ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

19 грудня 2019 року

Сєвєродонецьк

Справа № 360/4493/19

Головуючий суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Сватівського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 16 жовтня 2019 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Фонду соціального страхування України Управління виконавчої дирекції фонду у Луганській області Сватівське відділення з такими вимогами:

1) визнати протиправною бездіяльність Сватівського управління Фонду соціального страхування України Луганської області щодо не продовження позивачу щомісячних страхових виплат з 01.06.2015;

2) зобов`язати Сватівське управління Фонду соціального страхування України Луганської області продовжити щомісячні страхові виплати позивачу з 01.06.2015.

Ухвалою від 21 жовтня 2019 року адміністративний позов залишено без руху (арк. спр. 41-42).

Позивач 01 листопада 2019 року через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) подав до суду уточнений позов до Сватівського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області (далі – відповідач, Сватівське відділення Управління), в якому заявлено такі позовні вимоги:

1) визнати протиправною бездіяльність Сватівського відділення Управління щодо не продовження позивачу щомісячних страхових виплат з 01.06.2015;

2) зобов`язати Сватівське відділення Управління продовжити щомісячні страхові виплати з 01.06.2015;

3) зобов`язати Сватівське відділення Управління прийняти належним чином нотаріально завірені копії актів про травму від 12 травня 2010 року Н-1; від 12 травня 2010 року Н-5.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що отримував страхові виплати з червня 2010 року, а як внутрішньо переміщена особа з 01.06.2014 у Старобільському ФСС, а з 01.11.2014 до 31.05.2015 у Сватівському ФСС. З 01.06.2015 до 31.08.2015 страхові виплати не перераховані до банку. З 01.09.2015 закінчився термін дії довідки МСЕК.

Через складні сімейні обставини та проведення бойових дій, позивач вчасно МСЕК не пройшов.

Відповідачем 26 листопада 2018 року позивачу надана довідка для проходження МСЕК № 03/2391. Згодом відповідач видав позивачу іншу довідку для проходження МСЕК, зазначивши дату та номер першої 26.11.2018 № 03/2391.

Позивачу 13 лютого 2019 року на МСЕК повторно встановлена третя група інвалідності та 50% втрати працездатності з 21 січня 2019 року. Нещасний випадок на виробництві безстроково.

Відповідач 25 березня 2019 року у зв`язку з тим, що пройшло більш ніш три роки, як сплив термін дії попередньої довідки МСЕК, вирішив, що у позивача настав нещасний випадок щойно та почав вимагати надання оригінали актів форма Н-1 та форма Н-5. Позивач пред`явив оригінали актів та здав під заяву копії завірені нотаріусом. Але відповідач вимагає, щоб позивач подав виключно оригінали.

З посиланням на Порядок проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 № 1232 (втратив чинність з 17.04.2019), Порядок розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337, позивач зазначає, що обов`язок по наданню оригіналів актів до Фонду покладений на роботодавця одноразово, а не кожні 3 роки. Оригінали, надані потерпілому, залишаються у нього та використовуються останнім для підтвердження своїх прав як застрахованої особи. Тому вимоги відповідача щодо надання йому оригіналів актів є незаконними.

Позивач зауважує, що у разі звернення внутрішньо переміщеної особи з повним переліком документів та за наявності рішення Комісії, робочий орган виконавчої дирекції або його відділення не пізніше 10 днів приймає рішення про продовження раніше призначеної страхової виплати на строк, на який особа має право на страхові виплати згідно з законодавством.

Оскільки МСЕК 13.02.2019 підтвердив позивачу втрату працездатності та причинний зв`язок між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров`я, повторно встановив третю групу інвалідності та 50 % втрати непрацездатності з 21.01.2019 безстроково, позивач вважає, що з 01.06.2015 страхові виплати мають бути продовжені.

На підставі зазначеного, позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не продовження позивачу щомісячних страхових виплат з 01.06.2015.

Ухвалою від 06 листопада 2019 року продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви (арк. спр. 73-74).

Ухвалою від 20 листопада 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі (арк. спр. 1-3).

Від представника Управління 06 грудня 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог з нижченаведених підстав (арк. спр. 162-165).

Потерпілий ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з 21.06.2010 перебував на обліку у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Свердловську Луганської області (далі – Відділення Фонду в м. Свердловську) у зв`язку з трудовим каліцтвом та отримував щомісячні страхові виплати.

Через проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, на тимчасово окупованій території України органи державної влади не здійснюють свої повноваження. Всі справи про страхові виплати потерпілих (членів їх сімей) залишились у відділенні на тимчасово окупованій території.

ОСОБА_1 , як внутрішньо переміщена особа, 23.10.2014 звернувся за продовженням страхових виплат до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Старобільському районі Луганської області (далі – Відділення Фонду у Старобільському районі), де йому продовжено виплату страхових коштів з 01.10.2014 по 31.10.2014 на підставі довідки МСЕК серії 10 ААА № 226293 від 23.10.2013, відповідно до постанови про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати від 30.10.2014 № 1218/12230/12230/25.

Згідно з новою заявою потерпілого від 10.12.2014 та довідкою ВПО від 10.12.2014 № 930002269 позивачу продовжено виплати на строк дії довідки ВПО, а саме: з 01.12.2014 по 31.05.2015, з 01.06.2019 припинено виплату страхових коштів у зв`язку з призупиненням дії довідки ВПО.

Окрім того, зазначено, що довідкою МСЕК серії 10 ААА № 226293 від 23.10.2013 потерпілому встановлена стійка втрата професійної працездатності 50% та III група інвалідності з повторним переоглядом 10.08.2015. На переогляд потерпілий ОСОБА_1 не з`явився.

Позивач до Відділення Фонду у Старобільському районі з заявою про продовження виплат страхових коштів більше не звертався.

Відповідно до нової адреси фактичного місця проживання позивача, зазначеною у довідці ВПО від 10.10.2016 № 930007309, особова справа позивача наразі знаходиться у Сватівському відділенні Управління.

Згідно з довідкою МСЕК від 13.02.2019 серії 12 ААА № 033083 позивачу встановлена третя група інвалідності з 21.01.2019 безстроково.

Позивач 14.02.2019 звернувся до відповідача із заявою про продовження страхових виплат, надавши нову довідку МСЕК. Потерпілому відмовлено у продовженні щомісячних страхових виплат за період з 01.06.2015 по 31.08.2015 - на підставі частини четвертої статті 47 Закону України від 23.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105-XIV); за період з 01.09.2015 по 20.01.2019 - у зв`язку з відсутністю довідки МСЕК, яка підтверджує професійну втрату працездатності на цей період.

Позивач 25.03.2019 звернувся до Сватівського відділення Управління з заявою про призначення страхових виплат. Потерпілому відмовлено у призначенні страхових виплат з 21.01.2019 у зв`язку з ненаданиям в повному обсязі документів згідно з пунктом 3.1 розділу III Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 № 11 (далі - Постанова № 11), а саме оригіналів актів про нещасний випадок.

Управління вважає, що вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача продовжити виплату страхових коштів за період з 01.06.2015 по 31.08.2015 задоволенню не підлягають, оскільки згідно з частиною четвертою статті 47 Закону № 1105-XIV визначено можливість одержання виплат за минулий час, але не більш ніж як за три роки з дня звернення за їх одержанням. Вказані строки є присічними, тому можливість поновлення права на отримання страхових виплат за минулий час понад 3 роки чинним законодавством не передбачена.

Вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача продовжити виплати страхових коштів на період з 01.09.2015 по 20.01.2019 задоволенню не підлягають, оскільки у вказаному періоді відсутнє підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв`язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров`я.

Згідно з довідкою МСЕК від 13.02.2019 серії 12 ААА № 033083 можливо поновити виплату страхових коштів з 21.01.2019, тобто з дати встановленої МСЕК. Однак це можливе за умови надання до Сватівського відділення Управління оригіналів актів проведення розслідування нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

З копій паспорта громадянина України (арк. спр. 50), довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (арк. спр. 50зв.), довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (арк. спр. 51), свідоцтва про загальнообов`язкове державне соціальне страхування (арк. спр. 52) встановлено такі дані про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , є внутрішньо переміщеною особою, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

Потерпілий ОСОБА_1 перебував на обліку з 21.06.2010 у Відділенні Фонду в м. Свердловську у зв`язку з трудовим каліцтвом та отримував щомісячні страхові виплати.

За заявою позивача від 23.10.2014 про тимчасове продовження раніше призначених страхових виплат у зв`язку з нещасним випадком на виробництві (арк. спр. 95), до якої додано копії: паспорта громадянина України (арк. спр. 96), довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (арк. спр. 97), довідки від 10.12.2014 № 930002269 про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції (арк. спр. 98), заяву про виплату належних особі сум на рахунок, відкритий ЛОУ АТ «Ощадбанк» (арк. спр. 99), згідно з постановою Відділення Фонду в Старобільському районі від 30.10.2014 № 1218/12230/12230/25 продовжено потерпілому ОСОБА_1 , номер справи 12230, номер випадку 12230, раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 2125,78 грн на період з 01.10.2014 по 31.10.2014 включно (арк. спр. 101).

За заявою позивача від 10.12.2014 про тимчасове продовження раніше призначених страхових виплат у зв`язку з нещасним випадком на виробництві (арк. спр. 103), постановою Відділення Фонду в Старобільському районі від 26.01.2015 № 1218/12230/12230/26 продовжено потерпілому ОСОБА_1 раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 2293,72 грн на період з 01.01.2015 по 31.05.2015 включно (арк. спр. 104).

Постановою Відділення Фонду в Старобільському районі від 26.01.2015 № 1218/12230/12230/27 призначено потерпілому ОСОБА_1 перераховану щомісячну грошову суму в розмірі 2293,72 грн, відкориговану виплату проводити з 01.03.2014 по 31.12.2014, вважати такою, що втратила чинність постанова від 31.10.2013 № 1218/12230/12230/24 (арк. спр. 105).

Постановою Відділення Фонду в Старобільському районі від 26.01.2015 № 1218/12230/12230/28 призначено позивачу доплату страхової виплати за грудень 2014 року в розмірі 2125,78 грн (арк. спр. 107).

Згідно з довідкою Сватівського відділення Управління від 26.11.2018 № 03/2391 станом на 26.11.2018 перебуває на обліку у відділенні як потерпілий на виробництві зі стійкою втратою працездатності з 26.07.2010 та мав такі довідки МСЕК по наслідкам нещасного випадку на підприємстві, який стався 15.10.2007: серії 10 ААА № 050174 від 21.06.2010 по 01.07.2011 та 50 % і ІІІ група; серії 10 ААА № 056971 від 01.07.2011 по 17.08.2011 та 50 % і ІІІ група; серії 10 ААА № 056971 від 17.08.2011 по 01.09.2012 та 70 % і ІІ група; серії 10 ААА № 093350 від 01.09.2012 по 01.09.2013 та 60 % і ІІІ група; серії 10 ААА № 226293 від 01.09.2013 по 01.09.2015 та 50 % і ІІІ група (арк. спр. 55).

Позивач звернувся до Сватівського відділення Управління із заявою від 19.02.2019 про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати у зв`язку з нещасним випадком на виробництві (арк. спр. 108) разом з якою надав довідку МСЕК від 13.02.2019 серії 12 ААА № 033083, згідно з якою позивачу повторно встановлено третю групу інвалідності, 50 % втрати працездатності з 21.01.2019 безстроково (арк. спр. 111-112).

Як слідує з витягу з протоколу засідання комісії з розгляду питань щодо призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 20.02.2019 № 133, Комісією прийнято рішення про призначення (поновлення) ОСОБА_1 соціальних виплат (арк. спр. 114).

Згідно з постановою Сватівського відділення Управління від 01.03.2019 № 1218/12230/12230/29 позивачу відмовлено у призначенні страхових виплат у зв`язку з порушенням строків звернення за їх одержанням біль як три роки (частина четверта статті 47 Закону № 1105-XIV) (арк. спр. 115).

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 25.03.2019 про призначення страхових виплат (арк. спр. 116-117), до якої згідно з описом наданих документів надав копії: паспорта, індивідуального податкового номера, трудової книжки (арк. спр. 119-131).

Також позивач 25.03.2019 звернувся до відповідача із заявою про прийняття нотаріально засвідчених копії актів про травму форми Н-1 та форми Н-5 від 12.05.2010 (арк. спр. 137-148).

Згідно з постановою Сватівського відділення Управління від 26.03.2019 № 1218/12230/12230/30 позивачу відмовлено у призначенні страхових виплат у зв`язку з ненаданням акту форми Н-1 про нещасний випадок на підприємстві, пов`язаний з виробництвом, та акту форми Н-5 розслідування нещасного випадку відповідно до постанови ФСС від 19.07.2018 № 11 «Про затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат» (арк. спр. 149).

Про прийняті за заявами позивача від 14.02.2019 та від 25.03.2019 рішення відповідач повідомив позивача листами від 03.04.2019 (арк. спр. 150, 151).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення проти задоволення таких вимог, суд виходить з такого.

Статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 26 червня 2014 року у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: «перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов`язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою» (параграф 30).

Стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).

Зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).

Статтею 173 Кодексу законів про працю України регламентовано, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Закон України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 1105-XIV в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) відповідно до Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я.

Розділом V Закону № 1105-XIV врегульовані питання загальнообов`язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Згідно з частинами першою та сьомою статті 36 Закону № 1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Страхові виплати складаються із: 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Частиною першою статті 38 Закону № 1105-XIV визначено, що ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється МСЕК за участю Фонду і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров`я. МСЕК установлює обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, визначає професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, причину, час настання та групу інвалідності у зв`язку з ушкодженням здоров`я, а також необхідні види медичної та соціальної допомоги.

Згідно з частиною першою статті 43 Закону № 1105-XIV для розгляду справ про страхові виплати до Фонду подаються:

1) акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та/або висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть;

2) документи про необхідність подання додаткових видів допомоги.

Відповідно до частин першої та другої статті 44 Закону № 1105-XIV фонд розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів.

Рішення оформляється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім`ї та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.

Статтею 45 Закону № 1105-XIV визначено, що Фонд відмовляє у страхових виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо мали місце:

1) навмисні дії, а також бездіяльність (приховування захворювань, невиконання приписів та обмежень лікаря) потерпілого, спрямовані на створення умов для настання страхового випадку;

2) подання роботодавцем, іншими органами, що беруть участь у встановленні страхового випадку, або потерпілим Фонду свідомо неправдивих відомостей про страховий випадок;

3) вчинення застрахованим умисного злочину, що призвів до настання страхового випадку.

Фонд відмовляє у виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов`язаним з виробництвом.

Згідно з частиною першою статті 46 Закону№ 1105-XIV страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:

1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;

3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;

4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;

5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню;

6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Частиною першою статті 47 Закону№ 1105-XIV визначено, що страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду:

1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання;

2) особам, які мають право на виплати у зв`язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.

Відповідно до частини четвертої статті 47 Закону№ 1105-XIV виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням.

Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них (частина п`ята статті 47 Закону № 1105-XIV).

Страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. Строк проведення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до Фонду. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв`язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров`я (частина шоста статті 47 Закону № 1105-XIV).

Згідно з частиною сьомою статті 47 Закону № 1105-XIV, якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».

За положеннями пункту 3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1105-ХІV особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.

Визначення того, хто є внутрішньо переміщеними особами, надано у абзаці першому частини першої статті 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII). Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Як зазначено в статті 2 Закону № 1706-VII, Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання в Україні та їх реінтеграції.

Водночас частиною першою статті 3 Закону № 1706-VII встановлено, що громадянин України за обставин, визначених у статті 1 цього Закону, має право на захист від примусового внутрішнього переміщення або примусового повернення на покинуте місце проживання, що враховується судом.

Кабінет Міністрів України 08 червня 2016 року прийняв постанову № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», яка набрала чинності 14 червня 2016 року, пунктом 1 якої затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 531 «Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», з метою забезпечення безперервності та першочерговості одержання страхових виплат та фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу потерпілими на виробництві та особам, які мають право на страхові виплати, та переміщуються з тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей, Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, правління Фонду соціального страхування України постановою від 12.12.2018 № 27 затвердило Порядок надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 1.2 розділу І Порядку внутрішньо переміщені особи мають право на призначення та/або продовження раніше призначених страхових виплат, витрат на медичну та соціальну допомогу відповідно до Закону № 1105 безпосередньо в робочих органах виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України (далі - робочі органи виконавчої дирекції Фонду) або їх відділеннях за фактичним місцем проживання (перебування), що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданою відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 (далі - довідка про взяття на облік), з дотриманням вимог Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 (далі - Порядок № 365), та постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (далі - постанова КМУ № 637).

Згідно з пунктом 1.4 розділу І Порядку призначення, продовження (відновлення) та припинення страхових виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюється на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворених районними державними адміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах рад (далі - Комісії).

Відповідно до пункту 3.1 розділу ІІІ Порядку внутрішньо переміщені особи мають право на продовження раніше призначених страхових виплат у робочому органі виконавчої дирекції Фонду або його відділенні за фактичним місцем проживання (перебування).

Для продовження раніше призначених страхових виплат внутрішньо переміщена особа подає такі документи:

заяву;

копію довідки про взяття на облік;

рішення Комісії (у разі наявності на момент подачі документів);

копію паспорта або документа, що посвідчує особу;

копію реєстраційного номера облікової картки платника податків або паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті).

Копії документів засвідчуються працівником управління (відділення) при пред`явленні оригіналів.

Потерпілий на виробництві або особа, що має право на страхові виплати, надає справу про страхові виплати, на підставі якої йому (їй) були призначені страхові виплати (за наявності).

Згідно з пунктом 3.2 розділу ІІІ Порядку у випадку відсутності у внутрішньо переміщеної особи оригіналу справи про страхові виплати, робочий орган виконавчої дирекції Фонду або його відділення за фактичним місцем проживання (перебування) одержує відомості з інформаційно-аналітичної системи Фонду про розмір щомісячних страхових виплат для продовження страхових виплат.

Такий самий механізм продовження страхових виплат діє і для осіб, які отримували ці виплати в робочих органах виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, що знаходилися на території, де органи державної влади не здійснюють свої повноваження або на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей, Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, а постійно проживають на території України, де органи державної влади здійснюють свої повноваження. У цьому випадку замість довідки про взяття на облік потерпілий надає копію сторінки паспорта, що містить відомості про місце проживання, з одночасним пред`явленням оригіналу.

Відповідно до пункту 3.4 розділу ІІІ Порядку у разі звернення внутрішньо переміщеної особи з повним переліком документів, зазначеним у пункті 3.1 цього розділу та наявності рішення Комісії, робочий орган виконавчої дирекції Фонду або його відділення не пізніше десяти робочих днів приймає рішення про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати, яке оформлює постановою про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати на строк, на який особа має право на страхові виплати згідно з законодавством.

Пунктом 3.5 розділу ІІІ Порядку визначено, що у разі закінчення права на отримання страхових виплат, за умови подання необхідних документів, що підтверджують право на продовження страхових виплат (продовження дії висновку МСЕК, довідки про продовження навчання, інших документів, що підтверджують право на продовження страхових виплат), робочий орган виконавчої дирекції Фонду або його відділення за фактичним місцем проживання (перебування) видає постанову про продовження щомісячної страхової виплати за фактичним місцем проживання (перебування).

Відповідно до пункту 3.7 розділу ІІІ Порядку щомісячні страхові виплати внутрішньо переміщеній особі продовжуються (відновлюються) на підставі рішення Комісії з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи, та фінансуються впродовж тридцяти календарних днів з дати прийняття постанови про продовження раніше призначених страхових виплат.

Суми страхових виплат, які не виплачені за минулий період, виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України (пункт 3.8 розділу ІІІ Порядку).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у 2010 році призначено виплату страхових виплат. Позивач у період з 21.06.2010 по 31.05.2015 такі страхові виплати отримував, однак, з 01.06.2015 позивачу страхові виплати припинено з підстав зупинення дії довідки внутрішньо переміщеної особи.

Дослідженням копії особової справи позивача встановлено, що Відділенням Фонду в Старобільському районі рішення про припинення виплати позивачу страхових коштів з 01.06.2015 не приймалося.

З правомірністю такого припинення суд погодитись не може, оскільки, статтею 46 Закону № 1105-XIV визначений вичерпний перелік підстав, з яких припиняються страхові виплати та надання соціальних послуг. У цьому переліку така підстава, як зупинення дії довідки внутрішньо-переміщеної особи, відсутня. Більш того, така підстава відсутня й у будь-якому іншому законі, яким врегульовано призначення та страхові виплати потерпілим.

У свою чергу, постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 531 «Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», від 07 листопада 2014 року № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства» та постанова Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 11 грудня 2014 року № 20 «Про затвердження Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції», на які посилається відповідач як на підставу для зупинення страхових виплат, не є законом, тому не можуть звужувати чи скасовувати права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили, і у сфері спірних правовідносин, врегульованих Законом №1105-XIV, не можуть застосовуватись.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При розгляді даної справи суд враховує висновки щодо застосування норм матеріального права у подібних відносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 243/3505/16-ц, що відсутність довідки про взяття на облік позивача як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району АТО, не може бути підставою для невиплати позивачу страхових виплат. При цьому Верховний суд відступив від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному в раніше Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-51цс17.

Оскільки відсутність довідки про взяття на облік позивача як внутрішньо переміщеної особи не може бути підставою для невиплати позивачу страхових виплат, зупинення дії такої довідки не є підставою для припинення страхових виплат та надання соціальних послуг.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що припинення позивачу виплати раніше призначеної щомісячної страхової виплати здійснено відповідачем за відсутності підстав, передбачених частиною першою статті 46 Закону №1105-ХIV, або підстав, передбачених іншим законом, а, отже, страхові виплати не здійснювалися позивачу у період з 01.06.2015 по 31.08.2015 з вини Фонду, а тому відповідно до частини сьомої статті 47 Закону № 1105-XIV мають бути виплачені позивачу без обмеження будь-яким строком.

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 14.02.2019 про продовження страхових виплат, до якої додав всі документи, перелік яких визначений пунктом 3.1 розділу ІІІ Порядку, однак відповідач постановою від 01 березня 2019 року № 1218/12230/12230/29 відмовив позивачу у страхових виплатах та наданні соціальних послуг з підстави порушення позивачем строків звернення за їх одержанням.

Однак, таке рішення не відповідає положенням частини шостої статті 47 Закону № 1105-XIV, якою визначено право звернення потерпілого за проведенням страхових виплат у будь-який час.

Таким чином, суд дійшов висновку, що постанова відповідача від 01 березня 2019 року № 1218/12230/12230/29 є протиправною та підлягає скасуванню.

Також судом встановлено, що позивач, виконуючи вимоги відповідача, звернувся до нього із заявою від 25 березня 2019 року про призначення страхових виплат, за результатами розгляду якої прийнято постанову від 26 березня 2019 року № 1218/12230/12230/30 з підстав ненадання позивачем актів форми Н-1 та Н-5.

Суд також не погоджується з таким рішенням відповідача, оскільки обов`язок щодо надання актів про нещасний випадок на виробництві, по-перше, виникає у страхувальника, а по-друге, відповідно до розділу ІІ Порядку надається до Фонду у разі призначення страхових виплат, а не їх продовження за процедурою, встановленою розділом ІІІ Порядку.

Як слідує з матеріалів справи, позивачу страхові виплати призначені ще у 2010 році.

Відповідно, за правилами визначеними розділом ІІІ Порядку, у разі відсутності у відповідача (позивача) оригіналу страхової справи, відповідач зобов`язаний прийняти рішення про продовження (поновлення) страхових виплат на підставі відомостей з інформаційно-аналітичної системи Фонду про розмір щомісячних страхових виплат з місяця звернення потерпілого із заявою, а не вимагати від потерпілого надання оригіналів актів про нещасний випадок на виробництві.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що постанова відповідача від 25 березня 2019 року є протиправною та підлягає скасуванню.

Судом встановлено, що відповідно до Закону № 1105-XIV страхові виплати проводяться протягом строку, на який МСЕК встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком.

З вищеописаних доказів слідує, що позивачу довідками МСЕК від 23.10.2013 серії 10 ААА № 226293 на період з 01.09.2013 по 01.09.2015 встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком на 50 %, від 13.02.2019 серії 12 ААА № 033083 на період з 21.01.2019 та безстроково встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком на 50 %.

Відповідно, позивач мав право на отримання страхових виплат у період з 01.06.2015 по 31.08.2015 та з 21.01.2019 безстроково.

Що стосується обраного позивачем способу захисту його порушених прав, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Зважаючи на обставини справи, враховуючи, що відповідачем прийнято постанови про відмову у страхових виплатах та наданні соціальних послуг (рішення), які є підставою для нездійснення позивачу страхових виплат, суд дійшов висновку, що у відповідача відсутня бездіяльність, про визнання якої протиправною просить позивач.

У даному випадку порушення прав позивача на отримання страхових виплат пов`язано саме із прийняттям відповідачем постанов від 01 березня 2019 року та 26 березня 2019 року.

Тому, з метою відновлення прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнати протиправними та скасувати постанови Сватівського відділення Управління від 01 березня 2019 року та від 26 березня 2019 року про відмову у страхових виплатах та наданні соціальних послуг.

Як наслідок, керуючись положеннями Закону № 1105-XIV та Порядку, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача продовжити страхові виплати позивачу з місяця звернення із заявою про продовження страхових виплат – з лютого 2019 року, а також виплатити позивачу страхові виплати за період з 01 червня 2015 року по 31 серпня 2015 року та з 21 січня 2019 року по 31 січня 2019 року, на які позивач мав право згідно з довідками МСЕК.

Що стосується вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача продовжити страхові виплати за період з 01.09.2015 по 20.01.2019, суд вважає їх необґрунтованими та такими, у задоволенні яких слід відмовити, оскільки у вказаному періоді МСЕК не встановлено (підтверджено) позивачу втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком.

При цьому, суд не надає правової оцінки твердженням позивача, що він не міг звернутися до МСЕК за переоглядом з поважних причин, оскільки, по перше, дії МСЕК щодо складання довідки та встановлення періоду втрати працездатності у зв`язку із страховим випадком, не є предметом дослідження у даній справі, а, по друге, Законом № 1105-XIV не надано відповідачу можливості зважати на причини пропуску строку повторного переогляду МСЕК. Як вже вище вказано, у даному випадку, єдиною законодавчо встановленою підставою для страхових виплат в разі частково чи повної втрати працездатності є встановлення МСЕК втрати працездатності у зв`язку із страховим випадком.

Суд також вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимоги позивача про зобов`язання відповідача прийняти належним чином нотаріально завірені копії актів форми Н-1 та Н-5, оскільки, як встановлено, відповідач безпідставно вимагає від позивача надання цих документів. Крім того, такий спосіб захисту жодним чином не сприятиме відновленню порушених прав позивача.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів у межах суми стягнення за один місяць.

Зважаючи на викладене, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду в частині присудження виплати страхових виплат позивачу в межах суми стягнення за один місяць.

Що стосується заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Положення статті 382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб`єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб.

За таких обставин відсутня необхідність застосування положень статті 382 КАС України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Частиною восьмою статті 139 КАС України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Позивачем за подання до суду даного позову сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн як за одну вимогу немайнового характеру, що підтверджено квитанцією про сплату від 16.10.2019 (арк. спр. 4).

Разом з тим, з позовної заяви слідує, що позивачем заявлено декілька вимог немайнового характеру, які є пов`язаними між собою.

Відповідно, задоволення хоча б однієї вимоги немайнового характеру має наслідком стягнення судового збору у розмірі 768,40 грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області, відокремленим підрозділом якого є відповідач.

Також, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що даний спір виник внаслідок неправильних дій відповідача – суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Сватівського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області (місцезнаходження: 92600, Луганська область, місто Сватове, провулок Заводський, будинок 9, код за ЄДРПОУ 414457883) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Сватівського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області від 01 березня 2019 року № 1218/12230/12230/29 про відмову у страхових виплатах та наданні соціальних послуг.

Визнати протиправною та скасувати постанову Сватівського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області від 26 березня 2019 року № 1218/12230/12230/30 про відмову у страхових виплатах та наданні соціальних послуг.

Зобов`язати Сватівське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області продовжити ОСОБА_1 виплату раніше призначеної страхової виплати з лютого 2019 року.

Зобов`язати Сватівське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області виплатити ОСОБА_1 страхові виплати за період з 01 червня 2015 року по 31 серпня 2015 року та з 21 січня 2019 року по 31 січня 2019 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області (місцезнаходження: 93411, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, проспект Гвардійський, будинок, 30, код за ЄДРПОУ 41313100) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Рішення суду звернути до негайного виконання у межах виплати позивачу страхової виплати за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя

К.О. Пляшкова