ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 грудня 2019 року

м. Дніпро

справа № 804/3160/18

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2018 року (суддя Кадникова Г.В.) у справі №804/3160/18 за позовом Підприємства об`єднання громадян «Дніпровське Учбово-виробниче підприємство Українського товариства глухих» до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень, -

в с т а н о в и В :

Підприємство об`єднання громадян «Дніпровське Учбово-виробниче підприємство Українського товариства глухих» (далі - ПОГ «Дніпровське УВП УТОГ») звернулось до суду з позовом в якому просило:

- визнати незаконними та скасувати постанови про накладення штрафу №35/4.1-6/145 від 04.04.2018р. на суму 1' 154' 130грн.00коп. та №35/4.1-6/144 від 04.04.2018р. на суму 3' 723грн.00коп.;

- визнати незаконним та скасувати припис №ДН137/248/АВ/П від 19.03.2018р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на безпідставні висновки органу державного контролю щодо допущення підприємством порушень законодавства про працю. Таку позицію позивач, зокрема, обґрунтовував тим, що відповідачем під час проведення перевірки не було враховано специфіку роботи підприємства, оскільки працівниками на підприємстві позивача є люди з обмеженими можливостями зі ступенем втрати працездатності від 10% до 90%, що враховується при встановлені норм праці, оплати праці.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2018 року позов задоволено частково, а саме:

скасовано постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області 35/4.1-6/145 від 04.04.2018р. на суму 1' 154' 130грн.00коп.;

скасувати припис Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №ДН137/248/АВ/П від 19.03.2018р.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції, в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками, які зроблені за наслідками інспекційного відвідування позивача та

яким, за позицією скаржника, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області (далі - ГУ Держпраці у Дніпропетровській області, відповідач) проведено інспекційне відвідування ПОГ «Дніпровське УВП УТОГ» за адресою: 49101, м.Дніпро, вул.Херсонська, буд.9.

За результатами заходу державного контролю складено акт №35/4.1-6 від 16.03.2018р., в якому зазначено про наступні порушення:

1. Не ведення на підприємстві графіків змінності, правил внутрішнього розпорядку, підсумованого обліку використання робочого часу (ст.ст.57, 61 КЗпП України);

2. Не ведення на підприємстві обліку надурочних робіт кожного працівника (ч.2 ст.65 КЗпП України);

3. Норми праці на підприємстві встановлені, при цьому з профспілковим представником ці норми не погоджені (ст.86 КЗпП);

4. Нарахування заробітної плати не в повному обсязі за виконану роботу ОСОБА_1 за січень 2017р. (ст.94 КЗпП, ч.1 ст.2 Закону України №108);

5. Нарахування заробітної плати не в повному обсязі за виконану роботу сторожам за період з січня 2017 року по лютий 2018 року (ч.4 ст.66 КЗпП);

6. Тарифна сітка (посадові оклади) у період грудень 2016 - травень 2017 року проводилась на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яку встановлено у розмірі 100 відсотків від прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб (ст.96 КЗпП);

7. Рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами приймалися в односторонньому порядку (ст.97 КЗпП, ч.1, ч.3 ст.15 Закону України №108);

8. Простой не з вини працівника. Оплата за вимушений простой не здійснювалась (ст.111, ч.1 ст.113 КЗпП);

9. Не додержання термінів виплати заробітної плати (ч.1, ч.2, ч.3 ст.115 КЗпП України, ч.1,ч.3 ст.24 Закону України №108);

10. Не ведення на підприємстві достовірного обліку даних, які стосуються нарахування та виплати заробітної плати. А саме: не ведення належним чином щоденних нарядів на виконання роботи та підсумок відпрацьованого наряду (ч.2 ст.30 Закону України №108).

Такі порушення, за позицією відповідача, мали місце внаслідок наступного.

Щодо порушення вимог ст.94 КЗпП України - в табелі обліку використання робочого часу за січень 2017 року відображено робочий час сторожа ОСОБА_1 89 денних годин та 82 нічні години (тобто, загальна кількість фактично відпрацьованих годин в січні 2017 року складала 171 годину). Але, в табелі обліку використання робочого часу охорони за січень 2017 року сторожу ОСОБА_1 в колонці «відпрацьовано годин на місяць» відображена загальна кількість 164 години.

Водночас, відповідно до відомості нарахування заробітної плати за січень 2017 року основна заробітна плата сторожа розрахована за 164 години та виплачена у розмірі 1572,76грн. (164 год. х 9,59грн. (часова тарифна ставка у січні 2017 року).

Тобто підприємством не нарахована та не виплачена сума заробітної плати у січні 2017 року сторожу ОСОБА_1 за фактично відпрацьовані 7 годин.

Щодо порушення підприємством ст.57 КЗпП України - в табелях обліку використання робочого часу за період з січня 2017 року по лютий 2018 року визначена загальна кількість годин роботи сторожів у вихідний або святковий день - 22 години на добу; у робочий день підприємства, коли робота сторожів передбачає охорону об`єкту 13 годин, не відповідає дійсності.

Щодо порушення підприємством ч.4 ст.66 КЗпП України - згідно з відомостями нарахування заробітної плати за період з січня 2017 року по лютий 2018 року основна заробітна плата сторожів розрахована за 13 годин у робочі дні підприємства, та 22 години у вихідні та святкові дні. З цього слідує, що підприємством щомісячно заробітна плата 7 працівникам (сторожам), а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 нараховувалась та виплачувалась в неповному обсязі.

Крім того, в табелі обліку робочого часу за січень 2017 року: в періоді з 03.01.2017р.-13.01.2017р., 24-м працівникам пошив очного цеху, а саме: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 зазначено переведення на неповний робочий тиждень.

Накази щодо надання вищезазначеним працівникам відпусток без збереження заробітної плати, щорічної відпустки на період з 03.01.2017-13.01.2017 не видавалися, заяви працівників на відпустки без збереження заробітної плати, щорічної відпустки, листки тимчасової непрацездатності на період з 03.01.2017-13.01.2017 на підприємстві відсутні.

Згідно наказу від 03.01.2017 №1 у зв`язку із нестабільною кон`юктурою ринку, що впливає на роботу підприємства (коливання обсягів виробництва) на підприємстві у січні 2017 року встановлений скорочений 7- годинний робочий день та скорочений робочий тиждень для ІТР персоналу та допоміжних робітників за графіком зазначеним у додатку 1 до наказу. Однак у додатку №1 до наказу від 03.01.2017 №1 прізвища працівників пошивочного цеху відсутні.

Тобто працівників пошивочного цеху (24 особи) підприємство не забезпечило роботою, що фактично є простоєм не з вини працівника. Оплата за час простою не з вини працівників (пошивочний цех), в період з 03.01.2017 по 13.01.2017 з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) 24 працівникам пошивочного цеху не проводилась.

Вищезазначене свідчить про порушення вимог ст.111 КЗпП України, згідно якої при невиконанні норм виробітку не з вини працівника оплата провадиться за фактично виконану роботу. Місячна заробітна плата в цьому разі не може бути нижчою від двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу). При невиконанні норм виробітку з вини працівника оплата провадиться відповідно до виконаної роботи.

Одночасно порушуються вимоги ч.1 ст.113 КЗпП України, згідно якої час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Таким чином, оплата за час простою не з вини працівників (пошивочний цех) в період з 03.01.2017 по 13.01.2017 з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) 24 працівникам пошивочного цеху не проводилась, а саме: ОСОБА_32 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_33 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_34 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 .

Розмір штрафу за Постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 04.04.2018 року №35/4.1-6/145 визначено відповідно до абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України.

Відносно порушення позивачем вимог ст.57 КЗпП України, згідно з наказом по підприємству «о вводе суммированого учета рабочего времени» від 03.01.2017 № 5 на підприємстві застосовано підсумований облік використання робочого часу сторожів з обліковим періодом 1 квартал.

Вказана у такий спосіб норма підсумованого обліку робочого часу повинна бути реалізована шляхом виходу працівників даної категорії на роботу за графіком.

Графіки змінності, час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) на будь-який квартал 2017 року на підприємстві не ведуться.

З приводу порушення ст.65 КЗпП України зазначено, що облік надурочних робіт кожного працівника на підприємстві взагалі не ведеться.

Щодо порушення вимог ст.86 КЗпП України - норми праці на підприємстві встановлені, при цьому з профспілковим представником ці норми не погоджені.

Щодо порушення ст.96 КЗпП України - фактично на підприємстві тарифна сітка (посадові оклади) в період грудень 2016 року - травень 2017 року провадилась на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яку встановлено у розмірі 100 відсотків від прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, що не відповідає вимогам ст.96 КЗпП України, п.2.1.2. Колективного договору на 2017-2018 роки, п.3.1.2. Постанови Центрального правління Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Українське товариство глухих» на 2016р.-2018p.

Відносно порушення вимог ст.97 КЗпП України - процедура щодо запровадження оплати праці нижче норм, прийнятих галузевою угодою, але не нижче від державних норм і гарантії в оплаті праці на період подолання фінансових труднощів підприємства, на термін не більше ніж на шість місяців не застосовувалась.

До того ж, в період грудень 2016 року - травень 2017 року деяким працівникам нараховувалися та виплачувалися премії.

Тобто, директором підприємства ОСОБА_35 штатними розкладами на грудень 2016 року, січень - травень 2017 року, затвердженими в односторонньому порядку, приймалися рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Щодо порушення вимог ч.1, ч.2, ч.3 ст.115 КЗпП України та ч.1, ч.3, ст.24 Закону України «Про оплату праці» - в ході інспекційного відвідування встановлено (відповідно до прийнятого колективного договору) наступні терміни виплати заробітної плати: заробітна плата за першу половину місяця (15 календарних днів) виплачується 22-го числа поточного місяця; за другу половину місяця виплачується 7-го числа наступного місяця.

Під час здійснення інспекційного відвідування виявлено, що заробітна платав строки, встановлені в колективному договорі, не виплачувалась. Крім того, заробітна плата за першу половину місяця не нараховувалась та не виплачувалась.

Так, згідно з відомостями видачі заробітної плати - заробітна плата за січень 2017 року виплачена 09.02.2017, лютий 2017 року виплачена 10.03.2017; березень 2017 року виплачена 10.04.2017, квітень 2017року виплачена 13.05.2017; травень 2017 року виплачена 06.06.2017; червень 2017 року виплачена 11.07.2017; липень 2017 року виплачена 28.08.2017; серпень 2017 року виплачена 20.09.2017; вересень 2017 року виплачена 03.10.2017; жовтень 2017 року виплачена 22.11.2017; листопад 2017 року виплачена 22.12.2017; грудень 2017 року виплачена 23.01.2018; січень 2018 року виплачена 28.02.2018.

За результатами інспекційного відвідування ГУ Держпраці у Дніпропетровській області складено припис від 19.03.2018р. №ДН 137/248/АВ/П; постанову про накладення штрафу від 04.04.2018р. №35/4.1-6/145, згідно якої на позивача накладено штраф у розмірі 1' 154' 130грн.00коп.; постанову про накладення штрафу від 04.04.2018р. №35/4.1-6/144, якої на позивача накладено штраф у розмірі 3' 723грн.00коп.

Не погодившись з вказаними рішення відповідача позивач звернувся із позовом до суду.

За наслідками розгляду справи судом першої інстанції позов задоволено частково. Рішення суду оскаржено відповідачем в частині задоволених позовних вимог. Отже, визначаючи межі апеляційного перегляду справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне надати оцінку рішенню суду першої інстанції, на предмет його законності та обґрунтованості, в частині задоволених позовних вимог.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що оскаржувана позивачем постанова №35/4.1-6/145 від 04.04.2018р. на суму 1' 154' 130грн.00коп. прийнята Головним управління Держпраці у Дніпропетровській області на підставі абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України з огляду на такі порушення:

нарахування заробітної плати не в повному обсязі за виконану роботу ОСОБА_1 за січень 2017р. (ст.94 КЗпП, ч.1 ст.2 Закону України №108);

нарахування заробітної плати не в повному обсязі за виконану роботу сторожам за період з січня 2017 року по лютий 2018 року (ч.4 ст.66 КЗпП);

простой не з вини працівника. Оплата за вимушений простой не здійснювалась (ст.111, ч.1 ст.113 КЗпП).

Щодо нарахування заробітної плати не в повному обсязі за виконану роботу ОСОБА_1 за січень 2017р., суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що вказане порушення відповідач пов`язує з тим, що в табелі обліку використання робочого часу за січень 2017 року відображено робочий час сторожа ОСОБА_1 89 денних годин та 82 нічні години (тобто, загальна кількість фактично відпрацьованих годин в січні 2017 року складала 171 годину). Але, в табелі обліку використання робочого часу охорони за січень 2017 року сторожу ОСОБА_1 в колонці «відпрацьовано годин на місяць» відображена загальна кількість 164 години.

Водночас, відповідно до відомості нарахування заробітної плати за січень 2017 року основна заробітна плата сторожа розрахована за 164 години та виплачена у розмірі 1572,76грн. (164 год. х 9,59грн. (часова тарифна ставка у січні 2017 року).

З цих підстав відповідачем зроблено висновок про те, що підприємством не нарахована та не виплачена сума заробітної плати у січні 2017 року сторожу ОСОБА_1 за фактично відпрацьовані 7 годин.

Вказане порушення позивачем не заперечувалось, у зв`язку з чим останній його самостійно усунув, про що свідчить наказ №35 від 30.03.2018р. (т.1 а.с.160) згідно якого сторожу ОСОБА_1 нараховано та виплачено оплату праці за 7 годин у січні 2017 року в розмірі 67грн.13коп., індексації за несвоєчасно виплачену заробітну плату в розмірі 271грн.35коп. та доплату до рівня мінімальної заробітної плати в розмірі 135грн.38коп.

За позицією позивача, з якою фактично погодився суд першої інстанції, оскільки підприємством самостійно було усунуто виявлене відповідачем порушення, то в останнього були відсутні правові підстави для застосування штрафних санкцій.

Відповідно до положень п.27, 28 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295, який був чинним на час винесення оскаржуваної постанови, у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

У разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.

Згідно із п.29 Порядку №295 заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Тлумаченням зазначених норм права можливо дійти висновку про те, що Порядок №295 передбачав можливість не застосування до роботодавця штрафних санкцій у разі самостійного усунення ним порушень вимог законодавства про працю, окрім випадків використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці.

Оскільки у спірному випадку відповідачем було виявлено факт виплати заробітної плати не у повному обсязі, то незалежно від того, чи було таке порушення усунуто роботодавцем чи ні, відповідач правомірно застосував до позивача штрафні санкції.

Розмір штрафних санкцій, які застосовані відповідачем на підставі положень абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України, за вказане порушення, становить 37 230,0грн.

Отже суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 37 230,0грн.

Щодо нарахування заробітної плати не в повному обсязі за виконану роботу сторожам за період з січня 2017 року по лютий 2018 року.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що вказане порушення відповідач пов`язує з тим, що в табелях обліку використання робочого часу за період з січня 2017 року по лютий 2018 року визначена загальна кількість годин роботи сторожів у вихідний або святковий день - 22 години на добу; у робочий день підприємства, коли робота сторожів передбачає охорону об`єкту 13 годин, не відповідає дійсності.

Частина четверта ст..66 КЗпП України зобов`язує власника надавати працівникові можливість вживання їжі протягом робочого часу на тих роботах, де за умовами виробництва установити перерву неможливо, тобто цей час включається до робочого часу.

Згідно з відомостями нарахування заробітної плати за період з січня 2017 року по лютий 2018 року основна заробітна плата сторожів розрахована за 13 годин у робочі дні підприємства, та 22 години у вихідні та святкові дні.

З цих підстав відповідачем зроблено висновок про те, що підприємством щомісячно заробітна плата 7 працівникам (сторожам), а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 нараховувалась та виплачувалась в неповному обсязі.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості такої позиції відповідача з огляду на таке.

Статтею 66 КЗпП України визначено, що працівникам надається перерва для відпочинку і харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва не включається в робочий час. Перерва для відпочинку і харчування повинна надаватись, як правило, через чотири години після початку роботи.

Час початку і закінчення перерви встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Працівники використовують час перерви на свій розсуд. На цей час вони можуть відлучатися з місця роботи.

На тих роботах, де через умови виробництва перерву встановити не можна, працівникові повинна бути надана можливість приймання їжі протягом робочого часу. Перелік таких робіт, порядок і місце приймання їжі встановлюються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації.

Отже з огляду на положення ст..66 КЗпП України за загальним правилом перерва не включається в робочий час.

Відповідач, посилаючись на ч.4 ст.66 КЗпП України, вказує на те, що позивачем не вірно визначався робочий час сторожів, оскільки вважає, що умови роботи сторожів не передбачають можливості встановлення перерви.

З такими висновками відповідача погодитися не можливо, оскільки вони не підтверджені жодними доказами. В той час, як матеріалами справи свідчать про те, що наказами ПОГ «Дніпровське УВП УТОГ» №150 від 30.12.2016р. підсумований щоквартальний облік робочого часу разом із затвердженими графіками роботи для охоронців та №5 від 03.01.2017р. запроваджено підсумований щоквартальний облік робочого часу для робітників з гнучким графіком роботи та встановленням часу початку, закінчення роботи та часу перерви для приймання їжі та відпочинку для охоронців, зазначене підтверджено табелями обліку робочого часу та графіками роботи охоронців на 2017 рік (т.1 а.с.48-49, 51-66).

Отже суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності застосування відповідачем штрафних санкцій, з огляду на його позицію про порушення позивачем положень ч.4 ст.66 КЗпП України.

Щодо простою не з вини працівника та не здійснення оплата за вимушений простой (ст.111, ч.1 ст.113 КЗпП), суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що вказане порушення відповідач пов`язує з тим, що в табелі обліку робочого часу за січень 2017 року: в періоді з 03.01.2017р.-13.01.2017р., 24-м працівникам пошив очного цеху, а саме: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 зазначено переведення на неповний робочий тиждень.

Накази щодо надання вищезазначеним працівникам відпусток без збереження заробітної плати, щорічної відпустки на період з 03.01.2017-13.01.2017 не видавалися, заяви працівників на відпустки без збереження заробітної плати, щорічної відпустки, листки тимчасової непрацездатності на період з 03.01.2017-13.01.2017 на підприємстві відсутні.

Згідно наказу від 03.01.2017 №1 у зв`язку із нестабільною кон`юктурою ринку, що впливає на роботу підприємства (коливання обсягів виробництва) на підприємстві у січні 2017 року встановлений скорочений 7- годинний робочий день та скорочений робочий тиждень для ІТР персоналу та допоміжних робітників за графіком зазначеним у додатку 1 до наказу. Однак у додатку №1 до наказу від 03.01.2017 №1 прізвища працівників пошивочного цеху відсутні.

Тобто, за позицією відповідача, працівників пошивочного цеху (24 особи) підприємство не забезпечило роботою, що фактично є простоєм не з вини працівника. Оплата за час простою не з вини працівників (пошивочний цех), в період з 03.01.2017 по 13.01.2017 з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) 24 працівникам пошивочного цеху не проводилась.

З цих підстав відповідач вказує на порушення вимог ст.111 КЗпП України, згідно якої при невиконанні норм виробітку не з вини працівника оплата провадиться за фактично виконану роботу. Місячна заробітна плата в цьому разі не може бути нижчою від двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу). При невиконанні норм виробітку з вини працівника оплата провадиться відповідно до виконаної роботи.

Одночасно, за позицією відповідача, порушуються вимоги ч.1 ст.113 КЗпП України, згідно якої час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у спірному випадку відсутні підстави стверджувати щодо простою підприємства.

Так встановлені обставини справи свідчать про те, що наказом №87 від 31.07.2014р. «Про зміни в організації виробництва і праці для робітників підприємства, пов`язаних із введенням неповного робочого часу» у зв`язку із нестабільною кон`юнктурою ринку, що впливає на роботу підприємства (коливання обсягів виробництва), з метою збереження трудового колективу та керуючись ст.ст.32, 56 КЗпП України (т.1 а.с.228).

Зміни в організації виробництва і праці, пов`язані із запровадженням скороченої тривалості робочого часу, вводились в дію наказами ПОГ «Дніпровське УВП УТОГ»:

- №1 від 03.01.2017р. про продовження дії наказу «Про зміни в організації виробництва і праці для робітників підприємства пов`язаних із введенням неповного робочого часу» (т.1 а.с.223);

- №2 від 03.01.2017р. про введення переглянутого штатного розкладу (т.1 а.с.224);

- №96 від 03.08.2015р., №116 та 135 від 31.10.2016р. «Про зміни в організації виробництва і праці для робітників підприємства, пов`язаних із введенням неповного робочого часу» (т.1 а.с.225-227).

Зі змісту табеля обліку використання робочого часу вбачається, що на роботу не виходили 24-ри працівника пошивочного цеху (т.1 а.с.229-230).

Отже встановлені обставини справи свідчать про те, що на підприємстві відбулися зміни в організації виробництва і праці, а не простой підприємства. У свою чергу, правовідносини між роботодавцем та працівником, у випадку зміни організації виробництва і праці, врегульовані положеннями ст..ст.32, 56 КЗпП України, а не ст..ст.111, 113 КЗпП України на які посилався відповідач.

З цих підстав суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про неправомірність застосування відповідачем штрафних санкцій , з огляду на його позицію про порушення позивачем положень ст.111, 113 КЗпП України.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що відповідачем неправомірно застосовано штрафні санкції у розмірі 1 116 900,0грн. (1 154 130,0грн - 37230,0грн.).

Щодо заявлених позивачем вимог про визнання незаконним та скасування припису, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Так, за наслідками розгляду справи, судом першої інстанції скасовано припис відповідача у повному обсязі.

В той же час, встановлені судом першої інстанції обставини справи свідчили про те, що позивачем було допущено порушення в частині нарахування заробітної плати ОСОБА_1 (п.4 Припису) про що зазначено вище. Також позивачем було допущено порушення в частині не додержання термінів виплати заробітної плати (п.9 Припису), що стало підставою для відмови судом першої інстанції у задоволенні позову, в частині заявлених вимог щодо скасування постанови відповідача №35/4.1-6/144 від 04.04.2018р. на суму 3' 723грн.00коп.

Отже суд першої інстанції безпідставно скасував Припис відповідача, в частині зобов`язання позивача усунути порушення, які зазначені у п. 4, 9 Припису. При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що на час видання відповідачем Припису позивачем не було усунуто порушень, які зазначені у п.4. 9 Припису.

Щодо інших порушень, які зобов`язано усунути оскаржуваним Приписом.

Пункт 1 Припису - не ведення на підприємстві графіків змінності, правил внутрішнього розпорядку, підсумованого обліку використання робочого часу (порушення ст..ст.57, 61 КЗпП України).

Відповідно до ст.57 КЗпП України час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством.

Згідно ст.61 КЗпП України на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин (статті 50 і 51).

Встановлені обставини справи свідчать про те, що наказами ПОГ «Дніпровське УВП УТОГ» №150 від 30.12.2016р. підсумований щоквартальний облік робочого часу разом із затвердженими графіками роботи для охоронців та №5 від 03.01.2017р. запроваджено підсумований щоквартальний облік робочого часу для робітників з гнучким графіком роботи та встановленням часу початку, закінчення роботи та часу перерви для приймання їжі та відпочинку для охоронців, зазначене підтверджено табелями обліку робочого часу та графіками роботи охоронців на 2017 рік (т.1 а.с.48-49, 51-66).

Отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість тверджень відповідача про порушення позивачем вимог ст.ст.57, 61 КЗпП України.

Пункт 2 Припису - не ведення на підприємстві обліку надурочних робіт кожного працівникам (порушення ч.2 ст.65 КЗпП України).

Відповідно до ч.2 ст.65 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен вести облік надурочних робіт кожного працівника.

Обгрунтовуючи таку позицію відповідач вказує на те, що такий облік на підприємстві взагалі не ведеться. Але такі висновки відповідача спростовуються наказом №87 від 30.06.2017р. згідно якого проведено доплату за часи надурочної роботи за 2 квартал 2017 року з охоронцем ОСОБА_3 у розмірі 181грн.62коп., що підтверджує належний облік надурочних робіт (т.1 а.с.76). При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити те, що відповідачем не було надано доказів того, що підприємством не було враховано надурочну роботу будь-якого із працівників підприємства, що могло б свідчити про неналежний облік надурочних робіт.

Отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість тверджень відповідача про порушення позивачем вимог ч.2 ст.65 КЗпП України.

Пункт 3 Припису - норми праці на підприємстві встановлені, при цьому з профспілковим представником ці норми не погодженні (порушення ст..86 КЗпП України).

Частиною 1 статті 85 КЗпП України визначено, що норми праці - норми виробітку, часу, обслуговування, чисельності - встановлюються для працівників відповідно до досягнутого рівня техніки, технології, організації виробництва і праці.

Відповідно до ст.86 КЗпП України запровадження, заміна і перегляд норм праці провадиться власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем при встановленні порушення ст.86 КЗпП України, не в повній мірі враховано специфіку діяльності позивача, адже основною робочою силою на таких підприємствах є саме люди з обмеженими можливостями зі ступенем втрати працездатності від 10 до 90 відсотків, що унеможливлює встановити та погодити однакові норми праці для таких осіб.

Підтвердженням цьому в матеріалах справи наявні штатний розклад та індивідуальні програми реабілітації інвалідів, з висновками медико-соціальних експертних комісій щодо умов та характеру праці для таких осіб (т.1 а.с.78-159).

Отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість тверджень відповідача про порушення позивачем вимог ст.86 КЗпП України.

Пункт 5 Припису - нарахування заробітної плати не в повному обсязі за виконану роботу сторожами за період з січня 2017 року по лютий 2018 року (порушення ст..94 КЗпП України, ст.2 ЗУ №108).

Про відсутність вказаного порушення зазначено вище, при наданні оцінки правомірності постанови відповідача №35/4.1-6/145 від 04.04.2018р. на суму 1' 154' 130грн.00коп.

Пункт 6 Припису - тарифна сітка (посадові оклади) у період грудень 2016 - травень 2017 року проводилась на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яку встановлено у розмірі 100 відсотків від прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб (порушення ст.96 КЗпП).

Згідно ст.96 КЗпП України системами оплати праці є тарифна та інші системи, що формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників.

Тарифна система оплати праці включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і професійні стандарти (кваліфікаційні характеристики).

Тарифна система оплати праці використовується при розподілі робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою для формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Схема посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету, формується на основі:

мінімального посадового окладу (тарифної ставки), встановленого Кабінетом Міністрів України;

міжпосадових (міжкваліфікаційних) співвідношень розмірів посадових окладів (тарифних ставок) і тарифних коефіцієнтів.

Мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) встановлюється у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам провадиться власником або органом, уповноваженим власником, згідно з професійними стандартами (кваліфікаційними характеристиками) за погодженням із виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).

Вимоги до кваліфікаційних та спеціальних знань працівників, їх завдання, обов`язки та спеціалізація визначаються професійними стандартами або кваліфікаційними характеристиками професій працівників.

Порядок розроблення та затвердження професійних стандартів визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок розроблення та затвердження кваліфікаційних характеристик визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері праці та соціальної політики.

Колективним договором, а якщо договір не укладався - наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу, виданим після погодження з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), а в разі відсутності первинної профспілкової організації - з вільно обраними та уповноваженими представниками (представником) працівників, можуть встановлюватися інші системи оплати праці.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що п.2.1.2 Галузевої угоди між Центральним правлінням Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Українське товариство глухих» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2016-2018 роки (далі - Галузева угода) сторони домовилися аналізувати проблеми підприємств УТОГ та вносити спільно пропозиції щодо їх розв`язання відповідним державним органам влади.

Пунктом 3.1.2. Галузевої угоди встановлено мінімальну тарифну ставку робітника І розряду у розмірі не менше 105 відсотків мінімальної заробітної плати, встановленої Законом.

Відповідно до п.3.1.3. Галузевої угоди встановлено застосування на період подолання фінансових труднощів, але не більше ніж шість місяців, норми оплати праці нижче від норм, визначених Генеральною та цією Угодою, але не нижче від державних норм і гарантій в оплаті праці (т.1 а.с.173-183).

Пунктом 2.1.2. Колективного договору ПОГ «Дніпровське УВП УТОГ» на 2017-2018 роки визначено, що основою оплати праці є тарифна система оплати праці та інші системи, що формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників. Тарифна ставка робітника-відрядника 1 розряду є основою для формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Місячна тарифна ставка працівника 1 розряду встановлюється в розмірі 105 відсотків від прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб. На період подолання фінансових труднощів підприємства, на термін не більше ніж на шість місяців, допускається оплата праці нижче норм, прийнятих галузевою угодою, але не нижче від державних норм і гарантій в оплаті праці (т.1 а.с.194-211).

З огляду на викладене суд першої інстанції правильно вказав на те, що позивачем, враховуючи положення Галузевої угоди та приймаючи до уваги фінансовим стан підприємства правомірно визначено місячну тарифну ставку робітника-відрядника І розряду в розмірі 100% від прожиткового мінімуму.

Пункт 7 Припису - рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами приймалися в односторонньому порядку (ст.97 КЗпП, ч.1, ч.3 ст.15 Закону України №108).

Вказане стосується видання позивачем наказів про зміну в організації виробництва і праці, про що зазначено вище, під час надання судом оцінки позиції відповідача щодо простою підприємства.

Так дійсно надані відповідачем документи свідчать про те, що у зв`язку з фінансовим станом підприємства, були видані накази про зміни в організації виробництва і праці, а саме: наказом №87 від 31.07.2014р. «Про зміни в організації виробництва і праці для робітників підприємства, пов`язаних із введенням неповного робочого часу» у зв`язку із нестабільною кон`юнктурою ринку, що впливає на роботу підприємства (коливання обсягів виробництва), з метою збереження трудового колективу та керуючись ст.ст.32, 56 КЗпП України (т.1 а.с.228).

Зміни в організації виробництва і праці, пов`язані із запровадженням скороченої тривалості робочого часу, вводились в дію наказами ПОГ «Дніпровське УВП УТОГ»:

- №1 від 03.01.2017р. про продовження дії наказу «Про зміни в організації виробництва і праці для робітників підприємства пов`язаних із введенням неповного робочого часу» (т.1 а.с.223);

- №2 від 03.01.2017р. про введення переглянутого штатного розкладу (т.1 а.с.224);

- №96 від 03.08.2015р., №116 та 135 від 31.10.2016р. «Про зміни в організації виробництва і праці для робітників підприємства, пов`язаних із введенням неповного робочого часу» (т.1 а.с.225-227).

В той же час, обставини, які зазначені в акті перевірки відповідача, не дають підстав стверджувати про те, що такі зміни позивачем приймалися в односторонньому порядку без погодження з працівниками підприємства. таких доказів суду надано не було.

Отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість тверджень відповідача про порушення позивачем вимог ст.97 КЗпП, ч.1, ч.3 ст.15 Закону України №108.

Пункт 8 Припису - простой не з вини працівника. Оплата за вимушений простой не здійснювалась (порушення ст.111, ч.1 ст.113 КЗпП).

Про відсутність вказаного порушення зазначено вище, при наданні оцінки правомірності постанови відповідача №35/4.1-6/145 від 04.04.2018р. на суму 1' 154' 130грн.00коп.

Пункт 10 Припису - не ведення на підприємстві достовірного обліку даних, які стосуються нарахування та виплати заробітної плати. А саме: не ведення належним чином щоденних нарядів на виконання роботи та підсумок відпрацьованого наряду (порушення ч.2 ст.30 Закону України №108).

Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України №108 «Про оплату праці» роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що облік виконуваної працівником роботи на підприємстві позивача ведеться на підставі табелів обліку робочого часу. Вказані обставини не заперечуються відповідачем. При цьому позицію відповідача щодо необхідності ведення належним чином щоденних нарядів на виконання роботи та підсумок відпрацьованого наряду, не можливо визнати обґрунтованою, оскільки законодавством на роботодавця не покладено обов`язок щодо ведення саме щоденних нарядів на виконання роботи та підсумок відпрацьованого наряду.

Отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість тверджень відповідача про порушення позивачем вимог ч.2 ст.30 Закону України №108.

Підсумовуючи зазначене, суд апеляційної інстанції, враховуючи вище зроблені висновки, вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції, в частині задоволених позовних вимог скасуванню з прийняттям нової постанови в цій частині заявлених вимог.

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 рік становить 1762,00 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Відповідно до пп.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції на час звернення позивача до суду з позовом) за подання суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою-підприємцем до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру ставка судового збору складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання суб`єктом владних повноважень, юридичною особою до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зважаючи на часткове задоволення позову, а саме, в частині заявлених вимог майнового характеру на суму 1 116 900,00 грн. та однієї вимоги немайнового характеру, з огляду на приписи статті 139 КАС України, на користь позивача з Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань підлягає стягненню судовий збір у розмірі 18 515,50 грн., з яких 16753,50 грн. - за вимоги майнового характеру (1,5% від 1 116 900,00 грн.), та 1762,00 грн. - за вимогу немайнового характеру (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.315, ст.ст.317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області - задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2018 року у справі №804/3160/18, в частині задоволених позовних вимог - скасувати та в цій частині прийняти нову постанову.

Постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу №35/4.1-6/145 від 04.04.2018р., в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 1 116 900,0грн. - визнати неправомірною та скасувати.

Припис Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №ДН137/248/АВ/П від 19.03.2018р., в частині Пунктів 1, 2, 3, 5, 6, 7, 8, 10 - визнати неправомірним та скасувати.

В іншій частині заявлених вимог щодо скасування Постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу №35/4.1-6/145 від 04.04.2018р. та Припису Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №ДН137/248/АВ/П від 19.03.2018р. - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на користь Підприємства об`єднання громадян «Дніпровське Учбово-виробниче підприємство Українського товариства глухих» судові витрати у розмірі 18515,50грн.

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2018 року у справі №804/3160/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у строки, визначені ст.329 КАС України.

Вступну та резолютивну частину проголошено 19.12.2019р.

Повний текст постанови складено 20.12.2019р.

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя Н.А. Бишевська

суддя І.Ю. Добродняк