Справа №642/6885/18

Провадження №2/642/2025/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2019 року Ленінський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Пашнєва В.Г.,

при секретарі Гнатенко Г.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням,

В С Т А Н О В И В:

Позивач , Харківський національний університет внутрішніх справ, звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 витрати, пов`язані з утриманням у розмірі 43812,04 грн., а також судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що відповідач проходив службу в органах внутрішніх справ України та Національній поліції України з 10.08.2013 року згідно наказу ХНУВС від 10.08.2013 року № 179 о/с про прийняття відповідача на службу в органи внутрішніх справ і зарахування курсантом ХНУВС з 16.08.2013 року та присвоєно звання «рядовий міліції».

02.09.2013 року між відповідачем, ХНУВС та ГУМВС України в Харківській області укладено тристоронній договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України.

Наказом ХНУВС від 04.03.2017 року № 68 о/с відповідача відрахували зі складу курсантів та відкомандирували до ГУМВС України в Харківської області для подальшого проходження служби.

Наказом ГУ Національної поліції в Харківській області від 11.09.2018 року № 249 відповідача звільнено відповідно за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням).

Згідно з Довідкою-розрахунком витрат, пов`язаних з утриманням курсанта, Відповідач повинен відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у ХНУВС, в сумі 43812,04 грн.

Просить суд стягнути з відповідача вказані витрати, та судовий збір.

Заочним рішенням Ленінського районного суду від 25.02.2019 року позов задоволено, та стягнуто з ОСОБА_1 витрати , пов`язані з утриманням та судовий збір.

29.10.2019 року надійшла заява про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Ленінського районного суду м.Харкова заяву прийнято та призначено судове засідання.

Ухвалою Ленінського районного суду м.Харкова від 06.12.2019 року заочне рішення скасовано, та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача та відповідач в судове засідання не з`явилися, надали заяву з проханням слухати справу у їх відсутність.

За таких обставин суд вважає можливим ухвалити рішення у відсутність сторін, на підставі наявних матеріалів справи, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального пристрою, що передбачено ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наступне.

У відповідності до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В судовому засіданні встановлено, що наказом ХНУВС від 10.08.2013 року № 179 о/с ОСОБА_1 прийнято на службу в органи внутрішніх справ і зараховано курсантом ХНУВС з 16.08.2013 року та присвоєно звання «рядовий міліції».

02.09.2013 року на виконання вимог Закону України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ «Про міліцію» та наказу МВС від 14 травня 2007 року № 150 «Про затвердження Типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України» між відповідачем, ХНУВС та ГУМВС України в Харківській області укладено тристоронній договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України (далі Договір).

Наказом ХНУВС від 04.03.2017 року № 68 о/с відповідача відраховано зі складу курсантів та відряджено до ГУМВС України в Харківської області для подальшого проходження служби.

Наказом ГУ Національної поліції в Харківській області від 11.09.2018 року № 249 відповідача звільнено відповідно за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням).

Наказом ГУ Національної поліції в Харківській області від 12.11.2018 року № 1076 о/с відповідача прийнято повторно поліцейським взводу №1 роти №1 батальйону №1.

07 листопада 2015 року набрав чинності Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» утворено як юридичну особу публічного права, територіальний орган Національної поліції Головне управління Національної поліції в Харківській області та ліквідовано як юридичну особу публічного права територіальний орган Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області.

Законом України «Про Національну поліцію» від 07.11.2015 та постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» від 16.09.2015 № 730 правонаступництва між територіальними органами МВС України, апаратом МВС України, а також центральним органом Національної поліції України та його територіальними органами, не передбачено.

Відповідно до ч. 4 ст. 74 Закону України «Про Національну поліцію» особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору, укладеного до набрання чинності Закону України «Про Національну поліцію», а отже посилання позивача на положення ч. 4 ст. 74 вказаного закону є безпідставними, оскільки відповідно до ст. 58 Конституції України, закони не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

З моменту набрання законної сили Законом України «Про Національну поліцію», утворення Головного управління Національної поліції України в Харківській області та набуття ХНУВС статусу вищого навчального закладу із специфічними умовами навчання, між відповідачем, позивачем та ГУНП України в Харківській області тристоронньої згоди в будь-якій формі укладено не було.

Відповідно до вимог ст.ст.10, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, оскільки позивачем, на виконання свого процесуального обов`язку не надано належних і неспростовних доказів на підтвердження своєї позиції, а також оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд ухвалює рішення про відмову у задоволенні позову за його недоведеністю. Будь-яких переконливих і безспірних доказів на підтвердження обставин, з якими як з юридичним фактом пов`язувались матеріально-правові вимоги, позивачем не надано, не містять їх і матеріали справи, а обставини, на які позивач посилається, не є достатніми для висновку про наявність цивільно-правових підстав для стягнення з відповідача суми коштів за утримання у вищому навчальному закладі. Враховуючи вказані обставини, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Питання щодо розподілу судових витрат вирішується відповідно до положень ст.141 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, ЗУ «Про Національну поліцію», керуючись ст.ст. 4, 5, 11-13, 50, 57, 60, 81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 352-355 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

В задоволенні позовних вимог Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням відмовити повністю.

Судові витрати залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя : В.Г.Пашнєв