Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.12.2019

№607/6970/15-ц

Тернопільський

міськрайонний суд Тернопільської області в складі :

головуючого судді Сливка Л. М.,

за участі секретаря судового засідання Хамелко О. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Тернопільводоканал» до ОСОБА_1 про визнання будівлі самочинним будівництвом та зобов`язання усунути порушення користування охоронними зонами інженерних мереж,

ВСТАНОВИВ:

І. Описова частина.

1.Зміст вимог та заперечень учасників справи.

Комунальне підприємство «Тернопільводоканал» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , у якому просить суд зобов`язати відповідача усунути порушення режиму використання охоронних зон інженерних мереж на земельній ділянці відповідача за кадастровим номером 6125281700:02:001:1689 шляхом знесення чи перенесення будівлі та огорожі за межі охоронної зони або шляхом перенесення інженерної мережі за рахунок відповідача, визнавши їх самочинним будівництвом .

Позов вмотивовано тим, що на земельній ділянці, із кадастровим номером 6125281700:02:001:1689 є водопровідні та каналізаційні мережі. В охоронних зонах вказаних мереж, безпосередньо над ними відповідач встановив будівлю та огорожу з порушенням будівельних норм (розташовані в межах охоронних зон водопровідних та каналізаційних мереж). Цей факт зафіксовано відповідним актом технічного обстеження водопровідних мереж, а також додатково підтверджено актом технічного обстеження водо каналізаційних мереж від 08.04.2015 року . Вважає, що недотримання нормативної відстані до водопровідних мереж порушує інтереси КП “Тернопільводоканал”, як підприємства трубопровідного транспорту і виробника послуг з водопостачання та водовідведення, оскільки вчинені порушення загрожують нормальній безперебійній роботі каналізаційних мереж, а розміщення в межах охоронної зони будь-яких предметів ускладнює доступ до мереж, створює додаткове навантаження на мережу та загрожує виникненням аварійних ситуацій. Зазначене в свою чергу може зумовити тривалий перебій у наданні послуг з водовідведення, а відтак може призвести до екологічної та санітарно-епідеміологічної катастрофи у м. Тернополі та навколишніх селах. Вважає споруди на земельній ділянці самочинним будівництвом, встановлені з порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідач, у відзиві на позов проти задоволення позовних вимог заперечив, зазначив, що всі споруди, які розташовані на земельній ділянці яка йому належить відповідають вимогам чинного законодавства та будь яких прав позивача не порушує. Також зазначає, що позивач не надав належних та допустимих доказів наявності трубопроводів на його земельній ділянці. Будь-яких обмежень у користуванні належною йому земельною ділянкою не встановлювалися. Зазначає, що актом готовності об`єкта до експлуатації № 53, державною комісією за участю Інспекції архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області, закінчені будівництвом належні ОСОБА_1 господарські будівлі за адресою АДРЕСА_1 визнано готовими до експлуатації та начальником інспекції ДАБК у Тернопільській області ОСОБА_2 видано ОСОБА_1 сертифікат відповідності № ТП 000055 закінченого будівництво об`єкта - господарської будівлі за адресою АДРЕСА_1 . Вважає, що це підтверджує те, що при будівництві господарського двору нормативні відстані до наявних в офіційній містобудівній документації інженерних мереж, які входять через земельну ділянку ОСОБА_1 витримано в межах допустимих та не є самочинно збудованим майном. Вважає, що знесення наявного на його земельній ділянці належних йому споруд буде неправомірним втручанням в його право власності. Звертає увагу, що інженерні мережі збудовані КП Тернопільводоканал» самочинно без виготовлення Виконавчих зйомок, не прийняті в експлуатацію, а тому не являються об`єктами права власності позивача.

2. Рух справи в суді.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 червня 2015 року відкрито провадження по справі.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 вересня по справі призначено земельно-технічну експертизу, а провадження по справі зупинено.

Ухвалою від 04 квітня 2016 року у зв`язку із поверненням справи з експертизи без виконання провадження по справі відновлено.

Ухвалою суду від 12 квітня 2016 року за клопотанням позивача витребувано докази.

Ухвалою суду від 27 квітня 2016 року справу направлено для проведення експертизи, а провадження по справі зупинено.

Ухвалою суду від 20 лютого 2017 року у зв`язку із надходженням висновку експертизи провадження по справі відновлено.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 19.05.2017 року у зв`язку із закінченням терміну повноважень судді Стельмащука П.Я. повторно визначену головуючого суддю для розгляду справи – Сташків Н.М.

Ухвалою суду від 22 листопада 2019 року по справі призначено додаткову земельно-технічну експертизу а провадження по справі зупинено.

Ухвалою суду від 01 березня 2018 року відновлено провадження по справі у зв`язку із поверненням матеріалів цивільної справи без проведення експертизи у зв`язку із не проведенням оплати.

Ухвалою судді від 01 червня 2018 року, у зв`язку із закінченням терміну повноважень судді Сташків Н.М. справу прийнято до свого провадження суддею Черніцькою І.М.

Ухвалою судді від 26 червня 2018 року суддею Черніцькою І.М. прийнято самовідвід та справу передано для повторного авторозподілу.

Ухвалою судді Позняка В.М. від 02 липня 2018 року справу прийнято до свого провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 27 липня 2018 року по справі призначено додаткову земельно-технічну експертизу, а провадження по справі зупинено.

Ухвалою суду від 16 жовтня 2019 року відновлено провадження по справі у зв`язку із надходженням висновку експерта та призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 12 листопада 2018 року у зв`язку із закінченням терміну повноважень судді Позняка В.М. справу прийнято до свого провадження суддею Сливка Л.М. та призначено її до судового розгляду.

У судове засідання представник позивача ОСОБА_3 подала заяву про проведення судового розгляду за її відсутності, попередньо в судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 підтримувала позовні вимоги та просила задовольнити їх у повному обсязі .

В судове засідання представник відповідача ОСОБА_4 подав заяву про проведення судового розгляду за його відсутності, попередньо у судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 проти задоволення позовних вимог заперечували.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що ним як суб`єктом підприємницької діяльності було розроблено проектну документацію відповідачу ОСОБА_1 на виконання будівельних робіт з будівництва господарської будівлі по АДРЕСА_1 відповідно до вимог чинного законодавства .

ІІ. Мотивувальна частина.

1. Фактичні обставини встановлені судом.

Суд установив, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення особистого АДРЕСА_2 господарства по АДРЕСА_1 площею 0.20 га, кадастровий номер 6125281700:02:001:1689, про що свідчить Державний акт на право власності на земельну ділянку Серія НА № 280465 від 22.02.2005 р. Як видно із земельно-кадастрової інформації, під час виготовлення проекту землеустрою для відведення вказаної земельної ділянки у власність, будь які обмеження щодо її використання не зазначені.

25.12.2009року начальником Державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області ОСОБА_1 надано Дозвіл № 522-15/09 на виконання будівельних робіт з будівництва господарської будівлі по АДРЕСА_1 відповідно до розробленої проектної документації.

Як видно із сертифіката відповідності № ТП 000055, який виданий начальником інспекції ДАБК у Тернопільській області 05 березня 2010 року на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації від 23 лютого 2010 року, ним засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта господарської будівлі по АДРЕСА_1 проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та підтверджує його готовність до експлуатації.

23 квітня 2010 року Великогаївської сільською радою ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на господарську будівлю по АДРЕСА_1 загальною площею 382,2 кв.м., опис об`єкта – будівля А, кіоск Б, огорожа 1-3. Об`єкт зареєстрований в реєстрі прав власності на нерухоме майно Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації 23.04.2010 року, номер запису 40 в книзі 3, реєстраційний номер 30268646.

Відповідно до акту від 14.07.2014 року, при обстеженні представниками КП Тернопільводоканал» земельної ділянки ПП ОСОБА_1 виявлені будівля та огорожа, які встановлені з порушенням будівельних норм та правил, а саме не дотримано відстань до інженерних мереж. Винесено припис забезпечити звільнення охоронної зони від будівель та споруд.

30.07.2014 року КП «Тернопільводоканал» звернувся з листом до ОСОБА_1 в якому просить вжити заходів реагування щодо звільнення охоронної зони.

Відповідно до акту технічного обстеження водоканалізаційних мереж від 08.04.2015 року складеного працівниками КП «Тернопільводоканал» при обстеженні господарського двору ПП ОСОБА_1 з`ясовано, що нежитлова будівля та огорожа об`єкта розміщення з порушенням ДБН та Правил користування (п.15.5), а саме - не дотримано відстань до інженерних мереж. Винесено припис забезпечити звільнення охоронної зони від будівель та споруд.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведеної земельно-технічної експертизи від 26.01.2017 року №378/16-22, в матеріалах справи наявна топографічна зйомка М1:500 з нанесенням існуючих на земельній ділянці за кадастровим номером 6125281700:02:001:1689, яка належить ОСОБА_1 інженерних мереж. На даній топографічній зйомці виконано генплан забудови земельної ділянки від 19.08.2006 року з прив`язкою споруд до інженерних мереж та меж земельної ділянки. Станом на день дослідження на земельній ділянці за кадастровим номером 6125281700:02:001:1689 знаходиться нежитлова будівля розміром 10.50 х 30.00 м, встановлена тимчасова металева споруда (ТС) розміром 3.60 х 8.05 м та бетонна огорожа по периметру всієї земельної ділянки за виключенням заїзду (ворота ділянки шириною 10.20 м.). В межах охоронних зон інженерних мереж, що проходять через земельну ділянку за кадастровим номером 6125281700:02:001:1689 знаходяться: тимчасова споруда (ТС) та огорожа (Дод. №1, №2, №2а). Порушена нормативна відстань частини огородження в районі тимчасової споруди довжиною 3.80 м., яка не відповідає вимогам Додатку 8.1 таблиці 1 360-92 (Додаток №1- червоний колір). Решта огородження та тимчасова споруда відповідає вимогам норм ДВІ 92 та Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 року № 244.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення додаткової судової земельно-технічної експертизи від 26.09.2018 року №828/18-22, станом на день дослідження , на земельній ділянці за кадастровим номером 6125281700:02:001:1689 знаходиться нежитлова будівля розміром 10.50 х 30.00 м, встановлена тимчасова металева споруда (ТС) розміром 3.60 х 8.05 м та бетонна огорожа по периметру всієї земельної ділянки та знаходяться в санітарно-захисній зоні водопроводу. Фундаменти панелей огорожі та плити встановлені на конструкціях, виготовлених згідно ДСТУ Б В.2.6-2:2009. Лінійні прив`язки проектуючої нежитлової будівлі вказані тільки до газопроводу, оскільки нормативні відстані до вказаних на зйомці М 1:500 та М 1:2000 інших інженерних мереж в межах допустимих. Відстані до інших мереж не вказано. Під час дослідження експерт констатував суперечності у наявності підземних мереж на досліджуваній території. Зокрема вказав, що на схемі каналізаційної мережі (а.с.8) нанесені каналізаційні трубопроводи та водопровід без існуючих їх параметрів та характеристик та відстаней до будівлі, дати нанесення не вказані, однак господарська будівля вже існує. На викопіровці наявна печатка і КП «Тернопільводоканал». Тому експерт зробив висновок, що станом на 2014 рік КП «Тернопільводоканал» не володіло інформацією щодо наявності точного місця пролягаючих на території господарського двору водо каналізаційних мереж. Також експерт констатував, що невідома дата прокладання водопроводу, чи по забудованій вже території чи до неї, оскільки по матеріалах вибору, проекту надання дозволу щодо відведення земельної ділянки та розроблення генплану забудови водопроводу не нанесено.

Також, експерт зазначив, що відповідно до нормативних актів, на всіх етапах будівництва та прокладання наземних мереж повинні виконуватися виконавчі зйомки, які підлягають зберіганню у замовника, експлуатуючого дані мережі зі всіма його параметрами та характеристиками та повинні здаватися до державного територіального картографічно-геодезичного фонду. В матеріалах справи наявна топографічна зйомка виконана СМП «Геодезія» в 2017 році. На наданій топографічній зйомці нанесено підземні інженерні мережі та погоджені з відповідними службами, однак глибини залягання прокладених труб не вказана. Від глибини, зокрема, залежить і вимоги до пролягання труб до різного роду об`єктів. Нанесені підземні інженерні мережі в зйомці СМП «Геодезія» 2017 року не співпадають з нанесеними підземними інженерними мережами на топографічній зйомці 2004 року.

2. Застосовані норми права, та мотиви, з яких виходить суд при їх застосуванні.

Відносини, пов`язані з правом власності на землю та його реалізацією, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Частиною першою статті 78 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Відповідно до частин другої, третьої статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Право власності на земельну ділянку виникає з моменту його державної реєстрації (стаття 125 ЗК України).

Судом установлено, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 площею 0.20 га, кадастровий номер 6125281700:02:001:1689, перебуває у приватній власності ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства; для будівництва господарського двору.

Згідно частини четвертої статті 373 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Водночас, відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Положеннями ст.ст.91, 96 ЗК України на власників земельних ділянок та землекористувачів покладено обов`язок дотримуватися обмежень, пов`язаних з встановленням охоронних зон.

Так, статтею 112 ЗК України встановлено, що охоронні зони створюються, зокрема, уздовж ліній зв`язку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об`єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об`єкти. Правовий режим земель охоронних зон визначається законодавством України.

За приписами статті 1 Закону України "Про трубопровідний транспорт", дія якого поширюється на відносини в галузі трубопровідного транспорту, призначеного для транспортування, в тому числі води, з місця видобутку до місця споживання (стаття 4 названого Закону), охоронна зона являє собою землі вздовж магістральних та промислових трубопроводів, навколо промислових об`єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодженню, а також для зменшення їх негативного впливу на людей, суміжні землі, природні об`єкти та довкілля в цілому. В свою чергу, магістральним трубопроводом є технологічний комплекс, що функціонує як єдина система і до якого входить окремий трубопровід з усіма об`єктами і спорудами, зв`язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька трубопроводів, якими здійснюються транзитні, міждержавні, міжрегіональні поставки продуктів транспортування споживачам, або інші трубопроводи, спроектовані та збудовані згідно з державними будівельними вимогами щодо магістральних трубопроводів.

До земель трубопровідного транспорту належать земельні ділянки, на яких збудовано наземні і надземні трубопроводи та їх споруди, а також наземні споруди підземних трубопроводів. Уздовж трубопроводів встановлюються охоронні зони. Земля в межах охоронних зон не вилучається, а використовується з обмеженнями (обтяженнями) відповідно до закону або договору. Порядок встановлення, розмір та режим використання охоронної зони об`єкта трубопровідного транспорту визначаються законодавством України (стаття 11 Закону України "Про трубопровідний транспорт" ).

Таким чином, законом встановлюються спеціальні обмеження права користування, пов`язані із встановленням територій із режимом обмеженого використання. Тобто, правовий режим охоронних зон відрізняється залежно від об`єкта, навколо якого встановлена зона, проте завжди передбачає обмеження щодо можливих видів використання земельної ділянки.

Згідно статті 113 ЗК України, статті 36 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", п.15.5 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008р. N190, не дозволяється складання матеріалів і предметів, накопичування сміття ближче ніж за 5 метрів від осі водопровідних і каналізаційних мереж і пристроїв та в межах охоронних санітарних зон; самовільне спорудження над водопровідними і каналізаційними мережами та пристроями будь-яких будівель та предметів благоустрою; здійснювати роботи на мережах централізованого питного водопостачання та водовідведення, відкривати ляди колодязів, спускатися в них, регулювати засувки без присутності представників виробника послуг. Нарівні з поняттям "охоронна зона" існують такі поняття, як "зона санітарної охорони" та "санітарно-захисна зона" (ст.ст.113-114 ЗК України).

Так, зони санітарної охорони створюються навколо об`єктів, де є підземні та відкриті джерела водопостачання, водозабірні та водоочисні споруди, водоводи, об`єкти оздоровчого призначення та інші, для їх санітарно-епідеміологічної захищеності; санітарно-захисні зони створюються навколо об`єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об`єктів від територій житлової забудови.

У межах зон санітарної охорони та зон санітарної охорони забороняється діяльність, яка може призвести до завдання шкоди підземним та відкритим джерелам водопостачання, водозабірним і водоочисним спорудам, водоводам, об`єктам оздоровчого призначення, навколо яких вони створені.

Правовий режим земель зон санітарної охорони та зон санітарної охорони визначається законодавством України.

Зокрема, зони санітарної охорони джерел та об`єктів централізованого питного водопостачання входять до складу водоохоронних зон і поділяються на три пояси: перший пояс (суворого режиму) включає територію розміщення водозабору, майданчика водопровідних споруд і водо підвідного каналу; другий і третій пояси (обмеження і спостереження) включають територію, що відводиться для забезпечення охорони джерел та об`єктів централізованого питного водопостачання (ст.35 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання"). Детально правовий режим різних поясів зон санітарної охорони джерел водопостачання визначається розділом VII Закону України "Про питну водну та питне водопостачання", а також постановою кабінету Міністрів України від 18.12.1998 N2024 "Про правовий режим зон санітарної охорони водних об`єктів".

Відповідно до п.15.2.4 ДБН В.2.5-74:2013 "Водопостачання. Зовнішні мережі та споруди. Основні положення проектування" ширину захисної смуги водоводів, що проходять по незабудованій території, потрібно приймати від крайніх водоводів: при прокладанні в сухих ґрунтах - не менше ніж 10 м при діаметрі до 1000 мм і не менше ніж 20 м при більших діаметрах; в мокрих ґрунтах - не менше ніж 50 м незалежно від діаметра. А при прокладанні водопроводів по забудованій території ширина охоронної зони визначається відповідно до СанПіН 2640-82 "Положення про порядок проектування та експлуатації ЗСО джерел водопостачання і водопроводів господарсько-питного призначення" (затверджено Головним державним санітарним лікарем СРСР 18.12.1982р. N2640-82). Пунктом 5.3 Положення встановлено, що для водопроводів діаметром до 1000мм ширина захисної смуги встановлюється не менше 10м.

В свою чергу п.17.1.2 ДБН В.2.5-75:2013 "Каналізація. Зовнішні мережі та споруди. Основні положення проектування" з метою попередження травматизму, інших прикрих випадків при виникненні провалів у місцях пошкодження склепінь каналізаційних мереж або при аваріях на них визначає ширину захисної охоронної зони каналізаційних мереж 5м.

Отже, об`єктами кадастрового зонування є зони особливого режиму використання земель, тобто режим землекористування, що обмежує ті або інші види господарської або правової діяльності. На території таких зон встановлюють особливий режим землекористування з метою гарантування прав власників землі, захисту населення від шкідливого впливу промислових та інших об`єктів, що мають специфічний режим виробничої діяльності. Зони особливого режиму землекористування виділяються відповідно до чинного законодавства України.

Як вбачається із висновку експерта за результатами проведеної земельно-технічної експертизи від 26.01.2017 року №378/16-22, в матеріалах справи наявна топографічна зйомка М 1:500 з нанесенням існуючих на земельній ділянці кадастровим номером 6125281700:02:001:1689, яка належить ОСОБА_1 інженерних мереж.

Також, відповідно до висновку експерта за результатами проведення додаткової судової земельно-технічної експертизи від 26.09.2018 року №828/18-22, експерт під час дослідження констатував суперечності у наявності підземних мереж на досліджуваній території. Зокрема вказав, що на схемі каналізаційної мережі (а.с.8) нанесені каналізаційні трубопроводи та водопровід без існуючих їх параметрів та характеристик та відстаней до будівлі, дати нанесення не вказані. Також експерт констатував, що невідома дата прокладання водопроводу, чи по забудованій вже території чи до неї, оскільки по матеріалах вибору, проекту надання дозволу щодо відведення земельної ділянки та розроблення генплану забудови водопроводу не нанесено. В матеріалах справи наявна топографічна зйомка виконана СМП «Геодезія» в 2017 році. На наданій топографічній зйомці нанесено підземні інженерні мережі та погоджені з відповідними службами, однак глибини залягання прокладених труб не вказана. Від глибини, зокрема, залежить і вимоги до пролягання труб до різного роду об`єктів. Нанесені підземні інженерні мережі в зйомці СМП «Геодезія» 2017 року не співпадають з нанесеними підземними інженерними мережами на топографічній зйомці 2004 року.

Між тим, приписами частини 2 статті 111 Земельного кодексу України передбачено державну реєстрацію обмеження використання земельної ділянки. Частиною 4 статті 111 Земельного кодексу України встановлено, що обмеження у використанні земель (крім обмежень, безпосередньо встановлених законом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами) підлягають державній реєстрації в Державному земельному кадастрі у порядку, встановленому законом, і є чинними з моменту державної реєстрації.

Відомості про такі обмеження вносяться до окремого розділу Державного земельного кадастру "Відомості про обмеження у використанні земельної ділянки" та є чинними з моменту державної реєстрації.

Таким чином, обмеження відносно земельної ділянки підлягають державній реєстрації та мають міститися у Державному земельному кадастрі.

Дана норма знайшла своє відображення і в статті 28 Закону України "Про державний земельний кадастр" та п.2.8 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 N376, відповідно яких технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає перелік обмежень у використанні земельної ділянки та підлягає реєстрації у Державному земельному кадастрі.

В свою чергу, відповідно до Класифікатора обмежень та обтяжень у використанні земельних ділянок, затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 29 грудня 2008 року N643, до земель з обмеженим режимом використання віднесено охоронну зону навколо інженерних комунікацій (код обмеження (обтяження) у використанні земельної ділянки - 01.01.08) та зони санітарної охорони джерел та об`єктів централізованого питного водопостачання, згідно Законів України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", «Про питну воду та питне водопостачання", постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.1998р. N2024 "Про правовий режим зон санітарної охорони водних об`єктів" (код обмеження (обтяження) у використанні земельної ділянки - 01.02.01).

Згідно з частиною п`ятою статті 21 Закону України "Про державний земельний кадастр", відомості про обмеження у використанні земель вносяться до Державного земельного кадастру на підставі схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань, проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), іншої документації із землеустрою.

Відповідно до статті 28 Закону України "Про державний земельний кадастр", внесення до Державного земельного кадастру відомостей про обмеження у використанні земель здійснюється у формі: державної реєстрації обмежень у використанні земель; внесення до Державного земельного кадастру відомостей про межі обмежень у використанні земель, безпосередньо встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Зважаючи на дану норму закону, державній реєстрації підлягають обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, зокрема, у процесі державної реєстрації земельної ділянки.

Державна реєстрація обмеження у використанні земель здійснюється на підставі заяви: власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності або особи, на користь якої встановлені обмеження, - щодо обмежень, які стосуються використання певної земельної ділянки; органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, рішенням якого затверджена документація із землеустрою, яка є підставою для внесення відомостей про ці обмеження до Державного земельного кадастру, - щодо інших обмежень.

Слід зазначити, що додатком № 6 Порядку ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012р. №1051, визначено перелік обмежень щодо використання земельних ділянок, зокрема за кодами 01 - охоронна зона, 01.08 - охоронна зона навколо інженерних комунікацій, 02.01 - зона санітарної охорони джерел та об`єктів централізованого водопостачання.

Наказом Державного комітету України з земельних ресурсів № 643 від 29 грудня 2008 року затверджено Класифікатор обмежень та обтяжень у використанні земельних ділянок.

Даним нормативним актом встановлено, що код типу обмежень 01.01. має назву "Охоронні зони", а основним законодавчим, нормативно-правовим актом, який встановлює обмеження (обтяження) у використанні земель цього типу є Земельний кодекс України.

З наявних в матеріалах справи даних Державного земельного кадастру (а.с.38) вбачається, що обмеження у використанні земельної ділянки відсутні. Дані обставини підтверджуються як інформацією наведеною в розділі про відомості щодо обмеження у використанні земельної ділянки, так і кадастровим планом спірної земельної ділянки.

За таких обставин слід дійти висновку, що позивачем не подано, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження розміщення земельної ділянки відповідача в межах охоронної зони та зони санітарної охорони водопровідних та каналізаційних мереж.

Водночас, судом враховується можливість реєстрації обмежень у використанні спірної земельної ділянки, оскільки інформація про обмеження у використанні земельної ділянки згідно наведених норм закону підлягала відображенню як в технічній документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, в тому числі при поділі чи об`єднанні земельних ділянок та плані меж земельної ділянки, так і у кадастровому плані земельної ділянки.

Отже, позивачем не доведено факту віднесення до земель із обмеженням у використанні земельної ділянки, ділянки для ведення особистого АДРЕСА_2 господарства по АДРЕСА_1 площею 0.20 га, кадастровий номер 6125281700:02:001:1689.

Разом з тим, положеннями статті 188 ЗК України визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади по земельних ресурсах, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - спеціально уповноваженими органами з питань екології та природних ресурсів. При цьому, порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Відповідно до положень ст.6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охоронною земель" та Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого указом Президента України від 13.04.2011р. №459/2011, Державна інспекція сільського господарства в Тернопільській області є спеціально створений державою орган, який уповноважений здійснювати функції у спірних відносинах, що виникають в галузі охорони та раціонального використання земель.

Натомість, на підтвердження факту порушення відповідачем вимог закону з дотримання обмежень у використанні земель, що відносяться до охоронних зон та зон санітарної охорони водопроводів централізованого водопостачання та водовідведення позивачем надано односторонні акти технічного обстеження водо каналізаційних мереж, з яких не вбачається яку земельну ділянку було обстежено інспектором КП «Тернопільводоканалу» .

Отже, позивачем до матеріалів справи не надано доказів проведення перевірки органом, уповноваженим державою здійснювати перевірки у сфері дотримання відповідачем вимог земельного законодавства (Держсільгоспінспекцією), тобто не підтверджено факту порушення відповідачем вимог закону щодо дотримання обмежень у використанні земельної ділянки, що перебуває у його власності.

Також, безпідставними є посилання позивача на те, що будівлі та споруди вважаються самочинно збудованим майном, оскільки встановлені з істотним порушенням будівельних норм та правил.

Так, статтею 41 Конституції України гарантовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Право власності відповідача на будівлю набуте правомірно, що підтверджується:

- дозволом начальника Державного архітектурно-будівельного контролю від 25.12.2009 року № 522-15/09 на виконання будівельних робіт з будівництва господарської будівлі по АДРЕСА_1 відповідно до розробленої проектної документації;

- сертифікатом відповідності № ТП 000055, який виданий начальником інспекції ДАБК у Тернопільській області 05 березня 2010 року на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації від 23 лютого 2010 року, ним засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта господарської будівлі по АДРЕСА_1 проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та підтверджує його готовність до експлуатації;

- свідоцтвом про право власності на господарську будівлю по АДРЕСА_1 загальною площею 382,2 кв.м., опис об`єкта – будівля А, кіоск Б, огорожа 1-3 від 23 квітня 2010 року виданим Великогаївської сільською радою ОСОБА_1 .

В матеріалах справи відсутні докази щодо оскарження законності набуття права власності відповідача на вказане майно.

Із змісту статтейі 12, 13 ЦПК України вбачається, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Із змісту статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач жодними доказами не обґрунтував, яким чином здійснення відповідачем своєї діяльності на спірній земельній ділянці може загрожувати нормальній безпеці роботи каналізаційних мереж та спричинити виникненню аварійних ситуацій. Натомість, обґрунтування позовних вимог підприємства зводяться до цитування норм закону щодо режиму використання земель охоронної зони та зон санітарної охорони та не підтверджено встановлення обмежень у використанні земельної ділянки, що перебуває у власності відповідача в установленому порядку, тобто з відповідним відображення у кадастровому плані земельної ділянки та внесенням такої інформації до Державного земельного кадастру.

Також, позивачем не доведено факту ускладнення чи неможливості доступу до водопровідних та каналізаційних мереж для їх огляду та експлуатації, так як наявні в матеріалах документи свідчать про можливість огляду водопровідних та каналізаційних мереж представниками Водоканалу.

3. Висновки за результатами розгляду справи.

З врахуванням викладеного, позовні вимоги КП "Тернопільводоканал" до ОСОБА_1 про визнання будівлі самочинним будівництвом та зобов`язання усунути порушення користування охоронними зонами інженерних мереж не підлягають до задоволення.

4. Судові витрати.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати у разі відмови у задоволенні позову покладаються на позивача .

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 12, 258, 259, 264, 265, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Комунального підприємства «Тернопільводоканал» ( вул. Танцорова, 7 , місто Тернопіль, 46008) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) про визнання будівлі самочинним будівництвом та зобов`язання усунути порушення користування охоронними зонами інженерних мереж – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду через суд першої інстанції або до Тернопільського апеляційного суду в той же строк.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення 21 грудня 2019 року .

Головуючий суддя

. М. Сливка