Номер провадження № 2/0186/475/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2019 року м.Першотравенськ.

Першотравенський міський суд Дніпропетровської області в складі

головуючої - судді: Янжули С.А.

при секретарі - Лиман Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Першотравенську в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про поновлення строку звернення до суду та визнання договору купівлі-продажу дійсним,

ВСТАНОВИВ:

11 вересня 2019 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та поновлення строку звернення до суду з даним позовом.

В обґрунтування своїх вимог посилаються на те, що ними: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах якої діяла ОСОБА_6 з одного боку та відповідачами ОСОБА_3 , яка діяла в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_4 з іншого боку, було укладено договір купівлі-продажу двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , за яким відповідачі продали, а позивачі купили вказане нерухоме майно.

Договір міни нерухомого майна №09/4-НДП від 22 вересня 2000 року було укладено Павлоградською товарною біржею.

Сторонами були виконані всі умови договору і позивачі стали власниками вказаної квартири, яка перебуває в їх власності більше 19 років, вони нею користуються, сплачують комунальні послуги, тобто безперешкодно та вільно володіють майном.

На даний час виникла необхідність зареєструвати в квартирі дітей позивача, однак отримали відмову, бо не мають належних документів на житло.

Просять суд поновити строк звернення з позовом до суду, так як про порушене право дізналися лише у вересні 2019 року, коли звернулися до відповідного державного органу з метою зареєструвати в квартирі дитину позивача та отримали відмову та визнати договір купівлі-продажу квартири від 22 вересня 2000 року дійсним.

В судове засідання позивачі не з`явилися, надали суду заяви про розгляд справи в їх відсутність, позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просять їх задовільнити.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не надали, про дату розгляду справи належним чином повідомлені через оголошення на офіційному веб-сайті "Судова влада України", заяви про розгляд справи в їх відсутність не надали.

Враховуючи вимоги ст.247 ЦПК України та ст.6 Конвенції "Про захист прав людини та основних свобод", ратифікованої Законом України 17 липня 1997 року, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд вважає за необхідне розгляд справи провести без фіксування судового засідання технічними засобами.

Суд, дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

За правилами статей 2,12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).

На підставі ст.ст.256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.5 ст.267 цього ж Кодексу - якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Так як позивачам було невідомо, що договір купівлі-продажу нерухомого майна зареєстрований на біржі є недійсним, а про порушення свого права дізналися лише у вересні 2019 року, коли хотіли зареєструвати у спірній квартирі дитину позивача, суд вважає за можливе визнати причини пропущення позовної давності поважними і порушене право підлеглим захисту.

Статтями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб. інтересів держави.

У ст. 3 ЦК України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.

Згідно ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть зокрема бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Так, судом встановлені факти і відповідні їм правовідносини.

Серед основних прав і свобод людини і громадянина Конституції України проголошує право на житло. Тобто право на житло - це одне із найважливіших соціально-економічних прав громадян України, оскільки воно стосується основ життя людини.

Відповідно до ст. 25 Загальної декларації прав людини «Кожна людина має право на такий життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд і необхідне соціальне обслуговування, що є необхідним для підтримки здоров`я й добробуту її самої та її родини».

Невід`ємне право кожної людини на житло закріплено і в інших міжнародно-правових документах про права людини, у тому числі в Міжнародному пакті про економічні, соціальні й культурні права від 16 грудня 1966 року (ст.10). При цьому, як вбачається із п.1 ст. 12 Міжнародного пакту про цивільні і політичні права від 16 грудня 1966 року, право на житло має реалізовуватися за умови вільного вибору людиною місця проживання.

Повага до права людини на житло закріплена також у ст. 8 Європейської Конвенції з прав людини і основоположних свобод.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Закону України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Так у Рішенні Європейського Суду від 29 листопада 1991 року у справі «Пайн Велей Девелопментс ЛТД» проти Ірландії» зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.

У разі порушення цих прав передбачено право на судовий захист. Ніхто не може примусово бути позбавлений житла, безпідставно виселений із нього або визнаний таким, що втратив право користування жилим приміщенням.

Відповідно до статей 4, 5 ЦПК України особа має конституційне право на судовий захист своїх цивільних прав і може звернутися із позовом про захист порушеного, оспореного або невизнаного права у спосіб, передбачений ЦК України.

Згідно зі ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту права на вчинення певних дій (на підставі вказаних статей ЖК і ЦК), позивач, в силу ст. 10 ЦПК України, зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_3 , що діяла за себе особисто та від імені неповнолітнього ОСОБА_4 , 1985 року народження, з однієї сторони, та ОСОБА_2 , 1984 року народження, від імені якої діяла ОСОБА_6 і ОСОБА_1 , уклали договір купівлі-продажі, згідно якого відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 продали позивачам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 належну їм на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 .

Договір купівлі-продажу укладений на Павлоградській товарній біржі 22 вересня 2000 року. Договір в БТІ не зареєстровано.

Копією свідоцтва про одруження НОМЕР_1 від 12 липня 2003 року підтверджується, що ОСОБА_8 та ОСОБА_2 одружилися 12 липня 2003 року, прізвище дружини змінено після одруження на ОСОБА_2 .

Відомостями з адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України в Дніпропетровській області підтверджується, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з 28 вересня 2001 року зареєстровані в м.Дніпрі.

Позивач ОСОБА_1 з 05 жовтня 2000 року зареєстрований у спірній квартирі.

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності №194091826 від 20 грудня 2019 року підтверджується, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 не зареєстровано.

На даний час позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_4 є повнолітніми, їх майнові права були захищені.

Перешкодою для оформлення документів на цільове використання придбаної квартири є те, що договір купівлі-продажу нерухомого майна не посвідчений нотаріально.

Згідно ст.ст.224,227 ЦК України (1963 року) договір купівлі-продажу житлових квартир повинен бути нотаріально засвідченим, якщо хоча б одна із сторін є громадянином.

На підставі ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець-прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статті 658 цього Кодексу - право продажу майна належить власникові.

У відповідність ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу житлового будинку укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно ст.649 ЦК України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом.

Частини 2 статті 220 ЦК України - якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Сторони виконали всі умови договору купівлі-продажу нерухомого майна і, так як їм було невідомо, що Товарна біржа не має права посвідчувати вказаний договір, про порушення їх права стало відомо у вересні 2019 року при оформленні документів для реєстрації дитини, суд вважає за необхідне продовжити їм строк звернення до суду, так як вони його порушили з поважних причин та визнати вказаний договір дійсним.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

Враховуючи, що позивачі в позовній заяві не просять покласти судові витрати на відповідачів, то суд, за таких обставин, вважає за можливе не стягувати понесені позивачами судові витрати з відповідачів по справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.15,204,220,321,328,392,1216,1218,1268,1269,1297 ЦК України, ст.ст. 2,3,4,6,9,18,76,77,78,79,80,89,258,263,264,280-281 ЦПК України,- суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про поновлення строку звернення до суду та визнання договору купівлі-продажу дійсним- задовільнити.

Позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 продовжити строк звернення до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним.

Визнати договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений між ОСОБА_3 , що діяла за себе особисто та від імені неповнолітнього ОСОБА_4 , 1985 року народження, з однієї сторони, та ОСОБА_2 , 1984 року народження, від імені якої діяла ОСОБА_6 , і ОСОБА_1 , з другої сторони, згідно якого відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 продали, а позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 купили належну ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві приватної власності двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 41,0 кв.м, житловою площею 26,7 кв.м, зареєстрований Павлоградською товарною біржею 20 вересня 2000 року за реєстраційним номером 09/4-НДП - дійсним.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Першотравенський міський суд Дніпропетровської області.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя : С.А.Янжула.