open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
Справа № 308/12760/15-ц
Моніторити
Ухвала суду /08.06.2023/ Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської областіУжгородський міськрайонний суд Закарпатської області Постанова /16.03.2023/ Закарпатський апеляційний суд Ухвала суду /06.02.2023/ Закарпатський апеляційний суд Ухвала суду /09.12.2022/ Закарпатський апеляційний суд Ухвала суду /29.11.2022/ Закарпатський апеляційний суд Ухвала суду /26.10.2022/ Закарпатський апеляційний суд Ухвала суду /18.10.2022/ Закарпатський апеляційний суд Ухвала суду /22.09.2022/ Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської областіУжгородський міськрайонний суд Закарпатської області Ухвала суду /13.02.2022/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /26.01.2022/ Касаційний цивільний суд Окрема думка судді /17.11.2021/ Закарпатський апеляційний суд Постанова /17.11.2021/ Закарпатський апеляційний суд Ухвала суду /29.06.2021/ Закарпатський апеляційний суд Ухвала суду /09.06.2021/ Закарпатський апеляційний суд Ухвала суду /05.04.2021/ Закарпатський апеляційний суд Ухвала суду /19.02.2021/ Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської областіУжгородський міськрайонний суд Закарпатської області Ухвала суду /19.02.2021/ Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської областіУжгородський міськрайонний суд Закарпатської області Постанова /11.12.2019/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /11.12.2019/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /19.04.2019/ Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської областіУжгородський міськрайонний суд Закарпатської області Ухвала суду /05.12.2018/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /18.10.2017/ Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ухвала суду /10.07.2017/ Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ухвала суду /14.06.2017/ Апеляційний суд Закарпатської областіАпеляційний суд Закарпатської області Ухвала суду /17.01.2017/ Апеляційний суд Закарпатської областіАпеляційний суд Закарпатської області Ухвала суду /12.01.2017/ Апеляційний суд Закарпатської областіАпеляційний суд Закарпатської області Рішення /14.12.2016/ Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської областіУжгородський міськрайонний суд Закарпатської області Рішення /14.12.2016/ Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської областіУжгородський міськрайонний суд Закарпатської області Ухвала суду /08.11.2016/ Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської областіУжгородський міськрайонний суд Закарпатської області Ухвала суду /12.01.2016/ Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської областіУжгородський міськрайонний суд Закарпатської області Ухвала суду /14.12.2015/ Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської областіУжгородський міськрайонний суд Закарпатської області Ухвала суду /03.11.2015/ Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської областіУжгородський міськрайонний суд Закарпатської області
emblem
Справа № 308/12760/15-ц
Вирок /23.01.2018/ Верховний Суд Ухвала суду /08.06.2023/ Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської областіУжгородський міськрайонний суд Закарпатської області Постанова /16.03.2023/ Закарпатський апеляційний суд Ухвала суду /06.02.2023/ Закарпатський апеляційний суд Ухвала суду /09.12.2022/ Закарпатський апеляційний суд Ухвала суду /29.11.2022/ Закарпатський апеляційний суд Ухвала суду /26.10.2022/ Закарпатський апеляційний суд Ухвала суду /18.10.2022/ Закарпатський апеляційний суд Ухвала суду /22.09.2022/ Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської областіУжгородський міськрайонний суд Закарпатської області Ухвала суду /13.02.2022/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /26.01.2022/ Касаційний цивільний суд Окрема думка судді /17.11.2021/ Закарпатський апеляційний суд Постанова /17.11.2021/ Закарпатський апеляційний суд Ухвала суду /29.06.2021/ Закарпатський апеляційний суд Ухвала суду /09.06.2021/ Закарпатський апеляційний суд Ухвала суду /05.04.2021/ Закарпатський апеляційний суд Ухвала суду /19.02.2021/ Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської областіУжгородський міськрайонний суд Закарпатської області Ухвала суду /19.02.2021/ Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської областіУжгородський міськрайонний суд Закарпатської області Постанова /11.12.2019/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /11.12.2019/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /19.04.2019/ Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської областіУжгородський міськрайонний суд Закарпатської області Ухвала суду /05.12.2018/ Касаційний цивільний суд Ухвала суду /18.10.2017/ Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ухвала суду /10.07.2017/ Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ухвала суду /14.06.2017/ Апеляційний суд Закарпатської областіАпеляційний суд Закарпатської області Ухвала суду /17.01.2017/ Апеляційний суд Закарпатської областіАпеляційний суд Закарпатської області Ухвала суду /12.01.2017/ Апеляційний суд Закарпатської областіАпеляційний суд Закарпатської області Рішення /14.12.2016/ Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської областіУжгородський міськрайонний суд Закарпатської області Рішення /14.12.2016/ Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської областіУжгородський міськрайонний суд Закарпатської області Ухвала суду /08.11.2016/ Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської областіУжгородський міськрайонний суд Закарпатської області Ухвала суду /12.01.2016/ Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської областіУжгородський міськрайонний суд Закарпатської області Ухвала суду /14.12.2015/ Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської областіУжгородський міськрайонний суд Закарпатської області Ухвала суду /03.11.2015/ Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської областіУжгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Постанова

Іменем України

11 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 308/12760/15

провадження № 61-21646св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - прокурор м. Ужгорода Закарпатської області, правонаступником якого є керівник Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області, в інтересах держави,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Ужгородська міська рада Закарпатської області,

представники відповідача ОСОБА_2 : ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником - ОСОБА_3 , на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 грудня 2016 року у складі судді Бедьо В. І. та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 14 червня 2017 року у складі колегії суддів: Мацунича М. В., Куштана Б. П., Джуги С. Д.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2015 року прокурор м. Ужгорода Закарпатської області, правонаступником якого є керівник Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Ужгородської міської ради Закарпатської області про визнання рішення міської ради, державного акта на право власності на землю недійсними.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням 5 сесії 5 скликання Ужгородської міської ради Закарпатської області від 16 липня 2009 року № 1176 затверджено матеріали вибору місця розташування земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд та надано дозвіл на підготовку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 .

На підставі зазначеного рішення та завдання на виконання робіт, погодженого відділом Держкомзему у м. Ужгороді Закарпатської області від 21 вересня 2009 року, державне підприємство «Трансшпед-Земля» і товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Трансшпед-Україна» розроблено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 у власність площею 0,0895 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 та рішенням 5 сесії 5 скликання Ужгородської міської ради Закарпатської області від 27 листопада 2009 року № 1301 вказаний проект землеустрою було затверджено. При розгляді документації встановлено, що від точки «А» до точки «Б» є землі загального користування - дорога (проїзд) загального користування. У графічних матеріалах (проектній пропозиції забудови земельних ділянок в районі вул . Висока запроектовані дороги (проїзди) із врахуванням ширини проїзду (дороги) 6 метрів. Цю норму ширини проїзної частини дороги без пропуску громадського пасажирського транспорту вказано у пункті 2.4 Державних будівельних норм України (далі - ДБН В.2.3-5-2001). Тобто, Ужгородською міською радою Закарпатської області затверджено проект землеустрою, яким, у тому числі ОСОБА_1 , передано частину запроектованої дороги.

Крім того, зазначено, що при передачі ОСОБА_1 земельної ділянки порушено порядок зміни цільового призначення земельної ділянки, оскільки, спірна земельна ділянка до прийняття рішення Ужгородською міською радою Закарпатської області була визначена з кодом цільового використання 1.21 та у відповідності до діючого генерального плану, не відносилась до земель житлової та громадської забудови. Затвердженням вказаного проекту землеустрою Ужгородська міська рада Закарпатської області одночасно прийняла рішення про зміну цільового використання земельної ділянки на код 1.18, порушуючи при цьому діючий генеральний план та частину першу та другу статті 20 ЗК України, якими врегульовано порядок встановлення та зміни цільового призначення земельних ділянок, пункт 2 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 677 від 26 травня 2004 року, статтю 1 Закону України «Про землеустрій» та статей 1, 3 Закону України «Про планування та забудову територій».

Ураховуючи зазначене, прокурор м. Ужгорода Закарпатської області просив суд визнати незаконним та скасувати пункт 1.18 5 сесії 5 скликання Ужгородської міської ради Закарпатської області від 16 липня 2009 року № 1176, яким затверджено проект відведення земельної ділянки ОСОБА_1 та передано у власність земельну ділянку площею 0,0895 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 та визнати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 578783 за кадастровим номером 2110100000:31:003:0120 недійсним.

Під час розгляду справи керівником Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області було уточнено позовні вимоги, у яких керівник прокуратури просила суд визнати договір дарування земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:31:003:0120, який було укладено між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 25 серпня 2010 року, та додатковий договір від 01 грудня 2015 року № 1 до вказаного договору недійсними.

Короткий змістрішення суду першої інстанції

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 грудня 2016 року позов керівника Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області задоволено. Визнано незаконним та скасовано пункт 1.18 рішення 5 сесії 5 скликання Ужгородської міської ради Закарпатської області від 27 листопада 2009 року № 1301, яким затверджено проект відведення земельної ділянки ОСОБА_1 та передано у власність земельну ділянку площею 0,0895 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_3 . Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 578783 за кадастровим номером 2110100000:31:003:0120. Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:31:003:0120, укладений 25 серпня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та додатковий договір від 01 грудня 2015 року № 1 до вказаного договору дарування (реєстраційний номер 2930).

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при передачі спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 було порушено процедуру зміни її цільового призначення, що в свою чергу є підставою для визнання недійсним відповідних рішення міської ради та державного акта. Також зазначено, що земельна ділянка частково накладається на запроектовану дорогу, що є порушенням вимог ЗК України.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 14 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено. Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 грудня 2016 року залишено без змін.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 2110100000:31:003:0120 накладається на частину запроектованої дороги. Тобто, до спірної земельної ділянки частково включено запроектовану дорогу, яка відноситься до земель загального користування, передача яких у приватну власність не допускається згідно пункту «а» частини четвертої статті 83 ЗК України, отже оформлення права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку є незаконним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 в особі представника - ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди, ухвалюючи свої рішення не застосували закон, який підлягає застосуванню, не повно з`ясували обставини справи та не врахували містобудівної документації щодо функціонального використання земельної ділянки та наявності запроектованої дороги. Також, судами було порушено норми матеріального права в частині застосування позовної давності.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 липня 2017 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі. Витребувано з Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області зазначену цивільну справу.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 жовтня 2017 року указану справу призначено до розгляду.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2018 року зупинено касаційне провадження у справі за позовом керівника Ужгородської місцевої прокуратура Закарпатської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ., Ужгородської міської ради Закарпатської області про визнання рішення міської ради, державного акта на право власності на землю та договору дарування недійсними до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справ № 362/44/17 та № 487/10128/14-ц.

Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2019 року поновлено касаційне провадження у справі за позовом керівника Ужгородської місцевої прокуратура Закарпатської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Ужгородської міської ради Закарпатської області про визнання рішення міської ради, державного акта на право власності на землю та договору дарування недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_2 , поданою представником - ОСОБА_3 , на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 14 червня 2017 року.

Доводи особи, яка подала відзив (заперечення) на касаційну скаргу

У серпні 2017 року керівником Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ було подано заперечення на касаційну скаргу, яке мотивовано тим, що оскаржувані ОСОБА_2 судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті рішень судів попередніх інстанцій.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням 5 сесії 5 скликання Ужгородської міської ради Закарпатської області від 10 квітня 2009 року № 1069 ОСОБА_1 надано дозвіл на підготовку матеріалів вибору місця розташування земельної ділянки площею 0, 0895 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_3 (а. с. 16).

На підставі вказаного рішення розроблено матеріали щодо вибору місця розташування земельної ділянки, переданої для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0895 га (а. с. 15-18).

Рішенням 5 сесії 5 скликання Ужгородської міської ради Закарпатської області від 16 липня 2009 року № 1176 затверджено матеріали вибору місця розташування земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 . Частиною 2 вказаного рішення ОСОБА_1 надано дозвіл на підготовку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 (а. с. 22).

На підставі указаного рішення розроблено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 у власність площею 0,0895 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 (а. с. 19-24).

Рішенням 5 сесії 5 скликання Ужгородської міської ради Закарпатської області від 27 листопада 2009 року № 1301 затверджено ОСОБА_1 проект відведення та надано у власність земельну ділянку площею 0,0895 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_3 (а. с. 8).

На підставі указаного рішення на ім`я ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 578783, кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:31:003:0120 (а. с. 9-10).

25 серпня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір дарування спірної земельної ділянки (а. с. 76, 77).

01 грудня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено додатковий договір № 1 до договору дарування земельної ділянки від 25 серпня 2010 року, яким зокрема змінено пункт 3 указаного договору дарування, а саме вказано, що відчужувана земельна ділянка належить дарувальнику на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 20 листопада 2015 року взамін втраченого державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №578783 (а. с. 79).

Відповідно до супровідного листа начальника управління державної інспекції сільського господарства у Закарпатській області від 14 вересня 2015 року № 04/4134 за зверненням ОСОБА_6 проведено перевірку в питань дотримання вимог земельного законодавства в частині надання та використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 шляхом розгляду документації із землеустрою, пов`язаної з використанням та охороною земель (а. с. 11).

У результаті вказаної перевірки виявлено ряд порушень вимог земельного законодавства при прийнятті Ужгородською міською радою Закарпатської області рішень про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою з подальшим прийняттям рішення про затвердження та передачею у власність ОСОБА_7 земельної ділянки площею 0, 0895 га по АДРЕСА_1 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга ОСОБА_2 , подана представником - ОСОБА_3 , підлягає частковому задоволенню.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції частково не відповідають.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 10 частини другої статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec(2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України у редакції, чинній на час подання позову, на прокуратуру покладається, зокрема, представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом (частина перша статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» у редакції, чинній на час звернення прокурора до суду (далі - Закон № 1789-XII)).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац другий частини другої статті 45 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення до суду).

Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави (частина третя статті 36-1 Закону № 1789-XII). За наявності зазначеної підстави з метою представництва держави прокурор має, зокрема, право в порядку, передбаченому процесуальним законом, звертатися до суду з позовами (пункт 1 частини п`ятої зазначеної статті). Обираючи форму представництва, передбачену частиною п`ятою статті 36-1 Закону № 1789-XII, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення, зокрема, інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту (частина шоста вказаної статті).

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia), заява № 42454/02, § 35).

Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.,

Прокурор вказував, що повноваження з розпорядження спірною земельною ділянкою належить до компетенції Ужгородської міської ради Закарпатської області, а визначений у законодавстві орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель (Державна інспекція сільського господарства України) не має повноважень звертатися до суду з вимогами, які заявив прокурор у цій справі.

З огляду на вказане, подаючи позовну заяву до суду й оскаржуючи, зокрема, рішення Ужгородської міської ради Закарпатської області, на підставі якого ОСОБА_1 безоплатно набула у власність спірну земельну ділянку, прокурор самостійно обґрунтував необхідність захисту інтересів держави, і згідно з абзацом другим частини другої статті 45 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення до суду, набув статус позивача.

Указаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18).

За основним цільовим призначенням відповідно до частини першої статті 19 ЗК України - землі України поділяються на певні категорії, серед яких до різних категорій віднесено землі житлової та громадської забудови (підпункт «б») та землі сільськогосподарського призначення (підпункт «а»).

Виходячи з положень частини другої статті 19, статей 80, 83 ЗК України землі кожної із цих категорій можуть перебувати або у власності (користуванні) громадян чи юридичних осіб, або у запас (землі державної чи комунальної власності).

Відповідно до частини першої статті 20 ЗК України (в редакції, чинній на момент передачі земельної ділянки у власність) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Отже, реалізуючи свої повноваження із розпорядження земельними ділянками, відповідний орган державної влади чи місцевого самоврядування за місцем знаходження земельної ділянки, має право змінювати цільове призначення земельних ділянок, які відчужуються (надаються), за умови дотримання положень Порядку про погодження такої зміни з відповідними органами та після складання проекту відведення.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, відмови у реєстрації земельної ділянки або визнання реєстрації недійсною (стаття 21 ЗК України).

Спірна земельна ділянка до передачі її у власність згідно планово-картографічних матеріалів рахувалася сільськогосподарськими угіддями, що відображено в матеріалах щодо вибору місця розташування земельної ділянки, а відтак, відносилась до земель сільськогосподарського призначення. У власність ОСОБА_1 вона була передана вже як земельна ділянка житлової та громадської забудови.

У той же час в матеріалах справи відсутні відомості про прийняття міською радою рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки. В наявних у матеріалах справи рішеннях Ужгородської міської ради Закарпатської області від 10 квітня 2019 року № 1069 та від 16 липня 2009 року за № 1176 не вказано про зміну цільового призначення земельної ділянки, як і відсутнє послання на статті 20 ЗК України.

Тобто, затверджуючи проект із землеустрою, міська рада не приймала рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки.

Ухвалюючи рішення про порушення процедури зміни цільового призначення земельної ділянки при передачі її ОСОБА_1 у власність, суди дійшли вірного висновку про те, що вказане є підставою для визнання недійсним відповідних рішень міської ради та державного акта на право власності на земельну ділянку.

Також, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що земельна ділянка частково накладається на запроектовану дорогу, що є протиправним.

Зокрема, згідно листа Управління містобудування та архітектури від 20 жовтня 2015 року № 291/20-13 управлінням містобудівні умови та обмеження на забудову земельної ділянки за кадастровим № 2110100000:31:0120 по АДРЕСА_1 не надавались. Згідно детального плану забудови попередньо погодженого 08 квітня 2009 року між указаною земельної ділянкою та ділянкою, розташованою навпроти передбачено проїзд до сусідніх ділянок згідно ДБН 390-62 не менше 6 м. Указане узгоджується із викопіюванням з детального плану забудови (а. с. 25, 26).

Посилання заявника на відсутність доказів запроектованої дороги шириною 6 м спростовується матеріалами справи.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 29 вересня 2016 року № 264 встановлено, що ширина проїзду (дороги) вздовж межі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 2110100000:31:003:0120 від точки А до Б становить: на початку земельної ділянки в т. А - 6,51 м; на відстані 2, 1 м від початку земельної ділянки - 6,0 м; на відстані 5,4 м від початку земельної ділянки - 5,2 м; на відстані 14,66 м від початку земельної ділянки - 6,0 м; на відстані 37,25 м від початку земельної ділянки - 7,88 м.

У пункті 2 висновку зазначено, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 2110100000:31:003:0120 вздовж межі від точки А до точки Б накладається на частину запроектованої дороги (а. с. 132-140).

Тобто, до спірної земельної ділянки частково включено запроектовану дорогу, яка відноситься до земель загального користування, передача яких у приватну власність не допускається згідно пункту «а» частини четвертої статті 83 ЗК України.

Указане також свідчить про незаконність оформлення права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку.

Щодо застосування позовної давності, заяву про застосування якої подано відповідачем до суду першої інстанції, слід зазначити наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Суди першої та апеляційної інстанцій у вказаній справі щодо порушення строків звернення до суду виходили з того, що прокурор звернувся до суду із позовом в інтересах держави без зазначення органу уповноваженого на виконання відповідних функцій держави, а відтак, початок перебігу позовної давності слід обраховувати з моменту, коли прокурор дізнався або міг дізнатися про порушення законодавства. Про порушення законодавства при виготовленні державного акта прокурор дізнався з довідки про перевірку дотримання вимог земельного законодавства, складеної Державною інспекцією сільського господарства в Закарпатській області від 16 вересня 2015 року (а. с. 12-14). Таким чином, позовну давність на звернення до суду прокурором не пропущено.

Щодо позовних вимог про визнання договору дарування земельної ділянки та додаткового договору до нього недійсним, то слід зазначити наступне.

В оцінці правомірності пред`явлення цих вимог та відповідності критерію ефективності такого способу захисту Верховний Суд вважає за необхідне застосувати відповідний висновок Великої Палати Верховного Суду.

Так, відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (подібний за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Про те, що сторона договору, у тому числі прокурор, не мала права на позов про недійсність правочину зазначено і у правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у поставові від 13 травня 2015 року у справі № 6-67цс15.

Застосовуваний судом спосіб захисту має відповідати природі правових відносин, що існують між учасниками спору, враховувати положення норм права, якими такі відносини регулюються, з урахуванням правил системного аналізу. Такий спосіб захисту має бути правомірним, тобто відповідати праву, його змісту та системі.

З огляду на зазначене, позов прокурора у частині вимог про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки та додаткового договору до нього не є ефективним способом захисту прав власника, що відповідає змісту права у його системному розумінні, а, отже, у наведеній частині вимог позов задоволенню не підлягає.

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права в частині визнання договору дарування земельної ділянки недійсним, тому рішення судів першої й апеляційної інстанцій у цій частині підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Таким чином, рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 грудня 2016 року та ухвала Апеляційного суду Закарпатської області від 14 червня 2017 року в частині позовної вимоги про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки підлягають скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цієї позовної вимоги.

В іншій частині рішення суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими, ухваленими з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права, тому підлягають залишенню без змін.

Щодо клопотання про забезпечення позову

У червні 2019 року до Верховного Суду надійшла заява про забезпечення позову від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , у якій заявник просив вжити заходи забезпечення позову у цивільній справі № 308/12760/15 шляхом заборони вчиняти дії.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Суд касаційної інстанції при розгляді касаційних скарг діє в порядку та межах, визначених цивільним процесуальним законодавством України, його повноваження обмежені правилами Глави 2 Розділу V Цивільного процесуального кодексу України «Касаційне провадження».

Вирішення питання про забезпечення позову правилами зазначеної Глави ЦПК України не передбачене та до компетенції Верховного Суду не відноситься.

Отже, відповідно до визначених процесуальним законом повноважень та функцій Верховний Суд здійснює перевірку рішень судів першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість вирішення процесуального питання забезпечення позову на цій стадії розгляду справи за поданою заявою представника ОСОБА_2 .

З огляду на вищевикладене, заява представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 про забезпечення позову у цій справі задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 260, 400, 409, 410, 412, 416, 418, 419, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником - ОСОБА_3 , задовольнити частково.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 14 червня 2017 року в частині позовної вимоги про визнання недійсними договору дарування земельної ділянки від 25 серпня 2010 року та додаткового договору від 01 грудня 2015 року № 1 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову керівника Ужгородської місцевої прокуратури Закарпатської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Ужгородської міської ради Закарпатської області про визнання договору дарування земельної ділянки та додаткового договору до договору дарування недійсними відмовити.

В іншій частині рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 14 червня 2017 року залишити без змін.

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , про забезпечення позову відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович

Джерело: ЄДРСР 86565397
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку