-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" грудня 2019 р. Справа№ 5021/2509/2011
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Остапенка О.М.
суддів: Отрюха Б.В.
Грека Б.М.
за участю секретаря судового засідання: Добродзій Є.В.
у присутності представників сторін:
від боржника : Ільєнок Є.М. - ордер серії ЗР № 61929 від 10.12.2019
від Фонду держмайна України: Ковтяга О.В. - довіреність № 325 від 04.09.2019
розглянувши апеляційну скаргу Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на ухвалу господарського суду Сумської області від 22.05.2019 року
у справі № 5021/2509/2011 (суддя Соп`яненко О.Ю.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління
активами "Промислові інвестиції"
до Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром"
про визнання банкрутом
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Сумської області від 22.05.2019 року у справі № 5021/2509/2011 відмовлено у задоволенні заяви Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з боржника адміністративно-господарських санкцій в сумі 1 659 224,00 грн. та пені в сумі 663,69 грн.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Сумської області від 22.05.2019 року у даній справі та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.08.2019 року колегією суддів у складі головуючого судді Остапенка О.М., суддів: Сотнікова С.В., Грека Б.М. апеляційну скаргу Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів повернуто скаржнику без розгляду на підставі ч. 6 ст. 260 ГПК України.
25.11.2019 року апеляційна скарга Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів надійшла до Північного апеляційного господарського суду повторно.
Згідно витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів зазначену апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Отрюх Б.В., Грек Б.М.
Ухвалою суду від 27.11.2019 року вищевказаною колегією суддів відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на ухвалу господарського суду Сумської області від 22.05.2019 року у справі №5021/2509/2011, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 12.12.2019 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.
06.12.2019 року, згідно відомостей зазначених на конверті, ПАТ "Сумихімпром" завернулося до суду із клопотанням про проведення судового засідання 12.12.2019 року в режимі відеоконференції, проведення якої просить забезпечити у приміщенні Господарського суду Сумської області, або Сумського окружного адміністративного суду або Зарічного районного суду міста Суми.
Ухвалою суду від 11.12.2019 року клопотання ПАТ "Сумихімпром" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено та доручено забезпечення проведення відеоконференції Зарічному районному суду міста Суми.
До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від представника боржника надійшли пояснення по справі та заява, в якій останній просив проводити судове засідання в приміщенні Північного апеляційного господарського суду у зв`язку з його прибуттям в судове засідання.
Таким чином, судове засідання 12.12.2019 року проводилось в приміщенні Північного апеляційного господарського суду не в режимі відеоконференції.
Представники боржника та Фонду держмайна України в судовому засіданні проти вимог скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечували, просили залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Представники скаржника та інших учасників провадження у справі в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.
Згідно ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
12.12.2019 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників учасників провадження у справі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів слід відмовити, а ухвалу господарського суду Сумської області від 22.05.2019 року у справі № 5021/2509/2011 - залишити без змін, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закону про банкрутство).
При цьому, судова колегія враховує, що 21.04.2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 року №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019 року.
У пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень даного кодексу зазначено, що з дня введення в дію цього Кодексу визнати таким, що втратив чинність, в тому числі, Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 31, ст. 440 із наступними змінами).
Таким чином, станом на дату розгляду справи в суді апеляційної інстанції (12.12.2019 року) Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" втратив чинність.
Разом з тим, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Тобто, суд апеляційної інстанції в межах своїх повноважень переглядає в апеляційному порядку законність винесення судових актів, прийнятих місцевими господарськими судами.
Оскільки спірні правовідносини у справі виникли під час дії Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", чинного на той час, і місцевий господарський суд, приймаючи оскаржувану ухвалу, керувався відповідними положеннями даного Закону, то під час перегляду справи в апеляційному порядку на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм законодавства, чинного до введення у дію Кодексу України з процедур банкрутства, застосуванню підлягають норми Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у відповідній редакції.
Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні господарського суду Сумської області перебуває справа № 5021/2509/2011 про визнання банкрутом ПАТ "Сумихімпром", провадження в якій порушено 24.10.2011 року за заявою ТОВ "Компанія з управління активами "Промислові інвестиції".
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 30.10.2012 року у даній справі введено процедуру санації боржника - ПАТ "Сумихімпром".
19.04.2017 року до суду надійшла позовна заява Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, в якій останній просить суд стягнути з відповідача 1659224,00 грн. адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2016 році відповідно до статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", зокрема за нестворення 35 робочих місць для працевлаштування інвалідів та 663,69 грн. пені за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що в порушення вимог статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", відповідач не сплатив самостійно суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2016 році у встановлений законодавством строк, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість, що становить 1 659 224,00 грн. За порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій відповідачу нараховано пеню в сумі 663,69 грн.
За наслідками розгляду зазначеної заяв судом постановлено ухвалу від 22.05.2019 року, якою відмовлено у задоволенні заяви Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з боржника адміністративно-господарських санкцій в сумі 1 659 224,00 грн. та пені в сумі 663,69 грн.
Звертаючись до суду апеляційної інстанції скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що обставини, на які послався господарський суд першої інстанції в якості підстав для відмови в позові, а саме надсилання відповідачем на виконання вимог ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" звітів форми № 3-ПН до Сумського міського центру зайнятості, не свідчать про виконання ним вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", яка встановлює норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів та обов`язок особи, яка використовує найману працю, забезпечити працевлаштування інвалідів, а тому ці обставини не є підставами, які звільняють відповідача від сплати адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 20 цього Закону за порушення зазначеного нормативу.
Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення оскаржуваної ухвали, колегія суддів не вбачає підстав для її скасування з огляду на наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, ПАТ "Сумихімпром" є юридичною особою та відповідно до вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", перебуває на обліку за місцем реєстрації в Сумському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.
Відповідно до наданого відповідачем звіту форми 10-ПI № 211 за 2016 рік про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" у 2016 році становила 4247 особи, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 135 осіб. Разом з цим, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", становить 170 осіб.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік.
Як зазначалось вище, відповідно до наданого відповідачем звіту форми 10-ПI № 211 за 2016 рік про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу ПАТ "Сумихімпром" у 2016 році становила 4247 особи, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, 135 осіб, кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", становить 170 осіб.
Відповідно до ст. 20 вищезазначеного Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Частиною 2 статті 217 ГК України серед засобів відповідальності у сфері господарювання передбачено застосування адміністративно-господарських санкцій.
Згідно зі ст.238 цього Кодексу за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Зважаючи на наведені норми, передбачені статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов`язковим платежем), а є засобом відповідальності у сфері господарювання, що передбачає застосування заходів впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням ним правопорушення.
Разом із тим відповідно до ч.1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною другою статті 20 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Обов`язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування визначені ч. 3 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", а саме, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим, частиною першою цієї статті передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Абзацом четвертим пункту 2 статті 19 Закону України "Про зайнятість населення" визначено право державної служби зайнятості направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) інвалідів, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки та рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань.
Таким чином, обов`язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.
Разом з тим, згідно зі статтею 18-1 зазначеного Закону пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості, а тому обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.
Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного суду України від 02.04.2013 р. у справі № 21-95а13, яка прийнята за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а тому висновки цих постанов відповідно до ст. 111-28 ГПК України є обов`язковими для всіх судів України.
При цьому, колегія суддів зазначає, що за результатом працевлаштування відповідно до ст. 21 КЗпП України є укладення трудового договору між працівником (в даному випадку інвалідом) та власником підприємства або уповноваженим ним органом. Тобто, безпосереднє працевлаштування інвалідів здійснюється роботодавцями.
Отже, з вищевикладеного вбачається, що створення робочих місць відповідно до встановленого нормативу; інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад); спрямування центрами зайнятості інвалідів до роботодавців та випадки безпосереднього звернення інвалідів до роботодавців з питань працевлаштування; причини не працевлаштування роботодавцями інвалідів.
Як правильно встановлено господарським судом першої інстанції, відповідач відповідно до покладених на нього законодавством обов`язків вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, а тому незайнятість необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів виникла не з вини відповідача, у зв`язку з чим на нього не може бути покладена відповідальність, передбачена ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" через відсутність у діях відповідача правопорушення.
Так, відповідачем у 2016 році створено 178 робочих місця для працевлаштування інвалідів за різними спеціальностями згідно зі штатним розписом керівників, спеціалістів, службовців та робітників ПАТ "Сумихімпром", тобто у кількості, що відповідає передбаченому законом нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, що підтверджуються штатним розписом керівників, спеціалістів, службовців та робітників ПАТ "Сумихімпром" для працевлаштування інвалідів.
Протягом 2016 року відповідач, відповідно до положень абзацу другого пункту 2 статті 19 Закону України "Про зайнятість населення", повідомляв органи державної служби зайнятості про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів шляхом подачі звітів форми № 3-ПН, однак робочі місця при цьому залишились вакантними у зв`язку з не направленням для працевлаштування інвалідів уповноваженими органами.
Також, відповідачем протягом 2016 року додатково подавалась інформація про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів в Зарічну МСЕК, Сумську міжрайонну МСЕК, Ковпаківську МСЕК, Сумську міжрайонну МСЕК, Обласну МСЕК, Сумську обласну громадську організацію інвалідів України "Поступ", Сумську міську громадську організацію інвалідів України "Доброта", Сумська міська громадська організація інвалідів "Рука допомоги."
Згідно з інформацією, наданою Сумським міським центром зайнятості, на ПАТ "Сумихімпром" було направлено 21 особу, з яких 9 осіб відмовилися від працевлаштування, 1 особа працевлаштована на підприємство. Решта осіб, які зазначені в інформації, що надана Центром зайнятості, на ПАТ "Сумихімпром" з питання працевлаштування не зверталися.
Таким чином відповідач у 2016 році виконав покладені на нього Законом обов`язки стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування.
Доводи апеляційної скарги щодо того, що виконання відповідачем зазначених обов`язків не звільняє його від сплати передбачених статтею 20 Закону "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" адміністративно-господарських санкцій суперечать вищенаведеним нормам матеріального права.
Отже, оскільки відсутні підстави для застосування до відповідача передбачених статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" адміністративно-господарських санкцій, відповідно відсутні й підстави для застосування передбаченої цією статтею пені за прострочення сплати цих санкцій.
Окрім цього, господарський суд першої інстанції додатковими підставами для відмови у стягненні пені правомірно зазначив наступне.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 24.10.2011 року порушено провадження у справі № 5021/2509/2011 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Промислові інвестиції", м. Київ про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром". Пунктом 5 зазначеної ухвали введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та визначено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов`язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів).
Згідно ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діяла до 22.12.2011 року), протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів).
Тобто, вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов`язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 12 березня 2012 року у справі № 3-71гс12.
За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвала місцевого господарського суду прийнято відповідно до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та недоведеними, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак правових підстав для її задоволення та скасування оскаржуваної ухвали не вбачається.
Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України та Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на ухвалу господарського суду Сумської області від 22.05.2019 року у справі № 5021/2509/2011 залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду Сумської області від 22.05.2019 року у справі № 5021/2509/2011 залишити без змін.
3. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.
4. Матеріали справи повернути до господарського суду Сумської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 286-291 ГПК України.
Повний текст постанови підписано 23.12.2019 року.
Головуючий суддя О.М. Остапенко
Судді Б.В. Отрюх
Б.М. Грек
скопійовано
-
скопійовано
-
