МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2019 р.

№ 400/3145/19

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Мельника О.М., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю " Кордон", вул. Флотська, 10-Б, Миколаїв, 54025

до відповідача:

Державної архітектурно- будівельної інспекції України в особі Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області, вул. Космонавтів, 61, офіс 12, Миколаїв, 54056

треті особи:

Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, Миколаїв, 54001

про:

визнання протиправним та скасування рішення від 17 вересня 2019 року № 146-с,

ВСТАНОВИВ:

27 вересня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кордон» звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області, в якій просило визнати протиправним та скасувати рішення від 17 вересня 2019 року № 146-с про скасування дії виданих Управлінням містобудування та архітектури Миколаївської міської ради Містобудівних умов та обмежень від 27 липня 2017 року № 63/17-972 на об`єкт «Будівництво магазину спортивних товарів з гімнастичним та тренажерним залом» за адресою: вул. Будівельників, 7-а, м. Миколаїв.

На виконання ухвали від 02 жовтня 2019 року про залишення позовної заяви без руху позивач 08 жовтня 2019 року надав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, в якій зазначив як відповідача Державну архітектурно-будівельну інспекцію України в особі Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на незаконність, необґрунтованість та непропорційність прийнятого відповідачем рішення від 17 вересня 2019 року № 146-с про скасування виданих Управлінням містобудування та архітектури Миколаївської міської ради Містобудівних умов та обмежень від 27 липня 2017 року № 63/17-972 на об`єкт «Будівництво магазину спортивних товарів з гімнастичним та тренажерним залом» за адресою: вул. Будівельників, 7-а, м. Миколаїв. Позивач наголошував, що оскаржуване рішення прийнято по спливу двох років з дати видачі Містобудівних умов та обмежень від 27 липня 2017 року № 63/17-972; обставини, на яких міститься посилання у рішенні, не є порушеннями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; зазначені обставини можливо усунути, для чого відповідач повинен був зупинити дію Містобудівних умов та обмежень від 27 липня 2017 року № 63/17-972, а не скасовувати їх.

У відзиві, що надійшов до суду 29 листопада 2019 року, відповідач проти позовних вимог заперечував та просив відмовити в позові з посиланням на виявлені порушення у видачі позивачу Містобудівних умов та обмежень від 27 липня 2017 року № 63/17-972, наведені в акті перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 12 вересня 2019 року. Відповідач зазначав, що у спірних правовідносинах зупинення дії містобудівних умов та обмежень не призведе до усунення порушень, у зв`язку з чим Містобудівні умови та обмеження від 27 липня 2017 року № 63/17-972 були скасовані на підставі частини дванадцятої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пункту п`ятого Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року № 698.

Ухвалою від 09 жовтня 2019 року суд задовольнив заяву позивача про забезпечення позову та зупинив дію рішення Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Миколаївській області від 17 вересня 2019 року № 146-с про скасування містобудівних умов та обмежень від 27 липня 2017 року № 63/17-972 на об`єкт «Будівництво магазину спортивних товарів з гімнастичним та тренажерним залом» за адресою: вул АДРЕСА_1 м. Миколаїв до набрання законної сили рішенням суду.

Ухвалою від 02 грудня 2019 року суд задовольнив клопотання позивача та залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради.

Третя особа жодних пояснень по суті справи суду не надавала.

16 грудня 2019 року позивач надав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що всупереч вимогам пункту п`ятого частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у відзиві відповідача не містяться заперечення щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, а лише викладається інформація щодо змісту оскаржуваного рішення відповідача.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина п`ята статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України).

Дослідивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, матеріали, що містяться у справі, суд установив таке.

Матеріали справи свідчать, що рішенням від 18 червня 2009 року № 35/18 Миколаївська міська рада затвердила Генеральний план міста Миколаєва. Рішення та Генеральний план міста Миколаєва розміщені на офіційному веб-сайті Миколаївської міської ради та є загальнодоступними для ознайомлення.

24 червня 2015 року між Миколаївською міською радою та позивачем укладено договір № 10912 оренди землі, згідно з пунктом 1.1 якого Миколаївська міська рада на підставі рішень міської ради від 18 березня 2015 року та від 19 травня 2015 року № 47/48 передає, а позивач приймає в оренду земельну ділянку для закінчення будівництва магазину непродовольчих товарів, поблизу павільйону по АДРЕСА_1 /.

Інформаційною довідкою від 09 грудня 2019 року № 192021374 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна підтверджується, що земельна ділянка комунальної форми власності з кадастровим номером: 4810136900:01:018:0011, розташована за адресою: АДРЕСА_1 а, перебуває в оренді у Товариства з обмеженою відповідальністю „Кордон”.

Рішенням від 11 серпня 2016 року № 6/3 Миколаївська міська рада затвердила План зонування території м. Миколаєва. Із схеми зонування до зазначеного Плану вбачається, що зона Г-6 – це торгівельна зона. Рішення та схема розміщені на офіційному веб-сайті Миколаївської міської ради і є загальнодоступними для ознайомлення.

27 липня 2017 року Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради видало позивачу містобудівні умови та обмеження за № 63/17-972 для проектування об`єкту, назва об`єкту будівництва – будівництво магазину спортивних товарів з гімнастичним та тренажерним залом.

У пункті третьому «Відповідність цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні» розділу «Загальні дані» Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради зазначило суперечливі дані, а саме: відповідно до Генерального плану міста Миколаєва - територія зелених насаджень загального користування; відповідно до Плану зонування міста Миколаєва – територія відноситься до зони Г-6 – торгівельна зона.

Постановою від 06 листопада 2017 року у справі № 814/296/17, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року, яка набрала законної сили, Миколаївський окружний адміністративний суд визнав незаконним рішення Миколаївської міської ради від 11 серпня 2016 року № 6/3 «Про затвердження Плану зонування території міста Миколаїв» та зобов`язав Миколаївську міську раду невідкладно опублікувати резолютивну частину постанови у місцевому друкованому засобі масової інформації «Вечерний Николаев» після набрання постановою законної сили. Постанова мотивована тим, що спірне рішення, яким затверджений план зонування, прийнято всупереч статті 18 Закону України “ Про регулювання містобудівної діяльності”, статті 5 Закону України “Про основи містобудування”, статті 51 Земельного Кодексу України (щодо заборони будівництва в зелених зонах), статті 89 Водного Кодексу України (щодо природоохоронних територій з режимом обмеженої господарської діяльності – прибережних захисних смуг) та створює передумови для незаконної забудови зелених зон міста та їх відчуження у приватну власність фізичним та юридичним особам, без дотримання процедури громадських слухань, передбачених статтею 21 Закону України “ Про регулювання містобудівної діяльності” та процедури прийняття регуляторного акта передбаченого Законом України “Про засади державної регулятивної політики у сфері господарської діяльності”.

Зазначені судові акти оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень та є загальнодоступними для ознайомлення.

17 травня 2018 року, з метою врахування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року у справі № 814/296/17 та постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2018 року у цій самій справі, Миколаївська міська рада прийняла рішення № 36/13 «Про затвердження Плану зонування території міста Миколаєва». Згідно з пунктом другим цього рішення вирішено регулювання містобудівних та земельних правовідносин здійснювати виключно відповідно до Генерального плану міста Миколаєва, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 18 червня 2009 року № 35/18.

29 листопада 2018 року Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради видало позивачу дозвіл № МК 112183332017 на виконання будівельних робіт, найменування об`єкта будівництва – магазин спортивних товарів з гімнастичним та тренажерним залом, місце розташування об`єкту будівництва – 4810136900:01:018:0011, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Будівельників, 7-а.

24 липня 2018 року Миколаївська міська рада прийняла рішення № 41/29 „Про продовження оренди земельної ділянки суб`єкту господарювання для закінчення будівництва капітальної будівлі в Інгульському районі м. Миколаєва”, згідно з пунктом 1 якого позивачу продовжено на три роки оренду земельної ділянки площею 500 кв. м. (кадастровий номер: 4810136900:01:018:0011), залишивши її в землях громадської забудови для закінчення будівництва магазину непродовольчих товарів, поблизу павільйону по АДРЕСА_1 .

На підставі зазначеного вище рішення міської ради 14 серпня 2018 року між позивачем та Миколаївською міською радою укладено договір про зміни № 57-18 до договору оренди землі, який зареєстровано у Миколаївській міській раді 24.06.2015 за № 10912.

Відповідно до наказу від 24 червня 2019 № 696 на підставі плану перевірок діяльності уповноважених органів містобудування та архітектури на ІІІ квартал 2019 року, направлення від 02 серпня 2019 року № 36 та від 29 серпня 2019 року № 39 головний інспектор будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноважених органів з питань архітектури та містобудування Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області провів планову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради, про результати якої склав акт від 12 вересня 2019 року.

Зазначені обставини підтверджується витягом з акту від 12 вересня 2019 року, копіями наказу ДАБІ України від 24 червня 2019 року № 696, направленням від 2 серпня 2019 року № 36, направленням від 29 серпня 2019 року № 39.

В акті перевірки зафіксовані результати перевірки, в тому числі і щодо Містобудівних умов та обмежень від 27 липня 2017 року № 63/17-972, виданих позивачу, а саме:

- Форма Містобудівних умов та обмежень від 27 липня 2017 року № 63/17-972 не відповідає формі, наведеній у додатку до Порядку ведення реєстру містобудівних умов та обмежень, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 31 травня 2017 року № 135, що набрав чинності з 13 червня 2017 року;

- пункти 1, 2, 3, 4 розділу «Містобудівні умови та обмеження» Містобудівних умов та обмежень від 27 липня 2017 року № 63/17-972 не містять конкретних показників, чим порушено вимоги пункту 8 частини першої статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»;

- відповідно до Плану зонування міста Миколаєва територія, на якій розташована земельна ділянка з кадастровим номером 4810136900:01:018:0011, відноситься до зони Г-6 – торгівельна зона. Відповідно до Генерального плану міста Миколаєва, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 18 червня 2009 року № 35/18, земельна ділянка відноситься до території зелених насаджень загального користування, що свідчить про невідповідність між зазначеними документами;

- при наданні Містобудівних умов та обмежень від 27 липня 2017 року № 63/17-972 не враховано, що відповідно до містобудівного розрахунку планується чотириповерхова будівля магазину спортивних товарів з гімнастичним та тренажерним залом, площа забудови 350 кв. м., а площа земельної ділянки, на якій планується будівництво – 0,5 га, що не відповідає нормам табл. 6.1 * ДБН 360-92 ** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» та табл. В.І додатку В ДБН В.2.2-23:2009 «Будівлі і споруди. Підприємства торгівлі» - 0,9 – 0,6 га.

Рішенням відповідача від 17 вересня 2019 року № 146-с скасовані Містобудівні умови та обмеження від 27 липня 2017 року № 63/17-972 на об`єкт «Будівництво магазину спортивних товарів з гімнастичним та тренажерним залом» за адресою: вул АДРЕСА_1 7-а, м. Миколаїв, замовник будівництва – ТОВ «Кордон», видані Управлінням містобудування та архітектури Миколаївської міської ради.

Рішення мотивоване виявленням під час проведення вищенаведеної планової перевірки порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності, допущених при видачі позивачу Містобудівних умов та обмежень від 27 липня 2017 року № 63/17-972.

Листом від 26 вересня 2019 року № 18-370 Департамент архітектури та містобудування Миколаївської міської ради повідомив позивача про прийняте відповідачем рішення від 17 вересня 2019 року № 146-с та з посиланням на можливі негативні наслідки для позивача як замовника (припинення будівництва, визнання будівництва самочинним, припинення права власності на нерухоме майно, накладання штрафних санкцій та інше) запропонував позивачу, у разі порушення його прав та інтересів, звернутися до суду щодо скасування рішення УДАБІ у Миколаївській області.

На підставі вищенаведеного суд установив, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з прийняттям відповідачем рішення від 17 вересня 2019 року № 146-с про скасування Містобудівних умов та обмежень від 27.07.2017 № 63/17-972, виданих позивачу Управлінням містобудування та архітектури Миколаївської міської ради.

Спір між сторонами полягає в тому, чи є наведені в оскаржуваному рішенні обставини порушеннями чинного законодавства та чи є вони достатніми підставами для скасування виданих позивачу Містобудівних умов та обмежень.

Визначення містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки міститься у Законі України «Про регулювання містобудівної діяльності», який визначає правові та організаційні основи містобудівної діяльності. Зазначений Закон спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Згідно з пунктом восьмим частини першої статті 1 цього Закону містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - це документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Стаття 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначає, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів;

6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівні умови та обмеження належать до основних складових вихідних даних.

За частиною першою статті 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту; план зонування території (зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

За змістом статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану. У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Строк дії генерального плану населеного пункту не обмежується.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об`єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об`єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

Частини перша та друга статті 41^-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачають, що державний архітектурно-будівельний нагляд - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об`єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.

Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду визначений Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року № 698 (далі – Порядок № 698).

Згідно з підпунктом шостим пункту п`ятого Порядку № 698 у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об`єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право: скасовувати чи зупиняти дію прийнятих об`єктами нагляду відповідно до визначених Законом України “Про регулювання містобудівної діяльності” повноважень рішень, які порушують вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, з подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті Держархбудінспекції.

Пункт 32 Порядку № 698 передбачає, якщо рішення об`єкта нагляду порушує вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, таке рішення скасовується або його дія зупиняється в разі можливості усунення виявлених порушень.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, на відповідача покладається обов`язок довести суду законність, обґрунтованість, пропорційність прийнятого ним рішення.

Як зазначено вище за текстом цього рішення, оскаржуване позивачем рішення відповідача від 17 вересня 2019 року № 146-с мотивоване посиланням на перелік обставин.

Суд надав оцінку кожній з цих обставин.

Зокрема, відповідач посилається на невідповідність форми Містобудівних умов та обмежень від 27 липня 2017 року № 63/17-972 формі, наведеній у додатку до Порядку ведення реєстру містобудівних умов та обмежень, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 31 травня 2017 року № 135, що набрав чинності з 13 червня 2017 року (далі – Порядок № 135).

Суд зазначає, що як в оскаржуваному рішенні, так і у відзиві на позовну заяву відсутня конкретизація, у чому саме полягає відмінність між установленою формою та формою містобудівних умов та обмежень, виданих позивачу.

Шляхом порівняльного аналізу форми Містобудівних умов та обмежень від 27 липня 2017 року № 63/17-972 та форми Містобудівних умов та обмежень, наведеної у додатку до Порядку № 135, суд установив, що розбіжність між цими формами полягає в тому, що форма в додатку містить гриф затвердження з посиланням на наказ уповноваженого органу містобудування та архітектури, а Містобудівні умови та обмеження від 27 липня 2017 року № 63/17-972 містять дату та вихідний номер та не містять зазначеного грифу затвердження.

Також у найменуванні четвертого пункту Містобудівних умов та обмежень від 27 липня 2017 року № 63/17-972 міститься слово „меж” у складі словосполучення „меж червоних ліній”, тоді як у формі додатку таке слово відсутнє, а також пропущене словосполучення „мінімально допустимі” („мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд” - у додатку та „відстані від об`єкта, що проектується, до меж червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд” - у Містобудівних умовах та обмеженнях від 27 липня 2017 року № 63/17-972).

Отже, форма містобудівних умови та обмежень, виданих позивачу, частково не відповідає формі, наведеній у додатку до Порядку № 135.

Разом з тим, відповідач не навів аргументів та доказів на користь того, що це порушення неможливо було усунути. Отже, в цій частині відповідач не обґрунтував належним чином підстав саме для скасування Містобудівних умов та обмежень, виданих позивачу, а не зупинення їх дії з наданням можливості позивачу виправити це порушення, наприклад, шляхом внесення до них змін.

Наступна обставина, на яку посилається відповідач в оскаржуваному рішенні, - відсутність конкретних показників у пунктах 1, 2, 3, 4 розділу «Містобудівні умови та обмеження» Містобудівних умов та обмежень від 27 липня 2017 року № 63/17-972, що кваліфіковане відповідачем як порушення вимог пункту 8 частини першої статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Пункт 8 частини першої статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містить визначення містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки як документа, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Прямої вказівки на зазначення конкретних показників саме у числовому виразі зазначена правова норма не містить.

Пункти 1, 2, 3, 4 розділу «Містобудівні умови та обмеження» Містобудівних умов та обмежень від 27 липня 2017 року № 63/17-972 містять вимоги щодо передбачених у них показників з посиланням на ДБН 360-92 **.

Відповідач не обґрунтував ані в рішенні, ані у відзиві, чому, за умови загальнодоступності ДБН 360-92 **, на які міститься посилання у містобудівних умовах та обмеженнях від 27 липня 2017 року № 63/17-972, відповідач розцінив цю обставину як таку, що тягне за собою скасування виданих позивачу містобудівних умов та обмежень.

Крім того, у цій частині відповідач також не обґрунтував наявність підстав саме для скасування Містобудівних умов та обмежень, а не зупинення їх дії, та не довів суду неможливість усунення цієї обставини.

Також як на підставу скасування виданих позивачу Містобудівних умов та обмежень відповідач у рішенні від 17 вересня 2019 року № 146-с посилається на те, що відповідно до Плану зонування міста Миколаєва територія, на якій розташована земельна ділянка з кадастровим номером 4810136900:01:018:0011, відноситься до зони Г-6 – торгівельна зона. Відповідно до Генерального плану міста Миколаєва, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 18 червня 2009 року № 35/18, земельна ділянка відноситься до території зелених насаджень загального користування, що свідчить про невідповідність між зазначеними документами.

Суд установив, що у пункті третьому «Відповідність цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні» розділу «Загальні дані» містобудівних умов та обмежень від 27 липня 2017 року № 63/17-972 міститься посилання на План зонування міста Миколаєва, рішення про затвердження якого скасоване постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року у справі № 814/296/17.

Станом на дату прийняття відповідачем спірного рішення від 17 вересня 2019 року № 146-с рішення Миколаївської міської ради від 11 серпня 2016 року № 6/3 «Про затвердження Плану зонування території міста Миколаєва» було скасоване в судовому порядку та відповідне судове рішення набрало законної сили.

Крім того, як зазначено вище, це положення Містобудівних умов та обмежень від 27 липня 2017 року № 63/17-972 містить суперечливі дані щодо цільового призначення земельної ділянки. Зокрема, вбачається, що цільове призначення земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , зазначене у скасованому в подальшому в судовому порядку Плані зонування міста Миколаєва суперечить цільовому призначенню згідно з чинним Генеральним планом міста Миколаєва.

Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради, видаючи позивачу Містобудівні умови та обмеження, було обізнано з наявними розбіжностями, та, всупереч цьому, порушивши вимогу розумності до рішень суб`єкта владних повноважень, видало позивачу ці Містобудівні умови та обмеження у відповідній редакції.

Відповідно, і позивач не міг бути не обізнаним щодо розбіжностей, які мають місце у цій частині Містобудівних умов та обмежень від 27 липня 2017 року № 63/17-972, та повинен був усвідомлювати наявні ризики, пов`язані з можливим подальшим розв`язанням цих суперечностей не на користь Плану зонування міста Миколаєва.

Беручи до уваги обізнаність позивача щодо наведених вище розбіжностей, суд відхиляє аргумент позивача щодо прийняття оскаржуваного рішення по спливу двох років з дати його прийняття.

Ураховуючи, що згідно з Генеральним планом міста Миколаєва земельна ділянка, на забудову якої позивачу видані Містобудівні умови та обмеження, належить до території зелених насаджень загального користування і ця обставина учасниками справи не спростована, суд дійшов висновку про те, що видача позивачу Містобудівних умов та обмежень від 27 липня 2017 року № 63/17-972 відбулася з порушенням містобудівного законодавства.

Зазначене порушення неможливо усунути, оскільки Містобудівні умови та обмеження 27 липня 2017 року № 63/17-972 видані позивачу для будівництва на конкретно визначеній земельній ділянці, цільове призначення якої згідно з Генеральним планом міста Миколаєва – територія зелених насаджень загального користування, а відповідно до п. 2 рішення Миколаївської міської ради від 17 травня 2018 року, №36/13 «Про затвердження Плану зонування території міста Миколаєва», регулювання містобудівних та земельних правовідносин здійснювати виключно відповідно до Генерального плану міста Миколаєва, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 18 червня 2009 року № 35/18.

На підставі наведеного суд дійшов переконання, що в цій частині втручання держави у права позивача шляхом скасування Містобудівних умов та обмежень від 27 липня 2017 року № 63/17-972 є законним, виправданим та пропорційним.

Публічний (суспільний) інтерес вільного використання територій зелених насаджень загального користування переважає у цих правовідносинах приватний інтерес юридичної особи, яка повинна була і мала можливість передбачити ризики та можливі наслідки будівництва магазину непродовольчих товарів з гімнастичним та тренажерним залом на ділянці, що зазначена у Генеральному плані міста Миколаєва як територія зелених насаджень загального користування.

Також, відповідач посилається на неврахування при наданні Містобудівних умов та обмежень від 27 липня 2017 року № 63/17-972 того, що відповідно до містобудівного розрахунку планується чотириповерхова будівля магазину спортивних товарів з гімнастичним та тренажерним залом, площа забудови 350 кв. м., а площа земельної ділянки, на якій планується будівництво – 0,5 га, що не відповідає нормам табл. 6.1 * ДБН 360-92 ** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» та табл. В.І додатку В ДБН В.2.2-23:2009 «Будівлі і споруди. Підприємства торгівлі» - 0,9 – 0,6 га.

Державні будівельні норми 360-92 ** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", відповідно до їх преамбули, поширюються на проектування нових і реконструкцію існуючих міських і сільських поселень України.

Ці норми обов`язкові для органів державного управління, місцевого і регіонального самоуправління підприємств і установ незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, громадських об`єднань і громадян, які здійснюють проектування, будівництво і благоустрій на території міських і сільських поселень.

Норми ДБН В.2.2-23:2009 «Будівлі і споруди. Підприємства торгівлі» поширюються на проектування нових, реконструкцію і розширення існуючих будинків та окремих приміщень підприємств роздрібної торгівлі (магазинів, ринків), за винятком будинків оптової (гуртової) торгівлі, магазинів із продажу автомобілів (автосалонів) і запчастин до них, магазинів зброї, магазинів-складів будівельних матеріалів, магазинів виробничих фірм, а також магазинів тимчасового функціонування.

Вимоги цих Норм є обов`язковими для юридичних і фізичних осіб - суб`єктів інвестиційної діяльності на території України незалежно від форм власності та відомчої належності (пункти 1.1 -1.2 цих ДБН).

У Містобудівних умовах та обмеженнях від 27 липня 2017 року № 63/17-972, виданих позивачу, також передбачена обов`язковість дотримання ДБН 360-92 ** та ДБН В.2.2-23:2009, у тому числі у пункті 2 „Максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки” розділу „Містобудівні умови та обмеження” встановлено, що максимальний відсоток забудови необхідно визначити відповідно до діючих норм проектування, ДБН 360 -92 **.

Зокрема, відсоток забудови безпосередньо залежить від співвідношення площі забудови та площі земельної ділянки. Суд зазначає, що дотримання вимог ДБН 360-92 ** є обов`язковим для всіх учасників суспільних відносин, у тому числі для позивача.

Одночасно суд вважає, що в цій частині відповідач не довів неможливості усунення цього порушення та, як наслідок, відсутність підстав саме для зупинення дії, а не скасування Містобудівних умов та обмежень 27 липня 2017 року № 63/17-972.

Отже , суд визнає оскаржуване рішення від 17 вересня 2019 року № 146-с обґрунтованим, правомірним та пропорційним в частині скасування виданих позивачу Містобудівних умов та обмежень від 27 липня 2017 року № 63/17-972 на тій підставі, що відповідно до Генерального плану міста Миколаєва, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 18 червня 2009 року № 35/18, земельна ділянка відноситься до території зелених насаджень загального користування».

На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку про відмову в позові.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку з відмовою у позові судові витрати не підлягають до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Кордон» (вул. Флотська, 10-Б, м. Миколаїв, 54025, код за ЄДРПОУ: 32229155) до Державної архітектурно- будівельної інспекції України (бульвар Лесі Українки, буд. 26, м. Київ, 01133, код за ЄДРПОУ: 37471912) в особі Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області (вул. Космонавтів, 61, офіс 12, м. Миколаїв, 54056, код за ЄДРПОУ відсутній), третя особа - Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, код за ЄДРПОУ: 41256954) відмовити.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Мельник