Провадження № 2-о/537/126/2019

Справа № 537/4568/19

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.12.2019 м. Кременчук

Крюківський районний суд м.Кременчука Полтавської області в складі головуючого судді Сьоря С.І., за участю: секретаря - Яворської А.Г., заявника – ОСОБА_1 , представника заявника – адвоката Таранкової О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременчуці Полтавської області цивільну справу за заявою фізичної особи ОСОБА_1 , заінтересована особа Друга кременчуцька державна нотаріальна контора Полтавської області, про встановлення факту, що має юридичне значення, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА _1 звернулася до суду із заявою в якій просить суд ухвалити рішення, яким встановити факт, що вона на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно проживала із спадкодавцем в будинку АДРЕСА_1 .

Заяву обґрунтовує тим, що згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , виданого Міським РАЦС м.Кременчука 10.11.1959 року вона з 10 листопада 1959 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 та їм на праві спільної часткової власності належить земельна ділянка площею 0,0552 га за адресою: АДРЕСА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер. ОСОБА_2 усе своє майно де б воно не було і з чого б воно не складалося, і все те, що йому буде належати на день смерті і на що він, згідно з законом, буде мати право, заповів ОСОБА_3 ..

Проте ОСОБА_3 заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк не подав, за продовженням строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, в суд не звертався, і звертатися не буде, постійно із спадкодавцем не проживав на час відкриття спадщини. Подав до нотаріуса заяву, відповідно до якої вважає себе таким спадкоємцем, що не прийняв спадщину.

Вона звернулася до державного нотаріуса Другої кременчуцької державної

нотаріальної контори Полтавської області з заявою про видачу свідоцтва про право на

спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями

АДРЕСА_2 , що належать

померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 ..

Однак постановою державного нотаріуса Другої кременчуцької державної нотаріальної контори Сороколат І.М. від 17.07.2019 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії, відмовлено їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке складається із житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_2 , що належить її чоловікові ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем не подано рішення суду, згідно ст. 1264 ЦК України, яким встановлено факт проживання однією сім`єю не менше 5 років до часу відкриття спадщини.

На час смерті чоловіка її місце проживання у встановленому законом порядку було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 , при цьому з 10.10.1959 року та по час смерті чоловіка ОСОБА_2 , вона та чоловік постійно проживали за адресою: АДРЕСА_2 та за вказаною адресою у встановленому законом порядку було зареєстровано місце проживання її чоловіка ОСОБА_2 ..

На день смерті вона проживала разом із ним за вищевказаною адресою, разом вели спільне господарство, мали взаємні права та обов`язки, що також підтверджується рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 17.07.2019 у справі № 537/2114/19, яке набрала законної сили та яке має преюдеційне значення.

Встановлення факту постійного проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на час

відкриття спадщини має для неї юридичне значення, оскільки з його встановленням пов`язана можливість реалізації права на спадщину, тому вона вимушена була звернутися до суду з даним позовом.

Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні заяву підтримала з підстав, що в ній зазначені, суду пояснила, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 її чоловік. Її тітка залишила їй у спадок квартиру АДРЕСА_3 . З метою оплати комунальних послуг, що надаються до вказаної квартири, вона зареєструвала її місце проживання за вказаною адресою, хоч з 10.10.1959 року та по час смерті її чоловіка ОСОБА_2 , вона з чоловіком постійно проживали за адресою: АДРЕСА_2 . Вона доглядала за чоловіком, який хворів, перебувала з ним у лікарні та отримувала державну допомогу за догляд за чоловіком. Коли вона звернулась до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, що належало її чоловікові, їй було відмовлено, оскільки не підтверджено факт їх спільного проживання.

Представник заінтересованої особи - Другої кременчуцької державної нотаріальної контори Полтавської області в судове засідання не з`явився, хоча завчасно подав до суду заяву, відповідно до якої просить справу розглядати без його участі та винести рішення на розсуд суду.

Суд вважає, що в справі достатньо доказів для її розгляду без участі заінтересованої особи.

Вислухавши пояснення заявника та її представника, свідків, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , виданого Міським РАЦС м.Кременчука 10.11.1959 року, позивач ОСОБА_1 з 10 листопада 1959 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить земельна ділянка площею 0,0552 га за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області №281 від 03 березня 2000 року, Державним актом на право приватної власності на землю серії ПЛ №1571, виданого Кременчуцькою міською Радою народних депутатів 17 квітня 2000 року на підставі рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради народних депутатів від 03.03.2000 р. №281, Державним актом на право приватної власності на землю серії ПЛ №1572, виданого Кременчуцькою міською Радою народних депутатів 17 квітня 2000 року на підставі рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради народних депутатів від 03.03.2000 р. №281.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , яке видане 20 лютого 2018 року Кременчуцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області.

Згідно заповіту від 12 квітня 2007 року, посвідченого державним нотаріусом Першої кременчуцької державної нотаріальної контори Мусієнко Т.О. та зареєстрованого в реєстрі за №3-471, ОСОБА_2 усе своє майно де б воно не було і з чого б воно не складалося, і все те, що йому буде належати на день смерті і на що він, згідно з законом, буде мати право, заповів ОСОБА_3 ..

Як вбачається з заяви ОСОБА_3 , яка посвідчена 03.04.2019 року державним нотаріусом Першої Кременчуцької державної нотаріальної контори за р.№2 – 307, останній зазначив, що він, як спадкоємець за заповітом, посвідченим Першою кременчуцькою державною нотаріальною конторою 12 квітня 2007 року зареєстрований за №3-471, заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк не подав, за продовженням строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, в суд не звертався, і звертатися не буде, постійно із спадкодавцем не проживав на час відкриття спадщини. Тому відповідно до ст.1272 Цивільного кодексу України, вважає себе таким спадкоємцем, що не прийняв спадщину.

ОСОБА_1 , як спадкоємець за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , звернулася до державного нотаріуса Другої кременчуцької державної нотаріальної контори Полтавської області з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_2 , що належать померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 ..

Постановою державного нотаріуса Другої кременчуцької державної нотаріальної контори Сороколат І.М. від 03.04.2019 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії, відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 на спадкове майно, яке складається із житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_2 , що належить її чоловікові ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки ОСОБА_1 у строк до шести місяців з дня смерті спадкодавця заяву про прийняття спадщини не подала та не подала документи і не довела факт спільного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

ОСОБА_1 звернулась до Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області з позовом, відповідно до якого просила ухвалити рішення, яким визначити їй додатковий строк для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 .

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 липня 2019 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Кременчуцької міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовлено.

17 липня 2019 року ОСОБА_1 , як спадкоємець за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , повторно звернулася до державного нотаріуса Другої кременчуцької державної нотаріальної контори Полтавської області з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_2 , що належать померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 ..

Постановою державного нотаріуса Другої кременчуцької державної нотаріальної контори Сороколат І.М. від 17 липня 2019 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії, відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 на спадкове майно, яке складається із житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_2 , що належить її чоловікові ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з ненаданням рішення суду, яким згідно ст.1264 ЦК України встановлено факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім`єю не менш 5 років до часу відкриття спадщини.

Згідно з вимогами ч.2 ст.1220, ч.1 ст.1221 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи, а місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно із ч.1ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

З цієї норми випливає, що прийняття спадщини має важливе практичне значення: з ним пов`язана можливість оформлення права власності на спадкове майно шляхом видачі нотаріусом правовстановлюючого документа свідоцтва про право на спадщину та реєстрації, у випадках, визначених законом, прав на неї (наприклад, на нерухоме майно).

Акт прийняття спадщини характеризується наступними ознаками: односторонній характер даного правочину, оскільки його здійснення залежить виключно від волі спадкоємця; безумовність та беззастережність передбачають, що не можна поставити факт прийняття спадщини у залежність від настання або ненастання якої-небудь умови, рівно як і не допускається часткове прийняття спадщини з відмовою від прийняття тієї її частини, що залишилася; прийняття спадкоємцем спадщини хоча б у частині свідчить про те, що спадкоємець прийняв її у цілому, незалежно від того, у чому полягає частина, що залишилася, і де вона знаходиться.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1ст.1269 ЦК України).

Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з п. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини. Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Як випливає із п. 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем. ; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.п.2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах спадкування" №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовляє особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою статті 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Як вбачається із паспорту громадянина України серії НОМЕР_3 , який видано на ім`я заявника, місце проживання ОСОБА_1 з 26.11.1996 року було зареєстровано у встановленому законом порядку за адресою: АДРЕСА_3 . З 02.08.2008 року місце проживання ОСОБА_1 було зареєстровано у встановленому законом порядку за адресою: АДРЕСА_2 . З 12.12.2008 року місце проживання ОСОБА_1 було зареєстровано у встановленому законом порядку за адресою: АДРЕСА_3 . З 27.02.2018 року місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано у встановленому законом порядку за адресою: АДРЕСА_2 .

Статтями 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Таким чином, відсутність реєстрації місця проживання заявника за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що з 1984 року вона постійно проживає за адресою: АДРЕСА_4 та з цього часу вона знайома із ОСОБА_1 та її чоловіком ОСОБА_2 , із якими вона постійно спілкувалась та які проживали у будинку АДРЕСА_4 , що знаходиться неподалік від її будинку. Протягом вказаного часу, в тому числі і на день смерті ОСОБА_2 , який помер у 2018 році, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 постійно проживали однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_4 .

Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що з 1984 року вона постійно проживає за адресою: АДРЕСА_4 та з цього часу вона знайома із ОСОБА_1 та її чоловіком ОСОБА_2 , із якими вона та її чоловік постійно спілкувались та які проживали у будинку АДРЕСА_4 , що знаходиться неподалік від її будинку. Протягом вказаного часу, в тому числі і на день смерті ОСОБА_2 , який помер у 2018 році, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 постійно проживали однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідно до вимог ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому засіданні можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Враховуючи викладене, встановлені обставини справи, аналізуючи в сукупності наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт постійного проживання ОСОБА_1 із спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на час відкриття спадщини, тобто станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_4 і підстави для встановлення такого факту є, а тому заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 5, 10, 13, 19, 76, 77, 81, 133, 141, 263, 264, 265, 293, 294, 315, 316 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 ), заінтересована особа Друга кременчуцька державна нотаріальна контора Полтавської області (39600 Полтавська область, м.Кременчук, вул.Івана Приходька, 90) про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) із спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на час відкриття спадщини, тобто станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_4 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду через Крюківський районний суд м.Кременчука Полтавської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 21 грудня 2019 року.

Суддя: