ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/13825/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.

секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства оборони України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2019 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сулім В.В., судді Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.)

за позовом Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

до Міністерства оборони України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба

про стягнення коштів

за участю:

позивача: Колесник К.А. (адвокат)

відповідача: Токмаков О.С. (довіреність),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого (далі-позивач) звернувся у суд з позовом до Міністерства оборони України (далі-відповідач), згідно якого просив стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 1 592 143,44 грн. з фінансування на підготовку фахівців за державним замовленням.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за державним контрактом на підготовку військових фахівців від 23.12.2016 № 404/2/4271 (далі - Контракт) у частині здійснення фінансування позивача.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.03.2019 (суддя Щербаков С.О.), в позові відмовлено.

2.2. Свій висновок суд першої інстанції мотивував тим, що Контракт є неукладеним у зв`язку з відсутністю в ньому істотних умов щодо ціни та порядку оплати наданих послуг.

2.3. Оскарженою постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2019 вказане рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача 1 592 143,44 грн. заборгованості та вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

2.4. Апеляційний суд свій висновок мотивував тим, що укладений сторонами Контракт відповідає примірному контракту, який затверджений наказом Міністерства освіти і науки України від 18.06.2013 №792 (далі - Наказ №792), а тому відсутні підстави для визнання його неукладеним, і він підлягає виконанню.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та позиція інших учасників

3.1. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

3.2. В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилався на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Заявник касаційної скарги вважає, що: у нього відсутня заборгованість перед за позивачем; Контрактом не передбачено ціни договору; суд апеляційної інстанції помилково взяв до уваги пояснення позивача про не взяття на облік бюджетних зобов`язань, передбачених Контрактом, в органах Державної казначейської служби України; підстав для реєстрації бюджетних зобов`язань з фінансування позивача у відповідача не виникало, оскільки вони не визначені Контрактом.

3.3. Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на правильне застосування судом норм чинного законодавства, зазначив про безпідставність доводів та вимог викладених у скарзі, у зв`язку з чим просив залишити оскаржуване судове рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

4. Мотивувальна частина

4.1. Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та задовольняючи позов суд апеляційної інстанції виходив з того, що 23.12.2016 був укладений Контракт між сторонами зі справи, за умовами якого позивач взяв на себе у визначений період часу за рахунок коштів, виділених державним замовником, забезпечити у повному обсязі виконання державного замовлення з прийому та підготовки 65 осіб за першим (бакалаврським) рівнем вищої освіти та 33 осіб за другим (магістерським) рівнем вищої освіти, затвердженого наказом Міністерства оборони України та Міністерства освіти і науки України від 21.06.2016 року № 315ДСК/4-дск, у розрізі ступеня вищої освіти - магістр, згідно з додатком, а відповідач, як головний розпорядник коштів, за рахунок коштів державного бюджету здійснює фінансування позивача на підготовку ним фахівців за державним замовленням у встановленому законодавством порядку в межах бюджетних асигнувань відповідних бюджетних програм.

4.2. На виконання умов Контракту позивач забезпечив виконання державного замовлення з прийому та підготовки 65 осіб за першим (бакалаврським) рівнем вищої освіти, що підтверджується відповідними доказами у справі, і 33 осіб за другим (магістерським) рівнем вищої освіти, у зв`язку з чим позивачем до відповідача і Генерального штабу Збройних Сил України були подані відповідні звіти про виконання Планів прийому та інша звітна документація, передбачена Контрактом. Витрати позивача на підготовку курсантів склали загалом 1 592 143, 44 грн.

4.3. На виконання Контракту позивачем надано накази про зарахування та відрахування здобувачів у зв`язку із закінченням навчання, але в порушення умов Контракту відповідач не здійснив фінансування державного замовлення.

На виконання умов державного контракту позивач надав накази про зарахування та відрахування здобувачів у зв`язку із закінченням навчання.

4.4. У зв`язку з цим позивач з претензією звертався до відповідача з приводу оплати витрат на підготовку курсантів, яка залишилась без задоволення. Доказів оплати матеріали справи не містять.

4.5. Судом також встановлено, що наказом № 792 (виданим на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 №363 "Про затвердження Порядку розміщення державного замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітних кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів") затверджено примірний державний контракт на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів.

Обсяги державного замовлення на підготовку військових фахівців за першим (бакалаврським) та другим (магістерським) рівнями вищої освіти за денною формою навчання у галузі знань "Право" (шифр 08) зі спеціальності "Право" (код 081) складені на підставі наказу Міністерства оборони України та Міністерства освіти науки від 21.06.2016 року №315ДСК/4-дск, виходячи з Державного замовлення на підготовку фахівців за ступенем вищої освіти бакалавр на 2016 рік (прийом) та Державного замовлення підготовку фахівців за ступенем вищої освіти магістр на 2016 рік (прийом), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2016 року №408 "Про державне замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, на підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів у 2016 році".

4.6. Відповідно до частини третьої статті 184 Господарського кодексу України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

За змістом статей 180, 181 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 610 наведеного Кодексу, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

4.7. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетне зобов`язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

У відповідності до пункту 2.2 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 №309, розпорядники бюджетних коштів протягом 7 робочих днів з дати взяття бюджетного зобов`язання подають до відповідного органу Казначейства реєстр бюджетних зобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів за формою згідно з додатковим на паперових та електронних носіях і оригінали документів або їх копії, засвідчені у встановленому поряду, що підтверджують факт узяття бюджетного зобов`язання. За умови взяття бюджетного зобов`язання, за яким застосовується процедура закупівлі товарів, робіт і послуг, розпорядник бюджетних коштів подає з урахуванням законодавства у сфері закупівель до органу Казначейства документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, протягом 7 робочих днів з дати оприлюднення про результати проведення процедури закупівлі у разі наявності в обліку органу Казначейства кошторису (плану використання бюджетних коштів) або протягом 7 робочих днів з дати взяття на облік органом Казначейства кошторису (план використання бюджетних коштів). За довгостроковими бюджетними зобов`язаннями, строк дії яких перевищує один бюджетний період (довгострокові договори, більше одного року), суми в реєстрі проставляються в межах планових показників поточного бюджетного періоду на підставі даних календарного плану до довгострокового договору.

4.8. Виходячи з наведеного, відповідач мав зареєструвати бюджетне зобов`язання, але доказів виконання зазначеного матеріали справи не містять.

4.9. Скаржник у касаційній скарзі посилається на відсутність у нього заборгованості за видами витрат, фінансування яких здійснюється за кошти Міністерства, однак ці доводи зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи, що відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України у суді касаційної інстанції не передбачено.

4.10. Отже суд апеляційної інстанції, з`ясувавши, на відміну від місцевого господарського суду, обставини, пов`язані з документальною обґрунтованістю позовних вимог, дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

4.11. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 910/13819/18 між тими ж сторонами та з аналогічних обставин, що склалися у справі, яка переглядається у касаційній інстанції.

4.12. Посилання відповідача на відсутність у нього заборгованості за видами витрат, фінансування яких здійснюється за його кошти, і на те, що позивачем ні в суді першої інстанції ні в суді апеляційної інстанції не надано доказів про наявність у нього заборгованості з фінансування на підготовку фахівців за державним замовленням згідно Контракту є безпідставними та спростовуються тим, що відповідач у силу положень частин першої-четвертої статті 13 та частини першої статті 74 ГПК України зобов`язаний був довести у судах попередніх інстанцій відсутність у нього зобов`язань перед позивачем з такого фінансування, зокрема з підстави їх належного, тобто у відповідності із законом, виконання. Проте в касаційній скарзі не зазначено й не обґрунтовано, що скаржником подавалися відповідні належні докази до судів першої чи апеляційної інстанцій, а судами такі докази не досліджувалися (не оцінені) у встановленому процесуальним законом порядку.

4.13. Хибними є посилання заявника касаційної скарги на те, що позивач не звертався до нього з претензією по оплаті витрат на підготовку військових фахівців за вищезгаданим контрактом, оскільки апеляційною інстанцією встановлено і скаржником не спростовано, що позивач звертався до відповідача із відповідною претензією за підготовку курсантів за бакалаврським і магістерським рівнями вищої освіти набору, і така претензія була отримана відповідачем, який на неї не реагував.

4.14. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Росії") щодо реалізації права на справедливий суд (пункту 1 статті 6 Конвенції): "одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".

4.15. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

4.16. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин у матеріальному та процесуальному сенсі, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не дають правових підстав для скасування оскаржуваної постанови суду.

4.17. Європейський суд з прав людини в рішеннях Sutyazhnik v. Russia від 29.07.2009, Esertas v. Lithuania від 31.05.2012 зазначав, що у справах можуть бути обставини, які свідчать про відсутність соціальної потреби чи нагальної суспільної необхідності, які б виправдовували відхилення від принципу правової визначеності. Тобто, не потрібно скасовувати правильне по суті рішення суду лише заради правового пуризму.

4.18. Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.2. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

5.3. Наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо незаконності оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, а доводи відзиву на касаційну скаргу, з урахуванням наведеного, узгоджуються із висновками суду апеляційної інстанції.

5.4. За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскаржуваної постанови суду та задоволення касаційної скарги немає.

5.5. Ухвалою Верховного Суду від 26.11.2019 зупинене виконання оскарженої постанови суду апеляційної інстанції до закінчення її перегляду в касаційному порядку. Оскільки суд касаційної інстанцій за результатами касаційного перегляду даної справи дійшов висновку про залишення касаційної скарги відповідача без задоволення, а оскаржуваної постанови апеляційної інстанції без змін, слід поновити виконання постанови суду.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Відповідно до приписів статті 129 частини 4, статті 315 частини першої пункту 4 підпункту "в" Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за розгляд касаційної скарги у справі належить покласти на заявника касаційної скарги.

Керуючись статтями 301, 308, 309, 315, 317, 332 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2019 у справі Господарського суду міста Києва № 910/13825/18, залишити без змін.

Поновити виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2019.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді І.В. Кушнір

Є.В. Краснов