РІШЕННЯ

Іменем України

18 грудня 2019 року

Київ

справа №9901/521/19

адміністративне провадження №П/9901/521/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Шишова О.О.,

суддів -Бевзенка В.М., Дашутіна І.В., Мартинюк Н.М., Мельник -Томенко Ж.М.

за участі:

секретаря судового засідання Івченка М.В

позивача ОСОБА_1

представника позивача Батюсь Т.В.

представника відповідача Русакової І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Вищої Ради Правосуддя, про визнання протиправним та скасування рішення,-

Установив:

І. Зміст позовних вимог

1. У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як до суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя, в якому просив:

1.1. - визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя (далі ВРП) №2352/0/15-19 від 05.09.2019 року «Про відмову у звільненні ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Львівської області у відставку»;

1.2. - зобов`язати ВРП повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про звільнення його з посади судді Господарського суду Львівської області у відставку.

ІІ. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 посилається на те, що відмова Вищої ради правосуддя у задоволенні його заяви про відставку є неправомірною, оскільки:

2.1. по-перше - не зараховано до стажу роботи, який дає право на відставку судді половину строку навчання (заочна форма) у Львівському державному університеті ім.І.Франка (вечірня форма навчання) (1984-1989 роки); половину строку навчання (заочна форма навчання) в Академії державного управління при Президентові України (1999- 2002 роки),

2.2. по-друге - не зараховано до стажу роботи, який дає право на відставку судді, робота на посаді: заступника начальника управління дослідної перевірки - начальника відділу з проведення перевірок в галузях ПЕК, фінансово-кредитних систем; в.о. заступника начальника управління дослідної перевірки відділу перевірок у пріоритетних галузях економіки Державної податкової інспекції у місті Львові; в.о. заступника начальника управління - начальника відділу контролю сплати непрямих податків управління дослідних перевірок; головного державного податкового ревізора - інспектора відділу контролю сплати непрямих податків управління дослідних перевірок ГВПМ у місті Львові; головного державного податкового ревізора - інспектора відділення перевірок сплати інших податків та зборів відділу дослідної перевірки Головного відділу податкової міліції Державної податкової інспекції у місті Львові (з листопада 2000 року по січень 2004 року)

2.3. по третє - не зараховано до стажу роботи, який дає право на відставку судді 5 років відповідно до вимог ст.137 Закону України, наявність якого вимагалася для призначення на посаду судді господарського суду.

3. У запереченнях проти позову відповідач стверджує, що оскаржуване рішення від 05.09.2019 року №2352/0/15-19 прийняте Вищою радою правосуддя за результатами ретельного дослідження та розгляду відповідного питання, з дотриманням всіх приписів законодавства України.

4. 01 листопада 2019 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла відповідь на відзив у якому зазначив, що у відзиві представника відповідача на позов були повторені мотиви оскарженого рішення суб`єкта владних повноважень, без наведення мотивів застосування законодавства та без посилання на відповідні докази, що на його думку, не може свідчити про наявність заперечень відповідача.

5. У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав. Зазначив, що відповідач безпідставно не врахував половину строку навчання у вищих навчальних закладах. Крім того, не був врахований строк роботи на посадах у податковій міліції, оскільки вважав що в цей час він також виконував функції слідчого. Також не враховано п`ять років відповідно до ст. 137 Закону № 1402, які були необхідні для призначення особи суддею спеціалізованого суду. Крім того, під час розгляду його заяви про відставку Вища рада правосуддя порушила процедуру розгляду, що полягає у недотриманні строків повідомлення позивача про розгляд його заяви, що позбавило його належним чином обґрунтувати свою позицію. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

6. Представник відповідача заперечувала проти позову. Вважала, що рішення ВРП відповідає нормам процесуального та матеріального права. Просила звідмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

7. Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані ними докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог та заперечень, суд встановив наступне.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

8. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи № 9901/5214/19 (провадження № П/9901/521/19) визначено склад колегії: головуючого суддю - Шишова О.О., суддів: Бевзенка В.М., Дашутіна І.В., Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

9. Ухвалою від 02 жовтня 2019 року Верховний Суд відкрив провадження у справі за вказаним позовом і призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Тією самою ухвалою суд надав відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву.

10. 29 жовтня 2019 року від Вищої ради правосуддя до Верховного Суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач стверджує, що оскаржуване рішення від 05.09.2019 року №2352/0/15-19 прийняте Вищою радою правосуддя за результатами ретельного дослідження та розгляду відповідного питання, з дотриманням всіх приписів законодавства України.

11. 01 листопада 2019 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла відповідь на відзив у якому зазначив, що у відзиві представника відповідача на позов були повторені мотиви оскарженого рішення суб`єкта владних повноважень, без наведення мотивів застосування законодавства та без посилання на відповідні докази, що на його думку, не може свідчити про наявність заперечень відповідача.

12. 21 листопада 2019 року на адресу Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшли пояснення по справі про визнання протиправним та скасування рішення Вищої рада правосуддя №2352/0/15-19 від 05.09.2019 року.

13. 28 листопада та 06 грудня 2019 року на адресу Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення по справі про визнання протиправним та скасування рішення Вищої рада правосуддя №2352/0/15-19 від 05.09.2019 року.

14. 11 грудня 2019 року від Вищої ради правосуддя до Верховного Суду надійшло заперечення на додаткові пояснення проти адміністративного позову.

15. 17 грудня 2019 року а адресу Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшли додаткові заперечення на додаткові пояснення відповідача.

ІV. Обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

16. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Указом Президента України від 7 жовтня 2005 року № 1429/2005 призначений на посаду судді господарського суду Львівської області, Постановою Верховної Ради України від 7 жовтня 2010 року № 2594-VI обраний Суддею господарського суду Львівської області безстроково.

17. 14 серпня 2019 року до Вищої ради правосуддя надійшла заява ОСОБА_1 та матеріали про звільнення з посади судді господарською суду Львівської області у відставку.

18. Рішенням Вищої ради правосуддя від 05 вересня 2019 року № 2352/0/15-19 відмовлено у звільненні ОСОБА_1 з посади судді господарською суду Львівської області.

19. Приймаючи таке рішення ВРП виходила з того, що позивач не має необхідного для звільнення у відставку стажу роботи, а тому не може бути звільнений з посади судді у відставку, оскільки періоди його навчання та період роботи заступника начальника управління дослідної перевірки - начальника відділу з проведення перевірок в галузях ПЕК, фінансово-кредитних систем; в.о. заступника начальника управління дослідної перевірки відділу перевірок у пріоритетних галузях економіки Державної податкової інспекції у місті Львові; в.о. заступника начальника управління - начальника відділу контролю сплати непрямих податків управління дослідних перевірок; головного державного податкового ревізора - інспектора відділу контролю сплати непрямих податків управління дослідних перевірок ГВПМ у місті Львові; головного державного податкового ревізора - інспектора відділення перевірок сплати інших податків та зборів відділу дослідної перевірки Головного відділу податкової міліції Державної податкової інспекції у місті Львові (з листопада 2000 року по січень 2004 року не можуть бути зараховані до стажу судді, який дає право на звільнення у відставку.

20. Посилання позивача на вимоги ст.137 Закону № 1402 також є безпідставними, оскільки йому було враховано 3 роки які вимагалися для призначення судді у 2005 році.

V. Оцінка Суду

21. Абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на момент їх призначення (обрання).

22. Тобто, стаж роботи судді має визначатися відповідно до законодавства, що діяло на день його призначення.

23. Саме до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 листопада 2018 у справі № 9901/548/18 (Провадження № 11-829заі18).

24. Відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України однією з підстав звільнення судді є подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

25. Згідно з частиною першою статті 112 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України.

27. Рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя у порядку, встановленому Законом України "Про Вищу раду правосуддя" (частина друга цієї статті).

Щодо посад, які враховуються до стажу судді, який дає право на відставку.

28. За правилами частини першої статті 116 Закону № 1402-VIII суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати у відставку.

29. Згідно з вимогами статті 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

30. Абзацом другим частини четвертої статті 43 Закону України від 15 грудня1992 року № 2862-ХІІ "Про статус суддів" (у редакції, чинній на час призначення позивача на посаду судді) передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

31. Відповідно до трудової книжки на посадах, які перелічені у ст.43 Закону 2862-ХІІ, позивач не працював.

32. Отже, твердження позивача про те, що до стажу судді слід зарахувати його роботу в органах податкової поліції, оскільки до повноважень працівників податкової міліції належало в тому числі проведення досудового слідства, збір доказів, зокрема, вилучення фінансово-бухгалтерської документації осіб, що скоїли господарські правопорушення у сфері оподаткування, є безпідставними, оскільки законодавством не передбачено врахування таких посад до суддівського стажу.

Щодо врахування стажу, який був вимогою для призначення особи на посаду судді.

33. Частиною 2 статті 137 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02 червня 2016 № 1402, передбачено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення судді.

34. У своєму Рішенні Вища Рада Правосуддя констатує, що суддю ОСОБА_1 було призначено на посаду судді Указом Президента України № 1429/2005 від 07.10.2005 року.

35. Отже, для визначення стажу роботи, який має також зараховуватись до стажу роботи судді згідно ч.2 ст.137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», застосовуються відповідні норми законодавства України, які були чинні станом на час набрання законної сили Указом Президента України № 1429/2005, тобто на 07.10.2005 року.

36. Вища рада правосуддя у своєму рішенні посилається на статті 7 Закону України від 15.12.1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» зі змінами, внесеними Законом України від 24.02.1994 року № 4015-ХІІ. Проте не враховує, що Позивач призначений суддею саме спеціалізованого суду, до якого чинне законодавство відносить господарські суди.

37. Відповідачем не враховано, що поряд з вищевказаним Законом на час призначення Позивача на посаду судді Господарського суду Львівської області, тобто спеціалізованого суду, діяв Закон України «Про судоустрій України» № 3018-ІІІ від 07.02.2002 (у редакції на час призначення на посаду), відповідно до частини третьої статті 59, яка є спеціальною нормою щодо призначення на посади суддів першої інстанції господарської юрисдикції, суддями спеціалізованих суддів можуть бути призначені особи, які, зокрема, мають вищу освіту у галузі знань, що охоплюються межами юрисдикції відповідного спеціалізованого суду, та стаж роботи за спеціальністю не менше п`яти років.

38. Отже, висновок, що міститься в оспорюваному Рішенні Вищої ради правосуддя, щодо наявності у судді ОСОБА_1 права на зарахування до стажу роботи на посаді судді спеціалізованого суду, що дає право на відставку, не п`яти років, а трьох років, не відповідає нормам чинного законодавства України.

Таким чином, з урахуванням того, що ОСОБА_1 був призначений на посаду у спеціалізований суд, то Вища рада правосуддя повинна була зарахувати у стаж судді, який дає право на відставку - п`ять років.

39. Проте, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 відповідно до спірного рішення Вищої ради правосуддя було нараховано суддівський стаж який дає право на відставку в розмірі 16 років 11 місяців.

40. Враховуючи, що для виходу у відставку необхідно 20 років суддівського стажу, колегія суддів зазначає, що навіть якщо додати до нарахованого ВРП стажу у розмірі 16 років 11 місяців ще 2 роки, необхідних 20 років для відставки все одно не вистачає.

41. Тобто, додавання ОСОБА_1 до суддівського стажу двох років не впливає на висновок рішення Вищої ради правосуддя про недостатність суддівського стажу для відставки ОСОБА_1 .

Щодо врахування до стажу судді половини строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, який дає право на відставку.

42. Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 щодо врахування йому половини строку заочної та вечірньої форми навчання у вищих навчальних закладах, Вища рада правосуддя посилалася на положення статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року N 584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів", якою передбачено зарахування до стажу роботи судді, що дає право на відставку, крім стажу трудової діяльності, визначеної законом, половини строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах.

43. Проте Вища рада правосуддя вважала, що стаття 4 Указу Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» № 503/97 10.06.1997, передбачає, що нормативно-правові акти Верховної Ради України і Президента України набирають чинності через десять днів з дня їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні.

44. Вища рада правосуддя вважала, що цей Указ не підлягає застосуванню до даних правовідносин, оскільки був оприлюднений та відповідно набрав чинності лише 12.02.2010 (опублікований в Офіційному віснику України № 7 від 12.02.2010 (ст. 290) та на момент його оприлюднення стаття 1 втратила чинність згідно з Указом Президента України від 20.03.2008 N 248/2008.

45. Вища рада правосуддя, застосовуючи пункт 3.1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" (далі - постанова № 865) послалося на те, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови серед іншого зараховується половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів.

46. За таких обставин ВРП не зарахувала до суддівського стажу час навчання (1984-1989 роки) у Львівському державному університеті ім. І.Франка (вечірня форма навчання) та час навчання (1999- 2002 роки) в Академії державного управління при Президентові України є (заочна форма навчання).

47. Проте, колегія суддів вважає таке мотивування ВРП свого висновку помилковим, оскільки приписами частини 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року N 584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів", (у редакції, чинній на момент призначення Позивача на посаду судді) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

48. Отже, зазначена норма не містить посилання на те, яка саме форма навчання повинна бути врахована до суддівського стажу.

49. Разом з тим, на момент прийняття Указу Президента України № 584/95 від 10.07.1995 року «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» (який має позначку «опублікуванню не підлягає») питання порядку набрання ним чинності було врегульовано Указом Президента України № 454/93 від 13 жовтня 1993 року «Про внесення змін до Положення про порядок підготовки і внесення проектів Указів і розпоряджень Президента України та про набрання чинності цими актами», згідно з абзацом 2 частини 2 якого, Укази і розпорядження, які не підлягають опублікуванню, набирають чинності через три дні після їх підписання, якщо інше не встановлено в самому указі чи розпорядженні.

50. Як підтверджено Указом Президента України № 963/2009 від 24.11.2009 року «Про зняття позначки «Опублікуванню не підлягає» з деяких актів Президента України», саме цим Указом знято позначку «Опублікуванню не підлягає», що засвідчує про набрання Указом Президента України № 584/95 від 10.07.1995 року «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» чинності через три дні після його підписання.