open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
17 Справа № 560/904/15-ц
Моніторити
Ухвала суду /11.03.2024/ Рівненський апеляційний суд Ухвала суду /11.03.2024/ Рівненський апеляційний суд Ухвала суду /06.03.2024/ Рівненський апеляційний суд Рішення /29.12.2023/ Дубровицький районний суд Рівненської області Рішення /29.12.2023/ Дубровицький районний суд Рівненської області Рішення /29.12.2023/ Дубровицький районний суд Рівненської області Ухвала суду /26.12.2023/ Дубровицький районний суд Рівненської області Ухвала суду /01.12.2023/ Дубровицький районний суд Рівненської області Постанова /24.08.2023/ Рівненський апеляційний суд Ухвала суду /02.06.2023/ Рівненський апеляційний суд Ухвала суду /02.06.2023/ Рівненський апеляційний суд Ухвала суду /07.04.2023/ Рівненський апеляційний суд Ухвала суду /10.01.2023/ Дубровицький районний суд Рівненської області Ухвала суду /10.01.2023/ Дубровицький районний суд Рівненської області Ухвала суду /17.11.2021/ Дубровицький районний суд Рівненської області Ухвала суду /02.11.2021/ Дубровицький районний суд Рівненської області Ухвала суду /18.11.2020/ Дубровицький районний суд Рівненської області Постанова /18.12.2019/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /03.12.2019/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /01.08.2018/ Касаційний цивільний суд Постанова /14.06.2018/ Апеляційний суд Рівненської області Ухвала суду /31.05.2018/ Апеляційний суд Рівненської області Ухвала суду /17.05.2018/ Апеляційний суд Рівненської області Ухвала суду /07.05.2018/ Апеляційний суд Рівненської області Ухвала суду /12.02.2018/ Дубровицький районний суд Рівненської області Ухвала суду /12.02.2018/ Дубровицький районний суд Рівненської області Ухвала суду /29.05.2017/ Дубровицький районний суд Рівненської області Ухвала суду /29.05.2017/ Дубровицький районний суд Рівненської області Ухвала суду /30.01.2017/ Дубровицький районний суд Рівненської області Ухвала суду /30.01.2017/ Дубровицький районний суд Рівненської області Ухвала суду /30.01.2017/ Дубровицький районний суд Рівненської області Ухвала суду /03.08.2016/ Дубровицький районний суд Рівненської області Ухвала суду /10.03.2016/ Дубровицький районний суд Рівненської області Ухвала суду /20.07.2015/ Дубровицький районний суд Рівненської області Ухвала суду /10.06.2015/ Дубровицький районний суд Рівненської області
emblem
Справа № 560/904/15-ц
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Ухвала суду /11.03.2024/ Рівненський апеляційний суд Ухвала суду /11.03.2024/ Рівненський апеляційний суд Ухвала суду /06.03.2024/ Рівненський апеляційний суд Рішення /29.12.2023/ Дубровицький районний суд Рівненської області Рішення /29.12.2023/ Дубровицький районний суд Рівненської області Рішення /29.12.2023/ Дубровицький районний суд Рівненської області Ухвала суду /26.12.2023/ Дубровицький районний суд Рівненської області Ухвала суду /01.12.2023/ Дубровицький районний суд Рівненської області Постанова /24.08.2023/ Рівненський апеляційний суд Ухвала суду /02.06.2023/ Рівненський апеляційний суд Ухвала суду /02.06.2023/ Рівненський апеляційний суд Ухвала суду /07.04.2023/ Рівненський апеляційний суд Ухвала суду /10.01.2023/ Дубровицький районний суд Рівненської області Ухвала суду /10.01.2023/ Дубровицький районний суд Рівненської області Ухвала суду /17.11.2021/ Дубровицький районний суд Рівненської області Ухвала суду /02.11.2021/ Дубровицький районний суд Рівненської області Ухвала суду /18.11.2020/ Дубровицький районний суд Рівненської області Постанова /18.12.2019/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /03.12.2019/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /01.08.2018/ Касаційний цивільний суд Постанова /14.06.2018/ Апеляційний суд Рівненської області Ухвала суду /31.05.2018/ Апеляційний суд Рівненської області Ухвала суду /17.05.2018/ Апеляційний суд Рівненської області Ухвала суду /07.05.2018/ Апеляційний суд Рівненської області Ухвала суду /12.02.2018/ Дубровицький районний суд Рівненської області Ухвала суду /12.02.2018/ Дубровицький районний суд Рівненської області Ухвала суду /29.05.2017/ Дубровицький районний суд Рівненської області Ухвала суду /29.05.2017/ Дубровицький районний суд Рівненської області Ухвала суду /30.01.2017/ Дубровицький районний суд Рівненської області Ухвала суду /30.01.2017/ Дубровицький районний суд Рівненської області Ухвала суду /30.01.2017/ Дубровицький районний суд Рівненської області Ухвала суду /03.08.2016/ Дубровицький районний суд Рівненської області Ухвала суду /10.03.2016/ Дубровицький районний суд Рівненської області Ухвала суду /20.07.2015/ Дубровицький районний суд Рівненської області Ухвала суду /10.06.2015/ Дубровицький районний суд Рівненської області

Постанова

Іменем України

18 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 560/904/15-ц

провадження № 61-40688св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк»,

відповідачі: ОСОБА_1 (позивач за зустрічним позовом), ОСОБА_2 ,

треті особи за зустрічним позовом: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», Публічне акціонерне товариство «Омега Банк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Рівненської області від 14 червня 2018 року у складі колегії суддів: Хилевич С. В., Бондаренко Н. В., Шеремет А. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У червні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - ПАТ «Альфа-Банк») звернулося до суду з позовом, який уточнило у процесі розгляду справи, доОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 15 квітня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» (далі - ВАТ «Сведбанк»), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» (далі - ПАТ «Сведбанк»), та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1703/0408/55-004, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 30 000 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 11,90 % річних з кінцевим строком повернення до 15 квітня 2018 року включно. З метою забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором 15 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 1703/0408/55-004-Р-2. 25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами. Крім того, 15 червня 2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за вказаним кредитним договором. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_1 умов кредитного договору станом на 10 березня 2016 року в нього утворилася заборгованістьв розмірі 21 215,97 доларів США, з яких: за тілом кредиту - 15 653,57 доларів США; за процентами - 2 667,10 доларів США; за пенею - 2 895,40 доларів США. Враховуючи викладене, ПАТ «Альфа Банк» просило стягнути солідарно з відповідачів на свою користь вищевказану заборгованість, а також окремо з кожного відповідача судові витрати.

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом,який уточнив у процесі розгляду справи, до ПАТ «Альфа-Банк» про захист порушеного права споживача фінансових послуг, визнання недійсними кредитного договору, іпотечного договору, договорів поруки та застосування правових наслідків недійсності правочинів.

Ухвалою Дубровицького районного суду Рівненської області від 30 січня 2017 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_1 до спільного розгляду з позовом ПАТ «Альфа-Банк», до участі у справі як третю особу залучено ПАТ «Дельта Банк».

Ухвалою Дубровицького районного суду Рівненської області від 29 травня 2017 року до участі у справі як третю особу залучено Публічне акціонерне товариство «Омега Банк».

03 серпня 2016 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до суду заяву про витребування доказів.

Ухвалою Дубровицького районного суду Рівненської області від 30 січня 2017 року зазначену заяву про витребування доказів задоволено, витребувано в ПАТ «Альфа-Банк» письмові докази у вигляді належним чином засвідчених нотаріусом копій документів та зобов`язано надати суду їх оригінальні примірники для огляду.

Ухвалою Дубровицького районного суду Рівненської області від 12 лютого 2018 року у складі судді Сидоренко З. С. позов ПАТ «Альфа-Банк» залишено без розгляду.

Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що надані ПАТ «Альфа-Банк» копії документів, які витребовувалися судом, не прошиті, не засвідчені підписом уповноваженої особи та печаткою юридичної особи, тому не відповідають вимогам, які передбачені Національним стандартом України «Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. ПАТ «Альфа-Банк» не виконало ухвалу суду від 30 січня 2017 року про забезпечення доказів, якою були витребувані належним чином засвідчені нотаріусом копії документів та зобов`язано ПАТ «Альфа-Банк» надати оригінали цих документів для огляду в суді. Також ПАТ «Альфа-банк» не повідомило суд про неможливість виконання зазначеної ухвали, у зв`язку з чим його позовна заява підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 9 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Постановою Апеляційного суду Рівненської області від 14 червня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «Альфа-Банк» задоволено частково, ухвалу Дубровицького районного суду Рівненської області від 12 лютого 2018 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що з дня відкриття провадження у справі 10 червня 2015 року і до залишення первісного позову без розгляду 12 лютого 2018 року минуло понад два роки шість місяців. Під час розгляду справи судом було заслухано пояснення учасників справи, перевірено і досліджено наявні у справі письмові докази, проведено судово-економічну експертизу, тому жодних перешкод у вирішенні спору та ухваленні рішення по суті в суду першої інстанції не було. Крім того, банком неодноразово подавалися, а судом необґрунтовано долучалися до матеріалів справи одні й ті ж самі копії документів, які без необхідності повторюються в кожному томі справи.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

У липні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати постанову Апеляційного суду Рівненської області від 14 червня 2018 року та залишити в силі ухвалу Дубровицького районного суду Рівненської області від 12 лютого 2018 року.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залишення позову ПАТ «Альфа-Банк» без розгляду та постановив ухвалу з дотриманням норм процесуального права. Апеляційний суд безпідставно поновив позивачу строк на апеляційне оскарження, який пропущений без поважних причин. В апеляційній скарзі ПАТ «Альфа-Банк» не посилалося на тривалий розгляд справи місцевим судом, однак апеляційний суд вийшов за межі вимог апеляційної скарги та скасував ухвалу місцевого з підстав, які не передбачені статтею 379 ЦПК України. Крім цього, апеляційний суд неповно з`ясував обставини справи і не звернув уваги на те, що ПАТ «Альфа-Банк» без поважних причин не подав витребуваних судом доказів, які необхідні для вирішення спору, що згідно з вимогами частини десятої статті 84, пункту 9 частини першої статті 257 ЦПК України є підставою для залишення позову без розгляду.

У вересні 2018 року ПАТ «Альфа-Банк» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, зазначивши про її законність і обґрунтованість та безпідставність доводів скарги.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Дубровицького районного суду Рівненської області.

10 серпня 2018 року справа № 560/904/15-ц надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 грудня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно зі статтею 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За заявою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 від 03 серпня 2016 року ухвалою Дубровицького районного суду Рівненської області від 30 січня 2017 року було витребувано в ПАТ «Альфа-Банк» належні письмові докази у вигляді належним чином засвідчених нотаріусом копій документів та зобов`язано надати суду їх оригінальні примірники для огляду, зокрема:

- акти приймання-передачі від ПАТ «Сведбанк» до ПАТ «Дельта Банк» та від ПАТ «Дельта Банк» до ПАТ «Альфа-Банк» права вимоги за кредитним договором від 15 квітня 2008 року № 1703/0408/55-004 (на споживчі потреби), додаткову угоду від 16 квітня 2008 року № 1 до кредитного договору від 15 квітня 2008 року №1703/0408/55-004 щодо позичальника ОСОБА_1 ;

- акти приймання-передачі від ПАТ «Сведбанк» до ПАТ «Дельта Банк» та від ПАТ «Дельта Банк» до ПАТ «Альфа-Банк» кредитних файлів за кредитним договором від 15 квітня 2008 року № 1703/0408/55-004 (на споживчі потреби), додаткову угоду від 16 квітня 2008 року № 1 до кредитного договору від 15 квітня 2008 року № 1703/0408/55-004 щодо позичальника ОСОБА_1 ;

- додаток(и) № 1 належної форми, затверджені сторонами договорів купівлі-продажу права вимоги за кредитним договором від 15 квітня 2008 року № 1703/0408/55-004 (на споживчі потреби), додаткову угоду від 16 квітня 2008 року № 1 до кредитного договору від 15 квітня 2008 року № 1703/0408/55-004, зокрема позичальника ОСОБА_1 , щодо переліку договорів та купівельної ціни за права вимоги;

- докази (у вигляді фінансових документів) щодо сплати повної загальної купівельної ціни в дату підписання акта приймання-передачі прав вимоги від ПАТ «Дельта Банк» до ПАТ «Альфа-Банк» саме за кредитним договором від 15 квітня 2008 року № 1703/0408/55-004 (на споживчі потреби), додаткову угоду від 16 квітня 2008 року № 1 до кредитного договору від 15 квітня 2008 року № 1703/0408/55-004, зокрема позичальника ОСОБА_1 ;

- письмові повідомлення позичальнику та поручителю про відступлення від ПАТ «Сведбанк» до ПАТ «Дельта Банк» та від ПАТ «Дельта Банк» до ПАТ «Альфа-Банк» права вимоги за кредитним договором від 15 квітня 2008 року № 1703/0408/55-004 (на споживчі потреби), додаткову угоду від 16 квітня 2008 року № 1 до кредитного договору від 15 квітня 2008 року № 1703/0408/55-004 щодо позичальника ОСОБА_1 ;

- нотаріально посвідчений правочин про відступлення від ПАТ «Сведбанк» до ПАТ «Дельта Банк» та від ПАТ «Дельта Банк» до ПАТ «Альфа-Банк» прав за іпотечним договором від 15 квітня 2008 року № 1703/0408/55-004-Z-1;

- письмові докази у вигляді інформаційного листа чи/або бюлетеня банку про виконання умов пункту 11.13 кредитного договору та вимоги частини другої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо надання перед укладенням кредитного договору банком позичальнику інформації про умови надання кредиту, орієнтовану сукупну вартість та реальну процентну ставку;

- первинні документи видачі банком та отримання позичальником кредитних коштів через позичковий рахунок № НОМЕР_1 та/або докази видачі їх готівкою з каси банку (у вигляді заяви позичальника на видачу кредиту готівкою з каси банку).

На виконання вищевказаної ухвали 22 лютого 2017 року ПАТ «Альфа-Банк» направило до суду частину витребуваних копій документів та письмове повідомлення про наявність в матеріалах справи інших витребуваних документів і про неможливість надати частину документів у зв`язку з їх відсутністю в банку.

Частиною першою статті 1 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час постановлення ухвали Дубровицького районного суду Рівненської області від 30 січня 2017 року (далі - ЦПК України 2004 року), передбачено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідні положення містяться і в частині першій статті 2 чинного ЦПК України.

Згідно з частиною першою статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідні положення містяться і в частині першій статті 4 чинного ЦПК України.

Відповідно до частин першої-третьої статті 10 ЦПК України 2004 року цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідні положення містяться і в частинах першій-третій статті 12 чинного ЦПК України.

Частинами першою, другою статті 11 ЦПК України 2004 року передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги. Відповідні положення містяться і в частинах першій, третій статті 13 чинного ЦПК України.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України 2004 року у випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов`язаний витребувати такі докази. Клопотання про витребування доказів має бути подано до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті із долученням відомостей про неможливість отримання таких доказів особисто стороною або іншою особою, яка бере участь у справі.

Аналіз положень ЦПК України 2004 року свідчить, що чинним на той час процесуальним законодавством не було передбачено залишення позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.

Відповідно до частин сьомої-десятої статті 84 ЦПК України особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом. Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов`язку подати витребувані судом докази. У разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Пунктом 9 частини першої статті 257 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Залишаючи позов ПАТ «Альфа-Банк» без розгляду на підставі пункту 9 частини першої статті 257 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що банк не виконав ухвалу суду від 30 січня 2017 року про забезпечення доказів і не повідомив суд про неможливість виконання зазначеної ухвали, а надані ним копії документів неналежним чином засвідчені.

Переглядаючи в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд взяв до уваги, що під час тривалого розгляду справи було заслухано пояснення учасників справи, перевірено і досліджено наявні у справі письмові докази, проведено судово-економічну експертизу, долучено до матеріалів справи подані ПАТ «Альфа-Банк» копії документів, та обґрунтовано виходив з того, що перешкод у вирішенні спірних правовідносин та ухваленні рішення по суті у місцевого суду не було. З урахуванням встановлених обставин суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що ухвала місцевого суду про залишення позову без розгляду суперечить обставинам справи та вимогам пункту 9 частини першої статті 257 ЦПК України.

Крім того, висновок місцевого суду про залишення позову без розгляду з підстав ненадання позивачем витребуваних доказів не відповідає вимогам частин сьомої та восьмої статті 84 ЦПК України, оскільки суд не з`ясував можливості ПАТ «Альфа-Банк» подати докази, які витребовувалися, з огляду на те, що в повідомленні банку детально викладені обставини щодо неможливості надання частини доказів.

Також положення частини десятої статті 84 ЦПК України містять альтернативні варіанти дій суду першої інстанції в разі ухилення від виконання учасником справи вимог щодо надання доказів. Залишення позову без розгляду є лише одним з них і може застосовуватися тільки в разі неможливості здійснення судом розгляду справи за відсутності таких доказів.

Системне тлумачення пункту 9 частини першої статті 257 ЦПК України свідчить, що його слід застосовувати у взаємозв`язку з положеннями частин сьомої-десятої статті 84 ЦПК України, а залишення позову без розгляду можливе лише у випадку неподання позивачем витребуваних доказів без поважних причин, тобто коли позивач володіє певними доказами, які необхідні для повного і всебічного з`ясування обставин справи, але свідомо ухиляється від надання їх суду. В іншому випадку суд, виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, зобов`язаний розглянути справу по суті на підставі тих доказів, які надані учасниками справи.

Всупереч вимогам наведених норм процесуального права, а також статей 263, 264 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості судового рішення суд першої інстанції не вирішив спір по суті, безпідставно залишивши позов банку без розгляду.

Повноваження суду апеляційної інстанції на скасування ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції передбачене пунктом 6 частини першої статті 374 та пунктом 4 частини першої статті 379 ЦПК України.

Таким чином, висновок апеляційного суду про наявність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції у зв`язку з порушеннями норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, та направлення справи для продовження розгляду є обґрунтованим.

Доводи касаційної скарги про те, що в апеляційній скарзі ПАТ «Альфа-Банк» не посилалося на тривалий розгляд справи місцевим судом, однак апеляційний суд вийшов за межі вимог апеляційної скарги, є неспроможними, оскільки ухвала суду першої інстанції була скасована апеляційним судом у зв`язку з порушенням норм процесуального права, а тривалість розгляду справи врахована як обставина, що вплинула на такий висновок.

Посилання у касаційній скарзі на те, що апеляційний суд безпідставно поновив строк на апеляційне оскарження, чим допустив порушення норм процесуального права, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Загальною декларацією прав людини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та у статті 13 Конвенції, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР.

02 квітня 2018 року ПАТ «Альфа-Банк» подало апеляційну скаргу на ухвалу Дубровицького районного суду Рівненської області від 12 лютого 2018 року та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому посилалося на те, що представник банку не був присутній в судовому засіданні 12 лютого 2018 року, а повний текст зазначеної ухвали банк отримав 05 березня 2018 року. Для оскарження вказаної ухвали необхідне з`ясування всіх обставин та детальне ознайомлення з матеріалами справи, на що необхідний значний час.

Пунктом 2 частини другої статті 354 ЦПК України передбачено, що учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Застосування визначених цією нормою правил залежить від виду процесуального строку. У разі, коли процесуальна дія не вчинена у межах строку, встановленого законом, суд може поновити його, якщо строк пропущено з причин, визнаних судом поважними.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 17 травня 2018 року клопотання ПАТ «Альфа-Банк» про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено. Поновлено ПАТ «Альфа-Банк» строк на апеляційне оскарження ухвали Дубровицького районного суду Рівненської області від 12 лютого 2018 року. При цьому апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів ПАТ «Альфа-Банк» про те, що строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції пропущений з поважних причин, тому він підлягає поновленню.

З огляду на викладене при визнанні поважними причин пропуску ПАТ «Альфа-Банк» строку на апеляційне оскарження ухвали, зазначених у клопотанні банку, апеляційним судом не порушено норми процесуального права. Доводи касаційної скарги в цій частині полягають в переоцінці встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи стосовно поважності причин пропуску процесуального строку, що перебуває поза межами повноважень касаційного суду. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

При цьому Верховним Судом також взято до уваги, що ухвала про поновлення строку на апеляційне оскарження не входить до визначеного пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України переліку ухвал суду апеляційної інстанції, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає вимогам закону й підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Рівненської області від 14 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. О. Кузнєцов Судді:В. С. Жданова С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов

Джерело: ЄДРСР 86565457
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку