open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 грудня 2019 року

Київ

справа №821/4564/14

адміністративне провадження №К/9901/25867/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державної податкової інспекції у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19 січня 2015 року (головуючий суддя - Хом`якова В.В.)

та на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Домусчі С.Д., судді- Коваль М.П., Кравець О.О.)

у справі №821/4564/14

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 року Фізична особа-підприємець - ОСОБА_1 (далі - позивач, платник) звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про правильність визначення своїх податкових зобов`язань, а також вказує на те, що надав суду належним чином оформлені первинні документи, у повному обсязі сплатив ПДВ у складі вартості поставлених товарів, «товарність» операцій підтверджено податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, які відображають зміст та обсяг товарів, їх кількість та вартість, що підписані від імені юридичних осіб та завірені печаткою юридичних осіб, платіжними дорученнями, в яких зафіксовані усі відомості, необхідність засвідчення яких передбачена Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та які містять інформацію, що дає змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 19 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року, адміністративний позов задоволено:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 15.09.2014 №0005101702 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 46 509 грн 98 коп.;

- відшкодовано з Державного бюджету на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 182 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем надано суду належні докази здійснення господарської операції, зокрема, належним чином засвідчені копії первинних документів, які відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" фіксують факт здійснення господарської операції, а тому твердження контролюючого органу про безтоварність господарських операцій позивача із ТОВ "СК-Пром" та наведені в акті перевірки доводи стосовно заниження податку на додану вартість по операціям з вказаним вище контрагентом є безпідставними і такими, що не підтверджені належними доказами.

Не погодившись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попереднії інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач, посилаючись на відсутність у контрагента позивача необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності зазначив, що діяльність позивача спрямована на здійснення операцій, пов`язаних з отриманням податкової вигоди.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 серпня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.

Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи посадовими особами відповідача відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.78.1 ст.78, ст. 79 ПК України проведено невиїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань взаємовідносин з ТОВ "СК-Пром" за липень 2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 31.07.2014 №1049/21-03-17-02/2384908474 (далі - Акт перевірки).

Як вбачається з Акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість у липні 2013 року на суму 31 006 грн 65 коп.

Контролюючий орган дійшов висновку про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 31 006, 65 грн у липні 2013 року визначеного від вартості товару згідно податкових накладних, отриманих від ТОВ "СК-Пром". Під час проведення перевірки податковим органом використано акт позапланової виїзної перевірки ТОВ "СК-Пром" від 16.05.2014 №174/21-03-22-06/32391911 з питань взаємовідносин з ТОВ ТФ "Прайс" у липні 2013 року, в якому зазначено, що ДПІ у м. Херсоні отримано акт від 05.09.2013 року №1010/26-55-22-07/38605027 ДПІ у Печерському районі м. Києва "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ ТФ "Прайс" щодо підтвердження господарських взаємовідносин з платниками податків за період з 01.03.2013-31.07.2013. Контролюючий орган зазначив, що оскільки реальність вчинення господарських операцій між ТОВ ТФ "Прайс" та ТОВ "СК-Пром" відсутня, то відсутня реальність вчинення господарських операцій між ТОВ "СК-Пром" та ФОП ОСОБА_1 .

На підставі акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0005101702 від 15.09.2014, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість на 31 006, 65 грн та застосувано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 15 503, 33 грн.

Контролюючий орган зазначив про нереальність господарських операцій, укладених між позивачем та ТОВ "СК-Пром" у періоді, що перевірявся.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п. 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, (тут і далі у редакції чинній на час вирішення спору), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем ТОВ «СК-Пром» (Продавець) та ФОП ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір №03/07, за умовами якого Продавець зобов`язується передати у власність покупця товар (борошно житнє), а Покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього грошові кошти (а.с.29-32).

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, позивачем надано копії податкових накладних №952 від 03.07.2013 на суму 48 790 грн, №53 від 05.07.2013 на суму 51 612 грн, №58 від 19.07.2013 на суму 26 259, 2 грн, №59 від 03.07.2013 на суму 43 378 грн, №69 від 31.07.2013 на суму 1 600, 25 грн; видаткових накладних №13 від 03.07.2013, №14 від 05.07.2013, №19 від 19.07.2013, №20 від 24.07.2013, №24 від 31.07.2013; товарно-транспортних накладних №27 від 03.07.2013, №29 від 05.07.2013, №34 від 19.07.2013 (перевізник ПП ОСОБА_4, водій ОСОБА_4, авто МАЗ НОМЕР_5, причеп НОМЕР_1 ), №29/07 від 24.07.2013 (перевізник Херсонське АТП 16563, водій ОСОБА_2, автомобіль КАМАЗ 53-20 НОМЕР_2, причеп НОМЕР_4 ), №44 від 31.07.2013 (перевізник Херсонське АТП 16563, водій ОСОБА_3, автомобіль КАМАЗ 53-20 НОМЕР_3); банківських виписок за липень-серпень 2013 року; рахунків-фактури, в яких зазначені перелік товарів, їх кількість, ціну, по якій вони поставлені (а.с.33-49, 97-101).

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що придбання позивачем у ТОВ «СК-Пром» борошна узгоджується з основним видом його діяльності - виробництво продуктів борошномельнокруп`яної промисловості (КВЕД 10.61).

У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції надано належну оцінку доказам, наданим позивачем та зібраними судами на підставі ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування своїх податкових зобов`язань.

Зокрема, судами досліджено вказані вище первинні документи, які згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку.

Вказані документи, містять відомості які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентом.

Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договору.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною четвертою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Аналогічна норма закріплена частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону від 03.10.2017).

Суди попередніх інстанцій правильно відхилили доводи контролюючого органу про відсутність у ТОВ «СК-Пром» необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, з огляду на те, що скаржником не зазначено у чому саме полягає така відсутність, а також не надано жодного доказу на підтвердження своїх доводів.

Також, колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника на акт позапланової виїзної перевірки ТОВ "СК-Пром" від 16.05.2014 №174/21-03-22-06/32391911 та акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 05.09.2013 №1010/26-55-22-07/38605027 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ ТФ "Прайс" з огляду на те, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що за результатами перевврки, на підставі акта позапланової виїзної перевірки ТОВ "СК-Пром" від 16.05.2014 №174/21-03-22-06/32391911 контролюючим органом приймалося податкове будь-яке повідомлення - рішення, а відомості викладені в акті про неможливість проведення зустрічної звірки, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, під час складення таких актів будь-які первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, а отже оформлення вказаних актів з відображенням в них окремих відомостей, зокрема щодо нереальності операцій, не відповідають критерію юридичної значимості, а отже не є належними доказами в розумінні процесуального Закону.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також умови укладеного договору та специфіку придбаного товару, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з іншими доказами свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час вирішення спору), за якою обов`язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на такого суб`єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем податкові зобов`язання за господарською операцією з вказаним вище контрагентом сформовано безпідставно за господарською операцією, яка не виконувались.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19 січня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова

Джерело: ЄДРСР 86504278
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку