ПОСТАНОВА

Іменем України

21 грудня 2019 року

Київ

справа №819/2301/17

адміністративне провадження №К/9901/53097/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Соколова В.М.,

суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року (суддя Баранюк А.З.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року (головуючий суддя Шавель Р.М., судді: Бруновська Н.В., Гулид Р.М.) у справі № 819/2301/17 за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Тернопільської області, начальника управління прокуратури Тернопільської області Стадника Віталія Олеговича про визнання дій протиправними, визнання рішення незаконним та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У грудні 2017 року позивач звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до органів прокуратури, у якому просив:

- визнати протиправними дії начальника управління прокуратури Стадника В.О. щодо ненадання позивачу об`єктивної письмової відповіді по суті;

- визнати незаконним підпис такої відповіді начальником управління прокуратури Стадником В.О.;

- визнати протиправними дії щодо ненаправлення його заяви за належністю;

- визнати рішення прокуратури незаконним та зобов`язати надати змістовну відповідь на його звернення згідно із Законом України «Про звернення громадян».

Позовні вимоги мотивовані тим, що 28 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся в порядку визначеному Законом України «Про звернення громадян» до прокуратури із заявою, в якій просив повідомити, чи він, як потерпілий у двох кримінальних провадженнях, має право знайомитися із відомостями, внесеними до Єдиного реєстру досудових розслідувань, і чи є такі відомості матеріалами кримінального провадження. 08 грудня 2017 року ОСОБА_1 отримав відповідь за підписом начальника управління прокуратури Стадника В.О. в якій, з поміж іншого, повідомлено, що органи прокуратури не наділенні повноваженнями роз`яснювати законодавство України, у тому числі і норми Кримінального процесуального кодексу України (далі -КПК України). Заявник повторно звернувся 11 грудня 2017 року до прокуратури із аналогічною заявою, на що 14 грудня 2017 року №04/2/2-61-17 отримав відповідь. На думку позивача, зазначені відповіді на його заяви є неповними, недостовірними та неточними, зокрема, відповідач безпідставно не направив звернення за належністю.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Тернопільський окружний адміністративний суд рішенням від 20 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року, у задоволенні позову відмовив.

Мотиви, з яких суди першої та апеляційної інстанцій виходили при прийнятті оскаржуваних судових рішень, ґрунтуються на тому, що відповіді прокуратури (від 08 грудня та 14 грудня 2017 року) на звернення позивача були неповними (без роз`яснень прав позивача висвітлених у його зверненні). Водночас, 22 грудня 2017 року органами прокуратури було виправлено допущені порушення прав позивача у зверненнях та надано ще одну відповідь належну та повну у встановлений законом строк. Крім того, суди зазначили, що підстав, визначених частиною третьою статті 7 Закону України «Про звернення громадян», для направлення заяви Стадника В.О. для розгляду порушених у ньому питань за належністю в іншу прокуратуру не має. При цьому, суди зауважили, що надана відповідь прокуратури у формі листа, а не у формі конкретного рішення, узгоджується з нормами законодавства про звернення громадян.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

На рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову - про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

На обґрунтування вимог касаційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що судами попередніх інстанцій проігноровано той факт, що відповідь на звернення від 28 листопада та 11 грудня 2017 року надана відповідачем не на всі питання, зокрема, не надано відповіді чи є матеріалами кримінального провадження відомості внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Скаржник вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права, оскільки суди не дослідили жоден аргумент позивача, не надали вмотивованої та вичерпної відповіді на його доводи.

Позиція інших учасників справи

04 липня 2018 року від представника прокуратури надійшов відзив на касаційну скаргу, де відповідач наголошував про необґрунтованість доводів даної касаційної скарги та просив її відхилити, а рішення прийняті судом першої та апеляційної інстанцій залишити без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм процесуального права.

ОСОБА_1 19 липня 2018 року надав відповідь на відзив, доводи якої полягають у тому, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не виконали свого основного завдання, а саме: не захистили право ОСОБА_1 на інформацію.

Рух касаційної скарги

Ухвалою від 18 червня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Стрелець Т.Г. (суддя-доповідач), Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л. відкрив касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 .

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 06 червня 2019 року № 637/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Стрелець Т.Г. (рішення зборів суддів Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), визначено новий склад суду: Соколов В.М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.

За правилами частини третьої статті 3 КАС України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

28 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Прокуратури Тернопільської області із зверненням в порядку Закону України «Про звернення громадян», у якому просив повідомити чи потерпілий у кримінальному провадженні має право знайомитись зі всіма відомостями, внесеними до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а також просив повідомити про те, чи є відомості, що внесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань, матеріалами кримінального провадження.

08 грудня 2017 року № 04/2/2-61-17 прокуратурою, за підписом начальника управління прокуратури області Стадника В.О., було надано відповідь про те, що права потерпілого у кримінальному провадженні визначені КПК України та повідомлено, що порядок ведення Реєстру досудових розслідувань та внесення до нього відомостей про кримінальне провадження врегульовано Положенням про ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом ГПУ від 06 квітня 2016 року № 139. Водночас, вказано, що органи прокуратури не наділенні повноваженнями роз`яснювати законодавство України, у тому числі і норми КПК України.

11 грудня 2017 року позивач повторно подав звернення до Прокуратури Тернопільської області із аналогічних питань.

На зазначене звернення позивача прокуратурою була надана відповідь № 04/2/2-61-17 від 14 грудня 2017 року про те, що таке звернення ОСОБА_1 вже було розглянуто і на порушені у зверненні аналогічні питання надано відповідь № 04/2/2-61-17 від 08 грудня 2017 року.

Водночас, із запитуваних позивачем питань 22 грудня 2017 року № 04/2/2-61-17 відповідачем був скерований лист (відповідь на звернення позивача від 11 грудня 2017 року, яке надійшло з Генеральної прокуратури України), яким надано додаткові роз`яснення. Зокрема, роз`яснено, що статтею 55 КПК України передбачено право потерпілого знайомитись із матеріалами, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, а також роз`яснено, що Єдиний реєстр досудових розслідувань є електронною базою даних відповідно до якої, в тому числі, здійснюється надання інформації про відомості, що внесенні в Реєстр.

Всі вищевказані відповіді були підписані начальником управління прокуратури області Стадником В.О.

Вважаючи вищезазначені відповіді неповними та незрозумілими, такими, що суперечать Закону України «Про звернення громадян», а дії прокуратури протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Частиною першою статті 1 Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон № 393/96-ВР) передбачено право громадян України звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

За правилами статті 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Зі змісту звернень ОСОБА_1 від 28 листопада та 11 грудня 2017 року слідує, що останній звернувся до Прокуратури Тернопільської області про роз`яснення питань правового характеру щодо процесуальних прав та обов`язків учасників кримінального провадження, зокрема, потерпілого у кримінальному провадженні. При цьому, заявник не вказав свого статусу у конкретному кримінальному провадженні та не просив визнати за ним відповідний статус, не зазначив у зверненні будь-яких порушень його прав та свобод.

Згідно із частиною третьою статті 2 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) на прокуратуру не можуть покладатися функції, не передбачені Конституцією України.

Вказаним Законом безпосередньо не передбачено повноважень прокуратури щодо роз`яснення законодавства.

Разом з тим, відповідно до пункту 9 частини першої статті 3 Закону № 1697-VII засадою діяльності прокуратури є, зокрема, прозорість, що забезпечується вільним доступом до інформації довідкового характеру, наданням на запити інформації, якщо законом не встановлено обмежень щодо її надання.

Частиною першою статті 25 Закону № 1697-VII передбачено, що прокурор здійснює нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, користуючись при цьому правами і виконуючи обов`язки, передбачені Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» та Кримінальним процесуальним кодексом України.

Отже, законом не встановлено обмежень щодо надання інформації про процесуальні права потерпілого під час досудового слідства, а тому позивач не позбавлений права звернутися до органів прокуратури із відповідними зверненнями.

Статтею 19 Закону № 393/96-ВР передбачено обов`язок органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг, серед яких, зокрема, обов`язок об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам.

Звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань (частина перша статті 5 Закону № 393/96-ВР).

За частиною другою статті 19 Закону № 393/96-ВР у разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань.

За приписами частини першої статті 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Статтею 15 вказаного Закону передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

За частиною третьою статті 7 Закону № 393/96-ВР якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Відповідно до частини п`ятої статті 7 Закону № 1697-VII єдність системи прокуратури України забезпечується, в тому числі, єдиними засадами організації та діяльності прокуратури, що в повній мірі стосується і розгляду звернень громадян.

Порядок розгляду в органах прокуратури України звернень, у тому числі депутатів усіх рівнів, а також організація особистого прийому громадян регламентується Інструкцією про порядок розгляду звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затвердженою наказом Генерального прокурора України 27 грудня 2014 року № 9гн (чинна на час виникнення спірних правовідносин, далі - Інструкція № 9гн).

Положеннями вказаної Інструкції № 9гн передбачено, що розгляд звернень та особистий прийом в органах прокуратури здійснюється відповідно до Конституції України, зокрема, Законів України «Про звернення громадян», «Про прокуратуру», інших законодавчих актів України.

Так, пунктом 6.1 Інструкції № 9гн передбачено, що звернення громадян вирішуються протягом місяця від дня надходження в прокуратуру, а ті, що не потребують додаткового вивчення і перевірки, - не пізніше 15 днів, якщо інший строк не встановлено Законом України «Про звернення громадян». Рішення про продовження розгляду звернення громадян приймається заступником Генерального прокурора, прокурором обласного чи районного рівня за мотивованим рапортом виконавця, але не більше як до 45 днів, про що повідомляється особі, яка подала звернення. Спеціальними законами передбачаються інші строки розгляду звернень (запитів).

Пунктами 4.1, 4.2 Інструкції № 9гн визначено, що звернення, у яких порушуються питання, що не належать до повноважень органів прокуратури, в термін не більше п`яти днів працівниками управління організації прийому громадян та розгляду звернень Генеральної прокуратури України, галузевих підрозділів прокуратур обласного рівня, місцевими прокурорами та їх заступниками надсилаються за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянин, який подав звернення. При цьому заявнику обов`язково роз`яснюється компетенція органів прокуратури та право звернення до суду. За необхідності автору звернення надається роз`яснення контрольних функцій Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, органів влади та місцевого самоврядування, уповноважених вжити відповідних заходів.

Пунктом 5.9. Інструкції № 9гн завбачено, що за результатами розгляду звернення може бути прийнято одне з таких рішень, зокрема, роз`яснено - надано роз`яснення щодо компетенції органів прокуратури та з питань правового характеру.

Як установлено судами та підтверджено матеріалами справи, листом прокуратури Тернопільської області від 08 грудня 2017 року № 04/2/2-61-17 позивача повідомлено, що його звернення від 28 листопада 2017 року розглянуто. Поінформовано заявника про законодавчі акти, які визначають процесуальні права та обов`язки потерпілого у кримінальному процесі та регламентують порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань. Окрім цього, до відома заявника доведено повноваження органів прокуратури України.

Надалі, 11 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся в прокуратуру області із зверненням з аналогічних питань. Прокуратурою Тернопільської області звернення від 11 грудня 2017 року розглянуто. Заявнику надана відповідь № 04/2/2-61-17 від 14 грудня 2017 року про те, що таке його звернення було розглянуто і на порушені у зверненні аналогічні питання вже надано відповідь.

У свою чергу, звернення ОСОБА_1 від 11 грудня 2017 року, також, надійшло у Генеральну прокуратуру, яка, скерувала його за належністю відповідачу. Прокуратурою Тернопільської області таке звернення розглянуто, про що заявника повідомлено листом від 22 грудня 2017 року № 04/2/2-61-17, та надано додаткові роз`яснення з порушених у зверненні питань.

Виходячи зі змісту листів прокуратури (№ 04/2/2-61-17 від 08 грудня 2017 року, № 04/2/2-61-17 від 14 грудня 2017 року та № 04/2/2-61-17 від 22 грудня 2017 року), можна констатувати, що позивач отримав належну, повну та вичерпну відповідь на поставлені заявником у зверненнях питання.

При цьому, колегія суддів вважає, що при надані відповіді позивачу на повторне звернення від 11 грудня 2017 року відповідач діяв у порядку та у спосіб, що визначені чинним законодавством, оскільки положеннями частини другої статті 8 Закону № 393/96-ВР прямо передбачено право органів державної влади не розглядати повторні звернення, якщо перше вже вирішено по суті.

Таким чином, відповідач - прокуратура Тернопільської області розглянула звернення позивача від 28 листопада 2017 року та повторне звернення від 11 грудня 2017 року і відповідно до вимог Закону № 393/96-ВР повідомила останнього, зокрема у відповіді від 22 грудня 2017 року № 04/2/2-61-17, про розгляд його звернень та роз`яснення поставлених у них питань.

Зазначені звернення розглянуті прокуратурою у межах місячного строку, визначеного статтею 20 Закону № 393/96-ВР, та з дотриманням положень пункту 6.1. Інструкції № 9гн.

Колегія суддів критично оцінює доводи скаржника про протиправне ненаправлення його звернення за належністю, оскільки, як правильно зазначили суди, питання, порушені в одержаному прокуратурою зверненні, належать до повноважень органів прокуратури Тернопільської області, за місцем проживання позивача.

Вказане підтверджується і тим, що Генеральною прокуратурою, звернення ОСОБА_1 від 11 грудня 2017 року було скеровано за належністю відповідачу - прокуратурі Тернопільської області.

Колегія суддів відхиляє як необґрунтовані твердження скаржника про те, що начальник управління прокуратури Стадник В.О. не мав права підписувати відповіді на звернення позивача.

Розгляд звернень Стадника В.О. (після вчинення резолюції) доручено відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Тернопільської області, начальником якого є Стадник В.О .

Згідно з пунктом 7.4 Інструкції № 9гн, керівники підрозділів у складі Головних управлінь і управлінь, а також прокурори відділів, за письмовою вказівкою начальника управління або відділу, підписують відповіді: на задоволені звернення громадян; з роз`ясненням вимог чинного законодавства, а також у випадках, коли листування припинено відповідно до статті 8 Закону № 393/96-ВР.

Відповідно до пункту 7.29 Регламенту Прокуратури Тернопільської області, затвердженого наказом прокурора Тернопільської області № 61 від 12 лютого 2014 року (чинний на час спірних правовідносин), на керівників самостійних підрозділів відповідно до їх компетенції покладено обов`язки із підписання відповідей на задоволені звернення громадян, про роз`яснення їм вимог чинного законодавства тощо.

Відтак, відповіді, на звернення громадян, про роз`яснення їм вимог чинного законодавства готуються і надсилаються за підписом керівників самостійних підрозділів до компетенції яких належить вирішення порушених у зверненні питань.

Окрім того, Верховний Суд вважає необґрунтованим посилання позивача на те, що судами проігноровано факт надання позивачу відповіді у формі листа, а не у формі конкретного рішення.

Так, відповідно до статті 18 Закону № 393/96-ВР громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності тощо, має право одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Конкретно встановленої форми відповіді на звернення громадян чинним законодавством не передбачено.

Відтак, за відсутності правових підстав для винесення рішення, як результат розгляду звернення, така вимога позивача є безпідставною.

Щодо доводів скаржника, про те що суди не захистили його право на інформацію оскільки відповідь, яку надали позивачу, є неповною (лише на частину запитуваної інформації), а саме: позивачу так і не відомо чи відомості внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань являються матеріалами кримінального провадження, чи ні, слід зазначити наступне.

Як вбачається із відповіді прокуратури (від 22 грудня 2017 року №04/2/2-61-17) ОСОБА_1 роз`яснено які відомості (дані) кримінального провадження відносяться до бази даних - Єдиного реєстру досудових розслідувань. Відповідач, надаючи відповідь таким чином, не може застосовувати оціночні критерії: «так», чи «ні», при наданні відповіді в рамках Закону № 393/96-ВР.

За такого правового регулювання спірних правовідносин та ураховуючи обставини даної справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, що відповідач діяв з дотриманням вимог Закону № 393/96-ВР, у порядку та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Таким чином, касаційна скарга не містить доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень. Аргументи позивача є аналогічними обґрунтуванням його апеляційної скарги, а тому повторному зазначенню не потребують.

Суди попередніх інстанцій надали вірну юридичну оцінку встановленим обставинам справи і правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, а також не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням вимог статті 350 КАС України касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року у справі №819/2301/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.М. Соколов

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк ,

Судді Верховного Суду