№ 441/630/17 Провадження № 1-кп/441/15/2019

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.12.2019 Городоцький районний суд Львівської області, у складі:

Головуючого - судді Яворської Н.І.

при секретарі - Цап І.М.

з участю прокурора - Гавриліва О.М.

обвинуваченого - ОСОБА_1 та його захисника - адвоката - Ковної У.С.

обвинуваченого - ОСОБА_2 та його захисника - адвоката - Дунаса Т.М.

потерпілих: ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 ; ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 ; їх представника Зазуляка Й.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Городок Львівської області кримінальне провадження, внесене в ЄРДР під № 12015140180000713 від 16.09.2015 року, стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львів, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , одруженого, не працюючого, інвалід другої групи, освіта вища, раніше не судимого,

ОСОБА _2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Здолбунів, Рівненської області українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , одруженого, освіта вища, працюючого у Львівській дільниці водопостачання територіального управління будівельно-монтажних робіт АТ «Укрзалізниці», раніше не судимого,

за ч. 2 ст. 272 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА _1 на вересень 2015 року займаючи посаду начальника відокремленого підрозділу «Львівська дистанція водопостачання» державного територіально - галузевого об`єднання «Львівська залізниця», та будучи особою, на яку покладено виконання організаційно-розпорядчих функцій та особою, на яку згідно наказу № ВОДЧ-83 від 03.03.2014 « Про розподіл обов`язків між начальником дистанції, заступником начальника та головним інженером» покладено обов`язки по організації та функціонуванню системи управління охороною праці та перебуваючи згідно із наказами ДТГО «Львівська залізниця» № 216 та 217 у щорічній черговій відпустці з 07 вересня 2015 року переслідуючи особисту корисливу зацікавленість, дав вказівку ОСОБА_2 , який на той час, виконував його обов`язки як начальника «Львівська дистанція водопостачання» державного територіально - галузевого об`єднання «Львівська залізниця», направити асенізаційний автомобіль та двох працівників цього ж підприємства для прочистки каналізаційної мережі в садівниче товариство «Сигнал», що на території Суховільської сільської ради Городоцького району Львівської області.

Виконуючи вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 16.09.2015 дав вказівку майстру по експлуатації та ремонту машин і механізмів ВП «Львівської дистанції водопостачання» ДТГО «Львівська залізниця», ОСОБА_10 видати маршрутний лист водію асенізаційної машини ГАЗ ОСОБА_11 для поїздки у с. Суховоля Городоцького району, за місцем розташування санаторію «Експрес», а майстру Мостиської дільниці «Львівської дистанції водопостачання» ДТГО «Львівська залізниця» ОСОБА_12 вказівку щодо направлення слюсаря аварійно-відбудовних робіт.

О 09 годині 30 хвилин 16.09.2015 асенізаційна машина під керуванням ОСОБА_11 разом з слюсарем ОСОБА_13 виїхала в с.Суховоля Городоцького району Львівської області. В той же час ОСОБА_1 на власному автомобілі приїхав до ВП «Львівської дистанції водопостачання» ДТГО «Львівська залізниця» розташованого у м.Львові вул. Рудненська 1, звідки забрав машиніста бурової установки ВП «Львівської дистанції водопостачання» ДТГО «Львівська залізниця» ОСОБА_14 та якого доставив в с.Суховоля Городоцького району Львівської області за місцем свого проживання.

ОСОБА_1 будучи безпосереднім керівником підприємства, знаючи специфіку роботи, послуги, які надаються підприємством, та те, що роботи по прочистці каналізаційних мереж відносяться до робіт із підвищеною небезпекою, всупереч вимогам ст. 13 Закону України «Про охорону праці», п.п.2.14;2.17;2.20;2.22; та 2.32 «Посадової інструкції начальника ВП «Львівська дистанція водопостачання» та вимогам п.8.2.7;8.2.9 «Правил охорони праці під час експлуатації водопровідно-каналізаційних споруд на залізничному транспорті», цього ж дня, близько 11 години перебуваючи на подвір`ї власного будинку розташованого по АДРЕСА_2 , що на території Суховільської сільської ради Городоцького району Львівської області, усвідомлюючи протиправність своїх дій, порушуючи свої функціональні обов`язки, з якими особисто ознайомлений під підпис, нехтуючи встановленими правилами безпеки та легковажно розраховуючи на ненастання наслідків, надав вказівку підлеглим - слюсарю аварійно - відбудовних робіт ОСОБА_13 та машиністу бурової установки ОСОБА_14 прочистити каналізаційну мережу на території свого домогосподарства, здійснюючи при цьому, самостійно керівництво виконанням останніми вказаних робіт. Обвинувачений ОСОБА_1 не вжив заходів по створенню безпеки і сприятливих умов праці, додержання вимог Закону України «Про охорону праці», не забезпечив працівників засобами колективного і індивідуального захисту, не забезпечив безпечні та сприятливі умови праці на робочому місці, належним чином не здійснив управління охороною праці на робочому місці, контроль за дотриманням правил внутрішнього розпорядку дистанції, вимог правил та інструкцій з охорони праці, не забезпечив слюсаря аварійно-відбудовних робіт ОСОБА_13 та машиніста бурової установки ОСОБА_14 запобіжним і захисним інвентарем для роботи у колодязі, перед спусканням працівників у колодязь не перевірив наявність газів у такому, тобто не забезпечив усунення причин, що призводять до нещасних випадків.

Таким чином, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 16.09.2015 не маючи відповідного наряду та захисного інвентарю, виконуючи вказівку ОСОБА_1 при прочистці дворової каналізаційної мережі його домогосподарства, внаслідок дії токсичних газів, які випаровувались в колодязі в якому перебував ОСОБА_13 , а потім і ОСОБА_14 , останні вдихнули випари токсичного сірководню, внаслідок чого померли на місці події.

Згідно із обвинувальним актом ОСОБА_2 на досудовому слідстві обвинувачується у порушенні правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві або будь-якому підприємстві особою, яка зобов`язана їх дотримувати, що спричинило загибель людей, відповідальність за яке передбачена ст.272 ч.2 КК України, з огляду на те, що він перебуваючи на посаді заступника начальника ВП«Львівська дистанція водопостачання», а 16 вересня 2015р. приблизно о 07 год. 45 хв. він в робочому кабінеті, виконуючи на той момент, обов`язки начальника ВП«Львівська дистанція водопостачання» ДТГО « Львівська залізниця» на час перебування ОСОБА_1 у щорічній черговій відпустці, отримав від останнього вказівку про направлення асенізаційного автомобіля та двох працівників підприємства для прочистки каналізаційної мережі за місцем проживання ОСОБА_1 , а саме до будинку АДРЕСА_2, що на території Суховільської сільської ради Городоцького району Львівської області. Всупереч вимогам п.8.1.1, 8.1.4; 8.1.5; 8.2.6 Правил охорони праці під час експлуатації водопровідно-каналізаційних споруд на залізничному транспорті, та вимогам п.1,5, 10, 13, 25 розділу 2 «Посадової інструкції заступника начальника ВП«Львівська дистанція водопостачання» будучи зобов`язаним забезпечувати контроль за виробничою діяльністю експлуатаційних дільниць, організовувати роботу по створенню безпечних і нешкідливих умов праці при експлуатації технічного обладнання, забезпечувати функціонування системи управління охороною праці по колу своїх обов`язків, перевіряти стан охорони праці на робочих місцях та вживати заходів щодо усунення недоліків, забезпечувати належну координацію дільниць по ремонту експлуатації водопровідно-каналізаційних мереж і споруд та всіх підрозділів дистанції щодо належної організації робіт, не створивши відповідної ремонтно-аварійної бригади у складі не менше трьох чоловік, не визначивши відповідального за безпечне ведення робіт (майстра або бригадира) який у подальшому не забезпечив бригаду необхідними засобами захисту та не приймав участі у роботі бригади, надав вказівку майстру по експлуатації та ремонту машин і механізмів ВП«Львівської дистанції водопостачання» ДТГО « Львівська залізниця» ОСОБА_10 видати маршрутний лист водію асенізаційної машини ГАЗ ОСОБА_11 , для поїздки у с.Суховоля Городоцького району, а майстру Мостиської дільниці «Львівської дистанції водопостачання» ОСОБА_12 вказівку щодо направлення слюсаря аварійно-відбудовних робіт ОСОБА_13 та машиніста бурової установки ОСОБА_14 у вказаний населений пункт для здійснення робіт по прочистці каналізаційної мережі, що відповідно до «Робочої інструкції слюсаря аварійно-відновлювальних робіт п`ятого розряду ОСОБА_13 та робочої інструкції машиніста бурової установки п`ятого розряду не входило до їх функціональних обов`язків.

Внаслідок чого, слюсар аварійно-відбудовних робіт ОСОБА_13 та машиніст бурової установки ОСОБА_14 виконуючи роботи по прочистці дворової каналізаційної мережі, на території господарства ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 на території Суховільської сільської ради Городоцького району Львівської області, без відповідного захисного спорядження, внаслідок дії токсичних газів, які випаровувались в колодязі , вдихнули випари токсичного сірководню та померли на місці події.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 пояснив, що його будинок, де сталася пригода, розташований в с.Суховоля Городоцького району неподалік від санаторію Львівської залізниці «Експрес».

В ті дні його обов`язки як начальника ВП «Львівської дистанції водопостачання» ДТГО «Львівська залізниця», виконував ОСОБА_2 і саме до останнього він звертався, куди і для чого необхідно направити бригаду. Не заперечив того факту, що 16.09.2015 за ОСОБА_14 на роботу приїжджав особисто, до того зранку телефонував ОСОБА_12, ОСОБА_11 та ОСОБА_2 , казав їм, що треба почистити трубу, про аварію каналізації в районі санаторію знали всі, крім того були численні звернення жителів с. Суховоля з вулиці Ягідної. Також зранку в той день, їздив у Львів, де з ЖЕКУ брав спорядження для чистки колодязя, ОСОБА_12 йому сказав забрати ОСОБА_4 бо ОСОБА_2 і він їдуть в Лапаївку на дільницю аварії водопроводу. Він забравши ОСОБА_4 своєю машиною привіз його на територію свого домоволодіння, сам ОСОБА_14 речей з собою не мав, ОСОБА_11 і ОСОБА_8 вже були у с.Суховоля, асенізаційний автомобіль стояв неподалік його будинку.

Додав, що мав би бути майстер і керувати роботою, однак майстер в той день зі слів ОСОБА_12 теж поїхав був на усунення недоліків водопроводу в с. Лапаївка. Знає, що на базі санаторію Експрес є троси, протигази, костюми, але на базі трос закороткий для його колодязя, тому і їздив у Львів та брав такий в ЖЕКУ . ОСОБА_8, ОСОБА_14 та ОСОБА_11 зайшовши на подвір`я будинковолодіння, оглянули всі три люки на колодязі, він їх повідкривав зарання, щоб гази повиходили, за поганого самопочуття він роботу не контролював, показував, що необхідно промити трубу, але казав їм зачекати майстра.

Обвинувачений ОСОБА_1 заявляв про часткове визнання своєї винуватості у вчиненні інкримінованого злочину за ст.272 ч.2 КК України, однак заперечив відсутність спорядження у робочих, пояснив що дав костюм ОСОБА_13 , намагався допомогти вийти з колодязя ОСОБА_13 і ОСОБА_5, проте сам втратив свідомість, про дальші події не пригадує бо його забрала швидка, наголошує на тому, що на той момент перебував у відпустці і обов`язки начальника виконував ОСОБА_2 .

Обвинувачений ОСОБА_1 просив суворого його не карати, врахувати стан його здоров`я та те, що випадок є необережний, він не хотів і не бажав такого наслідку, цивільні позови визнав частково, просить у потерпілих вибачення.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою винуватість у вчиненні інкримінованого правопорушення за ст.272 ч.2 КК України не визнав.

З його показань слідує, що 16.09.2015 на період відпустки ОСОБА_1 він виконував обов`язки начальника ВП «Львівська дистанція водопостачання» ДТГО «Львівська залізниця», з телефонних дзвінків ОСОБА_1 та листа Суховільської сільської ради був повідомлений, що на їх експлуатаційній дільниці, що охоплює територію санаторію Експрес, забились каналізаційні труби. ОСОБА_1 в той день в телефонному режимі було повідомлено, що бригада виїжджає в с. Лапаївку на усунення аварії водопроводу, а після з бригадою та майстром приїдуть в с.Суховоля, при цьому для огляду території санаторію розпорядився відправити один асенізаційний автомобіль. Мови про будинковолодіння ОСОБА_1 не йшло і такого останній не повідомляв, заяви не писав, на гарячу лінію не звертався, проте, коли вся бригада з майстром ОСОБА_12 виїхала в с. Лапаївка, ОСОБА_1 особисто на правах начальника розпорядився ОСОБА_11 і ОСОБА_13 їхати на місце події, а за ОСОБА_14 приїхав власним автомобілем про що він також дізнався зі слів сторожа ОСОБА_26. ОСОБА_11, ОСОБА_8 та ОСОБА_14 підлеглі, те що ОСОБА_1 був у відпустці працівники не знали. Такі роботи, як виконували ОСОБА_8 і ОСОБА_14 мали проводитись виключно під наглядом відповідальної особи, бригада мала складатись щонайменше з трьох а не двох чоловік, водій в таку бригаду не входить. Будинок ОСОБА_1 приблизно на відстані 200 метрів від санаторію Експрес, а там є всі засоби індивідуального захисту, чому ОСОБА_8 і ОСОБА_14 були без таких, йому не відомо. Через територію санаторію Експрес проходять каналізаційні мережі до будинків вул. Ягідна та Крайня. Він не припускав і не знав, що ОСОБА_1 має намір використати працівників на території власного домоволодіння. Просить у потерпілих вибачення.

За вищевикладених обставин, безпосередньо досліджених в судовому засіданні доказів, яким судом надано ретельну оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, встановлено наступне.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 суду показала, що є матір`ю загиблого ОСОБА_14 , проживав з ними - батьками, розмовляючи з ним у робочий час по телефону, останній часто їй говорив, що знаходиться у шефа на дачі, що там робив не розказував. 16.09.2015 близько 17 години їй повідомили про загибель сина. З огляду на те, що подія сталася на подвір`ї домоволодіння начальника ОСОБА_1 , припускає що її син неодноразово виконував там роботи, як підлеглий, тому обвинувачений сам приїхав і забрав його в робочий час з метою чищення каналізації не дивлячись на те, що він не був спеціалістом, а працював на буровій машині. Дуже змінилось їх життя, син мав одружуватись, вони як батьки розраховували на його допомогу в старості. Просить ОСОБА_1 притягнути до відповідальності, ОСОБА_2 вини не вбачає. Цивільний позов заявлений до ОСОБА_1 просить задовольнити в повному обсязі.

Потерпілий ОСОБА_8 суду показав, що є рідним братом загиблого ОСОБА_13 , останній розказував, що начальник ОСОБА_1 йому погрожував звільненням, якщо не буде виконувати його вказівок, також зі слів брата знає, що він часто чистив каналізацію на подвір`ї домоволодіння ОСОБА_1 , на його пропозицію перевестися у Мостиський відділ та не залежати від такого начальника, брат не погодився через зарплату. 16.09.2015 йому повідомили про загибель брата на території будинку ОСОБА_1, для матері був сильний удар оскільки, брат дуже допомагав їй, через смерть брата він змушений був перейти на іншу роботу в іншу місцевість та на нижчу заробітну плату, щоб доглядати матір. Додав, що ОСОБА_1 після події завозив його матір у лікарню. Окрім цього зазначив, що ОСОБА_1 повинен понести суворе покарання. Цивільний позов заявлений до ОСОБА_1 підтримав у повному обсязі. Вини ОСОБА_2 не вбачає.

Потерпіла ОСОБА_3 суду показала, що загиблий ОСОБА_14 був її рідним братом, з його слів знає, що в деякі моменти він працював в ОСОБА_1 16.09.2015 дізналась про загибель брата, знає, що батькам співчував лише ОСОБА_2 . Після смерті брата її життя змінилось, він допомагав їй у навчанні та багато в чому підказував. Натепер це для неї велика втрата. Цивільний позов заявлений до ОСОБА_1 підтримала в повному обсязі. Щодо ОСОБА_2 покладається на розсуд суду, претензій до нього немає.

Потерпіла ОСОБА_9 суду показала, що є рідною сестрою ОСОБА_13 , після загибелі останнього, її життя змінилось, брат доглядав стареньку матір, а тепер вона змушена частіше їздити до матері. Цивільний позов пред`явлений до ОСОБА_1 просила задовольнити.

До ОСОБА_2 претензій не має.

Потерпілий ОСОБА_4 суду показав, що є батьком загиблого ОСОБА_14 , несподівано 16.09.2015 йому повідомили, що син загинув на роботі, потім дізнався про обставини, раніше син казав, що бурили свердловину у шефа. Про роботу не дуже розказував. Розраховували, що одружиться, будуть проживати разом, син їх догляне. Після смерті сина він та дружина виживають з допомогою лікарських препаратів. Через непередбачуване горе життя дуже змінилося в одну мить. Цивільний позов до ОСОБА_1 підтримав в повному обсязі, додав, що до ОСОБА_2 жодних претензій не має.

ОСОБА_6 допитаний в судовому засіданні в якості потерпілого суду показав, що загиблий ОСОБА_14 є його рідним братом, про загибель брата дізнався 16.09.2015, декілька разів до події брат йому по телефону говорив, що працює у шефа в с.Суховоля, що робив не розказував. Після смерті брата він сам важко захворів і причиною вважає пережитий стрес. Заявлений цивільний позов до ОСОБА_1 якого вважає винним у смерті брата, просив задовольнити в повному обсязі. До ОСОБА_2 претензій не має.

Потерпіла ОСОБА_7 повідомила, що є матір`ю загиблого ОСОБА_13 , дуже тяжко переживає смерть сина, втратила спокій і сон. Їй про смерть повідомили дочка та другий син, дізналася, що пригода сталася на території власного подвір`я начальника ОСОБА_1. Повністю підтримує цивільний позов, покарання ОСОБА_1 просить суворе, не вважає винним в даній ситуації ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_12 давав показання, що працював майстром на даному підприємстві, 16.09.2015 о 07 годині 30 хв. йому зателефонував ОСОБА_1 та повідомив, що в с.Суховоля забита каналізація, та казав, що на території профілакторію Експрес, оскільки це його дільниця, він сказав ОСОБА_1, що повідомить про це на роботі. Про розмову з ОСОБА_1 сказав ОСОБА_2 на нараді на що останній сказав з`ясувати питання. З даного приводу, зрозумівши, що неполадки на мережі яку вони обслуговують перетелефонував в с. Суховоля Панчосі, який в подальшому доповів, що на дільниці профілакторію все в порядку, а він у свою чергу так передав ОСОБА_2 . В той же день вони з ОСОБА_2 близько 09 год. поїхали в с.Лапаївку, додав, що в с. Суховоля на території санаторію Експрес до них відноситься основна центральна мережа каналізаційної труби, а розгалужені ведуть до будинків власників, всі спецзасоби для бригади на випадок чистки каналізацій на даній ділянці в с.Суховоля, знаходяться там на місці, всі спорядження при необхідності видаються працівникам. Про поїздку ОСОБА_8 і ОСОБА_4 в с.Суховоля його не повідомляли. Бригада виїжджає якщо є заява, робиться розрахунок, виписується наряд - допуск, про відпустку ОСОБА_1 не знав, в телефонному режимі він просив з`ясувати поломку каналізаційної мережі. По приїзді з с. Лапаївка близько 11 години на підприємство, сторож повідомив, що ОСОБА_1 забрав ОСОБА_4 і ОСОБА_8 та кудись поїхали. Оскільки ОСОБА_1 був керівником тому він не став з`ясовувати куди забрав працівників. ОСОБА_2 йому не давав вказівки створити бригаду та їхати в с. Суховоля, близько 14 години дізнався про загибель ОСОБА_8 та ОСОБА_4 на території домоволодіння ОСОБА_1 в с. Суховоля. Про те, що начальник іде у відпустку до працівників не доводять.

Згідно із показаннями свідка ОСОБА_26 у вересні 2015р. він працюючи охоронцем ВП «Львівська дистанція водопостачання», бачив як близько 09 години в день події виїхала з території асенізаційна машина в кабіні якої були ОСОБА_11 та ОСОБА_8. Близько 10 години приїхав начальник ОСОБА_1 5-10 хвилин перемовились з ОСОБА_14 після чого останній сів у автомобіль ОСОБА_1 і виїхали з території.

Близько 11 години приїхали ОСОБА_2 з ОСОБА_12 і він їм доповів, що був ОСОБА_1 та казав щоб машину на об`єкт в с.Суховоля не посилати.

Свідок ОСОБА_27 давав показання про те, що працював на ВЧ -1, 16.09.2015 йому стало відомо, що на території домовоління ОСОБА_1 загинули двоє працівників ОСОБА_8 та ОСОБА_14. На нараді розпоряджень не чув через запізнення.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11 суду показав, що у ВЧ-1 працював водієм асенізаційної машини, 16.09.2015 керівником у нього був ОСОБА_1 , в день події механік ОСОБА_10 виписував шляховий лист і сказав їхати в Суховоля, там вони обслуговують містечко і завжди їдуть до Експреса. ОСОБА_1 так і казав, щоб чекати біля Експреса. Зазвичай в с.Суховоля їздив сам оскільки там на Експресі є своя бригада. Напередодні у вечері йому телефонував ОСОБА_1, що треба приїхати або вечором 15.09. або зранку 16.09.15 в с.Суховоля, наказав набрати води для промивки каналізації взяти з собою ОСОБА_8 та ОСОБА_4, але в його машині може їхати лише один пасажир, тому взяв ОСОБА_8. ОСОБА_1 не казав, що треба буде виконувати роботи на його приватному секторі. Приїхавши в с. Суховоля передзвонив ОСОБА_1 і він сказав куди під`їхати, через 10-15 хвилин під`їхав сам ОСОБА_1 з ОСОБА_14., пан ОСОБА_1 показав що треба промити каналізацію і люки на території його домоволодіння, керував роботами та наказував подати під напору води, він як водій був у машині за парканом двору, а ОСОБА_8 на території подвір`я ОСОБА_1 займався чисткою каналізаційних ям, ОСОБА_14 знаходився біля брами та подавав сигнали, потім було чутно крик з ями ОСОБА_14 стрибнув за ОСОБА_13, вони задихнулися парами. ОСОБА_2 ніяких вказівок їхати до ОСОБА_1 не давав. ОСОБА_10 говорив їхати в с. Суховоля. Про те, що ОСОБА_1 у відпустці не знав бо бачив його на роботі. Ні він, ні ОСОБА_8 ні ОСОБА_14 не могли відмовитись від вказівки начальника бо були робочі дні і розцінювали вказівку ОСОБА_1 як обов`язок.

Свідок ОСОБА_30 суду показав, що в день події бачив ОСОБА_8 він на тачці перевозив трубки сказав йому, що їде до ОСОБА_1 на дачу, з ким не говорив. Потім спілкувався з ОСОБА_14 в ході розмови він казав, що старший майстер ОСОБА_32 казав йому їхати до ОСОБА_1. Раніше за пару місяців до того ОСОБА_14 теж їздив до ОСОБА_1. За роботи ОСОБА_1 не платив, в табелі ставили, що на роботі.

Допитана в якості свідка ОСОБА_31 суду показала, що є інженером по охороні праці, в той день після 11 години їй повідомили, що в ОСОБА_1 загинуло двоє їх працівників.

ОСОБА_32 будучи допитаний в судовому засіданні як свідок, суду показав, що був керівником ОСОБА_4. Вказівку їхати до ОСОБА_1 не давав. На нараді не чув, щоб ОСОБА_2 говорив щось про с. ОСОБА_33 , після події ОСОБА_26 говорив, що ОСОБА_1 особисто своєю машиною забрав ОСОБА_4. Пояснити, чому ОСОБА_14 сказав ОСОБА_30 , що він його відправив до ОСОБА_1 не може.

Свідок ОСОБА_10 суду показав, що 16.09.2015 в.о. начальника ОСОБА_2 сказав йому направити в с.Суховоля на Експрес асенізатор, там сталася аварія, про приватний сектор мови не було. Він виписав шляховий лист ОСОБА_11 .

Допитаний в якості свідка ОСОБА_36 суду показав, що в той день працювали у сусідньому дворі. Бачив, що під`їхала машина яка викачувала каналізацію. Він почув крик з каналізації і побіг на допомогу. Споряджень ніяких не бачив, одного чоловіка витягнули шнурком.

Свідок ОСОБА_37 суду показав, що раніше працював на ВОДЧ-1, ОСОБА_8 був у його підпорядкуванні, ніяких вказівок в той день йому не давав, а сам їздив знайомитись з об`єктами. ОСОБА_8 мав займатись демонтажем лічильників. Від ОСОБА_2 не чув вказівок когось відправляти до ОСОБА_1. Про загибель ОСОБА_8 та ОСОБА_4 дізнався від сторожа.

Крім показів свідків та потерпілих вина ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні також підтверджується протоколом огляду місця події та фото таблиць від 16.09.2015, з якого вбачається, що місцем вчинення даного кримінального правопорушення є територія господарства будинку ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 . На вказаному господарстві видно асенізаційну машину, відкритий каналізаційний колодязь у якому знаходиться металева драбина, а біля нього тіла потерпілих (т.3 а.с. 33-45).

Висновком судово-медичного експерта № 49/15 відповідно до якого смерть ОСОБА_13 наступила внаслідок токсичної дії сірководню, який міг входити до складу каналізаційних газів.(т.3 а.с.46-47)

Висновком судово-медичного експерта № 2885/2015-т, який свідчить про те, що у крові трупа ОСОБА_13 спиртів не виявлено (т.3 а.с.48)

Висновком судово-медичного експерта № 2886/2015-т з якого вбачається, що в легенях трупа ОСОБА_13 виявлено сірководень, не виявлено аміаку.

Висновком судово - медичного експерта № 2545/2015 від 21.10.2015 про те, що у трупа ОСОБА_13 виявлено «гостра емфіземна легень» (т.3 а.с.50)

Висновком судово-медичного експерта № 48/15 згідно якого смерть ОСОБА_14 наступила внаслідок токсичної дії сірководню, який міг входити до складу каналізаційних газів.(т.3 а.с.51-52)

З висновку судово-медичного експерта № 2887/2015-т вбачається, що у крові з трупа ОСОБА_14 спиртів не виявлено.(т.3 а.с.53)

Висновком судово-медичного експерта № 2888/2015-т згідно якого при судово-медичній експертизі легенів трупа ОСОБА_14 в легенях виявлено сірководень, не виявлено аміаку (т.3 а.с.54)

Висновком судово-медичного експерта № 2546/2015 згідно якого у ОСОБА_38 виявлено виражене повнокрівя внутрішніх органів, фіброзно кавернозний туберкульоз легень із загостренням, гостре порушення гемомікроциркуляції в головному мозку, серці та печінці, жирову дистрофію печінки (т.3 а.с.55)

З довідки клінічної лікарні ДТГО «Львівська залізниця» видно, що ОСОБА_1 16.09.2015 був доставлений до лікувального закладу з діагнозом отруєння каналізаційними газами (т.3 а.с. 139)

Суд приймає до уваги висновок № 125 від 31.01.2017 експерта Харківського науково дослідного, експертно - криміналістичного центру за результатами проведення судової експертизи з охорони праці та безпеки життєдіяльності, згідно якого робота, яку виконували ОСОБА_14 і ОСОБА_13 16.09.2015 та під час якої стався нещасний випадок (чистка каналізаційних систем зі спуском у каналізаційні колодязі) згідно з нормативно-правовими актами охорони праці належить до категорії робіт з підвищеною небезпекою. Випадок, який стався 16.09.2015 є нещасним випадком на виробництві. ОСОБА_8 та ОСОБА_14 для виконання робіт 16.09.2015 зі спуском у каналізаційні колодязі не були забезпечені необхідними засобами індивідувального та колективного захисту, які передбачені п.8.2.7, та обов`язковість застосування яких, визначена п.п. 8.2.11; 8.2.12; і 8.2.13 НПАОП 60.1-1.01-04 Правила охорони праці під час експлуатації водопровідно - каналізаційних споруд на залізничному транспорті. Також суд звертає увагу на висновок, щодо оцінки дій ОСОБА_2 , які обумовили груповий нещасний випадок, такими могли бути при умові, що ОСОБА_2 , ОСОБА_37 , і ОСОБА_32 знали, що роботи мали проводитись у домоволодінні ОСОБА_1 (т.4 а.с.54-93)

Згідно наказів від 28.08.2015, 25.08.2015 на час щорічної відпустки начальника відокремленого підрозділу «Львівська дистанція водопостачання» ОСОБА_1 виконання обов`язків начальника покласти на ОСОБА_2 - заступника начальника цього ж підрозділу з 01.09.2015 по 09.10.2015 (т.3 а.с.63 - 65 )

З посадової інструкції водія вбачається, що водій ОСОБА_11 та майстер по експлуатації та ремонту автотранспорту ОСОБА_10 були ознайомлені із загальними положеннями, правами та обов`язками і відповідальністю (т.3 а.с. 66-68)

Накази про прийняття на роботу підтверджують те, що ОСОБА_13 та ОСОБА_14 прийняті на роботу у відокремлений підрозділ «Львівська дистанція водопостачання» ДТГ об`єднання « Львівська залізниця» (т.3 а.с.73-75, 140-141)

Згідно посадової інструкції яка була затверджена начальником Львівської дистанції водопостачання ОСОБА_1 на ОСОБА_2 - заступника начальника покладено зокрема перевірку стану охорони праці на місцях та вжиття заходів щодо усунення недоліків, організація по створенні безпечних та нешкідливих умов праці при експлуатації технічного обладнання. (т.3 а.с. 85,86)

Посадові інструкції та підписи в них, які затверджені ОСОБА_1 свідчать про те, що як сам ОСОБА_1 так і потерпілі ОСОБА_13 та ОСОБА_14 знали про свої обов`язки та права і відповідальність (т.3 а.с. 93-98)

Також суд звертає увагу на Посадову Інструкцію начальника ОСОБА_1 покладає на нього організацію матеріально-технічного постачання для забезпечення ритмічної роботи Дистанції та забезпечення працівників спецодягом, спецвзуттям, засобами колективного та індивідуального захисту, забезпечення безпечних та сприятливих умов праці на робочих місцях, організація роботи з охорони праці, здійснення оперативного керівництва (2.20), здійснення контролю за дотриманням правил внутрішнього трудового розпорядку дистанції, вимог, правил та інструкцій з охорони праці (2.32) (т.3 а.с.89-91)

Як свідчить подорожній лист № 360295 від 16 вересня 2015 року в с. Суховоля було скеровано автомобіль ГАЗ -5312 НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_11 , фактичний час виїзду 16.09.2015 о 08 годині 45 хвилин, цільовий інструктаж проводив механік ОСОБА_39 (т.3 а.с.100)

З дослідженої копії табелю обліку робочого часу вбачається, що потерпілі ОСОБА_13 та ОСОБА_14 під час нещасного випадку перебували на роботі та виконували свої посадові обов`язки, табель підписаний старшим майстром ОСОБА_37 ( т. 3 а.с.101,102 )

Положення затверджено 20.09.2011 № 1002/4 стверджує про відокремлений підрозділ «Львівська дистанція водопостачання» Державного територіально - галузевого об`єднання «Львівська залізниця» (т.3 а.с.103-121)

Лист Суховільської сільської ради Городоцького району Львівської області, на який посилається ОСОБА_2 , адресований начальнику «Львівської залізниці» для усунення недоліків в системі водовідведення по вул. Ягідна в с.Суховоля та скерований ОСОБА_41 для прийняття рішення (т.3 а.с.123)

Договір від 21.08.2013 про надання населенню послуг по водопостачанню та водовідведенню в АДРЕСА_2 свідчить про те, що такий укладений з споживачем ОСОБА_1 однак останній виступає і як виконавець і як споживач в одній особі (т.3 а.с.125,126)

Довідками від 22.09.2015 № 89-92, згідно яких ОСОБА_14 працював машиністом бурової установки Львівської майстерні водопостачання з 27.09.2010 по 16.09.2015. Нещасний випадок з ним стався на роботі. Самовільно території підприємства не покидав. На місце нещасного випадку виїхав приватним автомобілем начальника дистанції ОСОБА_1 під керуванням останнього. При цьому, наряд-допуск до виконання ремонтних робіт в с.Суховоля від старшого майстра ОСОБА_32 не отримував.

Згідно Технічних умов № 16 від 11.09.2013 житловий будинок в АДРЕСА_2 , де замовником виступає ОСОБА_1 дозволено під`єднання до мереж централізованого водовідведення Львівської дистанції водопостачання, місцем під`єднання є діючий колодязь по вул. Короткій діаметром труби 63 мм та в канал колектор НС Суховоля по вул. Ягідна 206, з копії наказу № 842/ос видно, що ОСОБА_1 призначений на посаду начальника відокремленого підрозділу «Львівська дистанція водопостачання» з 11.10.2011 (т.3 а.с.147-151)

З довідок аналізу інформації телефонних зв`язків вбачається, що 16.09.2015 ОСОБА_1 неодноразово телефонував ОСОБА_12 ( о 07:21:31, о 08:02:54) ОСОБА_11 ( о 07:49:14, 07:25:00,07:54:24, 09:30:55) (т.3 а.с.167-208)

Суд визнає належними та допустимими доказами :

Акт форми Н-5 проведення спеціального розслідування групового нещасного випадку, що стався 16.09.2015, згідно якого комісія проведення спеціального розслідування, встановила, що причиною настання нещасного випадку стала поведінка підсудних ОСОБА_1 , який організував та керував роботами, зловживаючи службовим становищем, а ОСОБА_2 не забезпечив належний контроль за виробничою діяльністю працівників дистанції.

Суд приймає до уваги окрему думку членів комісії щодо відсутності вини ОСОБА_2 , в яких п`ять членів комісії із шести висловили окрему думку та вважають винним ОСОБА_1 з мотивуванням того, що останній зловживаючи службовим становищем та внаслідок своїх протиправних дій, перебуваючи у черговій відпустці самовільно забрав асенізаційний автомобіль та працівників підприємства для використання їхньої праці у власних потребах (очищення каналізаційного колодязя (ями) у своїй приватній садибі не маючи на виконання оформлених документів, що давав якісь вказівки ОСОБА_2 не встановлено (т.3 а.с.210-219)

Акти форми Н-1 про нещасний випадок, який стався з ОСОБА_13 та ОСОБА_14 пов`язаний з виробництвом, вони містять відомості про потерпілих (т.3 а.с.220-227)

При ухваленні вироку, суд приймає до уваги протокол огляду речей (документів) від 14.06.2016 у ході якого було оглянуто документи на прихід і облік запобіжного і захисного інвентаря, журнал обліку та реєстрації договорів за період часу з 2013 по 2015 роки ДТГО «Львівська залізниця», журналу обліку та реєстрації заяв ВП «львівська дистанція водопостачання» ДТГО «Львівська залізниця» за серпень-жовтень 2015;

Заслуговує на увагу також Протокол проведення слідчого експерименту та фото таблиці до нього за участі свідка - очевидця ОСОБА_11 від 21.06.2016 в ході якого останній розповів та показав, як саме він з потерпілими та ОСОБА_1 виконували роботи по прочистці каналізації. Зазначив, що ОСОБА_1 був присутнім при виконанні робіт та безпосередньо ними керував, показав домоволодіння ОСОБА_1 місцезнаходження його в с. Суховоля, де знаходилась асенізаційна машина, каналізаційні колодязі на території домогосподарства ОСОБА_1 в яких загинули ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .

Відповідно до ст. 17 ч.ч. 2-4 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Згідно із нормами ст.86 ч.ч.1, 2 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий в порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

За змістом ст.8 Конституції України, в державі визначено принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти, приймаються на основі Конституції повинні відповідати її змісту.

Згідно зі ст.62 Конституції України,особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. При цьому не можна покладати на обвинуваченого доведення своєї невинуватості, а всі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитись на користь останньої. Визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за доведеності її вини. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а також доказах одержаних незаконним шляхом.

Розглядаючи кримінальне провадження відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, в межах пред`явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Суд не бере до уваги показання обвинуваченого ОСОБА_1 , що у період інкримінованих йому дій він був у відпустці, така його позиція не спростовує того факту, що він як особа, яка була зобов`язана дотримуватись правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, порушив їх, що спричинило загибель людей. ОСОБА_1 у період інкримінованих дій хоч і не зобов`язаний був виконувати роботу, обумовлену трудовим договором, але не був звільнений із займаної посади, мав пов`язані з нею права та обов`язки. Будучи у відпустці, але перебуваючи на посаді керівника підприємства ОСОБА_44 фактично дав незаконну та протиправну вказівку ОСОБА_2 на виконання робіт в с.Суховоля. Знаходячись на території подвір`я свого будинку, обвинувачений ОСОБА_1 маючи безпосередній вплив на своїх підлеглих, дав вказівку на виконання робіт із підвищеною небезпекою, що призвело до смерті потерпілих ОСОБА_14 та ОСОБА_8.

Крім того суд не приймає твердження обвинуваченого ОСОБА_1 в тім, що ОСОБА_2 , ОСОБА_10, ОСОБА_12 , ОСОБА_37 , ОСОБА_32 і ОСОБА_27 були повідомлені про необхідність чистки каналізації на території його домоволодіння, оскільки такі не узгоджуються з показами допитаних в судовому засіданні свідків та обвинуваченого ОСОБА_2 , спростовуються дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, витягами з телефонних розмов між ОСОБА_1 та ОСОБА_11 , останній був очевидцем події, послідовно розказав та показав на відтворенні подію того дня, коли йому телефонував ОСОБА_1, скільки разів, як ОСОБА_1 сам забрав ОСОБА_4, як на подвір`ї ОСОБА_1 керував роботами, також показами обвинуваченого ОСОБА_2 , який чітко та послідовно вказував на те, що мова у телефонному режимі йшла про каналізацію на території профілакторію, як обвинувачений ОСОБА_2 так і ОСОБА_32 , ОСОБА_37 та ОСОБА_27 в судовому засіданні ствердили, що вказівок ОСОБА_5 чи ОСОБА_13 їхати на сторонній об`єкт вони не давали, ОСОБА_2 не говорив про відрядження потерпілих до ОСОБА_1 , також на підтвердження своїх показів обвинувачений ОСОБА_2 надав лист-звернення Суховільської сільської ради, з якого розумів, що асенізаційна машина має виїхати на територію профілакторію Експрес, розпочинати якісь роботи вказівки не давав, суд надає віру показам свідків та обвинуваченому ОСОБА_2 , що є послідовними, логічними, які відповідають встановленим судом обставинам справи.

За наведеного вище, та досліджених в сукупності доказів у суду відсутні підстави сумніватися в обсягу пред`явленого обвинувачення ОСОБА_1 тому суд кваліфікує його дії за ч.2 ст.272 КК України, як порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві або будь-якому підприємстві особою, яка зобов`язана їх дотримувати, що спричинило загибель людей.

Доводи прокурора про наявність в діянні ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення передбаченого ст. 272 ч. 2 КК України є помилковими та не підтверджуються наданими жодними доказами кримінального провадження.

Докази винуватості ОСОБА_2 на які посилався прокурор в судовому засіданні, ретельно перевірені та належним чином оцінені з точки зору допустимості, належності, достовірності та достатності.

Статтею 368 КПК України встановлено, що суд ухвалюючи вирок, повинен вирішити низку питань, до яких зокрема, віднесені питання, чи містять діяння, у якому обвинувачується особа, склад кримінального правопорушення, чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Щодо обвинуваченого ОСОБА_2 суд констатує, що в його діянні відсутній склад інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Зібраними та дослідженими доказами в судовому засіданні встановлено, і ОСОБА_2 не оспорює той факт, що 16.09.2015 виконував обов`язки начальника на період відпустки ОСОБА_1, що на дзвінок останнього та лист із Суховільської сільської ради розпорядився направити асенізаційну машину на профілакторій Експрес, що мав місце нещасний випадок. Однак, належними та допустимими доказами доведено в суді, що обвинувачений ОСОБА_2 будь - яких розпоряджень щодо ОСОБА_4 і ОСОБА_8 не давав з огляду на те, що на дільниці Суховоля є інша бригада. Суд бере до уваги твердження ОСОБА_2 , що виїзд потерпілих з території підприємства не проконтролював, оскільки близько 09 години 16.09.2015 виїхав з бригадою на дільницю в с. Лапаївка для усунення аварії водопроводу і повернувся звідти близько 11 години, таке підтверджено показами свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_26 , ОСОБА_32, описаними висновками в окремій думці членів комісії спеціального розслідування нещасного випадку, в яких зазначено, що в.о. начальника дистанції ОСОБА_2 в цей час перебував в іншому місці виконуючи свої посадові обов`язки, тому фізично не мав змоги перешкодити протиправним діям ОСОБА_1 .

Наведене в сукупності, також спростовує посилання представника потерпілих ОСОБА_50 , що ОСОБА_2 не заборонив виконання робіт ОСОБА_13 та ОСОБА_14, не забезпечив належне функціонування системи управління підприємством і управління охороною праці.

На підставі ст. 373 ч.1 п.3 КПК України обвинувачений ОСОБА_2 має бути виправданим судом за цим обвинуваченням, через відсутність у його діянні складу кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 6 ст. 284 КПК України, якщо обставини, передбачені, п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, а саме: встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення під час судового розгляду, суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок.

Відповідно до вимог ст. 323 КПК України, вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим, в його основу можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені в судовому засіданні. При постановленні вироку суд, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен дати оцінку доказам з точки зору їх належності, допустимості, достовірності і достатності для вирішення питань, зазначених у ст. 324 КПК України.

Відповідно до статті 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що:

1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа;

2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим;

3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

З урахуванням викладеного, встановлених судом фактичних обставин у провадженні, суд приходить до висновку, що в діях обвинуваченого ОСОБА_2 відсутній склад кримінального правопорушення передбачений частиною 2 статті 272 КК України, а тому він підлягає виправданню.

Вказаний висновок суду узгоджується з п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кобець проти України" (заява №1637/04), у якому зазначено, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (рішення у справі "Авшар проти Туреччини" п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

В той же час згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Обтяжуючих вину обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення обставин, передбачених ст. 67 КК України, суд не вбачає.

Пом`якшуючих вину обвинуваченого ОСОБА_1 обставин, передбачених ст. 66 КК України, суд не вбачає.

Дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує характер та тяжкість вчиненого ним злочину, фактичні обставини справи, тяжкість заподіяних злочином наслідків, спосіб вчинення злочину і його мотиви, форму вини, обстановку вчинення злочину, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, характеризується позитивно, позицію потерпілих, які просять справедливого для обвинуваченого покарання, і вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст. 272 КК України з огляду на вік та стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_1 який є інвалідом другої групи та пенсійного віку, що не дає можливості застосувати обмеження волі.

Потерпілими на адресу суду подано цивільні позови до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, в ході судового розгляду потерпілі від позовних вимог до ОСОБА_2 відмовились,про що подали заяви, просили задовольнити позови лише в частині стягнення з ОСОБА_1 (т.4 а.с. 175-219) Вважають, що матеріалами кримінального провадження та в ході розгляду справи в суді вина обвинуваченого ОСОБА_1 доведена у повному обсязі, а тому наявні усі правові підстави для задоволення їх позовних вимог.

ОСОБА_7 просить стягнути з ОСОБА_1 500 000 компенсації за моральну шкоду та 4277 грн. за правничу допомогу, позов обґрунтовує тим, що загиблий ОСОБА_13 був її сином , він допомагав їй, з моменту загибелі сина в неї дуже погіршився стан здоров`я та самопочуття, душевно страждає, втратила спокій.

ОСОБА_8 просить стягнути з ОСОБА_1 250 000 грн. компенсації за моральну шкоду, позов обґрунтовує тим, що загиблий ОСОБА_13 був його братом, проживав з матір`ю, після його смерті він змушений був переїхати до старенької матері та доглядати її, змінити місце роботи, перейти на нижче оплачувану роботу.

ОСОБА_9 просить стягнути з ОСОБА_1 250 000 грн. компенсації за моральну шкоду, обґрунтовує позов тим, що ОСОБА_13 був її рідним братом, вона проживає у Львові, при житті брата була спокійна за престарілу матір бо знала, що він її доглядає, а тепер вона змужена їздити частіше до матері, втратила спокій, погіршився стан здоров`я.

ОСОБА_4 просить стягнути з ОСОБА_1 250 000 грн. компенсації за моральну шкоду та 2000 грн. за правничу допомогу; позов обгрунтовує тим, що загиблий ОСОБА_14 був його сином, загинув в молодому віці, він розраховував на його допомогу в старості, зараз втратив спокійний сон, стан здоров`я погіршився.

ОСОБА_5 просить стягнути з ОСОБА_1 500 000 грн. компенсації за моральну шкоду, 2250 тис. грн. за правничу допомогу; та витрати на поховання в розмірі 14750 тис.грн., вимоги обґрунтовує тим, що загиблий ОСОБА_14 був її сином, після його смерті вона дуже страждає морально та психічно, погіршився стан її здоров`я, нормальні життєві зв`язки, при житті син утримував її та дбав про неї, доглядав та допомагав по господарству.

ОСОБА_3 просить стягнути з ОСОБА_1 250 000 грн.компенсації за моральну шкоду та 1500 грн. за правничу допомогу, обґрунтовує позов тим, що загиблий ОСОБА_14 був її братом, допомагав їй грошима в період навчання, у всьому підтримував, після його смерті її життя змінилося, вона втратила спокій, стала замкнутою.

ОСОБА_6 просить стягнути з ОСОБА_1 250 000 грн. компенсації за моральну шкоду та 2000 грн. за правничу допомогу, позов обґрунтовує тим, що після смерті брата ОСОБА_14 він захворів, втратив роботу, має погане самопочуття, негативно змінилось життя:

В судовому засіданні представник потерпілих Зазуляк Й.М. позови потерпілих підтримав та обгрунтував витрати на правничу допомогу, просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 та його захисник просили при вирішенні цивільного позову керуватися принципом належності та виваженості, з урахуванням підтвердження позовів належними та допустимими доказами.

ОСОБА_2 покладається на розсуд суду.

Прокурор в судовому засіданні просить позови задовольнити.

Суд, заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи в частині цивільного позову, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, приходить до висновку, що позови у кримінальному провадженні підлягають до задоволення частково, з наступних підстав.

Згідно з положеннями ч. 2 ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Статтею 128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов, зокрема до обвинуваченого за шкоду, завдану його діяннями. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до положень ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи, зокрема, обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Вирішуючи цивільні позови, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.1168 ЦК моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

У ст.1201 ЦК визначено, що особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

У п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.92 №6 встановлено, що у випадку смерті потерпілого організація або громадянин, відповідальні за заподіяння шкоди, зобов`язані відшкодувати витрати на поховання (в тому числі на ритуальні послуги і обряди) тій особі, яка понесла ці витрати.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях,яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів.(частина перша та пункт 2 частини другої статті 23 ЦК України).

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Аналізуючи фактичні обставини кримінального провадження, суд прийшов до висновку щодо обґрунтованості вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.272 КК України. За наслідками його неправомірних дій загинули ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .

Вирішуючи питання щодо розміру завданої моральної шкоди, що підлягає стягненню, суд приймає до уваги тривалість моральних страждань і переживань кожного окремо потерпілого, які проживали з ним та перебували на його утриманні, що призвело до істотних змін в його житті та негативно позначилося на його моральному та психологічному стані.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.

Згідно з положеннями ч. 2 ст.120 КПК України витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.

При цьому, ч.1 ст.124 КПК встановлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Потерпіла ОСОБА_7 є престарілою особою, проживала та перебувала на утриманні загиблого сина ОСОБА_13 таке підтверджується свідоцтвом про народження, свідоцтвом про смерть, випискою з хвороби позивачки, ( Т.4 А.С.175-183 ) з огляду на вищенаведене, вона має право на відшкодування моральної шкоди з урахуванням душевних страждань, та з урахуванням принципу виваженості суд визначає достатнім та обґрунтованим розмір 300 000 гривень моральної шкоди, та витрат на правову допомогу в розмірі 4277 грн., які слід стягнути з ОСОБА_1 на її користь.

Позивач ОСОБА_8 мотивуючи позов тим, що загиблий ОСОБА_13 був його рідним братом, один одному допомагали, ремонтували будинок матері, а після трагедії він морально страждає, вся робота і догляд старенької матері покладено на нього одного, змушений був перейти на нижче оплачувану роботу, просив позов задовольнити, суд з урахуванням принципів законності та справедливості вважає позов в частині моральної шкоди підлягаючим частковому задоволенню, а саме в розмірі 30000 (тридцять тисяч грн. )

Позивач ОСОБА_9 просила стягнути на її користь з обвинуваченого ОСОБА_1 250 000 моральної шкоди, між тим жодного підтвердження, що передбачено вимогами ч.2 ст.1168 ЦК України про спільне проживання чи перебування на утриманні загиблого, суду не надала, як підтвердила в судовому засіданні, що після смерті брата вона вимушена провідувати частіше матір, за наведеного суд вважає що їй слід відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позов ОСОБА_4 , який просить стягнути з ОСОБА_1 250 тисяч гривень моральної шкоди та 2000 грн. за правничу допомогу, підлягає задоволенню в повному обсязі з огляду на те, що загиблий ОСОБА_14 був його сином, разом проживали, після смерті сина, як наслідок переніс стрес, душевні хвилювання та страждання.

Позовні вимоги ОСОБА_5 , яка просить стягнути з ОСОБА_1 500 тисяч грн., підлягають частковому задоволенню з урахуванням наданих суду достатніх та допустимих доказів, так встановлено, що загиблий ОСОБА_14 був її сином, проживали разом, після смерті сина у неї змінився нормальний уклад життя, перенесла стрес та душевні хвилювання, які не дають їй спокою до тепер, отже суд вважає належною сумою на відшкодування моральної шкоди в розмірі 300 тисяч грн.

Витрати на поховання ОСОБА_14 понесені ОСОБА_5 мають належне підтвердження долученими копіями та оглянутими в судовому засіданні накладними, платіжними дорученнями (т.4 а.с.198-208) всього на суму 14 750 грн., а отже позовні вимоги є обґрунтованими в цій частині та підлягають до задоволення.

Також підлягають до задоволення витрати на правову допомогу в розмірі 2250 грн.

Позов ОСОБА_3 в частині моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, та в частині на правничу допомогу в повному обсязі.

Задовольняючи частково позов суд враховує те, що загиблий ОСОБА_14 був рідним братом позивачки, проживали разом з батьками, після його смерті пережила нервовий стрес, душевні страждання, з урахуванням принципу виваженості і справедливості, суд визначає розмір моральної шкоди яку необхідно стягнути з ОСОБА_1 на користь позивачки в сумі 30 000 грн., та на правничу допомогу 1500 грн.

Також, цивільний позов заявляв ОСОБА_52 , однак передбаченими вимогами ч.2 ст.1168 ЦК України доказів про спільне проживання чи перебування на утриманні загиблого, суду не надав, як підтвердив в судовому засіданні, він проживав і проживає в іншому населеному пункті, за наведеного суд вважає що йому слід відмовити у заявленому позові в повному обсязі.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 не обирався.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК Украхни.

Відповідно до вимог ст. 124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_1 слід стягнути витрати, пов`язані з проведенням експертиз.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373-374 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА _2 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ст. 272 ч.2 КК України та виправдати його через відсутність у його діянні складу кримінального правопорушення.

Після набрання вироку законної сили скасувати арешт на майно накладений згідно ухвали слідчого судді від 19.04.2017 (т.4 а.с.49)

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 272 КК України, та призначити йому покарання у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади та займатись діяльністю, що пов`язані з контролем за дотриманням правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, строком на три роки.

Початок строку відбування покарання обраховувати з дня затримання ОСОБА_1 , тобто з часу приведення вироку до виконання.

Арешт накладений на майно ОСОБА_1 згідно ухвали слідчого судді від 19.04.2017 залишити в силі (т.4 а.с.52)

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 , яка проживає в с. Буців, Мостиського району Львівської області 300 000 (триста тисяч грн.) моральної шкоди та 4277 (чотири тисячі двісті сімдесят сім грн.) за надання правничої допомоги, а всього 304 277 грн (триста чотири тисячі двісті сімдесят сім грн.), в решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 , який проживає в с. Буців, Мостиського району Львівської області 30 000 (тридцять тисяч грн.) моральної шкоди, в решті позову відмовити

Стягнути з ОСОБА_1 мешканця АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_4 , який проживає в АДРЕСА_5 250 000 (двісті п`ятдесят тисяч грн.) моральної шкоди та 2000 (дві тисячі грн.) за надання правничої допомоги, а всього 252 000 (двісті п`ятдесят дві тисячі грн.)

Стягнути з ОСОБА_1 мешканця АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_5 , яка проживає в АДРЕСА_5 300 000 (триста тисяч грн.) моральної шкоди, 14 750 (чотирнадцять тисяч сімсот п`ятдесят грн.) витрат на поховання та 2250 грн. (дві тисячі двісті п`ятдесят грн.) за надання правничої допомоги, а всього 317 000 (триста сімнадцять тисяч грн.), в решті позову відмовити

Стягнути з ОСОБА_1 мешканця АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_3 , яка проживає в АДРЕСА_5 30 000 (тридцять тисяч грн.) моральної шкоди та 1500 (одну тисячу п`ятсот грн.) за надання правничої допомоги, а всього 32 500 (тридцять одну тисячу п`ятсот грн.), в решті позову відмовити

Позивачам ОСОБА_6 , та ОСОБА_9 в позовних вимогах відмовити, як не підтверджених належними та допустимими доказами.

Стягнути з ОСОБА_1 мешканця АДРЕСА_2 в користь держави витрати за проведення експертиз в розмірі 15 347 грн. 96 коп. (п`ятнадцять тисяч триста сорок сім грн. 96 коп.).

Речовий доказ: банки зі зразками води та повітря знищити як такі що не являють собою цінності, документи, які є речовими доказами залишити при матеріалах провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Городоцький районний суд Львівської області. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору і не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

С у д д я : Н.І. Яворська