ПОСТАНОВА

Іменем України

24 грудня 2019 року

Київ

справа №756/15944/15-а

адміністративне провадження №К/9901/38023/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Желєзного І.В., суддів Саприкіної І.В., Чиркіна С.М.

розглянув у попередньому судовому засіданні справу

за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Автоп"

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Мацедонської В.Е., суддів Коротких А.Ю., Федотова І.В. від 27 лютого 2018 року

у справі №756/15944/15-а

за позовом Приватного акціонерного товариства "Автоп"

до Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Державна інспекція сільського господарства в Київській області,

про визнання неправомірними та скасування рішень

УСТАНОВИВ:

1. У грудні 2015 року Приватне акціонерне товариство "Автоп" (далі також - ПрАТ "Автоп", позивач) звернулося до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області (далі також - відповідач), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Державної інспекції сільського господарства в Київській області, в якому з урахуванням уточнень позовних вимог просило: визнати неправомірними та скасувати рішення Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області:

- №998 від 19 червня 2015 року про затвердження проекту землеустрою, надання у власність ОСОБА_3 та реєстрацію земельної ділянки 0,0501 га для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 3221886001:02:087:0159;

- №999 від 19 червня 2015 року про затвердження проекту землеустрою; надання у власність ОСОБА_2 та реєстрацію земельної ділянки 0,0201 га для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 3221886001:02:088:0158;

- №1000 від 19 червня 2015 року про затвердження проекту землеустрою;

- надання у власність ОСОБА_1 та реєстрацію земельної ділянки 0,1997 га для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 3221886001:02:087:0160;

- скасувати державну реєстрацію права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3221886001:02:087:0159, 3221886001:02:088:0158, 3221886001:02:087:0160.

2. Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 11 грудня 2017 року позов задоволено. Визнано неправомірними та скасовано рішення Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області: №998 від 19 червня 2015 року про затвердження проекту землеустрою, надання у власність ОСОБА_3 та реєстрацію земельної ділянки 0,0501 га для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 3221886001:02:087:0159; №999 від 19 червня 2015 року про затвердження проекту землеустрою; надання у власність ОСОБА_2 та реєстрацію земельної ділянки 0,0201 га для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 3221886001:02:088:0158; №1000 від 19 червня 2015 року про затвердження проекту землеустрою; надання у власність ОСОБА_1 та реєстрацію земельної ділянки 0,1997 га для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 3221886001:02:087:0160

3. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року постанову Оболонського районного суду м. Києва від 11 грудня 2017 року скасовано, провадження у справі закрито, роз`яснено позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

4. 14 березня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ПрАТ "Автоп" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року, в якій позивач просить скасувати оскаржуване рішення та залишити без змін постанову Оболонського районного суду м. Києва від 11 грудня 2017 року.

5. Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

6. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 червня 2019 року справу передано для розгляду колегії суддів у складі: судді-доповідача Желєзного І.В., суддів Саприкіної І.В., Чиркіна С.М.

7. Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2019 року справу передано на розгляд до Великої Палати Верховного Суду, оскільки позивач оскаржує рішення суду апеляційної інстанції з підстав порушення правил предметної юрисдикції та просив передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

8. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2019 року справу повернуто до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду у відповідній колегії.

9. Крім того, в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2019 року зазначено, що правова позиція у подібних правовідносинах щодо юрисдикції спорів, пов`язаних з оскарженням рішень органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення третім особам земельної ділянки, яка перебуває у власності чи постійному користуванні позивача (позивачів), неодноразово висловлювалась Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в її постановах від 05 та 13 червня 2018 року (справи № 826/13628/16 і № 522/5668/17 відповідно).

10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14 грудня 2006 року між Новопетрівською сільською радою Вишгородського району Київської області та ПрАТ «Автоп» укладено договір оренди земельної ділянки, що знаходиться за адресою: Київська обл., Вишгородський район, с. Нові Петрівці, вул. Баліцька, земельна ділянка, 1 (один), яка знаходиться в межах населеного пункту і передана в оренду на підставі рішення восьмої сесії п`ятого скликання Новопетрівської ради Вишгородського району Київської області № 169 від 03 листопада 2006 року. Згідно пункту 1.1 договору орендодавець передає орендарю в оренду земельну ділянку загальною площею 0,6518 га, з них: рілля: 0,2300 га, вулиць, набережних площ - 0,1987 га, землі комерційного та іншого використання - 0,2231 га, для адміністративного корпусу зі складським приміщенням та пунктом громадського харчування в с. Нові Петрівці, вул. Мазепи, 1 (один), Вишгородського району Київської області, кадастровий номер земельної ділянки 3221886001:02:0870004. Відповідно до пункту 1.2 договору цільове призначення земельної ділянки - землі комерційного використання (адміністративний корпус зі складським приміщенням та пунктом громадського харчування). Договір укладено на 49 років (пункт 3.1 договору).

01 серпня 2013 року між Новопетрівською сільською радою Вишгородського району Київської області та ПрАТ «Автоп» укладено договір про внесення змін до договору оренди, яким внесено зміни до нормативної оцінки земельної ділянки, змінено цільове призначення такої та присвоєно їй новий кадастровий номер на виконання рішення Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 02 квітня 2013 року.

Пункт 1.1 розділу «Предмет договору» викладено в такій редакції: «Орендодавець передає орендарю в оренду, тобто строкове, платне користування земельну ділянку загальною площею 0,6518 га, з них: 0,6518 га забудовані землі, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі в с. Нові Петрівці, вул. Баліцька, земельна ділянка, 1 (один) Вишгородського району Київської області, кадастровий номер земельної ділянки 3221886001:02:087:0157».

Пункт 1.2 розділу «Предмет договору» викладено в такій редакції: «Цільове призначення земельної ділянки - будівництво та обслуговування будівель торгівлі».

Пункт 1.3 розділу «Предмет договору» викладено в такій редакції: «Зазначена земельна ділянка, що надається для будівництва та обслуговування будівель торгівлі в с. Нові Петрівці, вул. Баліцька, земельна ділянка, 1 (один) Вишгородського району Київської області, що знаходиться в межах населеного пункту і передається в оренду на підставі рішення восьмої сесії п`ятого скликання №169 від 03 листопада 2006 року Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області. На даній земельній ділянці будівлі відсутні».

19 червня 2015 року Новопетрівською сільською радою Вишгородського району Київської області прийняті наступні рішення:

- №998, яким на підставі розгляду заяви ОСОБА_3 затверджено останньому проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки прощею 0,0501 га кадастровий номер 3221886001:02:087:0159 для ведення особистого селянського господарства в с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, надано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку прощею 0,0501 га кадастровий номер 3221886001:02:087:0159 для ведення особистого селянського господарства, землевпоряднику внести зміни в земельно-кадастрову документацію, право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3221886001:02:087:0159 зареєструвати відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»;

- №999, яким на підставі розгляду заяви ОСОБА_2 затверджено останньому проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки прощею 0,0201 га кадастровий номер 3221886001:02:088:1158 для ведення особистого селянського господарства в с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, надано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку прощею 0,0201 га кадастровий номер 3221886001:02:088:1158 для ведення особистого селянського господарства, землевпоряднику внести зміни в земельно-кадастрову документацію, право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3221886001:02:088:1158 зареєструвати відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»;

- №1000, яким на підставі розгляду заяви ОСОБА_1 затверджено останньому проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки прощею 0,1997 га кадастровий номер 3221886001:02:087:0160 для ведення особистого селянського господарства в с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку прощею 0,1997 га кадастровий номер 3221886001:02:087:0160 для ведення особистого селянського господарства, землевпоряднику внести зміни в земельно-кадастрову документацію, право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3221886001:02:087:0160 зареєструвати відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Вважаючи зазначені рішення такими, що порушують права ПрАТ «Автоп», останній звернувся з позовом до суду.

11. Позивач вимоги обґрунтував тим, що є учасником інвестиційного проекту по будівництву гіпермаркету в селі Нові Петрівці Київської області. Згідно з інвестиційним проектом гіпермаркет повинен бути розміщений на земельній ділянці, право користування якою належить позивачу. На об`єкт позивача видано 30 серпня 2014 року Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки. Цільове призначення земельної ділянки: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики оборони та іншого призначення. Проте відповідач рішеннями 43 сесії шостого скликання від 19 червня 2015 року затвердив проект щодо відведення земельних ділянок навколо земельної ділянки позивача з подальшою передачею у власність третім особам ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Виділення зазначених земельних ділянок позбавляє можливості зробити належні в`їзди до території гіпермаркету, який позивач планує збудувати.

Позивач зазначає, що земельні ділянки з кадастровим номером 3221886001:02:087:0159 та кадастровим номером 3221886001:02:087:0160 вже відчужені за договорами купівлі-продажу громадянину ОСОБА_4 , тому позивач вважає, що фізичні особи ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не збирались займатись особистим селянським господарством, а виділення земельних ділянок навколо ділянки позивача здійснювалось виключно з ціллю блокувати в`їзди та виїзди до гіпермаркету.

12. Відповідач проти позову заперечив та зазначив, що у нього відсутнє рішення щодо затвердження зонування території села Нові Петрівці, однак, на його думку, наявність детальних планів та планів зонування є обов`язковою умовою лише у разі надання земельних ділянок, які будуть використовуватися для розміщення об`єктів будівництва і саме ці земельні ділянки відповідач вважає такими, які надаються для містобудівних потреб. Земельні ділянки для ОСГ не можуть використовуватись для зведення будинків, тому вони надаються не для містобудівних потреб. До того ж встановлена законодавцем тимчасова заборона на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміну їх цільового призначення (використання) стосується не всіх земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають у приватній власності громадян та юридичних осіб, а лише їх окремих видів, зокрема земельні ділянки, що виділені в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства.

13. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем всупереч Генеральному плану населеного пункту Нові Петрівці і статтей 38, 39, частини 4 статті 83 Земельного кодексу України, статті 17 Закону України «Про основи містобудування» та статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняті 19 червня 2015 року рішення № 998, № 999 та № 1000 про затвердження проектів землеустрою та надано у власність третім особам земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства з кадастровими номерами 3221886001:02:088:1158, 3221886001:02:087:0159 та 3221886001:02:087:0160, які розташовані, зокрема, на місцях загального користування. Вказані рішення є протиправними та такими, що порушують права позивача щодо користування земельними ділянками з кадастровими номерами 3221886001:02:087:0156 та 3221886001:02:087:0157, оскільки позбавляють останнього можливості користуватися місцями загального користування для доступу до своїх ділянок.

14. Скасовуючи постанову Оболонського районного суду м. Києва від 11 грудня 2017 року та закриваючи провадження у справі № 756/15944/15-а, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у разі прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власніть або оренду, тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації, оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки, а також правомірності затвердження іншим особам проекту із землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки має вирішуватись у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне, а тому даний спір не є публічно-правовим, оскільки заявлені позовні вимоги стосуються правомірності набуття фізичними особами права власності на земельні ділянки, а тому породжують спір про право.

15. Скаржник у касаційній скарзі не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції, оскільки він дійшов помилкового висновку, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Судом не враховано, що до юрисдикції адміністративних судів відносяться публічно-правові спори між юридичною особою та органом місцевого самоврядування про оскарження його індивідуального акта про надання у власність чи користування земельної ділянки. У межах даної справи позивач оскаржує рішення відповідача про затвердження проектів землеустрою, якими надано у власність громадянам земельні ділянки для особистого селянського господарства. З огляду на викладене, відповідач у спірних правовідносинах виступає як суб`єкт владних повноважень, а спір є публічно-правовим, оскільки виник у зв`язку із виконанням цим суб`єктом управлінських функцій з надання земельних ділянок у власність.

16. Від відповідача заперечення або відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до частини 4 статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.

17. Верховний Суд переглянув судове рішення у межах касаційної скарги, з`ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

18. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

19. Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» указав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».

20. Згідно із частиною 2 статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

21. На підставі пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

22. Відповідно до частини 2 статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

23. Пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

24. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

25. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

26. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

27. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

28. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

29. Як установлено матеріалами справи, виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою позивача з рішеннями сільської ради, на підставі яких третім особам передано у власність земельні ділянки.

30. Позивач звернувся до суду з позовними вимогами про визнання протиправними рішень відповідача від 19 червня 2015 року №998, №999, №1000, якими затверджено проекти із землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства та надання у власність земельних ділянок для ведення селянського господарства третім особам та про скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3221886001:02:087:0159, 3221886001:02:088:1158, 3221886001:02:087:0160.

31. Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №67403198 від 06 вересня 2016 року земельні ділянки з кадастровими номерами 3221886001:02:087:0159 площею 0,0501 га та 3221886001:02:087:0160 площею 0,1997 га належать ОСОБА_4 на праві приватної власності на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок №3892 та №3890 відповідно, посвідчених 25 вересня 2015 року приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області.

32. Крім того, з акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 25 листопада 2016 року №А224/235, складеного Державною інспекцією сільського господарства в Київській області, вбачається, що згідно з даними Державного земельного кадастру земельні ділянки з кадастровими номерами 3221886001:02:087:0159 площею 0,0501 га та 3221886001:02:087:0160 площею 0,1997 га перебувають у власності ОСОБА_4 , земельна ділянка з кадастровим номером 3221886001:02:088:1158 площею 0,0201 га перебуває у власності ОСОБА_2 .

33. Таким чином, з урахуванням набуття вищезазначеними особами права власності на земельні ділянки задоволення позовних вимог або відмова в їх задоволенні вирішить майнові права третіх осіб або позбавить їх права власності.

34. Рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з погляду його законності, а вимога про визнання такого рішення незаконним і про його скасування - розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства, якщо внаслідок реалізації такого рішення у фізичної чи юридичної особи виникло цивільне право (наприклад, право користування земельною ділянкою), і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.

35. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 401/2400/16-ц, від 15 травня 2018 року у справі № 809/739/17, від 20 вересня 2018 року у справі № 126/1373/17.

36. Якщо у результаті прийнятого рішення суб`єкта владних повноважень особа набуває речове права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і має розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу.

37. Аналогічні висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема, від 24 квітня 2018 року у справі № 401/2400/16-ц, від 08 травня 2018 року у справі № 341/551/16-ц, від 15 травня 2018 року у справі № 809/739/17.

38. Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв`язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

39. Прийняте відповідачем (як суб`єктом владних повноважень) рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність для ведення селянського господарства третім особам є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання. Скасування такого акта не породжує наслідків для користувача земельної ділянки, оскільки у такої особи виникло право постійного користування земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах. Відтак обраний спосіб захисту порушеного права (оскарження рішення суб`єкта владних повноважень про розпорядження земельною ділянкою) не забезпечує його реального захисту.

40. На підставі частини 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час вирішення справи судами попередніх інстанцій; далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

41. Оскільки в даному випадку позивачем фактично оспорюється правомірність набуття третіми особами прав власності на земельні ділянки, то цей спір стосується приватноправових відносин і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.

42. При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

43. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2018 року у справі №761/33504/14-а, від 18 квітня 2018 року у справі № 802/950/17-а та від 03 жовтня 2018 року у справі № 2-а-299/10.

44. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

45. Згідно із частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

46. Оскільки оскаржуване судове рішення прийнято судом апеляційної інстанції з додержанням норм матеріального та процесуального права, а правових висновків суду апеляційної інстанцій скаржник не спростував, Верховний Суд не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

47. Ураховуючи викладене та керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Автоп" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.В. Желєзний

Суддя І.В. Саприкіна

Суддя С.М. Чиркін