ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2019 року, Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого - судді

Котлярової І.Ю.,

при секретарі -

Палій Л.О.,

розглянув у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Вишгород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого вказала, що шлюб між нею та відповідачем було зареєстровано 17.04.2009 року виконкомом Литвинівської сільської ради Вишгородського району Київської області, актовий запис № 8. За час перебування у шлюбу у них народилось двоє дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають з матір`ю.

Шлюбні відносини між сторонами припинені, сторони проживають окремо, не ведуть спільного господарства та не підтримують шлюбно-сімейні відносини. Позивачка просить шлюб розірвати з причин відсутності порозуміння у сім`ї, довіри, різних поглядів на життя, у зв`язку із чим між подружжям виникло повне непорозуміння один одного.

Крім того, позивачка просить суд, стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи із дня подачі позову, а саме з 30.05.2019 року, до досягнення дітьми повноліття, оскільки, доньки перебувають на повному її утриманні та батько дитини, жодним чином не допомагає в утриманні дітей.

Позивачка у судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, просила позов задовольни.

Відповідач до суду не з`являвся, про день та час слухання справи був належним чином повідомлений, про що свідчать поштові повідомлення, які знаходяться у матеріалах справи, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило. Крім того, відповідач викликався у судове засідання через оголошення на офіційному сайті суду, тому суд, відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, вважає можливим вирішити справу на підставі наявних доказів без участі відповідача.

На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Вивчивши письмові докази, суд вважає вимоги позивачки щодо розірвання шлюбу та стягення аліментів обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів. У ст.12 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним iз подружжя. Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя i збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 17.04.2009 року виконкомом Литвинівської сільської ради Вишгородського району Київської області, актовий запис № 8. За час перебування у шлюбу у них народилось двоє дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають з матір`ю (а.с. 7-9).

Шлюбні відносини між сторонами припинені, сторони проживають окремо, подальше подружнє життя та збереження сім`ї є неможливим, сторони втратили почуття любові та поваги один до одного, сім`я розпалась з причини постійних сварок, різних поглядів на життя, відсутністю порозуміння між подружжям.

Враховуючи вищевикладене та ті обставини, що позивачка продовжує наполягати на розірванні шлюбу суд, враховуючи стійке волевиявлення направлене на розірвання шлюбу з відповідачем та обставини справи, вважає за необхідне шлюб між сторонами розірвати.

Крім того, відповідно до ст. ст. 180, 182, 184 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття; при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення; суд за заявою одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст.3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч.2 ст.6 цієї Конвенції).

Також, частинами 1 та 2 ст.27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до змісту ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Також, у п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі».

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України. Рішення Європейського суду є офіційною формою роз`яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв`язку з цим джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

Відповідно до ст. 5 «Рівноправність подружжя» Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом України №475/97-ВРвід 17.07.1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

У відповідності до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

З урахуванням встановлених обставин, приймаючи до уваги, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем уточненні вимоги ґрунтуються на положеннях Сімейного кодексу України, відповідають інтересам дитини, її рівню життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дітей, і визначення указаного позивачем способу та розміру стягнення аліментів призведе до рівності прав дитини на утримання від батьків відповідно до положень Закону.

Таким чином, аналізуючи вищезазначені обставини та факти, враховуючи принципи об`єктивності та справедливості, суд приходить до висновку, що заявлені уточненні вимоги позивачки щодо стягнення аліментів у розмірі 1/3 частина від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи із дня подачі позову, а саме з 30.05.2019 року, до досягнення дітьми повноліття, підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на позивача також підлягають стягненню понесені судові витрати у сумі 768 гривень 40 копійок.

Шлюб сторони розривають вперше.

У відповідності до ст. 430 ЦПК України, допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.51 Конституції України, ст.ст. 104, 105, 110-112, 180, 183, 192 Сімейного кодексу України, ст.5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», ст. ст. 2, 12, 13, 19, 76-83, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 430 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , зареєстрований 17.04.2009 року виконкомом Литвинівської сільської ради Вишгородського району Київської області, актовий запис № 8 - розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи із дня подачі позову, а саме з 30.05.2019 року, до досягнення дітьми повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 сплачений судовий збір у сумі 768 гривень 40 копійок.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах сплати платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, шляхом подачі в 30-денний строк з дня виготовлення повного тексту рішення, апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Головуючий суддя - І.Ю.Котлярова