ПОСТАНОВА

Іменем України

20 грудня 2019 року

Київ

справа №826/19117/15

адміністративне провадження №К/9901/26205/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2016 року (головуючий суддя - Погрібніченко ІМ.)

та на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Мацедонська В.Е., судді - Лічевецький І.О., Мельничук В.П.)

у справі №826/19117/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КСУ-Логістик»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КСУ-Логістик» (далі - Товариство, позивач, платник) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ у Шевченківському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що подані підприємством у березні 2015 року уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з податку на додану вартість за грудень 2014 року та січень 2015 року подані платником в межах передбаченого ст. 198.6 ст. 198 ПК України строку, а тому оскаржуване податкове повідомлення - рішення контролюючого органу від 15.05.2015 №002597/1503 є протиправним та підлягає скасуванню.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року, адміністративний позов задоволено повністю:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 15.05.2015 №002597/1503;

- присуджено з бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КСУ-Логістик» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 187 грн 48 коп.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що застережень щодо включення податкових накладних, виписаних у грудні 2014 року до уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ за січень 2015 року Податковий кодекс України (далі - ПК України) станом на час подання цього розрахунку до податкового органу не містив.

Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач, посилаючись на надані у листі ДФС України від 17.02.2015 №5292/7/99-99-19-03-02-17 роз`яснення щодо особливостей формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, складених до 01.01.2015 зазначив, що Товариством було порушено положення ст. 198.6 ст. 198 ПК України (у редакції з 01.01.2015).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.

Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.

20 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, на підставі ст.76, п.200.10 ст.200 ПК України головним державним інспектором відділу координації та аналітичної роботи з ПДВ управління оподаткування юридичних осіб ДПІ у Шевченківському районі проведено камеральну перевірку уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації з ПДВ за січень 2015 року та Додатку №5 ТОВ «КСУ-Логістик».

За результатами перевірки контролюючим органом складено акт від 03 квітня 2015 року №66/26-59-15-03-88 (далі - Акт перевірки).

Як вбачається з акту, контролюючий орган дійшов висновку про порушення Товариством вимог п.198.2 ст.198 ПК України, що призвело до завищення суми податкового кредиту за січень 2015 року на 80 727 грн, що свідчить про збільшення суми, що за результатами звітного (податкового) періоду підлягала сплаті платником податку до бюджету, за січень 2015 року у розмірі 74 922, 00 грн.

На підставі Акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 15 травня 2015 року №002597/1503, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 93 740, 00 грн, в тому числі за основним платежем - 74 992, 00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 18 748, 00 грн.

З Акту перевірки вбачається, що висновок податкового органу стосовно порушення позивачем норм податкового законодавства ґрунтується на тому, що Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» внесено зміни до п.198.6 ст.198 ПК України, а саме з 01 січня 2015 року втратила чинність норма, згідно якої у разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Таким чином, всі податкові накладні, складені в звітних податкових періодах 2014 року, могли бути включені до складу податкового кредиту не пізніше грудня 2014 року (за умови дотримання інших вимог Кодексу щодо формування податкового кредиту).

За наслідками адміністративного оскарження рішеннями ГУ ДФС у м. Києві від 24 липня 2015 року №11349/10/26-15-10-06 та ДФС України від 14 серпня 2015 року №17181/6/99-99-10-01-04-25 податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі від 15 травня 2015 року №002597/1503 залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Надаючи правову оцінку викладеним вище обставинам, колегія суддів виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, ПК України в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи (пункт 75.1 статті 75 ПК України).

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Згідно із пп. 16.1.3, 16.1.4, п.16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (пп. 14.1.156 п. 14.1 ст 14 ПК України).

Відповідно до п.п. 198.1, 198.2 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України (в редакції, що була чинною до 01 січня 2015 року) встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

З 01 січня 2015 року пункт 198.6 ст. 198 ПК України викладено в новій редакції, відповідно до якої не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку; для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.

З аналізу нової редакції пункту 198.6 ст. 198 ПК України вбачається, що суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр) податковими накладними, та податковими накладними, зареєстрованими в Реєстрі з порушенням визначеного законом терміну реєстрації до складу податкового кредиту не відносяться.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 20 березня 2015 року Товариством поданий уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний (податковий) період, за який виправляються помилки, січень 2015 року з додатком 5 до податкової декларації «Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)». Зокрема, у додатку 5 «Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)» до податкової декларації з ПДВ за січень 2015 року відображені операції з придбання з ПДВ, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та ставкою 7%, що надають право на формування податкового кредиту (рядок 10.1 декларації) відображено обсяг постачання (без ПДВ) 403 635, 00 грн, сума ПДВ за основною ставкою - 80 727, 00 грн по податковим накладним, складеним у грудні 2014 року постачальником ІПН 394213826587 (ТОВ «Агрофірма «Промінь 2014»).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в Акті перевірки відповідача відсутні будь-які посилання на порушення терміну реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, відсутності їх реєстрації або неправомірності формування позивачем сум податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, суди попередніх вірно зазначили про помилковість висновків контролюючого органу про порушення Товариством вимог п.198.2 ст.198 ПК України з підстав, викладених в Акті перевірки та відсутність правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 15 травня 2015 року №002597/1503.

Крім того, Верховний Суд зазначає, що вилучення з ПК України законодавчо встановленого часового обмеження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у наступних звітних періодах, ніж тих, у яких виписані податкові накладні, не позбавляє платника податку права на включення до складу податкового кредиту відповідних сум за такими податковими накладними, якщо дотримано вимоги щодо належного їх оформлення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних в межах загальних граничних строків, встановлених нормами ПК України.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова