Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2016 року апеляційні скарги НКРЕКП та НАК «Нафтогаз України» задоволено, постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов залишено без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що хоча формально НКРЕКП не визначена правонаступником НКРЕ, проте, виходячи з покладених на неї завдань та функцій, до неї перейшли всі повноваження НКРЕ, а тому НКРЕКП, з огляду на принцип безперервності здійснення державної влади та її стабільності, є функціональним правонаступником ліквідованої НКРЕ. Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що діюче законодавство, яке регулює спірні правовідносини, не містить заборони щодо тимчасового призначення особи виконуючим обов`язки за посадою або обмежень повноважень посадовця при такому призначенні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2016 року, посилаючись на судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_6 звернулися з касаційними скаргами до Вищого адміністративного суду України, в яких просять скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційні скарги подані 11, 13, та18 квітня 2016 року.

Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 13 та 26 квітня та 18 травня 2016 року відкрито касаційні провадження у справі № 826/9907/15, витребувано матеріали адміністративної справи та надано сторонам строк для подання заперечення на касаційну скаргу, однак, розгляд справи цим судом не було закінчено

Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2019 року прийнято до свого провадження адміністративну справу № 826/9907/15 за касаційними скаргами ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2016 року суддею-доповідачем Берназюком Я.О.

Разом із касаційними скаргами ОСОБА_4 та ОСОБА_1 та разом із запереченням на касаційні скарги представником НКРЕКП подані клопотання про розгляд справи у касаційному порядку за їх участі, у задоволенні яких відмовлено ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2019 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, було прийнято постанову № 583 від 03 березня 2015 року «Про встановлення роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення», якою встановлено:

1. Встановити роздрібні ціни на природний газ, що використовується для потреб населення (з урахуванням податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, тарифів на послуги з транспортування, розподілу і постачання природного газу за регульованим тарифом), у разі використання природного газу:

1) для приготування їжі та/або підігріву води - 7,188 грн за 1 м3;

2) для індивідуального опалення або комплексного споживання (індивідуальне опалення, приготування їжі та/або підігрів води):

у період з 01 травня по 30 вересня (включно) - 7,188 грн за 1 м3;

у період з 01 жовтня по 30 квітня (включно):

за обсяг, спожитий до 200 м3 природного газу на місяць (включно), - 3,600 грн за 1 м3;

за обсяг, спожитий понад 200 м3 природного газу на місяць, - 7,188 грн за 1 м3.

2. Для потреб населення смт Солотвине Закарпатської області, яке використовує природний газ безпосередньо із Солотвинського родовища, роздрібні ціни на природний газ, що використовується для потреб населення, встановлені згідно з пунктом 1 цієї постанови, за вирахуванням податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, тарифів на послуги з транспортування, розподілу і постачання природного газу за регульованим тарифом, застосовуються з урахуванням коефіцієнта 0,8.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційні скарзі ОСОБА_4 зазначає, що судом апеляційної інстанції не надано належної правової оцінки тому, що НКРЕКП не є органом державної влади, відтак її акти не можуть носити нормативно-правовий характер і бути обов`язковими для всіх, відтак, комісія не мала повноважень приймати оскаржувану постанову.

ОСОБА_1 у касаційній скарзі посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального, внаслідок чого, вважає, що суд не надав належної правової оцінки тому, що повноваження НКРЕКП на встановлення тарифів на газ для населення не передбачені у новому Законі України «Про ринок природного газу», тому зазначає, що непослідовним та протизаконним з точки зору правонаступництва є створення в 2014 році НКРЕКП указом Президента України з наданням повноважень встановлювати тарифи на газ для населення.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 посилається на неповноцінність та юридичну неспроможність висновків суду апеляційної інстанції, оскільки, вважає, що укази Президента України щодо утворення НКРЕКП і Положення про його діяльність є неконституційними і незаконними, оскільки видані на підставі законодавчого акта (частина перша статті 11 Закону України «Про природні монополії» в редакції від 30 липня 2010 року, чинній станом на 7 жовтня 2010 року), положення якого щодо відповідних повноважень Президента України визнані неконституційними у справі про національні комісії регулювання природних монополій, тому НКРЕКП є не конституційно утвореним органом.

Від представника НАК «Нафтогаз України» надійшло заперечення на касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , в якому вказує на законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, просить відмовити у задоволенні касаційних скарг, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2016 року залишити без змін.

Від представника НКРЕКП надійшло заперечення на касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та окремо ОСОБА_6 , в якій просить касаційні скарги залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2016 року залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2016 року відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Повноваження НКРЕКП у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, законами України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», «Про засади функціонування ринку природнього газу» (тут і далі - у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» тарифи на комунальні послуги - це тарифи на теплову енергію (крім тарифів на виробництво теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії, а також тарифи на послуги централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, а також тарифи на послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем) для суб`єктів, які є виконавцями цих послуг.

Згідно з положеннями статті 2 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» передбачено, що державне регулювання діяльності суб`єктів ринку природного газу, в тому числі суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання, які діють на суміжних ринках, здійснюється Кабінетом Міністрів України, національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, та центральними органами виконавчої влади в межах їх повноважень.

Згідно з частиною третьою статті 4 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» до повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, належить, зокрема, забезпечення проведення тарифної та цінової політики на ринку природного газу.

Реалізація природного газу для задоволення потреб населення здійснюється гарантованими постачальниками за роздрібними цінами, встановленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (частина п`ята статті 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу»).

Частиною першою статті 4 Закону України «Про природні монополії» встановлено, що державне регулювання діяльності суб`єктів природних монополій у сферах, визначених у статті 5 цього Закону, здійснюється національними комісіями регулювання природних монополій, які утворюються і функціонують відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про природні монополії» (з внесеними змінами з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 08 липня 2008 року № 14-рп/2008, у редакції Закону від 07 жовтня 2010 року N 2592-VI), національні комісії регулювання природних монополій (далі - комісії) є державними колегіальними органами, які утворюються та ліквідуються Президентом України.

Комісії підпорядковуються Президенту України, підзвітні Верховній Раді України та діють на підставі положень, що затверджуються Президентом України.

На виконання, зокрема, законів України «Про природні монополії», «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» указом Президента України від 27 серпня 2014 року № 694/2014 утворено НКРЕКП.

Указом Президента України від 10 вересня 2014 року № 715/2014 затверджено Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі по тексту - Положення), відповідно до пункту 3 якого, основними завданнями НКРЕКП, зокрема, є державне регулювання діяльності суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках, у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, на ринках природного газу, нафтового (попутного) газу, газу (метану) вугільних родовищ та газу сланцевих товщ (далі - природний газ), нафти та нафтопродуктів, а також перероблення та захоронення побутових відходів; забезпечення проведення цінової і тарифної політики у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, у нафтогазовому комплексі, сприяння впровадженню стимулюючих методів регулювання цін.

Пунктом 4 Положення передбачено, що НКРЕКП відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого, установлює роздрібні ціни на природний газ, що використовується для потреб населення.

За пунктом 6 Положення НКРЕКП для забезпечення виконання покладених на неї завдань і функцій має право: приймати у межах своєї компетенції рішення, що є обов`язковими до виконання суб`єктами природних монополій; звертатися до суду з метою захисту інтересів держави, споживачів, суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках з підстав, передбачених законодавством; приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій (штрафів) до суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках у випадках і розмірах, передбачених законом; складати відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення протоколи про порушення посадовими особами суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках законодавства про природні монополії, електроенергетику, ринок природного газу, про теплопостачання, централізоване водопостачання і водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів; приймати в межах своєї компетенції рішення, що є обов`язковими для виконання суб`єктами природних монополій; приймати з питань, що належать до компетенції НКРЕКП, нормативно-правові акти, контролювати їх виконання; створювати та ліквідовувати територіальні органи як структурні підрозділи апарату НКРЕКП, що не мають статусу юридичної особи.

Таким чином, НКРЕКП, як національна комісія регулювання природних монополій, що утворена та функціонує відповідно до Закону України «Про природні монополії» наділена повноваженнями по встановленню роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 березня 2019 року у справі № 826/16994/15 та Верховного Суду від 07 жовтня 2019 року у справі № 826/15733/15.

Відповідно до підпункту 4 пункту 10 Положення рішення НКРЕКП підписує голова.

Згідно пункту 9 вказаного Положення НКРЕКП як колегіальний орган утворюється у складі голови та шести членів. Голова НКРЕКП призначається на посаду та звільняється з посад Президентом України шляхом видання відповідного указу. В день створення НКРЕКП Президент України призначив голову та 6 членів комісії відповідними указами.

В силу приписів пункту 1 указу Президента України № 969/2014 від 30 грудня 2014 року «Про тимчасове виконання обов`язків голови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Вовка Дмитра Володимировича призначено тимчасово виконуючим обов`язки Голови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (за згодою).

Таким чином, ОСОБА_8 на підставі указу Президента України виконує функції голови Національної комісії до закінчення строку, на який його призначено т.в.о. голови.

Відповідно, суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків, що ОСОБА_8 на час прийняття спірної постанови НКРЕКП був наділений, у спосіб, визначений законом, повноваженнями голови Нацкомісії та мав право підписувати таку постанову.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2019 року у справі № 826/15733/15.

На цій підставі, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що постанова НКРЕКП від 03 березня 2015 року № 583 «Про встановлення роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення» прийнята повноважним суб`єктом владних повноважень, у відповідності до вимог чинного законодавства, тобто, є правомірною.

Відповідно до пункту 13 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, рішення, прийняті НКРЕКП, оформлюються постановами і розпорядженнями. Рішення НКРЕКП, які є нормативно-правовими актами, підлягають обов`язковій державній реєстрації в установленому законодавством порядку, за винятком рішень з питань установлення цін та тарифів (крім установлення цін та тарифів для населення) та рішень з питань функціонування оптового ринку електричної енергії.

Згідно пункту 27 Регламенту Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого наказом НКРЕКП 17 вересня 2014 року № 3 (далі - Регламент), інформація про місце, дату і час проведення засідань у формі відкритих слухань, порядок денний (крім розділу «Різне») оприлюднюються на офіційному веб-сайті НКРЕКП не пізніше ніж за три робочих дні до дня проведення засідання Комісії.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що засідання НКРЕКП, на якому розглядалось питання про прийняття спірної постанови, проводилось 03 березня 2015 року у формі відкритого слухання; оголошення про проведення вказаного засідання було опубліковано на офіційному веб-сайті НКРЕКП 28 лютого 2015 року.

Також судами зі змісту копії розширеного витягу з протоколу № 15 від 03 березня 2015 року відкритого засідання НКРЕКП встановлено присутність на засіданні усіх заінтересованих осіб.

Згідно з підпунктами 8, 15, 17 пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228, Мін`юст відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює державну реєстрацію нормативно-правових актів, а також інших органів, акти яких відповідно до законодавства підлягають державній реєстрації; здійснює експертизу проектів нормативно-правових актів та нормативно-правових актів, що підлягають державній реєстрації, на відповідність положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського Суду з прав людини; забезпечує ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, надання інформації з нього.

Відповідно до пункту 1 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731, державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, антикорупційної експертизи, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що листом НКРЕКП від 03 березня 2015 року № 1912/16/61-15 проект постанови «Про встановлення роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення» було направлено на експертизу до Мін`юсту та Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини.

Висновок Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини до проекту постанови «Про встановлення роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення» було підготовлено 03 березня 2015 року, яким визначено, що положення проекту і сам проект постанови «Про встановлення роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення» відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського Суду з прав людини.

Порядок подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 року № 34/5 (далі - Порядок № 34/5).

Пунктом 6.7 Порядку № 34/5 визначено, що після включення нормативно-правового акта до Єдиного державного реєстру і присвоєння йому реєстраційного коду Управління систематизації передає нормативно-правовий акт для опублікування в бюлетені «Офіційний вісник України».

Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 34/5 нормативно-правові акти, що надійшли до Управління державної реєстрації нормативно-правових актів, заносяться до журналу обліку нормативно-правових актів, що надійшли на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України, який ведеться в Управлінні.

Згідно з пунктом 4.2 Порядку № 34/5 спеціалісти Управління проводять правову експертизу нормативно-правових актів, а саме: перевіряють їх відповідність Конституції та чинному законодавству України, а також правилам нормопроектувальної техніки. Експертиза нормативно-правового акта провадиться з метою встановлення повноважень суб`єкта нормотворення на прийняття цього нормативно-правового акта, забезпечення його відповідності законодавству, якості й обґрунтованості, своєчасності прийняття, виявлення можливих позитивних і негативних наслідків його дії.

Відповідно до підпункту 4.6.1 Порядку № 34/5 за результатами правової експертизи Міністерство юстиції України в межах установленого строку приймає, зокрема, рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акта. Таке рішення приймається, якщо нормативно-правовий акт відповідає Конституції, законодавству України, Конвенції, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, антикорупційному законодавству, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, правилам нормопроектувальної техніки та правопису, і оформлюється наказом Міністерства юстиції України.

До наказу додається висновок про державну реєстрацію нормативно-правового акта, який підписується виконавцем та начальником відповідного відділу (згідно з розподілом обов`язків в Управлінні), редактором, погоджується начальником Управління і затверджується директором Департаменту.

Як встановлено судами попередніх інстанцій згідно з висновком нормативно-правовий акт розроблений відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», Указу Президента України від 10 вересня 2014 року № 715 «Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», постанов Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», від 28 лютого 2015 року № 66 «Про визнання такими, що втратили чинність, постанов Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 81, від 17 квітня 2014 року № 106», від 02 березня 2015 року № 74 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України та визнання таким, що втратив чинність, Порядку встановлення роздрібних цін на природний газ для населення», розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2015 року № 129-р «Про схвалення проекту Листа про наміри Уряду України і Національного банку України до Міжнародного валютного фонду та проекту Меморандуму про економічну та фінансову політику» та з урахуванням листа Міністерства фінансів України (від 28 лютого 2015 року № 31-12240-03/6404) і положень Меморандуму про економічну та фінансову політику (Лист про наміри від 27 лютого 2015 року № 3080/0/2-15 Уряду України і Національного банку України до Міжнародного валютного фонду) пункту 3 витягу з протоколу № 27 засідання Кабінету Міністрів України від 02 березня 2015 року «Рішення з окремих питань».

Позицію уповноважених представників профспілок, їх об`єднань викладено в протоколі засідання постійно діючого тристороннього дорадчого органу при Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, щодо зміни роздрібних цін на природний газ для потреб населення від 02 березня 2015 року № 9/0/39-15.

Згідно з висновком Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини від 03 березня 2015 року зазначений нормативно-правовий акт відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини.

Крім того, відповідно до пункту 5.1. Порядку № 34/5 після підписання Міністром юстиції України наказу про державну реєстрацію нормативно-правового акта Управління заносить його до Державного реєстру нормативно-правових актів (далі - Державний реєстр).

Згідно з пунктом 6.1 Порядку№ 34/5 не пізніше наступного дня після занесення нормативно-правового акта до Державного реєстру його копія на паперовому носії подається до Управління систематизації законодавства Департаменту реєстрації та систематизації нормативних актів, правоосвітньої діяльності для включення до Єдиного державного реєстру.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що оскаржувана постанова НКРЕКП зареєстрована в Мін`юсті 03 березня 2015 року за №242/26687, включена до Єдиного державного реєстру з присвоєнням реєстраційного коду 03 березня 2015 року за № 75896/2015, тобто, з дотриманням Порядку.

Пунктом 6.7 Порядку № 34/5 визначено, що після включення нормативно-правового акта до Єдиного державного реєстру і присвоєння йому реєстраційного коду Управління систематизації передає нормативно-правовий акт для опублікування в бюлетені «Офіційний вісник України».

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність порушень встановленого порядку при поданні спірної постанови для реєстрації до Міністерства юстиції, а також, при здійсненні державної реєстрації.

Суд також вважає необґрунтованими доводи скаржника - ОСОБА_6 стосовно того, що НКРЕКП є неповноважним органом у зв`язку з тим, що його утворено указом Президента України з посиланням, зокрема, на статтю 11 Закону України «Про природні монополії», яка визнана Конституційним Судом України неконституційною, оскільки указ Президента України від 27 серпня 2014 року № 694/2014 прийнято, у тому числі на підставі статті 11 Закону України «Про природні монополії» у редакції Закону від 07 жовтня 2010 року N 2592-VI, прийнятого з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 08 липня 2008 року № 14-рп/2008.

Оскільки судом касаційної інстанції не встановлено неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні рішення судом апеляційної інстанції, то відповідно до частини першої статті 350 КАС України касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судовому рішенні повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає у силі рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 Перехідних положень КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Желєзний

Н.В. Коваленко