Справа № 161/14639/19

Головуючий у 1 інстанції: Черняк В. В.

Провадження № 22-ц/802/1125/19 Категорія: 60

Доповідач: Здрилюк О. І.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2019 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Здрилюк О.І.,

суддів - Киці С.І., Матвійчук Л.В.,

секретар судового засідання – Губарик К.А.,

з участю представника позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Луцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», про зняття арештів з майна, за апеляційною скаргою відповідача – Луцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 жовтня 2019 року,

В С Т А Н О В И В :

30 серпня 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.09.2010 у цивільній справі №2-4075/10 за позовом ПАТ «УкрСиббанк» солідарно стягнуто з ОСОБА_4 і ОСОБА_3 на користь банку заборгованість за кредитним договором у сумі 182 399, 82 грн., по 850, 00 грн. судового збору та по 60, 00 грн. витрат по сплаті ІТЗ, на підставі якого судом було видано виконавчі листи, які було передано для примусового виконання, на підставі яких було відкрито виконавчі провадження, під час здійснення яких була реалізована належна йому заставна ділянка та інше майно та накладалися арешти.

Згідно з ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.09.2013 у виконавчому провадженні сторону ПАТ «УкрСиббанк» замінено на ТОВ «Кей-Колект».

22.09.2014 Луцьким міськрайонним судом Волинської області відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Кей-Колект» про видачу дублікатів виконавчих листів щодо ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, у результаті чого ТОВ «Кей-Колект» втратило право примусового стягнення за кредитним договором № 11316866000 від 18.03.2008.

З метою набуття у власність нерухомого майна він звернувся до приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області Губик З.П., однак наявність арештів, накладених у процесі примусового виконання судових рішень стало підставою для відмови у вчиненні нотаріальних дій.

При зверненні до органу ДВС йому було повідомлено про можливість вирішення даного питання у судовому порядку.

Ураховуючи наведене, просив зняти арешт, накладений постановами Луцького районного відділу ДВС ГТУЮ у Волинській області про арешт майна та заборону його відчуження:

- реєстраційний номер обтяження 23636362 (спеціальний розділ) – на підставі рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, № 38415756,

- реєстраційний номер обтяження 9724960 – на підставі постанови б/н від 13.04.2010 року,

- реєстраційний номер обтяження 10225947 – на підставі постанови про арешт майна боржника в межах виконавчого провадження № 21239066,

- реєстраційний номер обтяження 10793938 – на підставі постанови про арешт майна боржника в межах виконавчого провадження № 24065949.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 жовтня 2019 року позов задоволено.

Знято арешти, накладені згідно з постановами Луцького районного відділу ДВС ГТУЮ у Волинській області про арешт майна та заборону його відчуження:

- реєстраційний номер обтяження 23636362 (спеціальний розділ) – на підставі рішення про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, № 38415756,

- реєстраційний номер обтяження 9724960 – на підставі постанови б/н від 13.04.2010 року,

- реєстраційний номер обтяження 10225947 – на підставі постанови про арешт майна боржника в межах виконавчого провадження № 21239066,

- реєстраційний номер обтяження 10793938 – на підставі постанови про арешт майна боржника в межах виконавчого провадження № 24065949.

В апеляційній скарзі відповідач – Луцький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове – про відмову в позові.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 від імені позивача ОСОБА_3 , посилаючись на її безпідставність та законність і обґрунтованість судового рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Інші учасники справи відзив на апеляційну скаргу не подавали.

У судовому засіданні представник відповідача: Луцького районного відділу ДВС ГТУЮ у Волинській області Будь С.Л. апеляційну скаргу підтримав із наведених у ній підстав та просить її задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_1 апеляційну скаргу заперечила та просить залишити її без задоволення.

Будучи належним чином повідомлені про день та годину розгляду справи, інші учасники справи у судове засідання не з`явилися і їх неявка відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.вважає подану апеляцію безпідставною, та такою що не підлягає до задоволення.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду скасувати з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що на даний час відпали підстави для примусового виконання виконавчих листів про стягнення кредитної заборгованості, питання про зняття арештів вирішене не було, що чинить позивачу перешкоди у здійсненні прав власника (розпорядження своїм майном), наявність арештів і невизначеність становища позивача є неправомірною, а обмеження прав є безпідставним, у зв`язку із чим позов підлягає до задоволення.

Проте, такі висновки є помилковими, зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач являється одним із боржників перед ПАТ «УкрСиббанк» відповідно до виконавчих документів, виданих судом на підставі судового рішення про солідарне стягнення із нього та ОСОБА_4 на користь банку заборгованості за кредитним договором, на підставі яких державним виконавцем було відкрито виконавчі провадження, у процесі виконання яких накладався арешт на майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач звернувся до суду за захистом прав боржника у виконавчому провадженні шляхом виключення з акту опису та звільнення з-під арешту майна, що належить йому на праві власності.

Підстави зняття арешту з майна у виконавчому провадженні визначено статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно із ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

За змістом частини 1 статті 59 цього Закону до суду з позовом про визнання права власності на майно та зняття арешту з цього майна може звернутись особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові.

Таким чином, у позовному провадженні підлягає захисту порушене право власності у спосіб визнання права, передбачений п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

При цьому божник у виконавчому проваджені не може бути позивачем у позовному провадженні про зняття арешту з майна.

Саме таке роз`яснення міститься у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» від 27.08.1976 № 6 (з наступними змінами та доповненнями) та у п.5 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 03.06.2016 № 5.

Згідно із ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках – особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

У зв`язку із цим боржник не може пред`являти такий позов, оскільки у судовому процесі він є відповідачем та законом для нього встановлений інший порядок вирішення питання.

Суд першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду.

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору за її подання підлягають стягненню із позивача на користь відповідача.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача – Луцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області задовольнити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 жовтня 2019 в даній справі скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В позові ОСОБА_3 до Луцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», про зняття арештів з майна – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Луцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області 1152 (одну тисячу сто п`ятдесят дві) грн. 60 коп. – витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий – суддя

Судді