ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2019 року м. Житомир справа № 240/10671/19

категорія 111030300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панкеєвої В.А.,

секретар судового засідання Бондаренко Д.А.,

за участю: позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Семенька В.М.,

представника відповідача - Поплавського Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протипраним та скасування податкового повідомлення - рішення,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.07.2019 №0017251305 прийняте Головним Управлінням ДФС у Житомирській області за підписом в.о. заступника начальника ГУ ДФС у Житомирській області Бондаренка О.В.

В обґрунтування позову вказано, що позивач не погоджується з винесеним за результатами перевірки податковим повідомленням-рішенням, оскільки підприємцем з 01.01.2018 відбувся перехід з спрощеної системи оподаткування другої групи єдиного податку на загальну систему оподаткування. У 2017 році позивач здійснювала оподаткування результатів господарської діяльності як платник єдиного податку 2 групи. У зв`язку з вищенаведеним приписи п.181.1 ст.181 ПК України мають застосовуватися до позивача з моменту втрати статусу платника єдиного податку за власним рішенням, тобто з 01.01.2018, а тому винесене рішення контролюючого органу є протиправним.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 15.10.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Позивач та представник позивача в судових засіданнях позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 28.10.2019 (а.с.243-245 т.1) та запереченнях на відповідь на відзив (а.с.25 т.2).

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою-підприємцем з 19.06.2002 за видом економічної діяльності неспеціалізована оптова торгівля (а.с.13 т.1).

За результати планової виїзної документальної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , з питань дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2018, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 складено акт від 14.06.2019 №431/06-30-13-05/2854221160 (а.с.14-109 т.1).

У 3 розділі акта перевірки серед встановлених порушень вказано порушення п.181.1 ст.181, п.183.1 ст.183, п.183.4 ст.183, п.183.10 ст.183, п.п."а" п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.п."а" п.198.1 ст.198, п.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.200.2 ст.200, п.п."а" п.202.1 ст.202 ПК України, а саме не реєстрація в обов`язковому порядку з 11.01.2018 платником податку на додану вартість при переході із спрощеної на загальну систему оподаткування та перевищенні при цьому загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V ПК України, нарахованої (сплаченої) протягом останніх 12 календарних місяців, 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), в результаті чого занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість, яке сплачується до державного бюджету, за період з 11.01.2018 по 31.12.2018 на загальну суму 246799 грн, в тому числі заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість, яке сплачується до державного бюджету, за період з 11.01.2018 по 31.12.2018 на загальну суму 251190 грн, в тому числі в лютому 2018 року в сумі 101759 грн, в березні 2018 року в сумі 59235 грн, в квітні 2018 року в сумі 57774 грн, в травні 2018 року в сумі 32422 грн, та завищення позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість, яке сплачується до державного бюджету, за період з 11.01.2018 по 31.12.2018 на загальну суму 4391 грн, в тому числі в червні 2018 року в сумі 4391 грн.

Листом від 11.06.2019 №6792/14/06-30-08-01-16 Головне управління ДФС у Житомирській області повідомило, що порядок реєстрації платників податку на додану вартість визначено Податковим кодексом України (далі - Кодекс) та Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130. За результатами розгляду реєстраційної заяви платника ПДВ, поданої фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 в електронному вигляді 04 травня 2018 року, встановлено, що у зазначеній заяві відсутні обов`язкові реквізити, а саме - відомості щодо загальної суми від здійснення операцій та дати досягнення загальної суми оподатковуваних операцій, визначеної пунктом 181.1 статті 181 розділу V Кодексу. Запропоновано позивачу подати нову реєстраційну заяву за ф.№1- ПДВ в порядку та у терміни, визначені Податковим кодексом України, про що 05.05.2018 на електронну адресу платника направлено повідомлення і пропозицію надати нову заяву сформоване автоматично засобами програмного забезпечення ДФС України (а.с.132-133 т.1).

Не погоджуючись з актом перевірки позивач направив до Головного управління ДФС у Житомирській області заперечення від 27.06.2019. Зі змісту заперчень встановлено, що позивач не погоджується з окремими висновками, що зазначені в акті від 14.06.2019 (125-131 т.1).

Відповіддю на заперечення від 08.07.2019 №7738/14/06-30-15-05 висновки акту залишені без змін (а.с.164-193 т.1).

За результатами виявленого порушення, Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Житомирській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.07.2019 № 0017251305, яким збільшенои суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 308499,00 грн (а.с.195-196 т.1).

19.07.2019 позивач звернулась до ДФС України зі скаргою на податкове повідомлення-рішення від 11.07.2019 №0017251305 (а.с.198-202 т.1)

Рішенням ДФС України від 02.08.2019 продовжено строк розгляду скарги до 16.09.2019 включно (а.с.212 т.1).

Рішенням ДФС України від 16.09.2019 №2043/6/99-00-08-05-04 залишено без змін податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Житомирській області від 11.07.2019 №0017251305, а скаргу - без задоволення (а.с.214-218 т.1).

Вважаючи рішення контролюючого органу протиправним та прийнятим в порушення норм чинного законодавства, позивач звернулась до суду з позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи спір по суті, суд ураховує, що згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб`єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб`єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Статтею 67 Конституції України проголошено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У п.36.1. ст.36 ПК України визначено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до приписів пунктів 291.2.- 291.3. ст.291 ПК України (у редакції, чинній станом на момент періоду, що перевірявся), спрощена система оподаткування, обліку та звітності особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1. статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Згідно з п.п.2. п.291.4. ст.291 ПК України суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку, в тому числі, друга група фізичні особи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

- не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

- обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.

Отже, для перебування на спрощеній системі оподаткування другої групи платників єдиного податку обсяг доходу фізичних осіб-підприємців протягом календарного року не має перевищувати 1500000,00 грн.

Податковий кодекс України визначає як обов`язкову, так і добровільну реєстрацію особи платником податку на додану вартість.

Відповідно до п.183.1. ст.183 ПК України будь-яка особа, що підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

Згідно з п.183.2. ст.183 ПК України у разі обов`язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Однак, у разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, у випадках, визначених главою 1 розділу XIV цього Кодексу, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом. Якщо такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 182.1 статті 182 цього Кодексу, реєстраційна заява подається у строк, визначений пунктом 183.3 цієї статті (п.183.4. ст.183 ПК України).

Відповідно до п.183.10. ст.183 ПК України будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.п.1 п.298.2.3. ст.298 вказаного Кодексу платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки (переходу до III групи в даному випадку) - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення.

Вимоги щодо обов`язкової реєстрації особи платником податку на додану вартість передбачено статтею 181 ПК України.

Пунктом 181.1. статті 181 ПК України передбачено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої-третьої групи.

Тобто, обов`язковій реєстрації платниками податку на додану вартість підлягають особи, у яких загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню податку на додану вартість, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000,00 грн.

Як встановлено зі змісту акту перевірки, позивач 01.01.2018 самостійно відмовилась від застосування спрощеної системи оподаткування та відповідно здійснила перехід на загальну систему оподаткування (а.с.77 т.1).

Водночас порушення, що встановлено контролюючим органом під час проведення перевірки полягає у неподанні позивачем в порушення п.181.1. ст.181 ПК України до 11.01.2018 заяви про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Заява про реєстрацію платником податку на додану вартість 04.05.2018 була подана позивачем вперше (а.с.222-223 т.1).

Вказану заяву не було прийнято Новоград-Волинською ОДПІ ГУ ДФС в Житомирській області, про що свідчить квитанція №2 від 05.05.2018 (а.с.221 т.1).

З урахуванням виявлених помилок позивачем 05.05.2018 повторно подано заяву про реєстрацію платником ПДВ встановленої законом форми (а.с.225-226 т.1).

Згідно квитанції №2 від 10.05.2018 реєстраційну заяву ФОП ОСОБА_1 від 05.05.2019 прийнято та зареєстровано платником ПДВ з 10.05.2018 (а.с.224 т.1).

В обгрунтування підстав сплати ПДВ з 01.01.2018 та правомірності переходу на платника ПДВ з початку травня 2018 року позивачем надано реєстр накладних на відпуск продукції за період з 01.01.2018 по 30.04.2018. Загальна вартість товарів, що відпущені у вказаний період складає 1090132,025 грн (а.с.208-210 т.1).

На підтвердження наведених сум продажу товарів позивачем до матеріалів справи було надано копії накладних на відпуск товарів (а.с.40-95 т.2).

Аналіз наведених норм, дозволяє зробити висновок, що фактично обов`язок платника податків зареєструватись платником ПДВ виникає у разі якщо загальна сума від здійснення операцій із постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість). При цьому обрахунок загальної суми розпочинається з часу переходу на загальну систему оподаткування, тобто для визначення наявності обов`язку щодо реєстрації платником податку на додану вартість та подання звітності з такого податку, отриманні від здійснення операцій на спрощеній системі оподаткування суми не враховуються.

Отже, позивачем після встановлення факту перевищення 1000000 грн загальної суми здійснених операцій (у квітні 2018 року), в межах встановленого строку, не пізніше 10 числа наступного місяця (05.05.2018), було подано заяву про реєстрацію платником ПДВ.

Таким чином, сума доходу від здійснення операцій з постачання товарів, що має бути оподаткована податком на додану вартість обраховується з момент переходу суб`єкта господарювання зі спрощеної системи оподаткування, тобто у даному випадку з 01.01.2018.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2019 у справі №1340/4383/18, від 5 вересня 2019 року у справі №813/8772/14 та від 26 лютого 2019 у справі №814/4461/13-а.

Суд зауважує, що зобов`язання позивача сплатити ПДВ на дохід, що отриманий до 01.01.2018 має характер подвійного оподаткування, оскільки позивачем за попередні періоди було сплачено єдиний податок.

Помилковий обрахунок періоду виникнення обов`язку позивача в реєстрації його як платника ПДВ є наслідком невірного визначення суми податкового зобов`язання з ПДВ.

З огляду на наведене, твердження відповідача про наявність обов`язку ФОП ОСОБА_1 реєструватись платником ПДВ до 11.01.2018 спростований аналізом норм чинного законодавства та наданими до матеріалів справи доказами.

Статтею 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенство права. Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них. Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.

Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позивачем належним чином доведено, наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, а відповідачем не спростовано наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 11.07.2019 №0017251305, у зв`язку з чим, позов слід задовольнити в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Встановлено, що позивачем при подачі до суду позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 3084,99 грн, про, що свідчить платіжне доручення від 20.09.2019 (а.с.4).

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням задоволення позову ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Головного управління ДФС у Житомирській області сплаченого судового збору у сумі 3084,99 грн.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України

вирішив:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, Житомир, 10003, ЄДРПОУ 39459195) від 11.07.2019 №0017251305.

Стягнути з Головного управління ДФС у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , інд. код НОМЕР_1 ) понесені судові витрати в сумі 3084,99 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Панкеєва

Повне судове рішення складене 23 грудня 2019 року