РІШЕННЯ

Іменем України

11 грудня 2019 року

Київ

справа № 9901/186/19

адміністративне провадження № П/9901/186/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючого судді Юрченко В.П.,

Суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С., Гімона М.М., Гусака М.Б.

секретар судового засідання - Титенко М.П.

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представник відповідача - Карлаш Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку спрощеного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання рішення протиправним,

ВСТАНОВИВ:

15 квітня 2019 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшов позов ОСОБА_1 , у якому він просить визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 26 березня 2019 року про призначення іспитів для 137 суддів місцевих та апеляційних судів у межах процедури кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді та кваліфікаційного оцінювання у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що Конституція України (на відміну від Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) не має приписів щодо проведення кваліфікаційного оцінювання суддів, обраних як він безстроково. Позивач вважає, що вимоги Закону № 1402-VIII в цій частині суперечать Основному Закону, а відповідач проводить кваліфікаційний іспит поза межами повноважень. Також стверджує про порушення відповідачем принципу незмінюваності суддів, оскільки за практикою Європейського Суду з прав людини питання призначення суддів на посаду та терміну повноважень суддів, призначених раніше у встановленому законом порядку, не може переглядатися органами державної влади, за виключенням випадків притягнення судді до відповідальності. Зауважує, що оприлюднення на офіційному сайті ВККС України анкетних даних позивача в списку суддів, стосовно яких заплановане проведення кваліфікаційного оцінювання, порушує право на повагу до його гідності, приватного і сімейного життя, завдає шкоди його репутації як судді. Наголошує, що на розгляді у ВККС України чи у Вищій раді правосуддя немає жодної нерозглянутої заяви стосовно його можливої некомпетентності, недоброчесності, чи недотримання ним професійної етики, так само як і немає будь-яких доказів існування політичного впливу на процес призначення його на посаду судді у минулому

Окремим аспектом протиправності рішення позивач зазначає те, що воно прийняте неповноважним складом ВККС України, оскільки у трьох членів закінчився строк повноважень.

Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 серпня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про об`єднання адміністративної справи № П/9901/186/19 зі справою № П/9901/180/19 за його позовом до ВККС України про визнання рішення протиправним.

Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 листопада 2019 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про зупинення провадження у справі.

У судовому засіданні, яке відбулось 11 грудня 2019 року, позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник ВККС України позов не визнав та надав пояснення аналогічні, викладеним у письмовому відзиві, де, зокрема зазначено, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки в силу вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до повноважень Комісії входить проведення кваліфікаційного оцінювання; Комісія для цілей формування суддівського досьє може ухвалити рішення про запровадження та проведення тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, та на підставі висновку про підсумки таких тестувань під час другого етапу кваліфікаційного оцінювання (серед іншого) встановлюється відповідність судді визначеним критеріям; Призначивши іспити для 137 суддів місцевих та апеляційних судів у межах процедури кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді судді та кваліфікаційного оцінювання у зв'язку з накладенням дисциплінарного стягнення, Комісія, у відповідності до частини другої статті 19 Конституції України, діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; у трьох членів ВККС України: Козьякова С.Ю. , Щотки С.О. , Весельської Т.Ф. були повноваження на момент прийняття спірного рішення, оскільки усі троє членів ВКККС України, щодо повноважень яких у позивача виникли сумніви, були призначені у період дії Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI зі змінами, внесеними Законом №4094-VI від 09 грудня 2011 року, відповідно до приписів частини другої статті 92 якого строк повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України складає шість років з дня набуття таких повноважень; 30 вересня 2016 року, тобто до спливу строку повноважень, зазначених позивачем членів ВККС України, був прийнятий Закон №1402-VIIІ (набрав чинності 30 вересня 2016 року), пунктом 26 Прикінцевих та перехідних положень якого передбачено, що обрані/призначені до набрання чинності цим законом члени ВККС продовжують здійснювати свої повноваження до закінчення строку, на який їх було обрано/призначено, тим самим було скасовано обмеження, запроваджене пунктом 5 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №192-VIII; Твердження позивача про неправомірність розміщення на офіційному сайті ВККС України 27 березня 2019 року його анкетних даних є безпідставними, оскільки відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» ВККС України зобов'язана оприлюднювати такі дані, як розпорядник такої інформації, що пов'язано з виконанням повноважень; Позивач, вказуючи на порушення його прав, не навів жодної норми закону, яку, на його переконання, порушила ВККС України у спірних правовідносинах.

Позивач в судовому засіданні 11 грудня 2019 року надав додаткові пояснення, в яких відзначає, що його твердження щодо неправомірності дій відповідача стосовно проведення кваліфоцінювання повністю підтверджується останньою практикою Європейського суду справедливості та рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 17 жовтня 2019 року у справі «Полях та інші проти України», з огляду на які відповідач порушує права позивача, передбачені пунктом 1 статті 6 Конвенції

про захист прав людини і основоположних свобод (далі- Конвенція) та наголошує, що рішення про оприлюднення його анкетних даних в пункті 18 «Графік проведення іспитів під час кваліфікаційного оцінювання суддів» на офіційному сайті ВККС України порушує право на повагу до честі та гідності, оскільки обраний спосіб оприлюднення цієї інформації (через інтернет) призведе до того, що на його думку, велика кількість людей (рідні, близькі, знайомі, сторони у справах) почнуть сумніватись у його професійних та моральних якостях. Таким чином, відповідач порушує його права, передбачені також статтею 8 Конвенції і наполягає на тому, що правові позиції, сформульовані у рішеннях Європейського суду справедливості, повинні враховуватись судами, як аргументація гармонійного тлумачення національного законодавства України згідно з усталеними стандартами правової системи Європейського Союзу, а прикладом аналогічного тлумачення Європейським судом та ЄСПЛ верховенства права, незалежності суду та незмінності суддів є справа №С-619/18 за позовом Європейського Комісії до Польщі.

Заслухавши доповідь головуючої судді, пояснення позивача, представника відповідача, встановивши обставини справи, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Указом Президента України від 7 червня 2007 року № 510/2007 ОСОБА_1 призначений на посаду судді Херсонського окружного адміністративного суду строком на п`ять років.

Постановою Верховної Ради України від 21 жовтня 2010 року № 2635-VI ОСОБА_1 обрано суддею Херсонського окружного адміністративного суду безстроково.

Рішенням від 7 червня 2018 року № 133/зп-18 ВККС України, відповідно до пункту 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, призначила кваліфікаційне оцінювання 2188 суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, серед яких і суддя Херсонського окружного адміністративного суду ОСОБА_1

26 березня 2019 року ВККС України, розглянувши питання про призначення іспиту та тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей в межах кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді та кваліфікаційного оцінювання у зв'язку з накладенням дисциплінарного стягнення, прийняла рішення №39/зп-19, яким призначила проведення іспитів у межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, серед яких і суддя Херсонського окружного адміністративного суду ОСОБА_1, а також встановила черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання та графік проведення іспиту.

27 березня 2019 року на офіційному веб-сайті ВККС України опубліковано новину «Призначено іспити для 137 суддів місцевих та апеляційних судів» та оприлюднено графік проведення іспитів та час реєстрації їх учасників.

До пункту 18 графіку проведення іспитів під час кваліфікаційного оцінювання суддів внесені дані про ОСОБА_1

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

2 червня 2016 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» та Закон України № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до яких в Україні запроваджено судову реформу, яка передбачає, у тому числі, підвищення вимог та професійних стандартів до суддівського корпусу.

Згідно з підпунктом 4 пункту 16-1 Розділу XV «Перехідні положення» Конституції України (з унесеними змінами) з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (30 вересня 2016 року) відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.

Пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обумовлено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (Закон № 1401-VIII), оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом.

Частинами першою, третьою статті 92 Закону 1402-VIII регламентовано, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України є державним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.

Порядок роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначається цим Законом та Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженим рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 13 жовтня 2016 року N 81/зп-16, який визначає порядок роботи ВККС України, спрямований на реалізацію повноважень, визначених Конституцією України, Законом України «Про судоустрій і статус суддів», порядок підготовки, розгляду та ухвалення Комісією рішень, а також інші питання процедурної діяльності Комісії.

За змістом пункту 7 частини першої статті 93 Закону 1402-VIII до повноважень ВККС України віднесено проведення кваліфікаційного оцінювання.

Відповідно до статті 83 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.

Відповідно до частини п`ятої статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Згідно з частиною першою статті 85 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди.

Частина третя статті 85 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що для цілей формування суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді) Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити рішення про запровадження та проведення інших тестувань з метою перевірки особистих морально-психологічних якостей, загальних здібностей, а також про застосування інших засобів встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання.

Відповідно до пункту 1 Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 3 листопада 2016 року № 143/зп-16 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 13 лютого 2018 року № 20/зп-18; далі - Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання), кваліфікаційне оцінювання - це встановлена законом та цим Положенням процедура визначення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді або оцінювання відповідності судді займаній посаді за визначеними законом критеріями.

Згідно з пунктом 8 Розділу ІІІ Порядку та методології кваліфікаційного оцінювання інформація про проведення кваліфікаційного оцінювання розміщується на офіційному веб-сайті Комісії.

Глава 4 розділу ІІ Положення встановлює, що тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей проводиться у разі ухвалення Комісією відповідного рішення та за визначеною у ньому методикою. Рішення Комісії щодо проведення цих тестувань не може встановлюватися індивідуально стосовно певного судді чи групи суддів у межах проведення відповідної процедури кваліфікаційного оцінювання. Метою тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей є оцінювання показників особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності судді (кандидата на посаду судді).

Згідно з пунктами 2-4 Розділу V вказаного Порядку кваліфікаційне оцінювання для підтвердження відповідності судді займаній посаді проводиться у складі колегії Комісії. Кваліфікаційне оцінювання на відповідність судді займаній посаді проводиться відповідно до спеціалізації суду, відповідність у якому підтверджується. Для участі у кваліфікаційному оцінюванні з метою підтвердження відповідності займаній посаді суддя повинен зареєструвати на офіційному веб-сайті Комісії свої наміри на проходження такого оцінювання або подати до Комісії заяву у довільній формі.

В той же час слід звернути увагу, що законопроект змін до Конституції України в частині правосуддя, отримав позитивний висновок з боку Європейської комісії «За демократію через право» (Венеційська комісія), яка наголосила на доцільності проведення оцінки усіх суддів України на предмет їх професіоналізму, етичності і доброчесності.

Приписи пунктів 20, 22 та 23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якими запроваджено процедуру оцінювання суддів, є чинними, неконституційними у встановленому порядку не визнавалися.

Як передбачено параграфом 42 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки, з метою сприяння ефективному здійсненню правосуддя та постійному підвищенню його якості, держави-члени мають впроваджувати системи оцінювання суддів органами судової влади.

Згідно з параграфом 58 вказаних Рекомендацій системи для оцінювання роботи суддів мають ґрунтуватися на об`єктивних критеріях, які повинен оприлюднити компетентний судовий орган. Процедурою має бути передбачений дозвіл суддям висловлювати погляди щодо власної діяльності та її оцінювання, а також оскаржувати оцінювання в незалежному органі влади або суді.

У висновках Консультативної ради європейських суддів (КРЄС) № 17 (2014) «Щодо оцінювання діяльності суддів, якості правосуддя і поваги до незалежності судової влади» та № 18 (2015) «Щодо позиції судової влади та її відносини з іншими гілками влади в умовах сучасної демократії» КРЄС наголошено на тому, що незалежність суддів не означає, що судді не несуть відповідальності за свою діяльність. Необхідно підтримувати та підвищувати якість й ефективність судових систем в інтересах усіх громадян. Метою індивідуального оцінювання суддів має бути вдосконалення судової системи та забезпечення її якомога вищої якості. Оцінювання суддів проводиться для визначення можливостей окремих суддів, якості й кількості завдань, які вони виконали, а також про сильні й слабкі місця судової системи. Оцінювання може допомогти підтримати або навіть підвищити якість судової системи. В свою чергу, воно повинно допомогти у підтримці довіри громадськості до судочинства.

Тобто, система оцінювання суддів, як одна із складових елементів судової реформи, впроваджувалась для сприяння ефективному здійсненню правосуддя та підвищення якості судової системи держави. Метою кваліфікаційного оцінювання є визначення здатності судді й надалі здійснювати правосуддя за критеріями компетентності, професійної етики та добропорядності.

Зважаючи на наведене вище, кваліфікаційне оцінювання запроваджено щодо усіх суддів, яких призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», тобто, процес оцінювання не має вибіркового характеру та не має на меті зашкодити репутації окремих суддів, у тому числі й позивача.

Відповідно й призначення іспитів у межах кваліфікаційного оцінювання не має вибіркового характеру та не має на меті зашкодити репутації окремих суддів, у тому числі й позивача.

З урахуванням викладеного, Cуд вважає необґрунтованими доводи позивача про протиправність рішення ВККС України щодо призначення позивачу іспитів в межах кваліфікаційного оцінювання. Проведення іспиту є складовою кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, що запроваджена на виконання приписів пункту16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», згідно з яким відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена.

Відтак, Суд приходить до висновку, що з урахуванням правового регулювання, призначивши іспит у межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, ВККС України діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і Законами України, а відтак твердження позивача про незаконність рішення ВККС є необґрунтованим.

Приймаючи рішення, Суд також враховує висновки Касаційного адміністративного Суду у складі Верховного Суду, зазначені в постанові від 25.09.2018, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 по справі № 9901/636/18, якою відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Позивач просив про визнання протиправними дій Комісії щодо внесення його анкетних даних до п. 233 списку суддів місцевих та апеляційних судів, стосовно яких заплановано проведення кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді на офіційному сайті ВККС у підрозділі «Судді, стосовно яких призначено проведення кваліфікаційного оцінювання» розділу «Оцінювання», та зобов?язання відповідача видалити ці анкетні дані зі Списку суддів; визнання протиправними дії щодо внесення Комісією анкетних даних позивача до п. 231 графіка проведення іспитів та час реєстрації їх учасників під час кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді на офіційному сайті ВККС у підрозділі «Призначено кваліфікаційне оцінювання 2188 суддів на відповідність займаній посаді та визначено дати проведення іспиту» розділу «Новини»; зобов?язання відповідача видалити такі дані із зазначеного графіка.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог у зазначеній справі, суди встановили, що при внесенні анкетних даних позивача до списку суддів, стосовно яких заплановано кваліфікаційне оцінювання, а також до графіка проведення іспитів, Комісія діяла в межах повноважень та у спосіб встановлений законом.

Щодо посилання ОСОБА_1 на рішення Європейського суду справедливості від 17 грудня 2018 року у справі № С-619/18R за позовом Європейської комісії проти Польщі, то правові позиції, сформульовані у рішеннях зазначеного суду, можуть враховуватися адміністративними судами як аргументація, міркування стосовно гармонійного тлумачення національного законодавства України згідно з усталеними стандартами правової системи Європейського союзу, однак не як правова основа (джерело права) врегулювання відносин, щодо яких виник спір, оскільки рішення Європейського суду справедливості діють лише у межах правової системи Європейського Союзу, до членів-держав якого Україна на даний час не входить.

Щодо рішення Європейського Суду з прав людини «Полях та інші проти України» № 58812/15 від 17.10.2019, «С.проти Бельгії» від 7.08.1996, «Нємець проти Німеччини» від 16.12.1992 та інші, то важливо зазначити, що Україна, ратифікувавши Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї, передовсім зобов`язалась гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в Конвенції та цих протоколах. Таке визнання обов`язкової юрисдикції ЄСПЛ в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції, зумовлює застосування національного законодавства з урахуванням позиції ЄСПЛ, в яких розкривається зміст положень Конвенції. Відповідно до частини другої статі 6 КАС України, принцип верховенства права застосовується судом з урахуванням судової практики ЄСПЛ. В рішеннях ЄСПЛ формуються певні прецедентні норми правозастосування або напрямки розвитку національного права у справах з подібними або аналогічними ситуаціями щодо прав людини. Натомість, в даних правовідносинах, національним законодавством чітко врегульовано процедуру кваліфікаційного оцінювання, права та повноваження ВККС України, про що зазначалось у висновку Венеційської комісії та інших міжнародних документах.

Стосовно доводів позивача в обґрунтування неправомірності рішення ВККС України від 26 березня 2019 року в контексті невідповідності приписів статей 84, 88 Закону України №1402-VIIІ положенням статей 5 та 126 Конституції України в частині проведення відповідачем кваліфоцінювання та надання ВККС України повноважень з прийняття рішення про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді, Суд звертає увагу, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України.

Так, особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності ВРУ, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів визначені у статті 266 КАС України. Правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ, зокрема законності, (крім конституційності) постанов ВРУ, указів і розпоряджень Президента України (пункт 1 частини першої); щодо законності дій чи бездіяльності ВРУ, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (пункт 2 частини першої).

Згідно із пунктом 2 частини четвертої названої статті Верховний Суд за наслідками розгляду справи може, зокрема, визнати дії чи бездіяльність ВРУ, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів протиправними, зобов`язати ВРУ, Президента України, Вищу раду правосуддя, Вищу кваліфікаційну комісію суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів вчинити певні дії.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Вичерпний перелік публічно-правових спорів, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів, визначено в частині другій статті 19 КАС України.

Пунктом 1 цієї частини статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України.

З наведеного вбачається, що КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо відсутності в окремих членів ВККС України повноважень на час прийняття оскаржуваного рішення, Суд зазначає, що члени ВКККС України Козьяков С.Ю. , Весельська Т.Ф. , ЩоткаС .О. , ( в судовому засіданні позивач пояснив про відсутність повноважень лише у Щотки С.О . ) щодо повноважень яких у позивача виникли сумніви, були призначені у період дії Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI зі змінами, внесеними Законом №4094-VI від 09 грудня 2011 року, відповідно до приписів частини другої статті 92 якого строк повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України складає шість років з дня набуття таких повноважень.

Пізніше, Законом №192-VIII (підпункт 5 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень) відбулось скорочення строку повноважень члена ВККС України до чотирьох років.

30 вересня 2016 року, тобто до спливу строку повноважень означених позивачем членів ВККС України, був прийнятий Закон №1402-VIIІ (набрав чинності 30 вересня 2016 року), пунктом 26 Прикінцевих та перехідних положень якого передбачено, що обрані/призначені до набрання чинності цим законом члени ВККС продовжують здійснювати свої повноваження до закінчення терміну, на який їх було обрано/призначено, тим самим було скасовано обмеження, запроваджені пунктом 5 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №192-VIII.

З огляду на наведене, доводи позивача щодо відсутності в окремих членів ВККС України повноважень на час прийняття оскаржуваного рішення також підлягають відхиленню як необґрунтовані.

Підсумовуючи зазначене, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 193, 194, 242 - 244, 246, 250, 257, 266 Кoдексу адміністративнoгo судoчинства України,

ВИРІШІИВ:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення від 26.03.2019 №39/зп-19.

Судове рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу може бути подано протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасники справи:

- ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ; ІНПП - НОМЕР_1 .

- Вища кваліфікаційна комісія суддів України: м. Київ, вул. Генерала Шаповала, 9, Київ, 02000, ЄДРПО 37316378.

...........................

...........................

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко,

І.А. Васильєва,

С.С. Пасічник,

М.М. Гімон,

М.Б. Гусак,

Судді Верховного Суду