Постанова

Іменем України

18 грудня 2019 року

м. Київ

справа №752/12431/17

провадження №61-42463св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Де Тур» про поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва

від 02 березня 2018 року у складі судді Колдіної О. О. та постанову Апеляційного суду м. Києва від 12 липня 2018 року у складі колегії суддів: Борисової О. В., Ратнікової В. М., Левенця Б. Б.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд Де Тур»,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Де Тур» (далі - ТОВ «Гранд Де Тур»), в якому просив:

поновити його на посаді заступника директора з туризму ТОВ «Гранд Де Тур», стягнути з відповідача:

невиплачену заробітну плату за період з 10 листопада 2011 року по 04 травня 2016 року у розмірі 76 253,33 грн;

заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 04 травня 2016 року по день подання позову у розмірі 24 083,71 грн;

заробітну плату за час вимушеного прогулу з моменту подання позову до дня ухвалення рішення;

компенсацію, передбачену Законом України «Про оплату праці».

2. Позовна заява мотивована тим, що з 10 січня 2011 року позивач працював на посаді заступника директора з туризму ТОВ «Гранд Де Тур» та йому була встановлена заробітна плата у розмірі посадового окладу згідно штатного розкладу (1 мінімальна заробітна плата).

3. Згідно трудового договору, укладеного в усній формі, ТОВ «Гранд Де Тур» взяло на себе зобов`язання сплачувати позивачу комісійну винагороду за залучення нових клієнтів, а також премії.

4. Факт роботи у відповідача підтверджується власноручним записом директора ТОВ «Гранд Де Тур» у трудовій книжці позивача, а також індивідуальними відомостями про застраховану особу та візитними картками.

5. У період 2011-2017 років позивач, відповідно до умов трудового договору та вказівок директора ТОВ «Гранд Де Тур», виконував наступні види робіт: пошук та залучення нових клієнтів (споживачів туристичних послуг), оформлення документації, написання рекламно-інформаційних текстів про роботу ТОВ «Гранд Де Тур», підготовка інформаційних повідомлень про роботу ТОВ «Гранд Де Тур», проведення регулярного аналізу туристичного ринку, моніторинг та оцінка ситуації на ринку туристичних послуг, збір та аналіз інформації про туристичні продукти інших компаній, супроводження туристичних груп, організація поїздок українських вчених на наукові конференції, організація поїздок українських викладачів на курси підвищення кваліфікації, надання консультацій туристам, робота на туристичних виставках, ярмарках, презентаціях, виконання окремих доручень директорки ТОВ «Гранд Де Тур».

6. За весь період роботи позивачу не була нарахована та виплачена заробітна плата, у зв`язку з чим у лютому 2017 року він звернувся з заявою до директора товариства про виплату заборгованості по заробітній платі.

7. Листом від 09 березня 2017 року ТОВ «Гранд Де Тур» повідомило позивача, що заробітна плата йому не нараховувалась, оскільки він виконував свою роботу на добровільних засадах, та повідомило про його звільнення.

8. Позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки заяви про звільнення він не подавав, з наказом у встановленому порядку не ознайомлювався, запис про його звільнення до трудової книжки не вносився, чим порушено його трудові права, які підлягають захисту шляхом поновлення його на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також стягнення невиплаченої за період роботи заробітної плати та компенсації.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

9. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 02 березня

2018 року у задоволенні позову відмовлено.

10. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на підставі заяви

від 03 січня 2012 року позивач був зарахований на посаду заступника генерального директора ТОВ «Гранд Де Тур» з 03 січня 2012 року на громадських засадах за сумісництвом. Згідно власноручно написаної позивачем заяви від 18 квітня 2016 року позивач був звільнений з займаної посади на підставі статті 38 КЗП України за власним бажанням. Листом

від 04 травня 2016 року позивача повідомлено про звільнення та запропоновано з`явитися до офісу ТОВ «Гранд Де Тур» для ознайомлення з наказом про звільнення.

11. Під час розгляду справи позивачем не доведено, що заява про звільнення написана не ним, клопотань про призначення судової почеркознавчої експертизи на підтвердження доводів про те, що він не писав вказану заяву та те, що у заяві про прийняття на роботу «за сумісництвом» дописано не ним, не заявлялось.

12. Місцевий суд також дійшов висновку пор відмову в стягненні заробітної плати за період з 10 листопада 2011 року по 04 травня 2016 року у розмірі

76 253,33 грн, оскільки позивач працював у ТОВ «Гранд Де Тур» за сумісництвом з 03 січня 2012 року, а згідно табелів обліку використання робочого часу та табелів обліку робочого часу позивачу заробітна плата з січня 2012 року по день звільнення не нараховувалася та останні підтверджують факт відсутності позивача на роботі.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

13. Постановою Апеляційного суду м. Києва від 12 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 02 березня 2018 року залишено без змін.

14. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновок суду першої інстанції щодо підстав для відмови у задоволенні позовних вимог є законним і обґрунтованим, відповідає обставинам справи та положенням матеріального закону. Місцевий суд всебічно і об`єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

15. У касаційній скарзі, поданій у серпні 2018 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

16. Касаційна скарга мотивована тим, що при вирішенні справи та оцінки зібраних доказів у їх сукупності суди першої та апеляційної інстанцій проігнорували встановлені у справі обставини, на які звертав увагу позивач і які мають істотне значення для правильного вирішення справи, зокрема: позивач не ознайомився з наказом про призначення на посаду «за сумісництвом» та «на громадських засадах»; не ознайомився з наказом про звільнення; відповідач підтвердив наявність трудових відносин з позивачем та самостійно, як роботодавець, подав дані щодо позивача до органів Пенсійного фонду та соціального захисту у якості застрахованої особи.

17. Суд не дослідив оригінал заяви про зарахування позивача на посаду та не дав правової оцінки тому факту, що фраза «за сумісництвом» у цій заяві дописана чорнилами іншого кольору та іншим почерком. Відповідач відмовився надати оригінал вказаного документу.

18. Касаційна скарга містить посилання на те, що заява про звільнення написана не позивачем та ним не подавалась. Суд першої інстанції не розглянув клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, подане 01 березня 2018 року, а суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив позивачу у задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, посилаючись на те, що об`єкт дослідження виходить за межі позовних вимог.

19. Крім того, заявник також вказує на те, що суд апеляційної інстанції неправомірно взяв до уваги Індивідуальні відомості про застраховану особу, оскільки такі вказані відомості не можуть бути належним доказом у справі, так як були витребувані судом першої інстанції на підставі ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 10 листопада 2017 року, яка була скасована постановою Апеляційного суду міста Києва від 09 січня 2018 року.

Доводи інших учасників справи

20. У відзиві на касаційну скаргу, ТОВ «Гранд Де Тур», заперечує проти доводів позивача та просить залишити ухвалені у справі рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

21. Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2019 року відстрочено

ОСОБА_1 сплату судового збору за подання касаційної скарги на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 02 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 12 липня 2018 року до ухвалення судового рішення у справі. Відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.

22. Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2019 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

23. 03 січня 2012 року ОСОБА_1 подав до ТОВ «Гранд Де Тур» заяву, у якій просив зарахувати його на посаду заступника генерального директора

ТОВ «Гранд Де Тур» з 03 січня 2012 року за сумісництвом.

24. На підставі вказаної заяви 03 січня 2012 року ТОВ «Гранд Де Тур» видано наказ про призначення ОСОБА_1 на посаду заступника директора на громадських засадах за сумісництвом.

25. 18 квітня 2016 року ОСОБА_1 подав заяву про звільнення його з посади заступника генерального директора за сумісництвом за власним бажанням.

26. Наказом від 04 травня 2016 року ОСОБА_1 звільнено з посади заступника директора на добровільних засадах за сумісництвом відповідно до статті 38 КЗпП України.

27. Листом від 04 травня 2016 року, направленого на адресу проживання позивача: АДРЕСА_1 , ТОВ «Гранд Де Тур» повідомило позивача про його звільнення на підставі його заяви та пропонувало з`явитися до офісу ТОВ «Гранд Де Тур» для ознайомлення з наказом про звільнення.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

28. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

29. Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

30. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

31. Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

32. Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

33. Звертаючись до суду ОСОБА_1 посилався на незаконність його звільнення в порядку статті 38 КЗпП України, мотивуючи тим, що заяву про звільнення за власним бажанням від 18 квітня 2016 року він не писав та не подавав.

34. Право громадянина на працю та гарантії захисту від незаконного звільнення, а також створення умов та гарантування можливостей для громадян заробляти собі на життя працею, рівних можливостей у виборі професії та роду трудової діяльності, та забезпечення гарантій захисту працівника від незаконного звільнення закріплено статтею 43 Конституції України.

35. Частиною першою статті 38 КЗпП України визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

36. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору (частина друга статті 38 КЗпП України).

37. Працівник, який попередив власника або уповноважений ним орган про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, вправі до закінчення строку попередження відкликати свою заяву і звільнення в цьому випадку не проводиться, якщо на його місце не запрошена особа в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації (частина четверта статті 24 КЗпП України ).

38. У справах про звільнення особи за власним бажанням суди повинні перевіряти доводи працівника про те, що власник або уповноважений ним орган примусили його подати заяву про розірвання трудового договору.

39. Отже, наведеними вище положеннями КЗпП України визначено, що при розірванні трудового договору з ініціативи працівника, роботодавець може звільнити працівника у день подання останнім заяви за умови, якщо працівник сам визначає цей день датою звільнення, вказавши при цьому поважну причину, яка зумовила прийняття ним рішення про звільнення (переїзд на нове місце проживання, вступ до навчального закладу, переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість тощо).

40. Розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору, суди повинні з`ясувати, зокрема, чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення.

41. Угода - це дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків і розуміє під собою вільне волевиявлення обох сторін. Волевиявлення - це засіб, яким особа має намір досягти певних юридичних результатів і пов`язується із вчиненням фактичних дій. Дія - це зовнішнє вираження волі і свідомості людей.

42. Отже, визначення дати звільнення є необхідною умовою досягнення взаємної домовленості між працівником та суб`єктом призначення, з метою дотримання прав та гарантій, встановлених трудовим законодавством.

43. У справі, яка переглядається, суд вважав доведеним, що заява про звільнення від 18 квітня 2016 року написана власноручно позивачем, оскільки доказів на спростування даного факту ним не надано.

44. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 10 ЦПК України у редакції, чинній на час пред`явлення позову).

45. Частиною третьою статті 60 ЦПК України (у редакції, чинній на час пред`явлення позову) передбачено, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

46. Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

47. Згідно з частиною п`ятою статті 12 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи місцевим та апеляційним судами, яка також покладає і на суд певні обов`язки зі створення для сторін змагального процесу, суд керує ходом судового процесу, сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

48. Частиною першою статті 84 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи місцевим та апеляційним судами, передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

49. Способами забезпечення судом доказів є, зокрема, призначення експертизи.

50. За змістом положень статей 102, 103 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи місцевим та апеляційним судами, для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд призначає експертизу.

51. Вирішуючи спір, суд зосередився на дійсності запису в трудовій книжці позивача щодо його оформлення на роботу в ТОВ «Гранд Де Тур».

52. Разом із тим, не дано належної оцінки тому факту, що стороною позивача категорично заперечується факт подання 18 квітня 2016 року заяви про звільнення та волевиявлення на звільнення за власним бажанням.

53. При цьому, судом не роз`яснено позивачу право на призначення судової почеркознавчої експертизи, оскільки для з`ясування дійсності написання позивачем оспореної ним заяви слід провести судову почеркознавчу експертизу.

54. З наведеного слідує, що залишилось не з`ясованим, чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

55. У силу положень статті 400 ЦПК України касаційний суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а відтак, не має можливості вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.

56. Згідно з пунктами 1, 2 частини третьою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

57. За таких обставин, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи судами не встановлені, ухвалені у справі судові рішення не можуть вважатись законними і обґрунтованими та в силу статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 02 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 12 липня 2018 року скасувати.

3. Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська