КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2019 року справа № 320/4923/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, у якому позивачка просить суд визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення форми "Ф" від 27.03.2019 №415838-5006-1002, від 02.08.2018 №254518-5002-1002 та від 27.10.2017 №161590-1302.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка зазначила, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті протиправно та необґрунтовано, оскільки на підставі п.п.281.1.5 п.281.1 ст.281 Податкового кодексу України ОСОБА_1 звільнена від сплати земельного податку як особа, яка має статус постраждалої від Чорнобильської катастрофи категорії 4.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.09.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що позивачка не звільнена від сплати земельного податку, оскільки Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VIII з переліку територій, що зазнали радіоактивного забруднення, виключено четверту зону посиленого радіоекологічного контролю. Крім того, відповідач зауважив, що в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виключено статтю 23, якою були визначені компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 4. На думку відповідача, пільги зі сплати земельного податку фізичним особам, які віднесенні до категорії 4, з 01.01.2015 не надаються.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА _1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим міським відділом №2 Білоцерківського МУГУ МВС України в Київській області, 07.02.1997 (а.с.11-12).

27.04.1994 Київською обласною державною адміністрацією було видано позивачці посвідчення громадянки, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорії 4) серії НОМЕР_2 (а.с.13).

Судом встановлено, що позивачка є власницею земельної ділянки з кадастровим номером 3210300000:02:004:0045, площею 0,0357 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯИ №364865 від 07.11.2007. Цільове призначення земельної ділянки – для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (а.с.14).

З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням ДФС у Київській області було прийнято податкове повідомлення-рішення форми від 27.10.2017 №161590-1302, яким позивачці нарахований земельний податок з фізичних осіб за 2017 рік у сумі 522,49 грн. (а.с.10).

Податковим повідомленням-рішенням форми від 02.08.2018 №254518-5002-1002 позивачці нарахований земельний податок з фізичних осіб за 2018 рік у сумі 2612,46 грн. (а.с.9).

Податковим повідомленням-рішенням від 27.03.2019 №415838-5006-1002 позивачці нарахований земельний податок з фізичних осіб за 2019 рік у сумі 174,16 грн. (а.с.8).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з пунктом 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Підпунктом 270.1.1 пункт 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Пунктом 281.1 статті 281 Податкового кодексу України передбачено, що від сплати податку звільняються: інваліди першої і другої групи; фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років; пенсіонери (за віком); ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно з пунктом 281.2 статті 281 Податкового кодексу України (в редакції до 01.01.2018) звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб пунктом 281.1 цієї статті, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм, зокрема, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах - не більш як 0,25 гектара, в селищах - не більш як 0,15 гектара, в містах - не більш як 0,10 гектара.

Відповідно до статті 9 Закону України Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі – Закон №796) особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:

1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;

2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;

4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Статтею 11 Закону №796 передбачено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема, особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років (п.4).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 14 Закону №796 для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, як особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.

Як зазначено вище, позивачка є громадянкою, яка постійно проживає на території зони радіоекологічного контролю (категорії 4), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 27.04.1994.

Позивачці належить на праві власності земельна ділянка з кадастровим номером 3210300000:02:004:0045, площею 0,0357 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯИ №364865 від 07.11.2007. Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Отже, позивачка є особою, яка постраждала від наслідків Чорнобильської АЕС, а межа граничних норм земельної ділянки, яка перебуває у її власності, не перевищує 0,10 га, а тому, в силу пп.281.1.5 п.281.1 ст. 281 ПК України, вона звільнена від сплати земельного податку.

Щодо посилань відповідача на те, що позивачка не звільнена від сплати земельного податку відповідно до статі 281 Податкового кодексу України, у зв`язку з виключенням Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VIII із Закону №796 зони посиленого радіоекологічного контролю з переліку територій, що зазнали радіоактивного забруднення, та виключенням статті 23 цього Закону, суд зазначає таке.

Відповідно до абзацу 5 частини другої статті 2 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 27.02.1991 №791а-XII (в редакції до 01.01.2015) залежно від ландшафтних та геохімічних особливостей ґрунтів, величини перевищення природного доаварійного рівня накопичення радіонуклідів у навколишньому середовищі, пов`язаних з ними ступенів можливого негативного впливу на здоров`я населення, вимог щодо здійснення радіаційного захисту населення та інших спеціальних заходів, з урахуванням загальних виробничих та соціально-побутових відносин територія, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, поділяється на зони.

Частиною другою статтею 23 Закону №796 (в редакції до 01.01.2015) визначено, що особи, які постійно проживають та постійно працюють або постійно проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, та особи, які постійно працюють, але не проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, отримують пільги щодо сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства.

Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII було виключено абзац 5 частини другої статті 2 Закону України від 27.02.1991 №791а-XII "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та виключено статтю 23 Закону №796.

Отже, цим законом дійсно були виключені пільги та компенсації громадянам, віднесеним до 4 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи з 01.01.2015.

У той же час, жодних змін у правовому регулюванні статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи в Законі №796 не відбулось, а тому правила звільнення від сплати податку передбачають, що позивачка має право на пільгу по сплаті податку щодо наявної в нього земельної ділянки.

Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 у справі №1-11/2018(3830/15) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними): підпункт 2, абзаци перший, другий підпункту 3, підпункт 4, абзаци перший, другий підпункту 5, абзаци перший - четвертий підпункту 6, підпункт 7 пункту 4 розділу I Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, тобто скасування пільг щодо сплати земельного податку громадянам, віднесеним до 4 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи визнано неконституційними.

У зазначеному вище рішенні Конституційний Суд України вказує на те, що зважаючи на сутність статті 16 Конституції України, закріплення передбаченого у ній обов`язку держави у розділі I "Загальні засади" Конституції України вказує на засадничий характер цього обов`язку та на необхідність виокремлення категорії громадян України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і потребують додаткових гарантій соціального захисту у зв`язку з надзвичайними масштабами вказаної катастрофи та її наслідків.

Встановлення у законах України пільг, компенсацій та гарантій громадянам України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, обумовлено виконанням державою свого конституційного обов`язку, передбаченого статтею 16 Основного Закону України, щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та збереження генофонду Українського народу. Такі пільги, компенсації та гарантії є особливою формою відшкодування завданої шкоди вказаній категорії громадян, а тому скасування чи обмеження цих пільг, компенсацій і гарантій без рівноцінної їх заміни свідчитиме про відступ держави від її конституційного обов`язку.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, суд дійшов висновку про те, що пільги, віднесені до 4 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, були скасовані протягом періоду 01.01.2015 по 17.07.2018 - день ухвалення рішення Конституційного Суду України №1-11/2018(3830/15).

Проте, суд наголошує на тому, що стаття 281 ПК України (яка передбачає звільнення від сплати земельного податку осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи) та стаття 14 Закону №796 (яка відносить до кола осіб, що постраждали від внаслідок Чорнобильської катастрофи осіб, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років) були чинними.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем всупереч вищенаведеним нормам КАС України не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у позивачки обов`язку щодо сплати земельного податку, у той час як матеріали справи свідчать про наявність у позивачки пільги щодо сплати земельного податку, внаслідок чого суд вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення були прийняті необґрунтовано та підлягають скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246, 250 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 27.10.2017 №161590-1302, від 02.08.2018 №254518-5002-1002 та від 27.03.2019 №415838-5006-1002.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Дудін С.О.