Постанова

Іменем України

18 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 741/1681/17

провадження № 61-48179 св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Носівського районного суду Чернігівської області у складі судді Киреєва О. В. від 24 вересня 2018 року та постанову Чернігівського апеляційного суду у складі колегії суддів: Вінгаль В. М., Губар В. С., Кузюри Л. В., від 19 листопада 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_3 , в якому просили усунити їм перешкоди у користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 , вселити їх у вказаний будинок та зобов`язати ОСОБА_3 не чинити їм перешкоди в користуванні цим будинком.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Ухвалою Носівського районного суду Чернігівської області від 24 вересня 2018 року, залишеною без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 19 листопада 2018 року, прийнято відмову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від позову та закрито провадження у цій справі. Відмовлено ОСОБА_3 та його адвокату Гарницькому П. П. у задоволенні заяви про відшкодування відповідачу понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.

Судові рішення мотивовано тим, що закриваючи провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України у зв`язку із відмовою позивачів від позову, суди виходили з того, що відмова від позову не суперечить закону і не порушує прав та охоронюваних законом інтересів сторін. Відмовляючи у задоволенні вимог про відшкодування відповідачу понесених ним витрат на професійну правничу допомогу виходили із відсутності допустимих доказів їх понесення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2018 року, ОСОБА_3 , посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове, яким закрити провадження у цій справі у зв`язку із безпідставно поданим позовом, який має штучний характер; визнати дії позивачів такими, що зловживають своїми процесуальними правами та накласти на них заходи процесуального примусу у вигляді штрафу; всі судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а також витрати на правову допомогу адвоката Гарницького П. П . у розмірі 50 000,00 грн покласти на ОСОБА_1 та стягнути їх з останньої на користь ОСОБА_3 .

Касаційна скарга мотивована тим, що пред`являючи позов до відповідача, який має очевидно штучний характер, позивачі не дотрималися вимог статей 175-177 ЦПК України. Суди неправильно застосували положення статей 137, 142 ЦПК України, оскільки витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката та з розглядом справи, повинні бути компенсовані особі, яка їх понесла.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 1991 року по 2013 рік, від якого мають повнолітніх дітей - ОСОБА_5 та ОСОБА_2

В період шлюбу сторони проживали у належному ОСОБА_3 домоволодінні по АДРЕСА_1 , щодо користування яким між сторонами виникали спори.

22 листопада 2017 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком, вселення та зобов`язання не чинити перешкоди.

Ухвалою Носівського районного суду Чернігівської області від 06 грудня 2017 року відкрито провадження у цій справі та призначено її до розгляду на 06 лютого 2018 року.

18 червня 2018 року до суду надійшла заява відповідача та його адвоката Гарницького П. П. про закриття провадження у справі у зв`язку із безпідставно поданим позовом, який має штучний характер, визнання дій позивачів такими, що зловживають своїми процесуальними правами та накладення наних заходів процесуального примусу у вигляді штрафу та відшкодування усіх понесених відповідачем судових витрат.

24 вересня 2018 року позивачі подали до суду заяву про відмову від позову у зв`язку зі зміною власника спірного домоволодіння 14 червня 2018 року, яку прийнято судом.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, що відповідно до частини третьої статті 13 ЦПК України передбачає у тому числі можливість для учасника справи розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до положень статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Відповідно до пункту 4 частин першої, другої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Згідно з частиною другою статті 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Встановивши, що відмова від позову не порушує прав та охоронюваних законом інтересів сторін, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, обґрунтовано прийняв відмову від позову і закрив провадження у справі.

Пунктом 3 частини другої статті 44 ЦПК України визначено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що відмова позивачів від позову була обумовлена зміною власника спірного домоволодіння у зв`язку з його даруванням 14 червня 2018 року відповідачем своїй матері ОСОБА_6 Ця обставина відбулась після звернення позивачів до суду у листопаді 2017 року та зумовлює необхідність зміни суб`єктного складу сторін у спорі, отже така процесуальна поведінка позивачів не свідчить про зловживання ними своїми процесуальними правами шляхом подачі завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, що має очевидно штучний характер.

Частиною п`ятою статті 142 ЦПК України передбачено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Таким чином, законодавець, гарантуючи особам право на звернення до суду за захистом та право на позов у вказаній редакції ЦПК України, передбачив компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача.

Добросовісні дії позивача спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист.

Таким чином, саме по собі звернення з позовом до суду не свідчить про необґрунтованість дій позивачів, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивачів, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи у ході розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Крім того, звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Висновки судів попередніх інстанцій про відсутність доказів, які б свідчили про необгрунтованість дій позивачів та відсутність підстав для накладення на них судових витрат, які поніс відповідач, грунтуються на матеріалах справи і вимогах закону.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, судові рішення судів попередніх інстанцій постановлено з дотриманням норм процесуального права і підстави для їх скасування відсутні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін,оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалуНосівського районного суду Чернігівської області від 24 вересня 2018 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 19 листопада 2018 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара