ПОСТАНОВА

Іменем України

17 грудня 2019 року

Київ

справа №808/1914/18

адміністративне провадження №К/9901/17657/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача: Берназюка Я.О.,

суддів: Желєзного І.В. та Коваленко Н.В.

за участю секретаря судового засідання: Корецького І.О.

представників позивача: Задніпряного Д.В., Новицького Д.О.

представника відповідача: Уфімцева К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційному порядку адміністративну справу № 808/1914/18

за позовом ОСОБА_1

до виконавчого комітету Запорізької міської ради

про скасування рішення

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду у складі судді Батрак І.В. від 23 жовтня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Сафранової С.В., Чепурнова Д.В. та Мельника В.В. від 18 квітня 2019 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Виконавчого комітету Запорізької міської ради (далі - ВК ЗМР, відповідач), в якому просить скасувати рішення відповідача від 23 березня 2018 року №147/2 «Про звільнення території міста Запоріжжя від самовільно розміщеного об`єкту за адресою: Прибережна автомагістраль/вул. Запорізька».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що в наданих Інспекцією з благоустрою ЗМР копіях актів обстеження території, актів про виявлення самовільно розміщеного об`єкта від 26 вересня 2017 року № 0014 та в приписі від 26 вересня 2017 року відсутні: інформація про присутність ОСОБА_1 під час перевірки території та складання акта; підпис ОСОБА_1 про отримання відповідних копій актів, або посилання на її відмову в отриманні копії та підпису, що свідчить про відсутність позивача під час здійснення перевірки та складання акта. Крім того, вважає, до складання акта від 26 вересня 2017 року № 0014 про виявлення самовільно розміщеного об`єкта та винесення припису від 26 вересня 2017 року № 0014 Інспекція з благоустрою ЗМР мала направити запити до відповідних органів з метою отримати: документи, що посвідчують відповідно до закону право власності чи право користування земельною ділянкою, на якій розміщено СРО; відомості щодо наявності передбаченого чинним законодавством дозволу на розміщення СРО, отримати відповідь щодо відсутності дозволів та лише після цього складати акт та виносити припис. Зауважує, що в порушення вищевказаних положень, при обстеженні території 26 вересня 2017 року Інспекцією з благоустрою Запорізької міської ради передчасно було складено акт про виявлення самовільно розміщеного об`єкта № 0014 та припис № 0014.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року, у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційний суд, виходив з того, що у позивача відсутні документи, які б свідчили про наявність погодженого із Департаментом архітектури та містобудування Запорізької міської ради ескізного проекту чи схеми розміщення сезонного майданчика, що підтверджено долученою до позовної заяви копією листа від 09 листопада 2017 року №5529, отриманого від Департаменту архітектури та містобудування, в якому міститься інформація про те, що дозвільні документи на розміщення літнього майданчику по Прибережній автомагістралі/Запорізькій Департаментом не надавались і жодна проектна документація не узгоджувалася.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року та постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову про задоволення позову.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга подана 24 червня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 808/1914/18, витребувано матеріали адміністративної справи та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2019 року призначено розгляд справи № 808/1914/18 у відкритому судовому засіданні колегією у складі трьох суддів на 17 грудня 2019 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що 21 травня 2015 року згідно із рішенням Запорізької міської ради від 25 березня 2015 року № 82 «Про розміщення та облаштування сезонних відкритих майданчиків для харчування біля закладів ресторанного господарства на території м. Запоріжжя» відповідно до статті 26-1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» листом № 21-05-1 ФОП ОСОБА_1 звернулась до Запорізького міського голови Сіна О.Ч. із заявою з проханням видати їй дозвіл на порушення об`єкту благоустрою згідно із пунктом 4 Типового порядку видачі дозволів на порушення об`єктів благоустрою або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання дозволів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2013 року № 870, з метою проведення робіт, пов`язаних з «Ремонтом та/або улаштуванням майданчиків для паркування транспортних засобів, спортивних, дитячих та інших майданчиків» (пункт 7 додатку 3 Типового порядку). для розміщення та облаштування сезонного відкритого майданчику для харчування та дитячого майданчику. До заяви позивачем було додано заяву за формою згідно із додатком № 1 до Типового порядку, схему розташування сезонного відкритого майданчику для харчування, схему розташування дитячого майданчику, акт санітарно-епідеміологічного обстеження об`єкту.

У зв`язку з неотриманням відповіді на заяву, 19 червня 2015 року, позивач знов звернулась до Запорізького міського голови із листом №19-06-1, в якому із посиланням на частину сьому статті 26-1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» вказувала, що вважає дозвіл виданим та повідомила про початок виконання робіт з облаштування зазначених майданчиків.

Так, листом від 21 липня 2015 року № 09588/02-32/08 ВК ЗМР повідомив позивача, що згідно із діючими будівельними нормами і правилами, розташування літніх майданчиків можливе лише біля об`єктів громадського харчування, в зв`язку з цим стосовно можливості перепрофілювання даних об`єктів (тимчасових споруд) на закусочну, надіслано відповідний запит до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України. Стосовно розміщення дитячого майданчика в зазначеному місці міська рада не заперечує.

Факт наявності майданчика було встановлено при попередній перевірки стану благоустрою території м. Запоріжжя за адресою: Прибережна автомагістраль/вул. Запорізька Інспекцією з благоустрою міської ради та Департаментом архітектури та містобудування Запорізької міської ради, на підставі чого, було складено акти обстеження території № 0195 та № 0194 (відносно розміщення тимчасових споруд ТС-00264-Ж та ТС-00265-Ж). Крім того, позивачу направлено запрошення від 22 вересня 2016 року № 01-24/719 для уточнення та одержання пояснень з окремих питань, що виникли в ході перевірки з`явитись 05 жовтня 2016 року до Інспекції з благоустрою ЗМР.

Крім того, Інспекцією з благоустрою ЗМР у зв`язку із надходженням звернень громадян (зокрема, звернення ОСОБА_2 від 19 вересня 2017 року № П-32/0-0, ОСОБА_3 від 04 липня 2017 року № 7721) з питань законності розміщення тимчасових споруд та улаштування літнього майданчику за адресою: Прибережна автомагістраль/вул. Запорізька було запрошено позивача з`явитись 31 липня 2017 року до Інспекції.

У жовтні 2017 року на адресу позивача надійшов акт про виявлення самовільно розміщеного об`єкта № 0014 від 26 вересня 2017 року про виявлення самовільно розміщеного об`єкта - замощення літньої площадки поряд із тимчасовими спорудами та припис від 26 вересня 2017 року №001 з вимогою про її демонтаж, які складені Інспекцією з благоустрою ЗМР.

26 жовтня 2017 року Інспекцією з благоустрою ЗМР проведено перевірку виконання припису № 0014 від 26 вересня 2017 року про усунення наслідків порушення Правил благоустрою території міста Запоріжжя шляхом самостійного проведення демонтажу та/або транспортування об`єкта (майна), за результатами якої складено відповідний акт.

Складений акт містить пропозиції Інспекції з благоустрою ЗМР провести демонтаж (транспортування) самовільно розміщеного об`єкта у встановленому Правилами благоустрою території міста Запоріжжя порядку, винести на питання на розгляд ВК ЗМР, на підставі акта про виявлення самовільно розміщеного об`єкта № 0014 від 26 вересня 2017 року та враховуючи невиконання вимог припису № 0014 від 26 вересня 2017 року.

Листом від 29 вересня 2017 року № 03-02/714 позивач вимагала привести дії Інспекції з благоустрою ЗМР до вимог Закону, а також скасувати акт про виявлення самовільно розміщеного об`єкта № 0014 від 26 вересня 2017 року та припис № 0014 від 26 вересня 2017 року.

На звернення позивача Інспекцією з благоустрою ЗМР надано відповідь № Ж-355-0 від 07 листопада 2017 року, що оскільки ФОП ОСОБА_1 не надано документів, які б підтверджували право на розміщення зазначеної конструкції, та за отриманою інформацією, вбачається, що дану конструкцію було розміщено самовільно, а тому на підставі складеного акта про виявлення самовільно розміщеного об`єкту № 0014 від 26 вересня 2017 року, позивачу було направлено припис № 0014 від 26 вересня 2017 року про необхідність проведення самостійно демонтаж (транспортування) самовільно розміщеного об`єкта та приведення земельної ділянки до первісного вигляду. Вказано, що ФОП ОСОБА_1 не надано документів, які б підтверджували факт законності розміщення конструкції для улаштування літнього майданчика огородженого дерев`яним парканом з виконанням замощення тротуарною плиткою зони зелених насаджень, та що вона отримала дозволи та погодження у встановленому законодавством порядку, у зв`язку із чим в діях співробітників Інспекції не вбачається порушень законодавства, акт та припис було складено у відповідності до вимог Правил благоустрою території міста Запоріжжя, затверджених рішенням Запорізької міської ради № 41 від 22 червня 2011.

Департамент архітектури та містобудування ЗМР листом від 09 листопада 2017 року № 5529 повідомив Інспекцію з благоустрою ЗМР, що дозвільні документи на розміщення літнього майданчику по Прибережній автомагістралі / вул. Запорізькій, Департаментом не надавались, жодна проектна документація не узгоджувалась (за інформацією містобудівного кадастру).

Представник позивача у грудні 2017 року неодноразово звертався до Інспекції з благоустрою ЗМР з адвокатськими запитами, на які листами від 08 грудня 2017 року №01-24/1536, від 28 грудня 2017 року № 01-24/1642 надано відповіді разом із відповідними документами.

23 березня 2018 року ВК ЗМР, відповідно до Регламенту його роботи, затвердженого рішенням ВК ЗМР від 05 липня 2010 року № 317, прийняв рішення № 147/2 «Про звільнення території міста Запоріжжя від самовільно розміщеного об`єкту за адресою: Прибережна автомагістраль/вул. Запорізька», в якому відповідач дійшов до висновку, що конструкція для улаштування літнього майданчика, огородженого дерев`яним парканом з виконаним замощенням тротуарною плиткою зони зелених насаджень площею 70,14 кв. м, на якому розташовані столи, стільці, зонти за адресою: м. Запоріжжя, Прибережна автомагістраль/вул. Запорізька - є самовільно розміщеним об`єктом та про необхідність звільнення території міста від даного об`єкта. Рішення було оприлюднене 03 квітня 2018 року на офіційному сайті Запорізької міської влади (викопіювання з сайту додано представником позивача до матеріалів адміністративного позову).

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної правової оцінки тому, що позивачем в установленому порядку до Запорізької міської ради було подано заяву та документи в повному обсязі з проханням видати їй дозвіл на тимчасове порушення об`єкту благоустрою, однак, не отримавши в установлений строк будь-якої відповіді, позивач, на підставі «принципу мовчазної згоди», що визначений Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», здійснила відповідні дії, на які мала намір отримати дозвіл.

Крім того, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, зокрема, своєчасно не повідомивши про час та місце проведення судового засідання, що відповідно до пункту 3 частини третьої статті 353 КАС України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд.

Від виконавчого комітету Запорізької міськради надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, оскільки суди дійшли до правильного висновку про правомірність оскаржуваного рішення; просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а касаційну скаргу - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року відповідає не повністю, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є частково обґрунтованими з огляду на наступне.

Так, одним із доводів касаційної скарги є те, що суд апеляційної інстанції не повідомив належним чином ОСОБА_1 про час та місце проведення судового засідання, чим порушив її право на участь у судовому розгляді справи. Колегія суддів з цього приводу зазначає наступне.

Частиною другою статті 124 КАС України передбачено, що повістки про виклик у суд надсилаються учасникам справи, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а повістки-повідомлення - учасникам справи з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов`язковою.

Відповідно до частини третьої статті 124 КАС України судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється: 1) за наявності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу; 2) за відсутності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур`єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу.

Згідно з положеннями частини четвертої цієї ж статті у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються:

1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

У разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.

Згідно з положеннями статті 126 КАС України повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді.

Статтею 127 КАС України встановлено, що часом вручення повістки вважається:

1) день вручення судової повістки під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2019 року розгляд зазначеної справи призначений на 18 квітня 2019 року о 12:00 годині.

08 квітня 2019 року Третім апеляційним адміністративним судом на поштову адресу представника позивача - ОСОБА_1. направлено повістку про виклик у судове засідання, яке відбудеться 18 квітня 2019 року о 12:00 годині.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься у матеріалах справи, судова повістка вручена ОСОБА_1 19 квітня 2019 року, тобто вже після проведення судового розгляду справи.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 205 КАС України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, з підстави неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.

Отже, оскільки позивача про час та дату судового засідання, призначеного у суді апеляційної інстанції 18 квітня 2019 року о 12:00 годині, не було повідомлено належним чином, суд апеляційної інстанції мав відкласти розгляд справи.

Колегія суддів касаційної інстанції, здійснюючи розгляд даної касаційної скарги, зауважує що розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає належних відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене кореспондує із практикою Європейського суду з прав людини. Зокрема, у справі «Стрижак проти України» (заява № 72269/01, пункт 40), Суд зазначив, що незабезпечення достатньою мірою усіх заходів повідомлення сторони справи - позбавляє можливості останню подавати свої аргументи у справі.

Також у рішенні у справа «Харченко проти України» (заява № 37666/13), розглянувши скаргу заявника, ЄСПЛ зазначив, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Крім цього, кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі з апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу.

Європейський суд дійшов висновку, що національний суд, розглянувши подану у справі заявника апеляційну скаргу та не вживши спроб встановити, чи була вона вручена заявнику або чи був він повідомлений про апеляційну скаргу будь-яким іншим чином, позбавив його можливості надати зауваження щодо поданої у його справі апеляційної скарги та не виконав свого зобов`язання щодо дотримання закріпленого у статті 6 Конвенції принципу рівності сторін. Отже, було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.

У пункті 24 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) та пункті 23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України № 2» (заява № 38789/04) наголошується, що принцип рівності сторін, як один зі складників справедливого судового розгляду, передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Таким чином, розглянувши справу за відсутності позивача, суд апеляційної інстанції позбавив його права на судовий захист.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду, від 20 березня 2018 року у справі № 161/6125/17, від 16 травня 2019 року у справі № 302/1143/16-а, від 21 жовтня 2019 року у справі № 804/4871/18.

Відповідно до частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо, зокрема, справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Частиною четвертою статті 353 КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів доходить до висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до Третього апеляційного адміністративного суду.

Оскільки колегія суддів повертає справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають розподілу, а понесені позивачем судові витрати не повертаються.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Желєзний

Н.В. Коваленко