ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 917/266/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Кременчуцької міської ради Полтавської області

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.09.2019 (колегія суддів: Шутенко І.А. - головуючий, Мартюхіна Н.О., Плахов О.В.)

за позовом Кременчуцької міської ради Полтавської області

до Фізичної особи-підприємця Марченко Ірини Валеріївни

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Кременчуцька міська рада Полтавської області (далі - позивач), звернувшись в суд з даним позовом просила стягнути з Фізичної особи-підприємця Марченко Ірини Валеріївни (далі - відповідач) збитки (неодержаний дохід) в розмірі 264 827,01 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач після придбання об`єктів нерухомості фактично користувався земельною ділянкою для її обслуговування, орендну плату не платив і право користування земельною ділянкою не оформив всупереч вимог законодавства, у зв`язку з чим позивач нарахував відповідачу орендну плату за фактичне користування землею.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 27.06..2019 (суддя Кльопов І.Г.) позов задоволено.

2.2. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 30.09.2019 це рішення суду першої інстанції скасовано і прийнято нове, яким в позові відмовлено.

2.3. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що, оскільки відповідач використовував земельну ділянку та зберіг у себе кошти без достатніх правових підстав, які мав заплатити за користування нею, тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі статті1212 Цивільного кодексу України.

2.4. Суд апеляційної інстанції, враховуючи те, що позивач в порушення власного Положення «Про утворення комісії по визначенню та відшкодуванню збитків, заподіяних територіальній громаді внаслідок порушення земельного законодавства» не склав акт обстеження земельної ділянки, яка використовувалася відповідачем, отже не довів розмір земельної ділянки, яка використовується останнім, а відтак і розмір заборгованості відповідача, тому в позові відмовив.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Позивач у касаційній скарзі просив скасувати постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права.

3.2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що рішенням Кременчуцької місткої ради від 02.07.2014 було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки для обслуговування будівель човнової станції, а також передано відповідачу в оренду строком на 15 років земельну ділянку площею 16028 кв.м (кадастровий номер 5310436500:08:006:0030). Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права, отже відповідач, не уклавши договір, користується земельною ділянкою без достатньої правової підстави, а також безпідставно зберігає у себе кошти, які мав заплатити за користування нею. Вказані кошти мають бути стягнуті на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України. Аналогічні правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду та у постановах Верховного Суду. При цьому відсутність правильної правової кваліфікації в позові не є підставою для відмови у позові, оскільки на суд покладено обов`язок застосовувати до правовідносин належні норми права. Земельна ділянка є об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування, тобто визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Спірна земельна ділянка сформована і є окремим неподільним об`єктом нерухомого майна. Відсутні правові підстави вважати, що земельна ділянка використовувалась відповідачем в іншому розмірі, ніж той, що визначений відповідачем самостійно при розробці технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі.

4. Мотивувальна частина

4.1. Суди приймаючи рішення виходили із наступного.

У попереднього власника будівель ТОВ "Сільгоспродукт", які відповідач купив відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 28.11.2011, право оренди земельної ділянки площею 3,0785 га, припинилося, отже на момент купівлі-продажу нерухомого майна у попереднього власника земельна ділянка в оренді не перебувала.

Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради від 19.02.2018 внесено зміни до рішення виконавчого комітету КМР від 07.12.2007 №1229 "Про утворення комісії по визначенню та відшкодуванню збитків, заподіяних територіальній громаді внаслідок порушення земельного законодавства" та викладено Положення про організацію роботи комісії по визначенню та відшкодуванню збитків, заподіяних територіальній громаді внаслідок порушення земельного законодавства, в новій редакції.

Згідно розділу 5 Положення: виявлення фактів безоплатного користування земельними ділянками чи без належних на те правовстановлюючих документів суб`єктами господарювання та фізичними особами, підготовка і внесення матеріалів на засідання комісії здійснює управління земельних ресурсів виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області. Пунктом 5.2. Положення передбачено, що на засідання комісії по визначенню збитків для розгляду готуються, крім іншого, акт обстеження земельної ділянки (з доданими до нього фото матеріалами) або інша інформація про площу земельної ділянки, що використовується.

Суд апеляційної інстанції встановив, що Акту обстеження земельної ділянки матеріали справи не містять.

Позивачем до матеріалів справи додано акт по визначенню та відшкодуванню збитків, заподіяних територіальній громаді внаслідок порушення земельного законодавства від 04.09.2018. Однак із вказаного акту не вбачається на якій саме підставі та з яких обставин комісія дійшла висновку, що відповідачем використовується земельна ділянка розміром 1.6028 га.

Суд дійшов висновку, що подані позивачем докази не доводять фактичного користування відповідачем земельною ділянкою саме в розмірі 1.6028 га, який був взятий за основу при розрахунку збитків.

4.2. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з висновками судів про те, що у разі коли особа користувалася земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у зв`язку з чим зберегла кошти, вона зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18).

4.3. Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Таким чином вірним є висновок апеляційного суду про те, що з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц.

4.4. Згідно вимог ч.4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 45 Закону України від 02.06.2016 "Про судоустрій і статус суддів" саме Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права

А в постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

В постанові від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, за обставинами якої рішенням ради було передано в оренду на 15 років земельну ділянку площею 1366 кв.м відповідачу, який за договором купівлі-продажу набув права власності на частину будівель та споруд промбази загальною площею 576,6 кв.м, а збитки рада розрахувала відповідно до акту комісії по визначенню та відшкодуванню збитків, заподіяних територіальній громаді внаслідок порушення земельного законодавства, виходячи з площі земельної ділянки, яка використовувалась відповідачем, 1486 кв.м, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що судам необхідно встановити розмір земельної ділянки, яка використовується останнім.

4.5. Як встановлено апеляційним судом, відповідно до п.5.2 Положення про організацію роботи комісії по визначенню та відшкодуванню збитків, заподіяних територіальній громаді внаслідок порушення земельного законодавства, затвердженого рішенням виконавчого комітету позивача від 07.12.2007 № 1229, з урахуванням змін, внесених рішенням від 19.02.2018, комісії для визначення збитків надається акт обстеження земельної ділянки (з доданими до нього фото матеріалами) або інша інформація про площу земельної ділянки, що використовується.

Оскільки в даних правовідносинах мова йде про стягнення з відповідача безпідставно збережених ним сум орендної плати, яку він мав би сплачувати за фактичне користування земельною ділянкою, то площа цієї фактично використовуваної земельної ділянки має визначальне значення для розрахунку таких сум. Посилання на рішення ради, яким, відбувалось затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж та передача в оренду відповідачу земельної ділянки певного розміру, не свідчать про фактичне користування відповідачем саме такою площею земельної ділянки, а лише про намір відповідача взяти в оренду земельну ділянки такого розміру, а отже і розрахована позивачем сума неодержаної ним суми орендної плати, не підтверджена.

Відтак має значення площа, яку фактично використовує відповідач в таких позовах, і підтвердження її належними доказами, а не просто факт формування земельної ділянки в один об`єкт цивільних прав з відповідною площею з подальшою передачею її в оренду відповідачу.

На необхідність підтвердження розміру земельної ділянки, якою фактично користується особа, до якої подано позов органом місцевого самоврядування про стягнення неодержаних доходів у розмірі орендної плати, зокрема, актом обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки звернула свою увагу Велика Палата у постанові від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, та у постанові від 04.12.2019 зі справи № 917/1739/17.

Як встановлено апеляційним судом, з акту по визначенню та відшкодуванню збитків також не вбачається на якій саме підставі комісія дійшла висновку, що відповідач використовує земельну ділянку розміром 1,6028 га.

Відповідно до положень стаття 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Отже прийнявши відповідне рішення щодо складання актів обстеження земельної ділянки (з доданими до нього фото матеріалами) або іншої інформації про площу земельної ділянки для визначення збитків, що використовується відповідною особою, позивач мав дотримуватися цих вимог у спірних правовідносинах.

За вказаних обставин доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують зазначених висновків суду апеляційної інстанції.

4.6. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідає.

4.7. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскарженої постанови немає.

5. Розподіл судових витрат

Відповідно до приписів статті 129 частини 4, статті 315 частини першої пункту 4 підпункту "в" Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за розгляд касаційної скарги у справі належить покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької міської ради Полтавської області залишити без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.09.2019 у справі Господарського суду Полтавської області №917/266/19, залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді І.В. Кушнір

Є.В. Краснов