Постанова

Іменем України

18 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 645/2540/17-ц

провадження № 61-4840св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позов) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позов) - Харківська міська рада Харківської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради Харківської області про визнання права власності на 68/600 частин домоволодіння в порядку набувальної давності та за зустрічним позовом Харківської міської ради Харківської області до ОСОБА_1 про визнання права власності на 68/600 частин домоволодіння за територіальною громадою міста Харкова в особі Харківської міської ради Харківської області,

за касаційною скаргою Харківської міської ради Харківської області на рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 26 червня 2018 року у складі судді Іващенка С. О.та постанову Харківського апеляційного суду від 23 січня 2019 року у складі колегії суддів: Овсяннікової А. І., Коваленко І. П., Сащенко І. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Харківської міської ради Харківської області (далі - Харківська міська рада) та просив визнати за ним право власності в порядку набувальної давності на 68/600 частин домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що на підставі рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 29 липня 1986 року йому на праві власності належать 167/600 частини домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 , а його матері - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві власності належала 365/600 частини цього домоволодіння. Після смерті матері він в установлений законом строк звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Свідоцтво про право на спадщину за законом в нотаріальній конторі він не отримував, оскільки строків на оформлення спадщини законом не встановлено. Інші 68/600 частин домоволодіння належали ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка за життя на належну їй частину домоволодіння зробила заповіт на користь держави. Рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 29 липня 1986 року 68/600 частин домоволодіння залишені відкритими для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 . До часу звернення до суду з цим позовом держава, яку представляли за ці роки різні установи: районний фінансовий відділ Фрунзенського району міста Харкова, територіальна громада Харківської міської ради, своїх спадкових прав не оформила, свідоцтво про право на спадщину при переході спадкового майна до держави не отримала. Згідно з відповіддю Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради (далі - КП «Харківське МБТІ») 68/600 частин спірного домоволодіння на праві приватної власності в БТІ не зареєстровані. Він весь час користується домоволодінням, в тому числі і 68/600 його частинами, підтримує у придатному для проживання стані, опалює, проводить поточний та капітальний ремонт, сплачує комунальні послуги та земельний податок. Вважає, що добросовісно заволодів нерухомим майном і продовжує на протязі 32 років відкрито, безперервно володіти ним. У зв`язку з цим просив позов задовольнити.

У серпні 2017 року Харківська міська рада звернулася до суду із зустрічною позовною заявою та просила: визнати відумерлою спадщиною - 68/600 частини домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 , що належала на праві власності ОСОБА_3 ; передати відумерлу спадщину - 68/600 частини домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 у комунальну власність територіальної громади міста Харкова в її особі.

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги Харківська міська рада посилалася на те, що ОСОБА_3 склала заповіт, згідно з яким 68/600 частин спірного домоволодіння заповіла державі, однак зазначена частина домоволодіння до держави не переходила.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Фрунзенський районний суд міста Харкова рішенням від 26 червня 2018 року первісний позов задовольнив. Визнав за ОСОБА_1 право власності в порядку набувальної давності на 68/600 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 , яке складається з житлового будинку літ. А-1 загальною площею 76,1 кв. м, житловою площею 39,1 кв. м, сараїв літ. Б, літ. Е, погребів літ. Г, літ. Д, вбиралень літ. Д, літ. У, воріт № 1, паркану № 2. У задоволенні зустрічного позову відмовив.

Мотивував рішення суд першої інстанції тим, що позивач правомірно, протягом більш ніж 10 років відкрито та безперервно володіє 68/600 частин спірного домоволодіння, а тому наявні підставі для визнання права власності в порядку набувальної давності. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову виходив з того, що Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 року (далі ? ЦК Української РСР), який діяв на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 , не передбачав визнання спадщини відумерлою, а заява про визнання майна безхазяйним не подавалася.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Харківський апеляційний суд постановою від 23 січня 2019 року рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 26 червня 2018 року залишив без змін.

Мотивував рішення апеляційний суд тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У березні 2019 року Харківська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 26 червня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 23 січня 2019 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову, а зустрічний позов задовольнити.

Касаційна скарга Харківської міської ради мотивована неврахуванням судами того, що предметом спору в цій справі є вимога про визнання права власності на 68/600 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 , які належали ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та заповіла вказане майно державі. Спірне майно на підставі статті 555 ЦК Української РСР до держави не переходило, а тому право власності на нього необхідно визнати за територіальною громадою міста Харкова, згідно з чинним законодавством. Також касаційна скарга містить доводи про те, що ОСОБА_1 не доведено та не підтверджено належними і допустимими доказами того, що він безперервно проживав у спірній частині спірного домоволодіння протягом 10-ти років, оскільки зареєстрованим місцем його проживання є адреса: АДРЕСА_2 . Тобто, доказів того, що ОСОБА_1 був зареєстрований у спірному домоволодінні, матеріали справи не містять.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_4 згідно з розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 02 жовтня 2019 року визначено суддю-доповідача Зайцева А. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що згідно з рішенням Фрунзенського районного народного суду міста Харкова від 29 липня 1986 року ОСОБА_1 на праві власності належать 167/600 частин домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 , його матері ОСОБА_2 - 365/600 частин того ж домоволодіння. На решту 68/600 частин домоволодіння, які належали ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , останньою було залишено заповіт на користь держави. За вказаним рішенням суду це майно залишено відкритим для прийняття спадщини.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після її смерті відкрилася спадщина, у тому числі і на 365/600 частин домоволодіння.

ОСОБА_1 у встановлений законом строк звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, що підтверджується витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі, виданого 12 Харківською державною нотаріальною конторою.

Свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 не видавалося, а інші спадкоємці відсутні.

Згідно з відповіддю КП «Харківське МБТІ», 68/600 частин домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 на праві приватної власності не зареєстроване.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального

права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Установлено, що спадщина після смерті ОСОБА_3 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто під час дії ЦК Української РСР, а тому положення саме цього Кодексу підлягають застосуванню при вирішенні питання про спадкування майна померлої.

Відповідно до статті 524 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК Української РСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця. Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме - місцезнаходження майна або його основної частини.

Статтею 548 ЦК Української РСР передбачено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно з положеннями статті 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 555 ЦК Української РСР спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави якщо ні один із спадкоємців не прийняв спадщини.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Отже, при зверненні до суду з вимогами про визнання за набувальною давністю права власності на нерухоме майно позивачем має бути доведено факт існування такого нерухомого майна, відкритість та безперервність володіння ним без правової підстави; добросовісність заволодіння майном; факт володіння спірним майном протягом строку, який складає не менше 10 років.

Володіння без правової підстави - це фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку законну підставу володіння чужим майном.

Аналізуючи поняття добросовісності володіння як ознаки набувальної давності за статтею 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна, тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Крім того, позивач, як володілець майна, повинен бути впевнений в тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18).

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанції, дійшли помилкового висновку про те, що позивачем за первісним позовом доведено усіх обставин, передбачених статтею 344 ЦК України, необхідних для набуття права власності за набувальною давністю. Позивач не є добросовісним набувачем 68/600 частин домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 , оскільки відкритість і безперервність користування цим майном не є достатніми підставами для набуття права власності на нього за правилами статті 344 ЦК України, враховуючи те, що спірне майно, яке належало ОСОБА_3 , перейшло до держави.

З наведених мотивів пред`явлений ОСОБА_1 позов не підлягає задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову суди попередніх інстанцій не знайшли підстав для його задоволення у зв`язку з визнанням за ОСОБА_1 права власності на спірне майно в порядку набувальної давності.

Такий висновок є помилковим з огляду на мотиви скасування оскаржуваних судових рішень в частині вирішення первісних позовних вимог, а також виходячи з наступних міркувань.

З рішення Фрунзенського районного народного суду міста Харкова від 29 липня 1986 року встановлено, що ОСОБА_3 склала заповіт на все належне їй майно на користь держави. Вказані обставини також визнані сторонами у цій справі.

Змістом вищенаведених статей 524, 555 ЦК Української РСР спірне майно перейшло до держави (в особі відповідних органів), а тому остання не позбавлена права на його оформлення в порядку, визначеному законом.

За таких обставин відсутні підстави для визнання спадщини відумерлою.

Таким чином, зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню саме з цих підстав.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, рішення суду першої інстанції і рішення апеляційного суду підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні первісних та зустрічних позовних вимог у зв`язку з їх безпідставністю.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківської міської ради Харківської області задовольнити частково.

Рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 26 червня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 23 січня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Харківської міської ради Харківської області про визнання права власності на 68/600 частин домоволодіння в порядку набувальної давності та зустрічного позову Харківської міської ради Харківської області до ОСОБА_1 про визнання права власності на 68/600 частин домоволодіння за територіальною громадою міста Харкова в особі Харківської міської ради Харківської області відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. П. Курило