П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/1540/16

Головуючий у І інстанції: Ковальчук О.К.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

18 грудня 2019 року

м . Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Франовської К.С. Шидловського В.Б.

за участю:

секретаря судового засідання: Ткач В.В.,

представника позивача: Заболотного А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Городоцького районного нотаріального округу Шаповал Лариси Віталіївни, треті особи на стороні відповідача - ОСОБА_3 , Городоцький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції, про скасування постанови та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

у серпні 2016 року ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до приватного нотаріуса Городоцького районного нотаріального округу Шаповал Лариси Віталіївни, треті особи на стороні відповідача - ОСОБА_3 , Городоцький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції, в якому просив:

-скасувати постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 03.06.2016 року винесену відповідачем щодо відмови позивачу у видачі свідоцтв про придбання майна з прилюдних торгів та здійснення будь-яких реєстраційних дій при реєстрації права власності;

- зобов`язати відповідача видати позивачу свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів та зареєструвати право власності відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а саме на:

-шиномонтаж, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 Б, загальна площа 101,6 кв.м., рік побудови 2010 (свідоцтво про право власності САЕ №657519 від 18.08.2012 року видане Городоцькою міською радою);

- магазин, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 41,8 кв.м., рік побудови 2010 (свідоцтво про право власності САЕ №657520 від 18.08.2012 року видане Городоцькою міською радою);

- житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 111 кв. м., рік побудови 2010 (свідоцтво про право власності САЕ №657518 від 18.08.2012 року видане Городоцькою міською радою);

- земельну ділянку, площею 0,0310 га, кадастровий номер 6821210100:03:004:0046, державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ №351599 від 10.12.2010 року.

16 вересня 2016 року Хмельницьким окружним адміністративним судом прийнято постанову про задоволення адміністративного позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обгрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначила про те, що придбане ОСОБА_2 нерухоме майно перебувало під арештом, оскільки спірне майно придбано нею під час шлюбу із ОСОБА_3 і відповідно до ухвали Городоцького районного суду від 03 грудня 2015 року, постановленої у справі №672/1212/15-ц, з метою забезпечення позову у цивільній справі про поділ спільного майна подружжя, суд заборонив вчиняти будь-які дії щодо відчуження та реалізації будь-яким способом майна, яке належало ОСОБА_3 , зокрема щодо жилого будинку АДРЕСА_2 та нежилих приміщень № АДРЕСА_3 , АДРЕСА_3 В, що знаходяться по АДРЕСА_1 .

За таких обставин, на думку апелянта оскаржуваним судовим рішенням порушено її право на мирне володіння цим майном, гарантоване Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки оскаржуваним судовим рішенням легалізовано право третіх осіб на її майно.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2016 року – без змін.

Проте, постановою Верховного Суду від 25 листопада 2019 року скасовано постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2019 року, а справу направлено на новий розгляд до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

У судовому засіданні представник позивача про задоволення апеляційної скарги заперечив, посилаючись на її необгрунтованість та безпідставність.

Апелянт – ОСОБА_1 , відповідач та третя особа у судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомлялись про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а провадження у справі підлягає закриттю з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на підставі заявки на реалізацію арештованого майна, поданої відділом ДВС Городоцького районного управління юстиції, щодо проведення реалізації майна боржника - ОСОБА_3 , описаного та арештованого державним виконавцем при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження ВП №49806022 від 13.01.2016 року, ДП "Сетам" призначені електронні торги з продажу належного боржнику нерухомого майна.

11.03.2016 року ОСОБА_2 подав заяву на участь в публічних (електронних) торгах з продажу двоповерхової будівлі загальною площею 254,4 кв.м., яка складається із шиномонтажу площею 101, 6 кв.м., магазину площею 41,8 кв.м. та житлового будинку площею 111 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,0310га кадастровий номер 6821210100:03:004:0046.

Відповідно до протоколу проведення електронних торгів №147566 від 09.03.2016 року та складеного на підставі протоколу акту державного виконавця відділу ДВС Городоцького районного управління юстиції про проведення електронних торгів від 22.03.2016 року позивач визначений переможцем електронних торгів з продажу зазначеного майна.

Отримавши акт державного виконавця про проведення електронних торгів від 22.03.2016 року, позивач звернувся до приватного нотаріуса Городоцького районного нотаріального округу Шаповал Л.В. з заявою про видачу свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів та реєстрацію права власності на нерухоме майно, придбане з електронних торгів.

Проте, постановою від 03.06.2016 року приватний нотаріус відмовила позивачу у видачі свідоцтва та здійсненні реєстраційних дій щодо реєстрації права власності на придбане ним майно, посилаючись на п. 2 ст. 49 Закону України "Про нотаріат" та ст. 23 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Непогоджуючись із вказаною постановою позивач оскаржив її до суду.

За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог.

Визначаючись щодо компетенції суду по розгляду такого спору, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Визначення поняття «адміністративної справи» наведено у статті 4 КАС України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

При цьому, публічно-правовий спір – спір, у якому, зокрема хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Таким чином, до адміністративних відносяться ті справи, що виникають зі спорів в публічно-правових відносинах, що стосується тих відносин, в яких один із його учасників- суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (ЦК України) (у редакції, чинній на час постановлення судом першої інстанції оскаржуваного рішення) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Цивільно-процесуального кодексу України (ЦПК України) (у редакції, чинній на час постановлення судом першої інстанції оскаржуваного рішення) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Пунктом 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції не врахував, що даний спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а саме є спором між позивачем та ОСОБА_3 і ОСОБА_1 щодо прав на спірне майно (об`єкти нерухомості).

Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь приватного нотаріуса як відповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Таким чином, спір у даній справі не є публічно-правовим. Оскарження рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно безпосередньо пов`язане із захистом позивачем цивільного права у спорі щодо майна з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права власності на це нерухоме майно, відтак спір має приватноправовий характер і відповідно до суб`єктного складу сторін має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2019 року справа №826/8713/17, від 27 лютого 2019 року справа №826/14180/17, від 20 березня 2019 року справа №810/1163/17, від 04 вересня 2018 року справа №823/2042/16.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених ст. 19 КАС України, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене вище, суд першої інстанції помилково прийняв до свого провадження і розглянув справу, яка не відноситься до юрисдикції адміністративних судів, а тому ухвалене в даній справі рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження в ній.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне роз`яснити позивачу його право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 19, 238, 243, 310, 319, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2016 року скасувати, а провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Городоцького районного нотаріального округу Шаповал Лариси Віталіївни, треті особи на стороні відповідача - ОСОБА_3 , Городоцький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції, про скасування постанови та зобов`язання вчинити дії закрити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 23 грудня 2019 року.

Головуючий

Матохнюк Д.Б.

Судді

Франовська К.С. Шидловський В.Б.