РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/2919/19

пр. № 2/759/3622/19

30 жовтня 2019 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Миколаєць І.Ю.,

при секретарі Шелудько В.В.,

за участю представників позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представників відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул Тверська, 5) про скасування наказу, поновлення на роботі та виплату середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ :

14.02.2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які представляють інтереси ОСОБА_5 звернулись до Святошинського районного суду м.Києва із позовними вимогами якими просять визнати незаконним та скасувати наказ (розпорядження) АТ «Українська залізниця» №42/ос від 22.01.2019 року про розірвання трудового договору з ініціативи власника (уповноваженого ним органу) та звільнення ОСОБА_5 з посади начальника виробничого підрозділу вагонна дільниця ст.Київ-Пасажирський філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця» за одноразове грубе порушення трудових обов`язків за п.1 ст.41 КЗпП України. Поновити ОСОБА_5 на посаді начальника виробничого підрозділу вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця». Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22 січня 2019 року до моменту поновлення на посаді начальника виробничого підрозділу вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця». Допустити негайне виконання судового рішення в частині присудження працівникові заробітної плати за час вимушеного прогулу, але не більше ніж за один місяць та поновлення на роботі незаконно звільненого працівника. Судові витрати покласти на відповідача.

Представники позивача повідомляють про звільнення ОСОБА_5 з посади начальника вагонної дільниці за одноразове грубе порушення трудових обов`язків за п.1 ст.41 КЗпП України наказом по акціонерному товариству «Українська залізниця» № 42/ос. Вважають, що позов підлягає задоволенню за наявності наступних підстав.

1) Щодо неналежності посади начальника виробничого підрозділу вагонна дільниця станції Київ - Пасажирський філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця» до посади керівника філії, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу підприємства, установи, організації і не можливість застосування до Позивача ОСОБА_5 , правової підстави п.1 ч.1 ст.41 КЗпПУ для звільнення.

Функції, права та обов`язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами.

Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону.

Відповідно до ст.95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Зі змісту витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1004986864 станом на 11.02.2019 виробничий підрозділ вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський філії «Пасажирська компанія» ПАТ «Українська залізниця» не є ні філією, ні представництвом, ні відділом ні іншим відокремленим підрозділом ПАТ «Українська залізниця», а ОСОБА_5 не є керівником жодної з філій ПАТ «Українська залізниця», відомості про які внесені і містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відтак, застосування правової підстави передбаченої п.1 ч.1 ст.41 КЗпПУ для звільнення з роботи (посади) начальника виробничого підрозділу вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський філії «Пасажирська компанія`АТ «Українська залізниця» ОСОБА_5 ,є юридично некоректним, безпідставним і неможливим, оскільки позивач не перебував у правовому статусі керівника, заступника керівника жодної з філій, представництва, відділення, іншого відокремленого підрозділу АТ «Українська залізниця».

На підтвердження факту того, що ОСОБА_5 , не був керівником відокремленого підрозділу ПАТ «Українська залізниця» вказує й саме законодавство.Так, частини перша та четверта розрізнять між собою, та не ототожнюють між собою такі юридичні поняття, як «виробничий структурний підрозділ», «функціональний підрозділ», «філії», «представництва», «відділення» та «інші відокремлені підрозділи» підприємства.

Зі змісту ст.64 ГК України, ст.65 ГК України випливає єдиний можливий і очевидний висновок, про те, що виробничий підрозділ вагонна дільниця ст.Київ-Пасажирський філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця» є виробничим структурним підрозділом філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця», який не належить до категорії відокремленого підрозділу юридичної особи, такого, як: філія, представництво, відділення.

На протиправність, необґрунтованість, незаконність звільнення позивача із займаної посади ОСОБА_5 , за п.1 ч.1 ст.41 КЗпПУ вказує й той факт, що призначався він на посаду і діяв на підставі відповідного наказу (розпорядження) ПАТ (АТ) «Українська залізниця», власної посадової інструкції, Положення про виробничий підрозділ Вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський філії «Пасажирська компанія» ПАТ(АТ) «Українська залізниця», а не на підставі довіреності виданої на ім`я ОСОБА_5 юридичною особою в порядку ч.4 ст.95 ЦК України, як керівнику, заступнику керівника філії, представництва, відділення, іншого відокремленого підрозділу ПАТ (АТ) «Українська залізниця».

2) Щодо органу (особи) АТ «Українська залізниця» уповноваженого на розірвання трудового договору з ініціативи власника з окремими категоріями працівників за певних умов. Відповідно до ч.3, ч.4, ч.5 ст.2, ст.6 Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» товариство утворюється як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття (далі - підприємства залізничного транспорту). Статут Товариства затверджується Кабінетом Міністрів України. Засновником Товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України.Органами Товариства є: Загальні збори; Правління; Наглядова рада; Ревізійна комісія.Вищим органом Товариства є загальні збори. Функції загальних зборів виконує Кабінет Міністрів України.Виконавчим органом Товариства, який здійснює управління його поточною діяльністю, є правління. Очолює правління голова, який призначається на посаду та звільняється з посади КабінетомМіністрів України.

Згідно пунктів 88, 90, 99, 124, підпунктів 4), 11), 20), п.128 Статуту АТ «Українська залізниця» (затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 року № 735 в редакції постанови КМУ від 31.10.2018 року № 938) Правління діє на підставі законодавства, цього Статуту та положення про нього. Очолює правління голова, який призначається та звільняється з посади загальними зборами на підставі пропозицій (подання) наглядової ради. Права та обов`язки голови, його заступників та членів правління визначаються законодавством, цим Статутом, положення про правління контрактом. Голова, його заступник та члени правління у своїй діяльності повинні керуватися законодавством, цим Статутом, рішенням загальних зборів, рішенням наглядової ради, контрактами, внутрішніми документами товариства.

Будь-які договори, довіреності, інші правочини та документи, а також банківські та фінансові документи від імені товариства повинні бути підписані щонайменше двома особами: членами правління та/або іншими уповноваженими на це особами. Такі договори, довіреності, правочини та документи від імені товариства вважаються належним чином укладеними (вчиненими), та мають юридичну силу для товариства виключно у разі, коли вони скріплені двома підписами.

Голова правління відповідно до Статуту: укладає та розриває трудові договори з керівниками філій, представництв, інших відокремлених підрозділів товариства, визначає їх повноваження; підписує від імені товариства розпорядчі документи (накази) у межах своїх повноважень; укладає та розриває трудові договори з працівниками товариства, керівниками філій, представництв, інших відокремлених підрозділів товариства, визначає їх повноваження; видає та відкликає довіреності від імені товариства.

За змістом ч.1, ч.3 ст.24 КЗпПУ трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу. Тобто, в даному конкретному правовому випадку, з урахуванням норм КЗпПУ, ЗУ «Про утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», Статуту АТ «Українська залізниця» факт укладення або розірвання трудового договору у письмовій формі між Позивачем і Відповідачем може бути підтверджено оформленим наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу управління АТ «Українська залізниця» за наявності щонайменше двох підписів: голови та члена Правління товариства, членів Правління товариства, інших уповноважених на це осіб.

Звертається увага на те, що оскаржуваний наказ АТ «Українська залізниця» №42/ос від 22.01.2019 року про звільнення позивача з посади начальника виробничого підрозділу вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця» є незаконним, не має юридичної сили та підписаний особою, що не мала на те повноважень, так як, його:не було підписано Головою та членом Правління АТ «Українська залізниця», або двома членами Правління АТ «Українська залізниця» або іншими уповноваженими на це двома особами;(До прикладу Наказ (розпорядження) ПАТ «Українська залізниця» №162/ос від 05.02.2018 року про припинення трудового договору (контракту) було підписано двома особами тодішнім в.о. Голови правління ПАТ «Українська залізниця» ОСОБА_8 . та членом Правління ПАТ «Українська залізниця» Марчеком Ж.); було підписано всупереч п.124лише однією особою,- ОСОБА_9 , особою, що не є членом Правління АТ «Українська залізниця»; на дату оформлення (видання) Наказу АТ «Українська залізниця» №42/ос від 22.01.2019 року трудовий договір (контракт) укладений між ОСОБА_9 , як директором філії «Пасажирська компанія» ПАТ «Українська залізниця» та ПАТ «Українська залізниця» припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку його дії; на дату оформлення (видання) Наказу АТ «Українська залізниця» №42/ос від 22.01.2019 року довіреність видана юридичною особою - ПАТ «Українська залізниця» на ім`я: директора філії «Пасажирська компанія» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» Міняйла Максима Борисовича, посвідчена нотаріально приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ісаєнко О.В. номер за реєстром вчинення нотаріальних дій № 4510 від 26.10.2018 року втратила свою силу 27 листопада 2018 року (копія додається).

3) Щодо наявності/відсутності повноважень у ОСОБА_9 на підписання оскаржуваного наказу, чинного законодавства, діючої редакції Статуту товариства, положення про філію «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця» та Положення про виробничий підрозділ вагонна дільниця ст.Київ-Пасажирський філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця».

Постановою КМУ від 02 вересня 2015 року №735 було затверджено СТАТУТ акціонерного товариства «Українська залізниця».Постановою КМУ від 31 жовтня 2018 року №938 «Про деякі питання акціонерного товариства «Українська залізниця» змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне, перейменовано його в акціонерне товариство «Українська залізниця» та викладено в новій редакції Статут товариства. Відповідно до підпункту 4),11), 24) п.128 Статуту АТ «Українська залізниця» Голова правління: укладає та розриває трудові договори з керівниками філій, представництв, інших відокремлених підрозділів товариства, визначає їх повноваження; підписує від імені товариства розпорядчі документи (накази) у межах своїх повноважень; видає та відкликає довіреності від імені товариства.

З огляду на зміни, що відбулися у типі акціонерного товариства «Українська залізниця» та затвердження оновленої редакції Статуту товариства, зважаючи на положення ч.4 ст.95 ЦК України, за юридичною логікою правління АТ «Українська залізниця», її Голова були зобов`язані привести у юридичну відповідність до Статуту та затвердити такі внутрішні і похідні документи, як: Положення про філію «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця» та визначити повноваження її керівника; Положення про виробничий підрозділ вагонна дільниця ст.Київ-Пасажирський філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця»; укласти (переукласти) з директором філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця» Міняйло М.Б., трудовий договір (контракт); видати на ім`я директора філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця» Міняйло Максима Борисовича довіреність на право представництво інтересів АТ «Українська залізниця» перед третіми особами та вчинення від імені товариства юридично значимих дій.

У день звільнення, позивачеві не було надано довіреності, яка б підтверджувала наявність у ОСОБА_9 , повноважень на оформлення оскаржуваного наказу і його підписання.

Станом на 22.01.2019 року Правлінням АТ «Українська залізниця» не було затверджено оновленої редакції Положення про філію «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця».

Також, станом на 22.01.2019 року уповноваженим органом (посадовою особою) не було затверджено оновленої редакції Положення про виробничий підрозділ вагонна дільниця ст.Київ-Пасажирський філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця».

Відтак, 22.01.2019 року ОСОБА_9 , підписав Наказ АТ «Українська залізниця» №42/ос в умовах, коли стара редакція Положення про філію «Пасажирська компанія» ПАТ «Українська залізниця» вже втратила свою юридичну силу та не відповідала новій редакції Статуту АТ «Українська залізниця», а нова редакція Положення про філію «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця», ще не була затверджена.

Крім того, станом на 22.01.2019 року правовий (трудовий) зв`язок між ОСОБА_9 , як директором філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця» та АТ «Українська залізниця» не підтверджувався укладеним (переукладеним) між сторонами чинним, актуальним трудовим договором (контрактом).

Також, представницькі повноваження Міняйла М.Б., діяти від імені та в інтересах АТ «Українська залізниця», у тому числі вчиняти від імені та в інтересах АТ «Українська залізниця» перед третіми особами не були підтвердженні чинною довіреністю юридичної особи на представництво її інтересів, виданої на ім`я ОСОБА_9 .

Вказане, на думку позивача підтверджує той факт, що оскаржуваний наказ суперечить ст.6 Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», ч.3 ч.4 ст.95, 237, ч.2, ч.3 ст.244, ст.246 ЦК України, оформлений та підписаний особою, що не мала на це повноважень і яка за приписами ч.3 ст.92 ЦК України здійснила перевищення своїх повноважень.

4)Щодо грубого одноразового порушення позивачем своїх трудових обов`язків, як складового структурного елементу правової конструкції до застосування до окремих категорій працівників п.1 ч.1 ст.41 КЗпПУ для розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовимиколективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковимпредставником) на основі типових правил.

У деяких галузях народного господарства для окремих категорій працівників діють статути і положення про дисципліну.За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосованотільки один з таких заходів стягнення:1) догана;2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремихкатегорій працівників й інші дисциплінарні стягнення. Дисциплінарне стягнення застосовуєтьсявласником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовоюнепрацездатністю або перебування його у відпустці.Роботодавцем з посилання на норму конкретного закону, дисциплінарного статуту, правил внутрішнього трудового розпорядку АТ «Українська залізниця», не доведено до відома ОСОБА_5 суть вчиненого ним одноразового грубого порушення трудових обов`язків, його характер (дія/бездіяльність), істотність наслідків порушення трудових обов`язків, особливості причинно-наслідкового зв`язку між порушеннями трудових обов`язків і його наслідками, форму вини (умисел/необережність).

Також сторона позивача наголошує на тому що, ні власник АТ «Українська залізниця», ні уповноважений ним орган (посадова особа) не звертався до позивача із вимогою (бажанням, пропозицією) надати йому письмові пояснення з приводу одноразового грубого порушення трудових обов`язків, «вчинення» якого Позивачем послугувало юридичною підставою до його звільнення з посади начальника виробничого підрозділу вагонна дільниця ст.Київ-Пасажирський філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця».

Наведене , на думку позивача вказує на невідповідність Наказу АТ «Українська залізниця» №42/ос від 22.01.2019 року правовим приписам ст.3, ст.8, ст.19, п.22) ч.1 ст.92 Конституції України, ч.2 ст.140, ст.ст.142, 147, 148, 149 КЗпП України і порушення конституційних прав позивача..

5) Щодо не виконання власником АТ «Українська залізниця» або уповноваженим ним органом обов`язків встановлених ст.47 КЗпПУ в день звільнення позивача.

За змістом ч.1, ч.2 ст.47, ч.4, ч.5 ст.48, ст.49 КЗпПУ власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видатипрацівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Порядок ведення трудових книжок визначається КабінетомМіністрів України. Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначеннямс пеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

Відповідно до пунктів 2.26; 2.27; 4.1 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» (затверджена Наказом № 58 від 29.07.93 року)записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Наприклад, "Звільнений в зв`язку з прогулом без поважних причин, п.4 ст.40 КЗпП України. Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Трудова книжка заповнюється одночасно українською та російською мовами і засвідчуються окремо обидва тексти.

Сторона позивача стверджує про те, що ні власник АТ «Українська залізниця», ні уповноважений ним орган (посадова особа) 22.01.2019 року не вручили ОСОБА_5 належним чином засвідчену копію оскаржуваного наказу - Наказ АТ «Українська залізниця» №42/ос від 22.01.2019 року про розірвання трудового договору з ініціативи власника (уповноваженого ним органу) та звільнення ОСОБА_5 з посади начальника виробничого підрозділу вагонна дільниця ст.Київ-Пасажирський філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця» за одноразове грубе порушення трудових обов`язків за п.1 ст.41 КЗпП України.

Також відповідачем у день звільнення не було видано позивачеві належним чином оформлену трудову книжку.

Так, на сторінках 34-35 Трудової книжки ОСОБА_5 , запис про причину звільнення у трудовій книжці позивача з роботи (посади)провадився не у точній відповідності з формулюванням п.1 ч.1 ст.41 КЗпПУ не було внесено формулювання. Також запис за № 26 трудової книжки позивача не містить в собі відомостей про філію, представництво, відділення, інший відокремлений підрозділ АТ «Українська залізниця» з посади керівника якої було звільнено позивача. Запис за №26 трудової книжки позивача не містить і повної назви виробничого підрозділу вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця» з посади начальника якого було звільнено позивача. Натомість в записі №26 Трудової книжки позивача зазначено, що ОСОБА_5 «…звільнено з посади начальника вагонної дільниці за одноразове грубе порушення трудових обов"язків п.1 ст.41 КЗпП України», однак не зазначено якої самої вагонної дільниці. Також запис за №26 Трудової книжки Позивача викладено лише на державній українській мові без його дублювання російською мовою, як то передбачено п. 4.1. «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», сам запис не засвідчено а ні підписом керівника підприємства - Голови правління АТ «Українська залізниця» - Є.П.Кравцова, а ні печаткою АТ «Українська залізниця», натомість запис засвідчено підписом особи представницькі повноваження якої не підтверджені, та печаткою кадрової слуєби Виробничого підрозділу Вагонна дільниця ст.Київ-Пасажирський філії «Пасажирська компанія» ПАТ «Українська залізниця», нагадаю з 31.10.2018 року ПАТ «Українська залізниця» було змінено на АТ «Українська залізниця».

Таким чином, позивач вважає, що запис за № 26 Трудової книжки позивача суперечить ч.1, ч.2 ст.47, ч.4, ч.5 ст.48, ст.49 КЗпПУ, 2.26; 2.27; 4.1 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», що свідчить про недотримання власником АТ «Українська залізниця», уповноваженим ним органом (керівником) обов`язку видати позивачеві належним чином оформлену трудову книжку та копію наказу про звільнення з роботи з ініціативи власника АТ «Українська залізниця», уповноваженого ним органу (керівника).

6) Щодо гарантій для працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкового органу. 15 листопада 2017 року Головним територіальним управлінням юстиції м.Києва здійснено легалізацію первинної профспілкової організації - ППО ВП «НПП ВД СТ. КИЇВ - ПАСАЖИРСЬКИЙ» ФІЛІЇ ПАТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ», засновником і членом виборного органу (ревізійної комісії), якої я є й до сьогодні (Свідоцтво про реєстрацію профспілки, об`єднання профспілок від 15.11.2017 року №0016/1-2017 П.С.).

Про утворення первинної профспілкової організації - ППО ВП «НПП ВД СТ. КИЇВ - ПАСАЖИРСЬКИЙ» ФІЛІЇ ПАТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ», її Голова ОСОБА_10 в порядку ч.7 ст.16 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» 05.12.2017 року повідомив роботодавця в особі: В.о. Голови правління ПАТ «Українська залізниця» Є.П.Кравцова; Начальника філії «Пасажирська компанія» ПАТ «Українська залізниця» М.Б.Міняйло.

Позивач зазначає, що він на дату його звільнення був та станом на сьогодні залишається членом ревізійної комісії ППО ВП «НПП ВД СТ.КИЇВ-ПАСАЖИРСЬКИЙ» ФІЛІЇ ПАТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» (код ЄДРПОУ: 41738920), на якого розповсюджуються гарантії ч.3ст.252 КЗпПУ, ч.3 ст.41 Закону України «Про професійніспілки, їх права та гарантії діяльності», за яким звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числіструктурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об`єднання профспілок).

Сторона позивача стверджує про те, що власник АТ «Українська залізниця», уповноважений ним орган (керівник) не зверталися до профспілкового комітету ППО ВП «НПП ВД СТ.КИЇВ-ПАСАЖИРСЬКИЙ» ФІЛІЇ ПАТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» (код ЄДРПОУ: 41738920) з поданням на отримання попередньої згоди на звільнення Позивача з роботи за п.1 ч.1 ст.41 КЗпПУ. А ППО ВП «НПП ВД СТ.КИЇВ-ПАСАЖИРСЬКИЙ» ФІЛІЇ ПАТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» (код ЄДРПОУ: 41738920) в свою чергу не надавало власнику АТ «Українська залізниця», уповноваженому ним органу (керівнику) своєї попередньої згоди на звільнення Позивача з роботи за п.1 ч.1 ст.41 КЗпПУ.

За зазначених обставин і правових підстав представники позивача вважають, що оскаржуваний наказ суперечить ст.ст.3, 8, 19, 36, 40 Конституції України, ч.3 ст.252 КЗпПУ, ч.3 ст.41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» .

Ухвалою суду від 01.04.2019 р. справа прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

11.05.2019 р. до суду надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача ОСОБА_3 просить суд відмовити у позові в повному обсязі.

Зокрема, представник відповідача зазначає наступне. Відповідно до наказу регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» від 12.01.2017 № 34/ос ОСОБА_5 було призначено на посаду начальника виробничого підрозділу Вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський (далі - Підрозділ). У зв`язку зі зміною підпорядкування підрозділів, наказом філфї "Пасажирська компанія» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від 12.01.2017 № 002 з ОСОБА_5 було продовжено безстроковий трудовий договір на посаді начальника виробничого підрозділу вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський філії "Пасажирська компанія» ПАТ «Українська залізниця». Позивач обіймав посаду начальника виробничого підрозділу Вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський з дня призначення до дня звільнення згідно наказу філії «Пасажирська компанія» ПАТ «Українська залізниця» від 22.01.2019 р.

Враховуючи отриману інформацію під час проведення службової перевірки з господарської діяльності філії «Пасажирська компанія» та її структурних підрозділів щодо належних дій керівництва виробничого підрозділу Вагонна дільниця станції Київ- Пасажирський, за дорученням в.о. начальника виробничого підрозділу Вагонна дільниця Київ-Пасажирський філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» Лебедєва Ж.В., працівниками вагонної дільниці проведено власне службове дослідження окремих питань щодо преміювання працівників дільниці у вересні та жовтні 2018 року.

21.12.2018, в ході оперативної наради при в.о. начальника Виробничого підрозділу дільниця станції Київ-Пасажирський філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця» Лебедєва Ж.В. встановлено факти допущення ОСОБА_5 на посаді начальника Вагонної дільниці станції Київ-Пасажирський порушень посадової інструкції та положення про виробничий підрозділ Вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський філії «Пасажирська компанія» кожне з яких, було кваліфіковано, як одноразове грубе порушення трудових обов`язків. За результатом вищезазначеної наради було ухвалено: "Приймаючи до уваги очевидність неправомірних дій начальника виробничого підрозділу Вагонна дільниця ст. Київ-Пасажирський Набока ОСОБА_5 ухвалено одноголосно: розмір не обгрунтованих витрат АТ «Укрзалізниця» внаслідок порушення трудових обов"язків начальником виробничого підрозділу Вагонна дільниця ст. Київ-Пасажирський ОСОБА_5 оцінити, як значний; причинно-наслідковий зв`язок між діями (умисними або внаслідок халатності) ОСОБА_5 та безпідставними нарахуваннями та виплатами сум коштів є встановленим та очевидним; враховуючи зазначене, передати прокол оперативної наради на розгляд директору філії «Пасажирська компанія» Міняйлу М.Б.; пропонувати директорові філії «Пасажирська компанія» ОСОБА_9 звільнити начальника виробничого підрозділу Вагонна дільниця ст. Київ-Пасажирський ОСОБА_5 із займаної посади після його виходу на роботу на підставі п. 1 ст. 41 КЗПП України» .

Враховуючи, що посада начальника Підрозділу належить до номенклатури посад філії "Пасажирська компанія», звільнення з якої здійснюється за наказом директора філії, позивача звільнено наказом директора філії Міняйла М.Б. від 22.01.2019 № 42/ос. Підставою видачі зазначеного наказу становили протокол оперативної наради при в.о. начальника Виробничого підрозділу Вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський Лебедєву Ж.В., у якому директору філії запропоновано звільнити позивача за одноразове грубе порушення посадових обов`язків, а також акт службової перевірки з питань господарської діяльності філії "Пасажирська компанія» та її структурних підрозділів, у якому висвітлено інформацію щодо недотримання фінансової дисципліни керівництвом Підрозділу.

Відповідач зазначає, що позивач, якого звільнено з роботи 22.01.2019. у період з 28.08.2018 11.09.2018 включно перебував на лікарняному, 28.09.2018 та 01.10.2018 перебував у відпустці без збереження заробітної плати згідно поданої заяви, з 26.10.2018 по 06.11.2018 включно перебував на лікарняному, у період з 07.11.2018 по 24.11.2018 включно перебував у додатковій оплачуваній відпустці у зв`язку з навчанням, а в період з 26.11.2018 по 21.01.2019 включно знаходився на лікарняному.

Щодо твердження Позивача про не розповсюдження на нього дії п. 1. ч. 1 ст. 41 України. Відповідач не погоджується з зазначеним твердженням у зв`язку з наступним. Позивач зазначає, що виробничий підрозділ Вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця» не є ні філією, ні представництвом, ні відділенням, ні іншим відокремленим підрозділом АТ «Українська залізниця». Виробничий підрозділ Вагонна дільниця станції Київ- Пасажирський є виробничим підрозділом/дільницею. Відповідно до ч. 1 ст. 64. Господарського кодексу України підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо). Відповідно до п. 1. ч. 1 ст. 41 КЗпП України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку одноразового грубого порушення трудових обов`язків підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу). Таким чином, за системним аналізом ч. 1 ст. 64 ГК України та п. 1 ч. 1 ст. 41 КзпПУ, у розумінні п. 1.ч. 1 ст. 41 КЗпП України, виробничий підрозділ Вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський перебуває в одному ряду з філіалом, представництвом, відділенням та іншим відокремленим підрозділом. Також, на підтвердження вищевикладеного, виробничим підрозділом Вагонна дільниця станції Київ-пасажирський відкрито поточні рахунки у відділенні АТ "Ощадбанк".

Звертає увагу також на місцезнаходження Підрозділу. Згідно п. 1.3. Положення про виробничий підрозділ вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський філії «Пасажирська компанія» акціонерного товариства «Українська залізниця": 03049, м.Київ, Солом`янський район, вулиця Уманська. 8. при цьому, місцезнаходження юридичної особи згідно п. 5 статуту акціонерного товариства «Українська залізниця»: 03680, м. Київ, вул. Тверська. 5. Щодо факту здійснення Підрозділом частини функцій юридичної особи, зазначене підтверджується всіма пунктами розділу З "функції» обумовленого положення. Вважаємо, що на відповідну правосуб`єктність Підрозділу вказують у тому числі положення пунктів 1.7., 4.2.1.,4.2.2., 4.2.3., 4.3.12., 6.1.- 6.7. Положення про виробничий підрозділ вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський філії "Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця». Крім того, позивач здійснював керівництво діяльністю виробничого підрозділу Вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський у тому числі на підставі довіреності виданою юридичною особою, що узгоджується із положенням частини 4 ст.95 ЦК України.

Щодо твердження Позивача про неправомірність підписаним (видачі) наказу про ння ОСОБА_5 директором філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» Міняйлом М.Б. Вказує, що згідно номенклатури посад, затвердженої наказом філії "Пасажирська компанія» від 24.09.2018 № 281, посада начальника Підрозділу належить до номенклатури посад філії «Пасажирська компанія», звільнення з якої здійснюється за директора філії та звертає увагу на п. 5.2. Положення про виробничий підрозділ вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця», затвердженого наказом філії 2.2018 № 408. відповідно до якого, призначення та звільнення начальника Підрозділу здійснюється керівником філії.

В частині тверджень позивача стосовно того, що питання укладання та розірвання трудових договорів з керівниками філій, представництв, інших відокремлених підрозділів товариства може належати виключно до повноважень голови правління АТ "Укрзалізниця», звертає увагу на те, що голова правління серед іншого має право видавати та відкликати довіреності від імені АТ «Укрзалізниця» із правом першого підпису (підпункти 7 та 24 пункту 128 пункту Статуту АТ «Укрзалізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735, в редакції постанови КМУ від 31.10.2018 № 938).

Також звертає увагу на припинення дії строкового трудового договору внаслідок закінчення його строку, який здійснюється виключно за пунктом 2 1 статті 36 КЗпП України, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають зі сторін не поставила вимогу про їх припинення.

В частині твердження позивача щодо необхідності підписання наказів про прийняття на роботу та звільнення працівників філії, у тому числі працівників Підрозділу, обов`язково двома посадовими особами, зазначає, що такі внутрішні розпорядчі документи, як наказ, не належать до переліку документів, передбачених у пункті 5.7. Положення про філію "Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця», затвердженого ПАТ «Укрзалізниця» від 27.01.2017 № 054 (в редакції наказу АТ «Укрзалізниця» 27.12.2018 № 792). Також звертає увагу на наказ про призначення позивача на посаду від 12.01.2017 за № 34/ос за підписом однієї посадової особи.

Припущення позивача про не приведення у відповідність до найменування юридичної - АТ «Українська залізниця» редакцій відповідних положень про філію та Підрозділ, відає дійсності, що підтверджується п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 № 938, якою змінено тип публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" з публічного на приватне та перейменовано в акціонерне товариство "Українська залізниця".

В частині доводів позивача про відсутність факту запиту у ОСОБА_5 письмових пояснень згідно ч. 1 ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зазначає, що метою отримання власником або уповноваженим органом письмових пояснень порушника трудової дисципліни є з`ясування обставин, за яких вчинено проступок для врахування таких пояснень з іншими обставинами при обранні стягнення. Сам по собі факт неотримання відповідачем таких пояснень за відсутності даних про поважність причин вчинення проступку, не може бути підставою для визнання про застосування дисциплінарного стягнення незаконним. Вказує, що ним була врахована ступінь тяжкості одноразового грубого порушення трудових обов`язків позивачем.

Щодо твердження позивача про порушення відповідачем ч. 2 ст. 47 КЗпП , що полягає у невиконанні обов`язку щодо видачі позивачу копії наказу від 22.01.2019 р. у день звільнення повідомляє, що зазначена інформація відповідає дійсності лише в частині. Позивач відмовився від про ознайомлення з наказом та, відповідно, отримання копії, хоча й був ознайомлений із його змістом шляхом оголошення в присутності ОСОБА_5 , що підтверджується складеним актом від 22.01.2019р.

Щодо твердження позивача про відсутність згоди виборного органу первинної пільгової організації виробничого підрозділу вагонної дільниці станції Київ- Пасажирський на його звільнення. Позивач стверджує, що на дату звільнення з роботи був та залишається чинним членом виборного органу (профспілкового комітету) ПП ВП «НПП ВД станції Київ-Пасажирський філфї ПАТ «Українська залізниця», який згоду на його звільнення не надавав.

Зазначає, що навіть у назві цієї профспілкової організації відсутнє посилання на філію "Пасажирська компанія", хоча законодавством не заборонено входження громадян до яких профспілкових організацій. Щодо реєстрації місцезнаходження зазначеної організації зазначає, що, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є: м. Київ, вул. Уманська, 8, офіс 1. За цією адресою знаходиться виробничий підрозділ Вагонна дільниця ст. Київ-Пасажирський, проте жодного офісу, в адміністративній будівлі за вказаною адресою не існує, що само по собі унеможливлює будь-який діалог між адміністрацією Підрозділу або філії «Пасажирська компанія» із зазначеною організацію.

Зазначає, що відповідно до отриманої Підрозділом завіреної адвокатом ОСОБА_2 копії свідоцтва про реєстрацію профспілки, об`єднання профспілок від 15.11.2017 № 0016/ 1-2017 П. С., метою діяльності організації є: "здійснення представництва та захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів спілки в державних органах та органах місцевого самоврядування, у відносинах з іншими об`єднаннями громадян». Зауважує, що акціонерне товариство «Українська залізниця» не є державним органом або органом місцевого самоврядування та/або об`єднанням громадян. Зазначена організація не є підписантом колективного договору, та не входить до жодних об`єднань профспілок АТ «Укрзалізниця». Крім того, зазначає, що відповідно до частини 6 статті 7 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», роботодавці не можуть бути членами їх органів профспілки будь-якого рівня. Відповідно до статті 1 зазначеного Закону роботодавець - власник підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, діяльності, галузевої належності або уповноважений ним орган (керівник) чи фізична яка відповідно до законодавства використовує найману працю. Відповідно до пункту 5.4.4. Положення про виробничий підрозділ вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський філії «Пасажирська компанія» акціонерного товариства "Українська залізниця», затвердженого наказом філії «Пасажирська компанія» від 29.12.2018 № 408, начальник Підрозділу приймає на роботу та звільняє працівників.

Щодо зауважень позивача до змісту запису у його трудову книжку відповідач зазначає, що доводи позивача щодо правильності/неправильності записів у його трудовій книжці жодним чином не пов`язані з його позовними вимогами.

У судовому засіданні представники позивача вимоги позову підтримують та просять їх задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечують з підстав не обгрунтованості та безпідставності позовних вимог, аргументи викладені у відзиві на позовну заяву щодо відмови у задоволенні позову, підтримують.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача, представників відповідача та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що наказом начальника регіональної філії "Південно-західна залізниця" ПАТ "Українська залізниця" № 34/ос від 12.01.2017 р. ОСОБА_5 був призначений начальником виробничого підрозділу вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" з 13.01.2017 р. з посадовим окладом згідно штатного розпису за переведенням з апарату ПАТ "Укрзалізниця". Своїм наказом по Виробничому підрозділу вагонна дільниця ст.Київ-Пасажирський регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" ОСОБА_5 приступив до виконання посадових обов"язків начальника (а.с.187,188 т.1).

22.01.2019 року Наказом акціонерного товариства «Українська залізниця» № 42/ос ОСОБА_5 було звільнено з посади начальника вагонної дільниці за одноразове грубе порушення трудових обов`язків за п.1 ст.41 КЗпП України. Підставою видачі наказу став акт службової перевірки з питань господарської діяльності філії "Пасажирська компанія" та її структурних підрозділів від 21.09.2018 р., протокол оперативної наради (а.с.194 т.1).

Суд критично відноситься до висловлених представниками позивача обгрунтувань заявлених позовних вимог, окрім обгрунтування щодо відсутності грубого одноразового порушення позивачем своїх трудових обов`язків, як складового структурного елементу правової конструкції до застосування до окремих категорій працівників п.1 ч.1 ст.41 КЗпПУ для розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. У зв"язку із цим слід зазначити наступне.

Як зазначалось вище, підставою видачі наказу про звільнення позивача став акт службової перевірки з питань господарської діяльності філії "Пасажирська компанія" та її структурних підрозділів від 21.09.2018 р. та протокол оперативної наради. Стороною відповідача не надано акту службової перевірки з питань господарської діяльності філії "Пасажирська компанія" та її структурних підрозділів від 21.09.2018 р., однак надана копія протоколу оперативної наради при в.о. начальника Виробничого підрозділу Вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський Лебедєва Ж.В. , що датований 21.12.2018 р.

Стороною позивача до суду наданий акт ЦБ-11/29 про результати службової перевірки з питань господарської діяльності філії "Пасажирська компанія" та її структурних підрозділів від 21.09.2018 р. Однак слід зазначити, що вказаним актом досліджувались питання господарської діяльності філії "Пасажирська компанія" та її структурних підрозділів, зокрема і щодо діяльності Виробничого підрозділу "Вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський" по розділам: нарахування заробітної плати; обгрунтованість нарахування та виплати премій та матеріальної допомоги; закупівля матеріалів та обладнання; експлуатація пасажирського вагонного парку; кадрове забезпечення та наявність можливого конфлікту інтересів. Із зазначеної в акті інформацїї можна зробити висновок про системні порушення у філії "Пасажирська компанія" та у її структурних підрозділах (а.с.51-67 т.2).

Як повідомляє вище вказаний протокол оперативної наради, під час наради встановлені порушення з видачі ОСОБА_5 наказу № 306 від 27.09.2018 р., яким премійовано працівників за підсумками роботи за серпень 2018 р. та наказу № 326 від 16.10.2018 р. , яким премійовано працівників за підсумками роботи за три місяці (червень, липень, серпень) 2018 р., що не відповідає п.3.9. Колективного договору.

Пунктом 3.9. Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом встановлено, що адміністрація може преміювати працівників, зокрема, за підсумками кварталу, півріччя, року.

Суд погоджується з позицією відповідача лише у тому, що відбулося дублювання преміювання працівників за серпень 2018 р. за двома різними наказами та неврахування місяців, що відповідають кварталам року.

Разом із тим, відповідно до змісту п.1 ч.1 ст.41 КЗпПУ , крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках:одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

Суд вважає, що є неможливим звільненням працівника за п.1 ст.40 КзпП, якщо порушення носить тривалий, а не разовий характер, зокрема, не дає підстав для звільнення за цим пунктом послаблення контролю за роботою підлеглих працівників. Звільнення працівника на підставі п.1 ч.1 ст.41 КЗпПУ є дисциплінарним стягненням і допускається з додержанням правил, встановлених для застосування таких стягнень.

За приписами п.22) ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

В свою чергу відповідно до ч.2 ст.140, ст.ст.142, 147, 148, 149 КЗпПУ у трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов`язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу. Трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил.У деяких галузях народного господарства для окремихкатегорій працівників діють статути і положення про дисципліну. За порушення трудовоїдисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:1) догана;2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення. Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дозастосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Слід зазначити, що в наказі про звільнення не вказано формулювання одноразового порушення, не вказано посилання на норму конкретного закону, дисциплінарного статуту, правил внутрішнього трудового розпорядку АТ «Українська залізниця», не доведено до відома ОСОБА_5 , суть вчиненого ним одноразового грубого порушення трудових обов`язків, його характер (дія/бездіяльність), істотність наслідків порушення трудових обов`язків, особливості причинно-наслідкового зв`язку між порушеннями трудових обов`язків і його наслідками, форму вини (умисел/необережність). Окрім того, за наданими відповідачем доказами не вбачається того, що при обранні дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, було також враховано обставини, за якими було вчинено проступок, думка з цього приводу самого працівника, попередня його робота. Ні власник АТ «Українська залізниця», ні уповноважений ним орган (посадова особа) не звертався до позивача із вимогою (бажанням, пропозицією) надати йому письмові пояснення з приводу одноразового грубого порушення трудових обов`язків, вчинення якого позивачем послугувало юридичною підставою до його звільнення з посади начальника виробничого підрозділу Вагонної дільниці ст.Київ-Пасажирський філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця».

Натомість, як пояснив у судовому засіданні представник відповідача, такі пояснення від порушника трудової дисципліни не є обов`язковими.

Суд не погоджується з такою позицією відповідача, оскільки до застосування дисциплінарного стягнення, власник зобов`язаний зажадати від працівника письмові пояснення. І лише після цього, володіючи усіма необхідними вихідними фактами, може визначати ступінь тяжкості вчиненого проступку, що включає в себе форму вини, хоча до вини і не зводиься ; заподіяну порушенням шкоду; обставини, за яких вчинено проступок; попередню роботу працівника. Працівник має право оскаржити до суду застосоване до нього дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення, посилаючись на те, що власник не врахував перелічені фактори.

Слушним у конкретному випадку є правозастосовна практика Верховного Суду України з даної категорії трудових спорів, який вважає неможливим звільнення за п.1 ч.1 ст.40 КЗпПУ, якщо порушення носять тривалий, а не разовий характер, зокрема, не дає підстав для звільнення за цим пунктом послаблення контролю за роботою підлеглих працівників.

Отже, суд погоджується з обгрунтуваннями позивача щодо невідповідності оспорюваного наказу АТ «Українська залізниця» №42/ос від 22.01.2019 року правовим приписам ст.3, ст.8, ст.19, п.22) ч.1 ст.92 Конституції України, ч.2 ст.140, ст.ст.142, 147, 148, 149 КЗпП України.

Щодо поновлення на раніше займаній посаді.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно із ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку він вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

Безпосередні обов`язки працюючих закріплені в ст.139 КЗпП України та правилах внутрішнього трудового розпорядку. Конкретні завдання та обов`язки працівника, його права та відповідальність закріплюються у посадовій інструкції. Саме за невиконання або неналежне виконання працівником з його вини таких трудових обов`язків може настати дисциплінарна відповідальність цього працівника.

При вирішенні питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд повинен виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, та істотності наслідків порушення трудових обов`язків. Відповідне роз`яснення міститься в п. 27 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів».

При цьому, має бути встановлений не тільки факт невиконання працівником обов`язку, який входить до кола його трудових обов`язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов`язку за встановлених фактичних обставинах, тобто, встановлена вина працівника та наявність причинного зв`язку між невиконанням працівником трудових обов`язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення.

Важливим елементом застосування норми п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України є звільнення керівника за порушення, яке є одноразове, а не тривале, системне, що може бути підставою для звільнення з інших підстав.

Під разовим порушенням необхідно розуміти таку протиправну поведінку, що є обмеженою в часі, вчинену саме разово (одну дію або бездіяльність).

Рішення компетентного органу, власника підприємства, і наказ про звільнення мають містити чітко сформульоване одноразове грубе порушення, яке стало підставою звільнення керівника.

За своїм змістом наказ про звільнення не повинен містити перелік або систему порушень, за які був звільнений керівник, а лише одноразове грубе порушення конкретних трудових обов`язків.

Згідно п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року № 9, на підставі п.1 ст.41 КЗпП за одноразове грубе порушення трудових обов`язків трудовий договір може бути розірвано лише з керівником підприємства, установи, організації (філії, представництва, відділення, іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також із службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів контролю за цінами. Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

З наведеного вбачається, що при винесенні 22.01.2019 року наказу про звільнення позивача, відповідачем не доведено, що мало місце одноразове, нетриваюче грубе порушення конкретиних трудових обов`язків позивача, не доведено наявність причинного зв`язку між невиконанням позивачем трудових обов`язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення, не відібрано письмових пояснень від позивача, не надано доказів відмови від таких пояснень, при обранні виду стягнення відповідачем не враховано ступеня тяжкості вчиненого проступку і заподіяну позивачем шкоду, у разі наявності такої, обставини, за яких вчинено проступок і попередню роботу працівника. Відповідачем не доведено систематичного порушення позивачем трудових обов`язків.

Оскільки відповідач не довів, що позивач є таким, що систематично порушував трудові обов`язки, тому відсутні підстави для звільнення їх за п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, тобто за одноразове грубе порушення трудових обов`язків, покладених трудовим договором або правилами внутрішнього розпорядку.

Відповідно до статті 235 КЗпП України в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-511цс16.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок), пунктом 2 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

При цьому згідно з пунктом 5 наведеного вище Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на два сумарного числа робочих днів за останні календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим із дотриманням вимог законодавства.

Встановлено, що позивач просить суд стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22.01.2019 р. до моменту поновлення на посаді.

Враховуючи те, що 22.01.2019 року було видано наказ про звільнення позивача з 22.01.2019 для розрахунку середньої заробітної плати необхідно взяти з 22.01.2019 року по 30.10.2019 року.

Кількість днів вимушеного прогулу за період з 22.01.2019 року по 30.10.2019 року складає 193 робочі дні.

Розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу:

1368,49 грн. ( середньоденний заробіток) * 193 днів = 264 118,57 грн. складає середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на його користь.

На підставі зазначеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з положен ст. 430 ЦПК України, рішення суду в частині поновлення позивача на роботі та стягнення заробітної плати в межах суми за один місяць підлягає негайному виконанню.

За правилами ст. 141 ЦПК України стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір.

Відповідно положень частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

На підставі ч. 6 ст. 141 ЦПК України, враховуючи те, що позивача згідно до п.1 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнено від сплати судового збору щодо поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 2 641,19 грн.

На підставі вищевикладеного, відповідно дост.ст. 40, 47, 94, 97, 116, 117 147, 149 КЗпП України, ст. ст. 6-13, 18,19, 71-79, 89, 141, 259,263-265, 268, 273, 274, 279, 354,355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул Тверська, 5) про скасування наказу, поновлення на роботі та виплату середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Акціонерного товариства «Українська залізниця» № 42/ос від 22.01.2019 р. про звільнення з 22.01.2019 року ОСОБА_5 з посади начальника виробничого підрозділу вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський за одноразове грубе порушення трудових обов"язків за п.1 ст.41 КзпП України та поновити ОСОБА_5 на посаді.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_5 на раніше займаній посаді.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22.01.2019 року по 30.10.2019 року у розмірі 264118,57 грн. з яких підлягає утриманню прибутковий податок та інші обов"язкові платежі.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь держави 2641,19 грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до апеляційного суду м. Києва, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення зміндо Господарського процесуального кодексуУкраїни, Цивільного процесуального кодексуУкраїни, Кодексу адміністративного судочинстваУкраїни та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Суддя І.Ю.Миколаєць