, так і її загальної суми, часу її виникнення, а інших належних доказів на підтвердження розрахованої позивачем кредитної заборгованості, зокрема, виписки по картковому рахунку позичальника, даних про рух на ньому коштів тощо позивачем не надано. До того ж, вказаний розрахунок не містять достатніх даних про особу, яка їх здійснила, оскільки крім підпису цієї особи без зазначення її прізвища, інші ідентифікуючі дані відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

За ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст. 1055 ЦК України).

При цьому, з дослідженої судом анкети-заяви не вбачається розміру кредитного ліміту, не визначено за яким тарифом та з якою процентною ставкою відповідач отримав кредитну картку та на яких умовах, що не дає суду можливості визначити умови кредитного договору та відповідно перевірити правильність розрахунку заборгованості.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем надані належні докази на підтвердження заборгованості, не можуть бути прийняті до уваги з огляду на наступне.

В анкеті-заяві міститься розділ «Виявляю бажання оформити на своє ім`я», зі змісту якого вбачається, що позичальник зазначає свої пропозиції відносно умов надання банківських послуг, які в подальшому розглядаються банком для визначення істотних умов договору. Так, в даному розділі запропоновані послуги щодо отримання картки, а саме: платіжна картка кредитка Універсальна, карта Gold, пенсійна картка, зарплатна карта, сберкнижка (депозит), дебетова особиста карта, ідентифікація за паспортом, проте даний розділ не містить відміток про обрання позичальником конкретної послуги. Крім того, в графі щодо встановлення ліміту на платіжну картку відсутня будь-яка інформація щодо визначення його розміру та розміру процентної ставки.

Разом з цим, надана анкета-заява не містить будь-якої інформації щодо умов кредитування, типу кредитної картки, строку її дії, дати отримання картки позичальником та її номер, відсутня інформація щодо розміру встановленого ліміту кредитної картки.

Звертаючись з позовними вимогами банк у своїй заяві зазначив про отримання позичальником кредиту у розмірі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, однак дані обставини не підтвердженні належними та допустимими доказами, оскільки розмір кредитного ліміту зазначено лише в тексті позовної заяви, тоді як в кредитному договорі, наданому банком, така інформація відсутня.

З розрахунку заборгованості вбачається, що банком нарахована заборгованість за пенею та штрафом, тоді як в анкеті-заявці підписаної позичальником відсутня інформація щодо нарахування даної неустойки.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що позичальником проводилися операції щодо зняття коштів та погашення заборгованості, що відображено в розрахунку та виписці по картрахунку, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки розрахунок заборгованості та виписка за рахунком є лише калькуляцією, якою позивач обґрунтовує розмір своїх вимог та не є первинним документом, що підтверджує укладення договору на умовах, вказаних банком у позовній заяві, що також узгоджується з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року № 61-5191св18.

Крім того, в наданій виписці по картрахунку відсутня особиста інформація для встановлення особи позичальника, окрім ім`я та прізвища та не зазначено, що дана виписка надана відносно укладеного кредитного договору від 17.09.2011 року, наведені в ній номери кредитних карток в кредитному договорі не зазначено.

Враховуючи те, що за матеріалами справи неможливо встановити розмір кредитного ліміту встановленого на картку, суд позбавлений можливості визначити тіло кредиту.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач своїм підписом у заяві засвідчив, що він ознайомлений та згодний з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки загальне зазначення у анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку не можуть свідчити про той факт, що саме ці Умови та Правила надавались відповідачу, що саме ці Умови та Правила мав на увазі відповідач підписуючи анкету-заяву, оскільки не надано позивачем підписані Умови та Правила.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами та обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст. 634 ЦК України за змістом якої – договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період – з часу виникнення спірних правовідносин.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку – в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 17.09.2011 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

У ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою – споживачем банківських послуг (ч.1 ст. 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі – Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 ч.1 ст. 1 Закону № 1023-XII споживач – фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

З огляду на зазначене, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору позивач дотримав вимог, передбачених ч.2 ст. 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону – споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Таким чином, порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Згідно ст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» – залишити без задоволення.

Рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 26 липня 2019 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.

Судді: