open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Справа № 160/4060/19
Моніторити
Постанова /24.12.2019/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /23.12.2019/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /25.11.2019/ Касаційний адміністративний суд Постанова /30.10.2019/ Третій апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /23.10.2019/ Третій апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /30.09.2019/ Третій апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /03.09.2019/ Дніпропетровський окружний адміністративний суд Дніпропетровський окружний адміністративний суд Ухвала суду /17.07.2019/ Дніпропетровський окружний адміністративний суд Дніпропетровський окружний адміністративний суд Постанова /25.06.2019/ Третій апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /18.06.2019/ Третій апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /28.05.2019/ Третій апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /10.05.2019/ Дніпропетровський окружний адміністративний суд Дніпропетровський окружний адміністративний суд Ухвала суду /10.05.2019/ Дніпропетровський окружний адміністративний суд Дніпропетровський окружний адміністративний суд Ухвала суду /07.05.2019/ Дніпропетровський окружний адміністративний суд Дніпропетровський окружний адміністративний суд Ухвала суду /07.05.2019/ Дніпропетровський окружний адміністративний суд Дніпропетровський окружний адміністративний суд
emblem
Справа № 160/4060/19
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Постанова /24.12.2019/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /23.12.2019/ Касаційний адміністративний суд Ухвала суду /25.11.2019/ Касаційний адміністративний суд Постанова /30.10.2019/ Третій апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /23.10.2019/ Третій апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /30.09.2019/ Третій апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /03.09.2019/ Дніпропетровський окружний адміністративний суд Дніпропетровський окружний адміністративний суд Ухвала суду /17.07.2019/ Дніпропетровський окружний адміністративний суд Дніпропетровський окружний адміністративний суд Постанова /25.06.2019/ Третій апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /18.06.2019/ Третій апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /28.05.2019/ Третій апеляційний адміністративний суд Ухвала суду /10.05.2019/ Дніпропетровський окружний адміністративний суд Дніпропетровський окружний адміністративний суд Ухвала суду /10.05.2019/ Дніпропетровський окружний адміністративний суд Дніпропетровський окружний адміністративний суд Ухвала суду /07.05.2019/ Дніпропетровський окружний адміністративний суд Дніпропетровський окружний адміністративний суд Ухвала суду /07.05.2019/ Дніпропетровський окружний адміністративний суд Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 грудня 2019 року

Київ

справа №160/4060/19

адміністративне провадження №К/9901/32127/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Тацій Л.В.,

суддів: Стрелець Т.Г., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2019 року (постановлену в складі: головуючого судді Златіна С.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року (ухвалену в складі: головуючого судді Чумака С.Ю., суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В.) по справі № 160/4060/19 за позовом ОСОБА_1 до Новопавлівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимога на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 про визнання протиправним і скасування рішення, -

в с т а н о в и в:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Новопавлівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність та зобов`язати Новопавлівську сільську раду Межівського району Дніпропетровської області розглянути проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства громадянину України ОСОБА_1 на території Новопавлівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області;

- визнати протиправним та скасувати рішення сорок шостої сесії сьомого скликання Новопавлівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області від 24 квітня 2019 року № 1177-46/VIІ "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачі її у власність громадянці ОСОБА_2 ".

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.09.2019, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року, закрито провадження по даній адміністративній справі та роз`яснено позивачу, що розгляд цієї категорії спорів віднесено до цивільної юрисдикції.

Ухвалюючи таке рішення, суди виходили з того, що позовні вимоги стосуються правомірності розпорядження відповідача земельною ділянкою, яка на підставі рішення, прийнятого ним рішення надана у власність третій особі, а отже, існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Такий спір має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Позивач, не погодившись з ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2019 року та постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.10.2019, подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Верховний Суд ухвалою від 25 листопада 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

Ухвалою від 23.12.2019 Верховний Суд призначив справу до розгляду у порядку письмового провадження.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб.

Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.09.2019 та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 30.10.2019 року відповідають, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Приписами п.1 ч.1 ст.19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 46 КАС України, відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Пункт 7 ч. 1 ст. 4 КАС України визначає, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Як установлено судами попередніх інстанцій та згідно з матеріалами справи, 30 серпня 2018 року Новопавлівською сільською радою Межівського району Дніпропетровської області прийнято рішення № 883-35/VII про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_1 .

Проект було розроблено, сформовано запитувану земельну ділянку та присвоєно їй кадастровий номер - 1222685500:02:004:0456.

24 квітня 2019 року Новопавлівською сільською радою Межівського району Дніпропетровської області прийнято рішення № 1177-46/VII, згідно з яким громадянці ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж тієї ж самої земельної ділянки кадастровий номер 1222685500:02:004:0456 для ведення особистого селянського господарства розміром 2,00 га. за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту яка знаходиться на території Новопавлівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області.

Рішенням Новопавлівської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області від 25 липня 2019 року № 1323-49/VII затверджено проект землеустрою на земельну ділянку кадастровий номер 1222685500:02:004:0456 та передано останню у власність третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці відповідача ОСОБА_2 .

Закриваючи провадження по справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що фактично між позивачем та третьою особою виник спір про право - право користування (володіння) однією земельною ділянкою за кадастровим номером № 1222685500:02:004:0456, що унеможливлює розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до статті 3 ЗК України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Положеннями частини третьої статті 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За змістом частин першої - третьої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Пунктом "б" частини першої статті 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в розмірі не більше 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 ЗК України.

Положеннями статті 123 ЗК України визначено, що передача земельних ділянок відбувається шляхом прийняття рішення на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Згідно з частиною шостою статті 186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

З наведених норм можна зробити висновок, що набуття особами права власності або користування на земельну ділянку відбувається поетапно - починається з отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, який оформлюється відповідним рішенням органу місцевого самоврядування або органу державної влади, погодження та затвердження такого проекту землеустрою, а закінчується рішенням про передачу земельної ділянки у власність або користування та державною реєстрацією права на земельну ділянку шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, надання дозволу на розробку проекту землеустрою, як і надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, є лише стадіями набуття особою права власності або користування на земельну ділянку.

У постанові від 17 жовтня 2018 року (№ 380/624/16-ц) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак, отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не являється правовстановлюючим актом.

Відтак - правовідносини, пов`язані з прийняттям та реалізацією такого рішення не підпадають під визначення приватноправових, оскільки не породжують особистих майнових прав та зобов`язань осіб. При прийнятті такого рішення орган державної влади виконує дозвільну функцію, що притаманна органу державної влади у публічно-правових відносинах.

За таких підстав, спір як щодо рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, так і оскарження дій суб`єкта владних повноважень щодо надання чи відмови у наданні такого дозволу є публічно-правовим, а отже підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Водночас, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що якщо визнання недійсним рішення відповідача впливає на права третьої особи, то в такому випадку існує спір про право, що у свою чергу унеможливлює його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів в порядку цивільного судочинства.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 727/10968/17 (провадження № 11-524апп18), 3 квітня 2019 року у справі № 727/1002/17 (провадження № 11-1492апп18), від 21 серпня 2019 року у справі № 305/216/18 (провадження № 11-193апп19).

Судами встановлено, що згідно інформації з Державного земельного кадастру за третьою особою - ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1222685500:02:004:0456 з 1 серпня 2019 року.

Верховний Суд зазначає, що, в даному випадку, визначальне значення для вирішення питання юрисдикції спору має саме статус спірної земельної ділянки (форма власності).

Земельна ділянка кадастровий номер 1222685500:02:004:0456 належить на праві приватної власності третій особі по справі, а позивач оскаржує рішення суб`єкта владних повноважень, прийняте відносно такої третьої особи, що реалізоване шляхом набуття цією особою та оформлення цивільного права.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 3 жовтня 2018 року у справі № 200/17470/14-а сформульована правова позиція, відповідно до якої у разі прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

За таких фактичних обставин справи, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 пов`язані та стосуються правомірності розпорядження відповідачем земельною ділянкою, яка на підставі рішення останнього надана у власність третій особі, а отже, існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства.

Безпідставними є також і доводи позивача про те, що не набула ознак майнового спору позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання відповідача розглянути проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивача, оскільки ця вимога також пов`язана саме із земельною ділянкою, на яку вже зареєстроване право власності третьої особи, а тому всі ці вимоги взаємопов`язані і повинні розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Крім того, зобов`язання сільську раду розглянути проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 та визнання протиправним і скасувати рішення про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачі її у власність третій особі, в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами щодо права на земельну ділянку. Тож не виконується основне завдання судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із частиною першою статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами попередніх інстанцій.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при постановленні ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2019 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року по справі № 160/4060/19.

Керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року по справі № 160/4060/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя- доповідач: Л.В. Тацій

Судді: Т.Г. Стрелець

А.І. Рибачук

Джерело: ЄДРСР 86594954
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку