ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2019 р.

Справа № 520/4100/19

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.,

Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

представника позивача Рощупкіної В.Г.

представника відповідача Михайлової О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої службиУкраїни (№ 54)" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2019 року, суддя: Зінченко А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 03.07.19 року по справі № 520/4100/19

за позовом Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 54)"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач , Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 54)" звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Харківській області щодо нарахування з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року в інтегрованій картці платника податку Державного підприємства “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№54)” ( код 08680891) пені на податок на додану вартість у розмірі 239 737,49 грн;

- зобов`язати Головне управління ДФС у Харківській області здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника податків Державного підприємства “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№54)” (код 08680891) шляхом виключення (списати) з неї пені по податку на додану вартість у розмірі 239 737,49 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що шляхом вивантаження інформації з розділу «Розрахунки з бюджетом» модернізованого електронного сервісу «Електронний кабінет платника податків» ним встановлено, що контролюючим органом нараховано суму пені за 2017 рік, яка склала 239 737,49 грн. Як вбачається з модернізованого електронного сервісу «Електронний кабінет платника податків» пеня нараховується за різний період у тому числі на декларації 2013 року. Так узгоджена податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2013 року - реєстраційний номер 9081950301 від 20.12.2013 до сплати - 317 296,00 грн., граничний термін сплати 30.12.2013р. була сплачена відповідно до кінцевої виписки по розрахунковому рахунку. Задекларовано 317 296,00 грн. Всього сплачено 317 296,00 грн.

Таким чином, на думку позивача, фактичної сплати грошового зобов`язання з порушенням строків не було.

За викладених підстав, на думку позивача, податковим органом неправомірно нарахована пеня у сумі 239 737,49 грн. (двісті тридцять дев`ять тисяч сімсот тридцять сім грн. 49 коп.) з податку на додану вартість, на кошти сплачені згідно платіжних доручень з січня 2017 року по грудень 2017 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2019 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції , позивачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Протокольною ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2019 замінено відповідача по справі Головне управління ДФС у Харківській області на належного - Головне управління ДПС у Харківській області. В судовому засіданні з пояснень представника відповідача встановлено, що третю особу по справі Східну об`єднану Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління ДФС у Харківській області. Таким чином, розгляд справи продовжено за участі сторін: позивача - Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 54)" та відповідача - Головного управління ДПС у Харківській області.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 20.12.2019 представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Державне підприємство «Підприємство Державної кримінально - виконавчої служби України (№54)» зареєстровано як юридична особа, про що свідчить Виписка з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позивач з 15.09.1995 р. перебуває на обліку в органах державної податкової служби та станом на теперішній час знаходиться на обліку в Східному управлінні ГУ Державної фіскальної служби у Харківській області за № 64.

Матеріалами справи підтверджено, що станом на кінець грудня 2016 р. у ДП ««ПДКВСУ (№54)» була наявна заборгованість з податку на додану вартість в сумі 297 722,30 грн.

Кошти, які надходили від позивача на погашення поточних податкових зобов`язань, контролюючим органом в автоматичному режимі спрямовувались на погашення податкового боргу з ПДВ, що виник в попередніх періодах в порядку черговості, а саме:

-в січні 2017 р., кошти в сумі 114 597 грн. на підставі платіжних доручень №7 від 10.01.2017р., №1320 від 16.01.2017р., №23 від 17.01.2017р., №24 від 18.01,2017р., №39 від 24.01.2017р., №40 від 26.01.2017р., що надходили від позивача на погашення податкових зобов`язань по декларації з ПДВ від 20.12.2016р. (за звітний період - грудень 2016р.) фактично було спрямовано на погашення зобов`язань по деклараціям з ПДВ, поданим 16.11.2016р. (звітний період - жовтень 2017р.) та частково, в сумі 10 687,7 грн. по декларації від 19.12.2016р. (звітний період - листопад 2017р.);

-в лютому 2017р. оплати на загальну суму 98 737,30 грн. були спрямовані на погашення решти податкового боргу по декларації з ПДВ від 19.12.2016р.;

-в березні 2017р. кошти позивача спрямовувались на погашення податкового боргу по деклараціям з ПДВ, поданим в грудні 2016р., січні 2017р. та лютому 2017р.;

-в квітні 2017р. - кошти частково пішли на сплату ПДВ по деклараціями, поданим в лютому 2017р. та березні 2017 р.;

-в травні 2017р. - на ПДВ по декларації від 18.04.2017р. (звітний період березень 2017р.);

-в червні 2017р. - погашався залишок несплачених податкових зобов`язань по деклараціям з ПДВ, поданим в квітні 2017р. та травні 2017р.;

-в липні 2017р. - кошти автоматично спрямовані на погашення боргу з ПДВ по деклараціям, поданим в травні та червні 2017р.;

-в серпні 2017р. - на погашення ПДВ по деклараціям, поданим в червні та липні 2017р.

-у вересні 2017р., черга дійшла до погашення зобов`язання з ПДВ по декларації, поданій в серпні 2017р.;

-в жовтні - по декларації з ПДВ, поданій у вересні 2017р.

-в листопаді 2017р. - по декларації ПДВ, поданій в вересні 2017р та частково в жовтні 2017р.;

-в грудні 2017р. - погашались зобов`язання по деклараціям з ПДВ, поданим в жовтні та частково в листопаді 2017р.

Тобто, протягом 2017 року позивач, не врахувавши, що станом на січень 2017 року в нього є податковий борг, сплачував лише поточні, самостійно визначені податкові зобов`язання з ПДВ. Внаслідок чого черга до їх сплати надходила через 1-2 місяці після спливу законодавчо визначених термінів виконання свого податкового обов`язку.

У зв`язку з викладеним, позивачу на підставі п.п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України контролюючим органом нараховано пеню з податку на додану вартість в загальній сумі 239 737,49 грн.

Не погодившись із нарахованою пенею у сумі 239 737,49 грн. з податку на додану вартість, позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 203 Податкового кодексу України декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця. Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, подання декларації.

В той же час, приписами п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України закріплено, що у разі наявності у платника податків такого податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 04.02.2019 по справі №814/2682/14 з посиланням на п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Позивач в 2017 році подавав декларації з ПДВ, сплачував задекларовані суми, проте, як встановлено під час судового розгляду, не враховував наявність в нього податкового боргу.

Таким чином, дії контролюючого органу з автоматичного спрямування сплачених платником коштів на погашення податкового боргу, виходячи з хронології його виникнення, є цілком законними.

Відповідно до п.п. 129.1.3. п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України нарахування пені при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків розпочинається після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.

Оскільки затримка по сплаті податкових зобов`язань по деклараціям з ПДВ, поданим в 2017р. становила менше 90 днів, пеня за їх несвоєчасну сплату не нараховувалась.

Разом з тим, колегією суддів встановлено, що пеня в сумі 239 737,49 грн., яку позивач просить виключити з інтегрованих карток, нараховувалась ДП ««ПДКВСУ (№54)» при сплаті податкового боргу, розстроченого судовими рішеннями.

Так, з матеріалів справи вбачається, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2012 р. по справі №2а-5 960/12/2070 задоволено позов Основ`янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС до ДП «Підприємства Качанівської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області (№54)» про стягнення коштів за податковим боргом в розмірі 2 882 480,60 грн. Ухвалами Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2012, від 14.07.2014 р. та від 14.07.2016 р. були задоволені заяви відповідача про розстрочення виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2012 по справі №2а-5960/12/2070.

Також, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2012 р. по справі №2а-12235/12/2070 задоволено позов Основ`янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС до ДП «Підприємства Качанівської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області (№54)» про стягнення заборгованості в розмірі 1 243 646,27 грн. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2013 р. було задоволено заяву відповідача про розстрочення виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2012 по справі №2а-12235/12/2070.

Контролюючим органом з метою виконання зазначених судових рішень було складено відповідний графік погашення сум розстрочених грошових зобов`язань, за яким загальну суму заборгованості було розподілено на суми, які підлягають сплаті щомісячно. Такі суми щомісячно відображались в інтегрованій картці платника.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач вказує, що Головне управління ДФС у Харківській області перерозподіляє напрям зарахування коштів, що надходять від нього в рахунок погашення розстрочених сум, при цьому, повноваженнями на такий перерозподіл контролюючий орган не наділено і посилається на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 13.03.2018р. по справі №804/11355/14.

Разом з тим, у вказаному судовому рішенні зазначено, що статтею 124 Конституції України закріплено принцип обов`язковості судових рішень. Посилаючись на таку статтю суд вказував, що зарахування сплачених платником податків сум податкового боргу повинно здійснюватись контролюючим органом відповідно до графіків погашення заборгованості, розстроченої на підставі судових рішень.

Колегія суддів зазначає, що ГУ ДФС у Харківській області таких вимог дотрималась в повному обсязі. На виконання розстрочених судовими рішеннями сум по справам №2а- 5960/12/2070 та №2а-12235/12/2070 заборгованість було розподілено на суми, які відображались в інтегрованих картках позивача щомісячно.

При погашенні таких розстрочених сум контролюючим органом нараховувалась пеня.

Аналогічні висновки щодо правомірності нарахування пені на суми податкового боргу, що був розстрочений судовими рішеннями викладені у постановах Верховного Суду від 27.02.2018р. по справі №805/4622/16-а (провадження № К/9901/2235/17), від 08.05.2018р. по справі №802/777/16-а (провадження № К/9901/19309/18), в яких зазначено, що судове рішення про стягнення податкового боргу, за яким встановлено порядок його виконання шляхом розстрочення сплати боргу, не звільняє платника податків від відповідальності у вигляді штрафних санкцій та пені, передбачених 126.1 ст. 126 та п.п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Відповідно до вимог п.п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Згідно з п. 129.1.2. п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов`язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Згідно п. 129.4 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Отже, передумовою нарахування пені з підстав, визначених пунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, є несплата платником податків суми узгодженого податкового зобов`язання у встановлені законом строки.

Зі змісту статті 32 Податкового кодексу України вбачається, що зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк. Зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки. Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов`язку.

Рішення суду про розстрочення сплати податкового боргу є лише процесуальним рішенням, що визначає спосіб виконання судового рішення про стягнення податкового боргу шляхом розстрочення сплати боргу та не звільняє платника податків від відповідальності у вигляді пені, передбаченої підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, а така пеня фактично і є платою за таке розстрочення.

На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що ухвалення судом рішення про розстрочення сплати податкового боргу не змінює статус такої заборгованості - податковий борг - несплачена сума узгодженого (самостійно задекларованого) грошового зобов`язання, та не спростовує того факту, що боржник вчинив податкове правопорушення у вигляді несплати цього боргу і таке правопорушення триває до часу погашення боргу в добровільному чи примусовому порядку.

Правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладений у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №2а-25767/10/0570 (провадження К/9901/40938/18), 23.04.2019 у справі №808/8492/13-а (провадження К/9901/8986/18).

При цьому, нормами Податкового кодексу України не передбачено особливостей нарахування (або не нарахування) пені на розстрочені судовими рішеннями суми.

Таким чином, оскільки здійснення контролюючим органом нарахування пені на розстрочені судовими рішеннями суми ґрунтується на положеннях податкового законодавства і відповідає висновкам Верховного Суду, підстави для задоволення позову і виключення з інтегрованих карток ДП ««ПДКВСУ (№54)» 239 737,49 грн. відсутні.

За викладених обставин колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо відсутності у позивача заборгованості з податку на додану вартість та неправомірності нарахування пені.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про законність та обґрунтованість нарахування контролюючим органом з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року в інтегрованій картці платника податку Державного підприємства “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№54)” ( код 08680891) пені з податку на додану вартість у розмірі 239 737,49 грн.

Крім того, на запитання судді-доповідача до представника позивача щодо призначення по справі судової експертизи з питань правомірності нарахування пені у спірних правовідносинах, представником позивача повідомлено про відсутність податкового боргу станом 2017 рік та зазначено про відсутність підстав для проведення експертизи по справі №520/4100/19.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої службиУкраїни (№ 54)" залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2019 року по справі № 520/4100/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя

(підпис)

С.С. Рєзнікова

Судді

(підпис) (підпис)

В.Б. Русанова А.О. Бегунц

Повний текст постанови складено 21.12.2019 року