ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 грудня 2019 року

м. Дніпро

справа № 280/889/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Запорізького окружного адміністративного суду на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 року у справі №280/889/19 (головуючий суддя першої інстанції Єфанова О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Запорізького окружного адміністративного суду (третя особа - Державна судова адміністрація України) про визнання неправомірною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 01.03.2019 року звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Запорізького окружного адміністративного суду (третя особа - Державна судова адміністрація України, в якому просила:

- визнати неправомірною відмову голови Запорізького окружного адміністративного суду про перерахунок стажу її роботи для цілей встановлення щомісячної доплати та додаткової відпустки на посаді судді, яка оформлена листом за №02-16/5514/19 від 07.02.2019 року;

- зобов’язати Запорізький окружний адміністративний суд зарахувати їй до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, стаж державної служби за період з 15.08.2001 року по 17.06.2005 року згідно приписів частини шостої статті 44 Закону України «Про статус суддів»;

- зобов’язати Запорізький окружний адміністративний суд здійснити перерахунок її щорічної відпустки та щомісячної доплати за вислугою років до посадового окладу з моменту зарахування її до штату суду та виплатити заборгованість з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернулась до голови Запорізького окружного адміністративного суду із заявою про здійснення перерахунку стажу державної служби, а саме: включення до стажу судді державної служби навчання курсантом Запорізького юридичного інституту МВС України. Підставою для такого звернення стала відповідь Національного агентства України з питань державної служби від 22.01.2019 року №10067/13-19, відповідно до якої період проходження нею служби курсантом Запорізького юридичного інституту МВС України з 15.08.2001 року по 17.06.2015 року зараховується до стажу державної служби. Проте, листом від 07.02.2019 року №02-16/5514/19 відповідач відмовив їй в задоволенні заяви на підставі того, що на момент зарахування позивача до штату Запорізького окружного адміністративного суду діяли норми Закону України «Про судоустрій і статус судів».

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2019 року адміністративну справу №280/889/19 за позовом ОСОБА_1 до Запорізького окружного адміністративного суду (третя особа - Державна судова адміністрація України) про визнання неправомірною відмови та зобов`язання вчинити певні дії передано на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 року, прийнятим за наслідками розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправною відмову голови Запорізького окружного адміністративного суду про перерахунок стажу роботи ОСОБА_1 для цілей встановлення щомісячної доплати та додаткової відпустки на посаді судді, яка оформлена листом від 07.02.2019 року №02-16/5514/19.

Зобо’язано Запорізький окружний адміністративний суд зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, стаж державної служби за період з 15.08.2001 року по 17.06.2005 року, згідно приписів частини шостої статті 44 Закону України «Про статус суддів».

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апелянтом зазначено, що судом при постановленні рішення не враховано ту обставину, що на момент зарахування ОСОБА_1 до штату Запорізького окружного адміністративного суду на посаду судді діяв Закон України від 07.07.2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», який регламентував організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні. Вказаним Законом стаж державної служби не зараховувався до стажу роботи, що дає право на одержання доплати за вислугу років, а відтак підстав для здійснення позивачу перерахунку стажу державної служби шляхом включення періоду навчання курсантом Запорізького юридичного інституту МВС України з 15.08.2001 року по 19.06.2004 року та з 30.08.2004 року по 17.06.2005 року відсутні. Крім того, апелянтом зауважено, що суд першої інстанції не дав правової оцінки всім аргументам відповідача, викладеним у відзиві на позов, а також призначив розгляд справи у спрощеному провадженні, тобто з порушенням статті 12 КАС України.

Позивач та третя особа відзиви на апеляційну скаргу не подали.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 31.10.2019 року вирішено перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Як зазначено вище, судом першої інстанції справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, про що зазначено в ухвалі про відкриття провадження та ухвалі про призначення розгляду справи. При цьому суд послався на приписи статті 257 КАС України та статті 12 КАС України (а.с.41, 148 т.1).

Проте, згідно із частиною 1 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Предмет спору у справі стосується проходження особою публічної служби.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, зокрема, щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Згідно з приміткою до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції» під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, в цій статті розуміються, зокрема, судді.

Позивач є суддею Запорізького окружного адміністративного суду, а тому є особою, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище у значенні Закону України «Про запобігання корупції», у зв`язку з чим справа не відноситься до категорії незначних.

Разом з тим, за приписами частини 2 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до пункту 10 частини 6 статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності також є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Справа, що розглядається, не міститься у переліку справ, визначених у частині 4 статті 257 КАС України як таких, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, а тому може бути розглянута за правилами останнього з урахуванням положень пункту 10 частини 6 статті 12 КАС України.

Отже, для того, щоб розглянути за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка не зазначена у пунктах 1-9, 11 частини 6 статті 12 КАС України, суд першої інстанції повинен визнати її незначною відповідно до приписів пункту 10 частини 6 статті 12 КАС України і тільки після цього вирішити питання щодо її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Натомість в даній справі в ухвалі про відкриття провадження та призначення справи до розгляду суд першої інстанції не визначив справу як незначну, а тому не мав права на її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до пункту 7 частини 3 статті 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає обов`язковому скасуванню з ухваленням нового рішення, оскільки справа судом помилково розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без визначення її як незначної.

Судом апеляційної інстанції встановлені такі обставини справи.

Указом Президента України від 19.11.2010 року №1046/2010 «Про призначення суддів» Калашник Юлію Вікторівну призначено на посаду судді Запорізького окружного адміністративного суду, 09.12.2010 року позивач прийняла присягу судді.

Наказом голови Запорізького окружного адміністративного суду від 10.12.2010 року №209-к позивача зараховано до штату Запорізького окружного адміністративного суду з 04.01.2011 року.

ОСОБА_1 звернулась до голови Запорізького окружного адміністративного суду із заявою про здійснення перерахунку стажу її роботи для цілей встановлення щомісячної доплати за вислугу років та додаткової відпустки на посаді судді, а саме - включити до стажу державної служби навчання курсантом Запорізького юридичного інституту МВС України.

Підставою для такого звернення, як зазначає позивач, стала відповідь Національного агентства України з питань державної служби від 22.01.2019 року №10067/13-19, відповідно до якої період проходження ОСОБА_1 служби курсантом Запорізького юридичного інституту МВС України з 15.08.2001 року по 17.06.2015 року зараховуються до стажу державної служби.

Запорізький окружний адміністративний суд листом за №02-16/5514/19 від 07.02.2019 року відмовив позивачу в зарахуванні до стажу роботи, що дає право на одержання доплати за вислугу років, період навчання курсантом Запорізького юридичного інституту МВС України з 15.01.2001 року по 19.06.2004 року та з 30.08.2004 року по 17.06.2005 року.

Позивач не погодилась з такою відмовою та оскаржила її до суду.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції зазначив, що спірні відносини щодо визначення стажу роботи позивача, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, мають оцінюватися з урахуванням частини 6 статті 44 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року, статті 131, пункту 2 Розділу XII «Прикінцеві положення», пункту 11 Розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року. Судом зазначено, що згідно трудової книжки позивач прийнята на службу в органи внутрішніх справ з 15.08.2001 року - в Запорізьке міське управління УМВС України в Запорізькій області запис №1 відповідно до Наказу №87о/с від 01.08.2001 року, в період з 15.08.2001 року по 17.06.2005 року проходила навчання в Запорізькому юридичному інституті МВС України, а тому позивач має право на зарахування до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, стаж державної служби, а саме з 15.08.2001 року по 17.06.2005 року.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Предметом данного позову є правомірність зарахування до стажу роботи судді, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, строку навчання позивача у юридичному інституті МВС.

15 грудня 1992 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про статус суддів» №2862-XII (далі по тексту - Закон №2862), який визначає статус суддів з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя, дотримання Конституції і законів України, охорони прав і свобод громадян.

Відповідно до статті 44 Закону №2862 визначалось матеріальне і побутове забезпечення суддів.

Відповідно до частини шостої статті 44 Закону №2862 для суддів судів загальної юрисдикції до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, крім часу роботи на посадах суддів, зараховується час роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників, а також інших працівників, яким законом передбачені такі ж пільги.

07 липня 2010 року Верховною радою України прийнято Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI (далі по тексту - Закон №2453). Закон набрав чинності 30 липня 2010 року, у зв’язку з чим Закон України «Про статус суддів» №2862 втратив чинність, крім статей 43, 44 (пункти 5-13), які втратили чинність з 01 січня 2011 року.

Разом з тим, в Прикінцевих положеннях Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453 встановлено, що Закон набирає чинності з дня його опублікування, окрім статей 129 та 130 цього Закону, які вводитимуться в дію 01 січня 2011 року.

Пунктом 2 Розділу XII Прикінцевих положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України «Про статус суддів», крім статей 43 та 44, які втрачають чинність з 1 січня 2011 року;

Згідно пункту 11 Розділу XIII Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Як зазначалось вище, Указом Президента України від 19.11.2010 року №1046/2010 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Запорізького окружного адміністративного суду, 09.12.2010 року позивач прийняла присягу судді.

Наказом голови Запорізького окружного адміністративного суду від 10.12.2010 року №209-к позивача зараховано до штату Запорізького окружного адміністративного суду з 04.01.2011 року.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 призначена на посаду судді після набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» №2453 (набрав чинності 30.07.2010 року), але під час дії статей 43 та 44 Закону України «Про статус суддів», визначення її стажу роботи на посаді судді проводиться з урахуванням статей 43 та 44 Закону України «Про статус суддів».

Тобто, до 01 січня 2011 року питання суддівської винагороди та відпустки суддів регулювалися статтею 44 Закону України «Про статус суддів», частиною шостою якої, як зазначалось вище, передбачено, що для суддів судів загальної юрисдикції до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, крім часу роботи на посадах суддів, зараховується час роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників, а також інших працівників, яким законом передбачені такі ж пільги.

З тексту адміністративного позову та трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що остання на посадах слідчих, прокурорських працівників, а також інших працівників, яким законом передбачено право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, не працювала, в тому числі й у період з 15.08.2001 року по 17.06.2005 року.

Як вбачається з відповіді Національного агентства України з питань державної служби від 22.01.2019 року №10067/13-19 в період з 15.08.2001 року по 17.06.2005 року ОСОБА_1 була курсантом Запорізького юридичного інституту МВС України, тобто не працювала та не займала посаду слідчого, прокурорського працівника, т.і..

Посилання позивача на вказану відповідь Національного агентства України з питань державної служби, щодо зарахування вказаного періоду навчання до стажу державної служби, з яким погодився суд першої інстанції, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки стаття 44 Закону України «Про статус суддів» не містить посилання щодо зарахування до стажу судді періоду «стажу державної служби».

Крім того, колегія суддів зазначає, що лист Національного агентства України з питань державної служби надісланий на ім`я ОСОБА_1 носить інформаційний характер, не є правовим актом, а тому не враховується апеляційним судом при розгляді даної справи

Крім того, на час призначення ОСОБА_1 на посаду судді була чинною Методика щодо зарахування (включення) до стажу державної служби періодів роботи (служби) колишніх працівників і осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ (затверджена наказом Головного Управління Державної служби України, Міністерства праці та Соціальної політики України від 12.10.2007 року №270/551, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.11.2007 року за №1243/14510).

Відповідно до пункту 4.6 вказаної Методики чинним законодавством, зокрема Законами України «Про освіту», «Про вищу освіту», «Про державну службу», «Про міліцію», включення часу навчання осіб у навчальних закладах до стажу державної служби не передбачено, крім випадків, визначених нормативно-правовими актами (наприклад, згідно із Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» навчання слухачів та курсанті зараховується до військової служби, а час проходження військової служби - до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби; відповідно до Порядку до стажу державної служби включається час навчання в аспірантурі або докторантурі Української Академії державного управління при Президентові України з відривом від роботи, якщо до вступу до аспірантури або докторантури аспірант чи докторант перебував на державній службі і після закінчення навчання повернувся на державну службу; час навчання в Національній академії державного управління при Президентові України за денною формою, якщо до вступу в Академію випускник перебував на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування і після закінчення навчання повернувся на державну службу, службу в органах місцевого самоврядування або вступив до аспірантури чи докторантури Академії з відривом від роботи тощо).

Час навчання студентів (слухачів), курсантів, аспірантів (ад`юнктів) та докторантів у навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України не включається до стажу державної служби.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» встановлений єдиний підхід щодо визначення стажу роботи судді для всіх питань, де він застосовується, і стаття 131 цього Закону, яка набула чинності одночасно з самим Законом 03 серпня 2010 року, визначає порядок обчислення стажу роботи судді.

Відповідно до статті 131 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:

1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України;

2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби.

Таким чином, ані за нормами Закону України «Про статус суддів», ані Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції на час призначення ОСОБА_1 на посаду судді) не передбачено визначення стажу судді для отримання права на додаткову відпустку, отримання надбавок до посадового окладу або права судді на вихід у відставку, з урахуванням часу навчання студентів (слухачів), курсантів, аспірантів (ад`юнктів) та докторантів у навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України.

Посилання позивача та суду першої інстанції на правову позицію в постановах Верховного Суду при розгляді справ №804/4305/17, та №2806/963/17, колегія суддів не враховує, оскільки у вказаних рішеннях Верховного суду не вирішувалось питання зарахування до стажу судді саме часу навчання студентів (слухачів), курсантів у навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при постановлені рішення допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що у відповідності до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 313, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Запорізького окружного адміністративного суду на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 року у справі №280/889/19 задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 року у справі №280/889/19 скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Запорізького окружного адміністративного суду (третя особа - Державна судова адміністрація України) про визнання неправомірною відмови та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Чабаненко

суддя С.Ю. Чумак