ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2019 р.

Справа № 520/8373/19

Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Любчич Л.В. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2019 року (ухвалене суддую Заічко О.В.) по справі № 520/8373/19

за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ

до ОСОБА_1

про стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

Харківський національний університет внутрішніх справ звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати, пов`язані з утриманням ОСОБА_1 у Харківському національному університеті внутрішніх справ, в розмірі 49140,28 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2019 р. задоволено позов.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2019 р. та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Конституції України, Закону України «Про Національну поліцію», Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що 18.08.2014 р. наказом Харківського національного університету внутрішніх справ (в подальшому - ХНУВС) від 11.08.2014 р. № 174 о/с ОСОБА_1 зараховано курсантом 1-го курсу.

01.09.2014 р. між ХНУВС (Виконавець) в особі ректора Гусарова С.М., з одного боку, Головним управлінням МВС у Харківській області (Замовник) в особі генерал-майора Дмитрова А.А., з другого боку та рядовим міліції Кабашний ОСОБА_2 .С., з третього боку, укладено договір про підготовку фахівців в навчальному закладі МВС України (в подальшому – Договір), умовами якого передбачалось, що у разі звільнення з ОВС по закінченню навчання до встановленого трирічного перебування на службі з підстав, визначених в договорі, а саме: дострокове розірвання договору через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість; відмова під подальшого проходження служби після закінчення навчання; звільнення зі служби протягом трьох років після закінчення навчання за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відповідач повинен відшкодувати навчальному закладу витрати, пов`язані з його утриманням згідно розрахунку.

Також 01.09.2017 р. між ХНУВС (Виконавець) в особі ректора Сокуренка В.В., з одного боку, Головним управлінням Національної поліції України у Харківській області (Замовник) в особі начальника генерала поліції Беха О.В., з другого боку, рядовим міліції Кабашний ОСОБА_3 , з третього боку, укладено контракт № 1345 про здобуття у вищому начальному закладі із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських (в подальшому – Контракт № 1345), згідно якого особа зобов`язана у разі дострокового розірвання Контракту, а також звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати МВС України витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до п. 4 ст. 74 Закону України “Про Національну поліцію”.

Згідно довідки ХНУВС від 18.06.2018 р. вих. № 4/91д витрати, пов`язані з утриманням ОСОБА_1 у ХНУВС складють 49140,28 грн., до складу яких входять грошове, продовольче, медичне, речове забезпечення та вартість комунальних послуг та спожитих енергоносіїв, з якою відповідач ознайомлений 20.06.2018 р., що підтверджується його особистим підписом.

23.06.2018 р. наказом ХНУВС № 246 о/с відповідача відрахували зі складу курсантів та відкомандирували до Головного управління Національної поліції в Харківській області (в подальшому - ГУНП в Харківській області) для подальшого проходження служби.

Наказом ГУНП в Харківській області від 23.07.2019 р. № 216 о/с ОСОБА_1 звільнено відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням).

Тобто, відповідача звільненно зі служби протягом трьох років після закінчення навчання за власним бажанням.

Листом Головного управлінням Національної поліції України у Харківській області № 5122/119-12/01-2019 від 29.07.2019 р. відповідача повідомлено про звільнення відповідача та направлено копії: наказу, рапорту про звільнення та повідомлення.

Внаслідок непогашення відповідачем витат, пов`язаних з його утриманням у ХНУВС, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_1 звільнено за власним бажанням з органів внутрішніх справ до закінчення трирічного строку після закінчення навчання, він повинен відшкодувати витрати на його утримання за період навчання в Харківському національному університеті внутрішніх справ, що передбачено умовами договору та чинним законодавством.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про міліцію" (в редакції чинній на час укладення Договору), підготовка фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням здійснюється на підставі договору про навчання, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням, управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі чи на транспорті та особою, яка навчається. Типову форму договору затверджує Міністерство внутрішніх справ України за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. Курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Згідно із ч. 4 ст. 74 Закону України "Про Національну поліцію", особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 р. № 261 затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України (в подальшому – Порядок № 261), який визначено порядок відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах зі специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських.

Відповідно до п. п. 2 - 4 Порядку № 261, витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася. Типову форму контракту затверджує МВС. Відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія). Розрахунок витрат на утримання осіб (грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення) у вищих навчальних закладах здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю. Розрахунок комунальних послуг та спожитих енергоносіїв здійснюється виходячи із середнього обсягу споживання у відповідному вищому навчальному закладі на одну особу за добу за період її фактичного перебування в такому закладі. Під час проведення розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для населення і діють у місцевості, в якій розташований вищий навчальний заклад, у відповідному навчальному році. На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи. Витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання.

Згідно із абз. 1 п. 5 Порядку № 261, після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов`язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів..

Відповідно до п. 8 Порядку № 261, у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до п. 2.3.6. Договору та п. 3 розд. ІІ Контракту № 1345, особа зобов`язана у разі дострокового розірвання Контракту, а також звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати МВС України витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі.

Згідно із п. 3 розд. ІІ Контракту № 1345, замовник (Головне управління Національної поліції) у місячний строк зобов`язаний проінформувати Виконавця (ХНУВС) про звільнення Особи ОСОБА_1 ) зі служби в Національній поліції України протягом трьох років після закінчення навчання та надіслати відповідні документи необхідні для примусового стягнення з Особи витрат, пов`язаних з її утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських.

На виконання вищезазначених умов Контракту № 1345, листом ГУНП України в Харківській області № 5122/119-12/01-2019 від 29.07.2019 р., який отримано позивачем 31.07.2019 р., повідомлено ХНУВС про звільнення відповідача зі служби в органах внутрішніх справ, проте вказані витрати відповідачем в добровільному порядку не відшкодовані.

Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки ОСОБА_1 звільнено за власним бажанням з органів внутрішніх справ до закінчення трирічного строку після закінчення навчання, то він повинен відшкодувати витрати на його утримання за період навчання в Харківському національному університеті внутрішніх справ, що передбачено умовами Договору, Контракту № 1345 та чинним законодавством, у зв`язку з чим позовні вимоги обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2019 р. – без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апелянта, що судом першої інстанції під час прийняття рішення не враховано, що Договір підписаний неповнолітнім відповідачем та не містить суми, яка підлягає відшкодуванню, суд апеляційної інстанції вважає необгрунтованими, оскільки фактичною підставою для відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 , є не Договір, а Контракт № 1345, який укладений повнолітнім відповідачем за участю територіального органу Національної поліції України та ХНУВС.

Крім того, станом на теперішній час Договір та Контракт № 1345 ніким не припинені та не скасовані.

Щодо інших доводів апелянта суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Hirvisaari v. Finland” від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Ruiz Torija v. Spain” від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Керуючись ст. ст. 9, 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2019 по справі № 520/8373/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду

Головуючий суддя

О.В. Присяжнюк

Судді

Л.В. Любчич В.Б. Русанова