Справа №705/5937/19

2/705/2689/19

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

23 грудня 2019 року м. Умань

Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Мазуренко Ю.В. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Дмитрушки» про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з позовною заявою до Приватного підприємства «Дмитрушки» про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

В позові ставиться питання:

«…1. Прийняти дану позовну заяву та розпочати провадження по справі.

2. Визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення № 16 від 22 травня 2018 року ОСОБА_1 з посади тракториста приватного підприємства «Дмитрушки» та поновити на зазначеній посаді.

3. Стягнути з приватного підприємства «Дмитрушки» на мою користь заробітну плату за період з 22 травня 2018 року по 20 грудня 2019 року в сумі 75 856,20 гривень.

4. Стягнути з приватного підприємства «Дмитрушки» на мою користь моральну шкоду за незаконне звільнення та не виплату заробітної плати, в сумі 21 127,50 гривень.

5. Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення мене на роботі і стягнення заробітної плати та моральної шкоди.

6. В порядку досудового розгляду, під час попереднього судового засідання вирішити питання про виклик уповноваженого представника (спеціаліста)Управління Держпраці у Черкаській області та витребувати акт (звіт) про перевірку щодо встановлення фактів порушення приватним підприємством «Дмитрушки» законодавства про працю України…».

Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист (стаття 55) та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (стаття 124), а статтею 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Проте, вирішуючи питання про відкриття провадження по справі, суди повинні перевірити відповідність вимог, з якими позивач звертається до суду для захисту, а також дотримання ним вимог, передбачених ст.ст.175, 177 ЦПК України.

Позовна заява в порушення вимог пунктів 6, 7, 9, 10 частини 3 статті 175 ЦПК України не містить відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомостей щодо попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Також у відповідності до вимог ч.5 ст.177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

У позові заявлено вимогу про стягнення моральної шкоди, яку позивач визначив у розмірі 21127,50 грн. Разом з тим, позивачем в позовній заяві не зазначено докази, що підтверджують факт завдання моральної шкоди та міркування, з яких виходив позивач при проведенні розрахунку суми стягнення у заявленому розмірі ( зокрема, докази наявності моральної шкоди та причино-наслідкового зв`язку між наслідками та діями, бездіяльністю або рішеннями відповідача, тощо). У разі недотримання позивачем зазначених вимог суд вправі залишити позовну заяву без руху.

Постановою Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно, моральна шкода може полягати у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (п. 3).

Одночасно, згідно до вимог ст. 2 Закону України «Про оплату праці», до структури заробітної плати входять: 1) Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. 2) Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. 3) Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників.

Таким чином, поняття «заробітна плата» та «середній заробіток» не є тотожними поняттями.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 369/10046/18 зазначено, що за змістом норм чинного законодавства середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.

Пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 р. № 100 (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Таким чином, обчислення середньої заробітної плати для розрахунку вихідної допомоги при звільненні провадиться виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбулось звільнення.

Тобто, з урахуванням норм чинного законодавства України, позивачу слід викласти зміст позовних вимог щодо заробітної плати за час вимушеного прогулу, зазначивши в тексті позовної заяви відповідні розрахунки та суму грошових коштів, яку він просить стягнути, визначивши її на дату звернення до суду з позовом, з урахуванням відповідних положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 р. № 100 (з наступними змінами та доповненнями) та долучивши до позовної заяви відповідні докази.

При цьому оскільки вимоги про стягнення середнього заробітку мають відповідну грошову оцінку, слід зазначити ціну позову в цій частині (п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України).

Відповідно до п.1 частини1 ст. 176 ЦПК України ціна позову у позовах про стягнення грошових коштів визначається - сумою, яка стягується.

Відповідно до частини 4 статті 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» , від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Встановлено, що позивач звертається до суду з вимогами про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Вказані вимоги нерозривно пов`язані між собою. За таких обставин, слід дійти висновку про те, що позивач звільняється від сплати судового збору за позовні вимоги про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в силу ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Разом із тим, позивачем заявлена вимога про визнання незаконним та скасування наказу «…про звільнення № 16 від 22 травня 2018 року ОСОБА_1 з посади тракториста приватного підприємства «Дмитрушки» та поновити на зазначеній посаді…» та стягнення моральної шкоди, за які судовий збір підлягає сплаті. Щодо вказаних вимог судом зазначається, що вони не є за своєю суттю вимогами про стягнення заробітної плати або поновлення на роботі, а також не є іншими вимогами, які відповідно до діючого законодавства звільняють позивача від сплати судового збору (на підтвердження оплати судового збору до Уманського міськрайонного суду Черкаської області необхідно надати оригінал квитанції про оплату).

Пунктом 8 частини 3 статті 175 ЦПК України визначено, що заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Позивачем не було надано доказів з приводу того, чи він звертався до відповідача з вимогою про добровільне поновлення на попередньому місці роботи, стосовно видачі йому трудової книжки, проведення грошових виплат (заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, тощо).

У прохальній частині позову позивач просить суд: «…вирішити питання про виклик уповноваженого представника (спеціаліста)Управління Держпраці у Черкаській області та витребувати акт (звіт) про перевірку щодо встановлення фактів порушення приватним підприємством «Дмитрушки» законодавства про працю України…» ( при цьому прохальна частина не містить ніяких відомостей щодо обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати у даній справі, яка стосується спору, який виник у зв`язку із звільненням позивача з посади на підставі норм, закріплених у трудовому законодавстві.).

При цьому, в ст. 84 ЦПК України вказано, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Також, позивач просить викликати в підготовче судове засідання уповноваженого представника (спеціаліста) Управління Держпраці у Черкаській області. Однак, у прохальній частині відсутня інформація якого саме працівника (спеціаліста)Управління Держпраці у Черкаській області необхідно викликати, в якості кого, як учасника судового процесу, тощо.

При цьому, статтею 91 ЦПК України передбачено, що виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи. У заяві про виклик свідка зазначаються: його ім`я, місце проживання (перебування) або місце роботи; обставини, які він може підтвердити. Заява про виклик свідка має бути подана до або під час підготовчого судового засідання, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, - до початку першого судового засідання у справі. Одночасно, у ст. 93 ЦПК України, вказано, що учасник справи має право поставити в першій заяві по суті справи, що ним подається до суду, не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.175, і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, враховуючи викладене, вважаю, що позовна заява ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Дмитрушки» про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків, вказаних вище протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Крім того, вважаю за необхідне попередити позивача, що в разі не усунення порушень закону, допущенних при подачі позовної заяви до встановленого законом строку, позов буде вважатися не поданим та повернутий позивачеві.

Також, слід зазначити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1.ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Спосіб усунення недоліків позовної заяви полягає в поданні позовної заяви у вигляді окремого документу з виправленими недоліками, зазначеними в наявній ухвалі суду з наданням її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів, визначені ціни позову та сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Дмитрушки» про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, залишити без руху до усунення недоліків, які перешкоджають розгляду позовної заяви і вирішенню справи по суті.

Надати позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.

У разі невиконання вимог ухвали суду в зазначений строк позовна заява буде вважатися неподаною та підлягатиме поверненню.

У відповідності до положень ч.2 ст.261 ЦПК України ухвала, що постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.В. Мазуренко