ПОСТАНОВА

Іменем України

20 грудня 2019 року

Київ

справа №826/8661/16

адміністративне провадження №К/9901/29520/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

Судді-доповідача - Бевзенка В.М.,

Суддів: Данилевич Н.А., Кашпур О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №826/8661/16

за позовом ОСОБА_1

до Служби безпеки України

про визнання протиправними та скасування наказів, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Служби безпеки України

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2017 року (головуючий суддя Кузьменко В.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року (прийняту у складі: головуючого судді Собківа Я.М., суддів - Вівдиченко Т.Р., Бабенка К.А.),

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2016 року ОСОБА_1 (далі- позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Служби безпеки України (далі- відповідач, СБ України), в якому просив:

1) визнати протиправним і скасувати Наказ Голови СБ України Наливайченка В. від 23 квітня 2014 року №777-ОС в частині накладення на підполковника ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення його з військової служби за службовою невідповідністю;

2) визнати протиправним і скасувати наказ Голови СБ України Наливайченка В. від 25 квітня 2014 року №873-ОС про звільнення з військової служби (з виключенням зі списків особового складу) підполковника ОСОБА_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що звільнення його з військової служби та притягнення до дисциплінарної відповідальності безпідставні та незаконні, накази Голови Служби безпеки України від 23 та 25 квітня 2014 року №777-ОС та №873-ОС відповідно є незаконними і необґрунтованими, оскільки прийняті з явними порушеннями процедури звільнення співробітника Служби безпеки України.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

2. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано наказ Голови Служби безпеки України Наливайченка В. від 23 квітня 2014 року №777-ОС "По особовому складу. Про накладення дисциплінарних стягнень на співробітників Служби безпеки України" в частині накладення на підполковника ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення його з військової служби за службовою невідповідністю.

Визнано протиправним та скасовано Наказ Голови Служби безпеки України Наливайченка В. від 25 квітня 2014 року №873-ОС "По особовому складу" про звільнення з військової служби (з виключенням зі списків особового складу) підполковника ОСОБА_1 .

3. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що докази порушення позивачем військової дисципліни, окрім невиконання розпорядження відповідача від 24 березня 2014 року №44, з яким, як встановлено судом першої інстанції, позивач ознайомлений не був, до суду не надано та в матеріалах справи відсутні.

Докази проведення будь-якої перевірки та службового розслідування стосовно порушення позивачем військової дисципліни та наявності в діях позивача складу дисциплінарного проступку до суду не надано та в матеріалах справи відсутні.

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що обставини які стали підставою накладення на позивача дисциплінарного стягнення та подальшого звільнення відповідачем не доведені.

Відповідачем не доведено та в матеріалах справи відсутні докази оголошення позивачу оскаржуваних наказів та/або надсилання йому оскаржуваних наказів, проведення з позивачем бесіди перед накладення дисциплінарного стягнення, врахування під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка позивача, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

4. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року апеляційну скаргу Служби безпеки України залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2017 року - без змін.

5. Апеляційний суд прийшов до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування.

Суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції обґрунтовано зазначив що відповідачем не проведено об`єктивного, повного та всебічного дослідження обставин дисциплінарного проступку; не встановлено та не обґрунтовано, в чому полягає вина позивача, тяжкість вчиненого проступку; не доведено вину в скоєнні проступку, що, в свою чергу, спричинило застосування дисциплінарного стягнення, у вигляді звільнення його з військової служби за службовою невідповідністю, що за даних обставин є неправомірним та не ґрунтується на нормі закону.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. У липні 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Служби безпеки України, яка в лютому 2018 року передана на розгляд до Верховного Суду.

У касаційній скарзі скаржник просить:

- постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року;

- ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

7. Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу.

7.1. Скаржник у касаційній скарзі посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень допущено порушення норм матеріального та процесуального права, тому такі рішення є незаконними.

7.2. Скаржник зазначає, що вживання в частині 1 статті 84 Дисциплінарного статуту дієслова «може» свідчить про те, що проведення службового розслідування не є обов`язковим при накладенні на військовослужбовця дисциплінарного стягнення. Саме начальникові чинне законодавство надає право у кожному конкретному випадку визначати необхідність призначення службового розслідування або здійснення перевірки певних обставин.

Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до розпорядження Центрального управління СБ України від 24.03.2014 № 44 «Щодо військовослужбовців СБ України, які проходять військову службу в органах, підрозділах, закладах, установах СБ України, що дислоковані в АР Крим» військовослужбовці СБ України, які проходили військову службу в органах, закладах, установах СБ України, що дислоковані в АР Крим були зобов`язані прибути до 30.03.2014 до підрозділів Центрального управління СБ України, що здійснюють організаційно-методичне управління відповідними напрямами оперативно-службової діяльності.

Оскільки всі документи, які знаходились у захоплених приміщеннях УСБ України у м. Севастополі, у тому числі й особова справа ОСОБА_1 , були захоплені російськими окупантами, що об`єктивно унеможливлює надання доказів ознайомлення відповідача із розпорядженням Центрального управління СБ України від 24.03.2014 № 44.

Відповідач вважає, що рішення позивача про залишення АР Крим, прийняте ним спільно з матір`ю в кінці літа 2014 року, не було обумовлено бажанням проходити військову службу в СБ України.

В касаційній скарзі відповідач наполягає, що не прибувши до Центрального управління або регіонального органу СБ України позивач порушив низку положень актів законодавства (не лише Розпорядження від 24.03.2014 № 44) за що й був притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

8. Позивач заперечення на касаційну скаргу не подавав.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що з лютого 2004 року проходив військову службу в органах Служби безпеки України.

З 19 лютого 2013 року позивач проходив військову службу на посаді головного спеціаліста відділу Центру спеціальних операцій боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів Служби безпеки України Управління Служби безпеки України в м. Севастополі у військовому званні підполковника.

Позивач посилається на те, що усі кадрові документи стосовно проходження ним військової служби залишилися в Управлінні Служби безпеки України у м. Севастополі, яке після анексії Криму захоплено військовими Росії.

Факт проходження позивачем військової служби на вищезазначеній посаді у званні підполковника та перебування кадрових документів позивача в Управлінні СБ України у м. Севастополі відповідачем не заперечується, тому суди попередніх інстанцій прийняли вищезазначені твердження позивача.

24 березня 2014 року розпорядженням голови Служби безпеки України "Щодо військовослужбовців Служби Безпеки України, які проходять військову службу в органах, підрозділах, закладах, установах Служби безпеки України, що дислоковані в Автономній Республіці Крим" №44 відповідно до статей 10, 13 Закону України "Про Службу безпеки України", статей 11, 28 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27 грудня 2007 року № 1262, виходячи з положень Декларації "Про боротьбу за звільнення України", прийнятої 20 березня 2014 року Верховною Радою України, з метою вжиття заходів щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, а також вирішення питань подальшого проходження військової служби у Службі безпеки України військовослужбовцями Служби безпеки України, які проходять військову службу в органах, підрозділах, закладах, установах Служби безпеки України, що дислоковані в Автономній Республіці Крим:

"1. Військовослужбовцям Служби безпеки України, які проходять військову службу в органах, підрозділах, закладах, установах Служби безпеки України, що дислоковані в Автономній Республіці Крим, до 30 березня 2014 року прибути до підрозділів Центрального управління Служби безпеки України, що здійснюють організаційно-методичне управління відповідними напрямами оперативно-службової діяльності, ( далі - підрозділи Центрального управління Служби безпеки України);

2. Керівникам підрозділів Центрального управління Служби безпеки України невідкладно надавати Управлінню роботи з особовим складом наявну інформацію про хід виконання заходу, передбаченого пунктом 1 цього розпорядження, для доповіді керівництву Служби безпеки України для прийняття відповідних управлінських рішень;

3. Керівникам підрозділів Центрального управління Служби безпеки України, зазначених у пункті 1, невідкладно забезпечити доведення цього розпорядження у будь-який доступний спосіб до військовослужбовців Служби безпеки України, які проходять військову службу в органах, підрозділах, закладах, установах Служби безпеки України, що дислоковані в Автономній Республіці Крим;

4. Контроль за виконанням цього розпорядження залишаю за собою."

Підставою накладення дисциплінарного стягнення та звільнення позивача став рапорт Начальника управління роботи з особовим складом СБ України генерал-майора Коншина О. від 18 квітня 2014 року.

В рапорті від 18 квітня 2014 року зазначено, що "починаючи з 16 березня ц.р. по теперішній час від керівників та співробітників ГУ СБУ в АР Крим та УСБУ у м. Севастополі доповідей щодо змін оперативної обстановки, документальних матеріалів та іншої інформації в підрозділи Центрального управління, що здійснюють організаційно-методичне управління відповідними напрямами оперативно-службової діяльності, не надходило. Не виконуються розпорядження, вказівки керівництва служби щодо виконання запланованих заходів контррозвідувальної, оперативно-розшукової та іншої діяльності, не проводиться професійне навчання особового складу, підбір та вивчення кандидатів на вакантні посади, заходи щодо виховної, фізичної та вогневої підготовки тощо. Вказана інформація не надавалась будь-якими засобами зв`язку".

Враховуючи вищевикладене, начальник управління роботи з особовим складом СБ України генерал-майора Коншин О. за недбале ставлення до виконання службових обов`язків, зрив планових заходів, невиконання вказівок та розпоряджень керівництва, порушення військової дисципліни, що виразилося у неналежному виконанні вимог чинного законодавства і розпорядження від 24 березня 2014 року №44 клопотав про накладення дисциплінарного стягнення - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю на офіцерів Служби безпеки України, в тому числі на позивача.

Наказом Голови Служби безпеки України В. Наливайченко "По особовому складу. Про накладення дисциплінарних стягнень на співробітників Служби безпеки України" від 23 квітня 2014 року №777-ОС підполковника ОСОБА_1 (Б-005635), головного спеціаліста головного спеціаліста відділу Центру спеціальних операцій боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів Служби безпеки України в Управлінні Служби безпеки України у м. Севастополі, наказано за порушення військової дисципліни, що виразилось у неналежному виконанні вимог статті 65, частини першої статті 68 (в частині обов`язку кожного неухильно додержуватися Конституції та законів України) Конституції України, статей 3 (в частині діяльності Служби безпеки України, її органів і співробітників на засадах законності), 4 (в частині, що правову основу діяльності Служби безпеки України становлять Конституція України та інші акти законодавства України), частини першої статті 20 Закону України "Про Службу безпеки України", статті 4 (в частині обов`язку кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів) Дисциплінарного статуту, статті 11 (в частині обов`язків військовослужбовців свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; додержуватися вимог статутів Збройних Сил України) Статуту внутрішньої служби, невиконання пункту 1 розпорядження Центрального управління Служби безпеки України "Щодо військовослужбовців Служби безпеки України, які проходять військову службу в органах, підрозділах, закладах, установах Служби безпеки України, що дислоковані в Автономній Республіці Крим" від 24 березня 2014 року №44 (далі - розпорядження №44), відповідно до пункту "є" статті 68 та пункту "є" статті 62 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України звільнити з військової служби за службовою невідповідністю по Управлінню Служби безпеки України у м. Севастополі підполковника ОСОБА_1 (Б-005635), головного спеціаліста головного спеціаліста відділу Центру спеціальних операцій боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів Служби безпеки України в Управлінні Служби безпеки України у м. Севастополі.

Наказом Голови Служби безпеки України Наливайченка В. "По особовому складу" від 25 квітня 2014 року №873-ОС відповідно до частини 5 статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України по Управлінню Служби безпеки України у м. Севастополі звільнено з військової служби за підпунктом "е" пункту 62 (через службову невідповідність) із зняттям з військового обліку, виключивши зі списків складу з 25 квітня 2014 року підполковника ОСОБА_1 (Б-005635), головного спеціаліста головного спеціаліста відділу Центру спеціальних операцій боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів Служби безпеки України в Управлінні Служби безпеки України у м. Севастополі.

Не погоджуючись з оскаржуваними наказами позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

10. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

11. Порядок звільнення військовослужбовців СБУ з військової служби регламентовано Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженої Наказом СБУ №772 від 14.10.2008 року (далі - Наказ №772).

Згідно пункту 7.1 Інструкції звільнення військовослужбовців Служби безпеки України з військової служби провадиться відповідно до розділу VII Положення, Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Пунктом 7.9 Інструкції встановлено, що наказ про накладення на військовослужбовців дисциплінарного стягнення - звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, виданий посадовими особами у межах дисциплінарних повноважень, є підставою для оформлення документів, необхідних для видання наказу по особовому складу про таке звільнення.

Відповідно до пункту 7.15 Інструкції наказ про звільнення військовослужбовця у запас або у відставку оголошується йому особисто його прямим начальником.

Судами встановлено, що позивач звільнений з військової служби за невиконання положень актів законодавства та розпорядження Центрального управління Служби безпеки України "Щодо військовослужбовців Служби безпеки України, які проходять військову службу в органах, підрозділах, закладах, установах Служби безпеки України, що дислоковані в автономній Республіці Крим" від 24 березня 2014 року №44.

Вищезазначене також не заперечується відповідачем в касаційній скарзі.

Згідно абз. 4 п. 61 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27 грудня 2007 року № 1262/2007, порядок звільнення військовослужбовців Служби безпеки України з військової служби визначається Головою Служби безпеки України (далі по тексту - Положення).

12. Згідно статті 45 Закону України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" (далі - Дисциплінарний статут) у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Підпунктом "є" статті 68 Дисциплінарного статуту встановлено, що на молодших та старших офіцерів може бути накладене таке дисциплінарне стягнення як звільнення з військової служби за службовою невідповідністю.

Відповідно до статті 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Відповідно до частини другої статті 86 Дисциплінарного статуту під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Згідно абзацу четвертого частини першої статті 97 Дисциплінарного статуту про накладені дисциплінарні стягнення оголошується офіцерському складу та військовослужбовцям військової служби за контрактом - особисто, у письмовому розпорядженні, на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, що вчинив правопорушення.

Згідно статті 98 Дисциплінарного статуту під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку.

13. Судами встановлено, з розпорядженням Центрального управління Служби безпеки України "Щодо військовослужбовців Служби безпеки України, які проходять військову службу в органах, підрозділах, закладах, установах Служби безпеки України, що дислоковані в автономній Республіці Крим" від 24 березня 2014 року №44, за порушення якого позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності, він не знайомився, зміст цього документа ані безпосереднім керівником, ані будь-якої іншою посадовою особою до нього у визначеному законом порядку не доводився.

Крім того, в касаційній скарзі відповідач зазначає, що неможливо надати докази ознайомлення відповідача із розпорядженням Центрального управління СБ України від 24.03.2014 № 44.

Судами зазначено, що докази порушення позивачем військової дисципліни, окрім невиконання розпорядження від 24 березня 2014 року №44, та порушення ним норм законодавства, які стали підставою для рапорту від 18 квітня 2014 року, накладення на позивача дисциплінарного стягнення та подальшого звільнення, до суду не надано.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що обставини які стали підставою накладення на позивача дисциплінарного стягнення та подальшого звільнення відповідачем не доведені.

14. Відповідачем при накладенні на позивача дисциплінарного стягнення та звільнення порушено пункт 65 Положення, яким заборонено звільняти з військової служби за підпунктами "е", "и" пункту 62 та підпунктом "е" пункту 63, якщо підставою для звільнення є ті діяння військовослужбовців, щодо яких здійснюється кримінальне провадження, до закриття кримінального провадження чи постановлення вироку суду.

Зі змісту постанови Військової прокуратури Київського гарнізону Центрального регіону України від 31 грудня 2015 року про закриття кримінального провадження суди встановили, що стосовно позивача 03 квітня 2015 року розпочато кримінальне провадження за фактом дезертирства за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого частиною першою статті 408 Кримінального кодексу України.

Крім того, зі змісту цієї постанови від 31 грудня 2015 року встановлено, що позивачу інкримінували кримінальне правопорушення саме на підставі не виконання розпорядження від 24 березня 2014 року №44.

Кримінальне провадження закрито 31 грудня 2015 року, отже, до закриття кримінального провадження відповідачу нормами Положення заборонено звільняти позивача з військової служби.

Отже, окрім відсутності доказів порушення позивачем військової дисципліни відповідачем порушено порядок накладення дисциплінарного стягнення та звільнення, передбачені статтею 5, 86, 97 та 98 Дисциплінарного статуту, пункту 65 Положення, пунктів 7.9 та 7.15 Інструкції.

Посилання відповідача на те, що провести з позивачем бесіду та оголошення йому оскаржуваних наказів було неможливим через відсутність інформації про місце перебування позивача, правильно не взяті судами до уваги, оскільки відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджують здійснення відповідачем будь-яких дій з метою розшукування позивача та вчинення будь-яких дій для оголошення йому оскаржуваних наказів.

Таким чином, судом встановлено факт відсутності доказів порушення позивачем військової дисципліни та норм законодавства, які стали підставою прийняття оскаржуваних наказів, та порушення відповідачем процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення, що обумовлює протиправність оскаржуваних наказів та тягне за собою їх скасування.

З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які наводяться скаржником в касаційній скарзі, не свідчать про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального або матеріального права при прийнятті оскаржуваних рішень.

Доводи викладені відповідачем в касаційній скарзі не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і встановлених обставин справи, а лише свідчать про незгоду відповідача з встановленими обставинами справи.

Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Служби безпеки України залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя - доповідач В.М. Бевзенко

Судді Н.А. Данилевич

О.В. Кашпур