Постанова

Іменем України

11 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 393/446/14-к

провадження № 51-3280км19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

виправданого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 , який брав участь у розгляді справи, на вирок Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 07 травня 2018 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 28 березня 2019 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , освіта вища, маючого на утриманні малолітню дитину, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 07 травня 2018 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.368 КК, та виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) за недоведеністю вчинення ним цього кримінального правопорушення.

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_7 обвинувачено у злочині, скоєному за таких обставин.

ОСОБА_7 , перебуваючи на посаді першого заступника Долинського міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, будучи службовою особою відповідної територіальної громади, службовою особою органу місцевого самоврядування 5 категорії 10 рангу, яка займає відповідальне становище, що постійно виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, 22 січня 2013 року близько 13:20 год, перебуваючи в м. Долинська, знаходячись в приміщенні банкетного залу кафе «Клеопатра», (м. Долинська Кіровоградської області вул. Леніна, 7), шляхом вимагання, одержав від комерційного директора ТОВ «Картель УКГ» ОСОБА_9 неправомірну вигоду грошові кошти в сумі 49 900 грн, за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій, які службова особа могла та повинна була вчинити з використанням покладених на неї адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих обов`язків, а саме за організацію підготовки та неупередженого і позитивного розгляду питання щодо надання дозволу виконавчим комітетом Долинської міської ради на розміщення ТОВ «Картель УКГ» тимчасових споруд торгівельного призначення в кількості 5 штук для провадження підприємницької діяльності на території м. Долинська.

Згідно з пред`явленим обвинуваченням дії ОСОБА_7 орган досудового розслідування кваліфікував як одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданого їй службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди,тобто вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3ст. 368 КК (з змінами, внесеними відповідно до Закону України від 13 травня 2014 року № 1261-VII).

Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 28 березня 2019 рокувирок Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 07 травня 2018 року щодо виправданого ОСОБА_7 у зв`язку знедоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, залишив без змін.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 07 травня 2018 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 28 березня 2019 року у зв`язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону і неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, на думку прокурора, є помилкове прийняття рішення судами першої та апеляційної інстанцій щодо необхідності виправдання ОСОБА_7 .

Також суд першої інстанції за наявності належних та допустимих доказів, досліджених під час судового слідства, прийняв помилкове рішення про виправдання ОСОБА_7 без дотримання положень ст. 370 КПК. Оцінку доказів судом першої інстанції проведено з порушенням вимог ст. 94 КПК. Також судом першої інстанції безпідставно визнано недопустимими докази як такі, що здобуті внаслідок підбурювання.

Прокурор також посилаючись на постанову Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року №5 «Про судову практику про хабарництво», стверджує, якщо відбулась провокація, то особу, яка провокувала ОСОБА_7 на вчинення кримінального правопорушення, необхідно притягнути до відповідальності за ч. 1 ст. 370 КК, але й ОСОБА_7 , який одержав неправомірну вигоду, підлягає відповідальності за ч. 3 ст. 368 КК. Вказане порушення суд апеляційної інстанції проігнорував, про що наголошувалось у апеляційній скарзі прокурора.

Крім цього, прокурор вказує, що суд першої інстанції безпідставно послався у вироку як на докази на вирок Олександрівського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 грудня 2012 року та постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2012 року, оскільки стороною захисту вказані докази відповідно до ст. 290 КПК потерпілому і стороні обвинувачення не були відкриті.

Судами також безпідставно прийнято як достовірні показання ОСОБА_7 , оскільки вони не мають взаємозв`язку з доказами, дослідженими в ході судового розгляду.

Суд апеляційної інстанції, у свою чергу під час перегляду вироку місцевого суду не дотримався положень статей 413, 438 КПК, безпідставно відмовив прокурору у дослідженні результатів проведених НСРД та докази законності їх проведення і інших матеріалів.

Крім цього, суд апеляційної інстанції під час розгляду справи не дотримався вимог ст. 325 КПК щодо належного повідомлення потерпілого про дату, час та місце судового засідання, у зв`язку з чим потерпілий ОСОБА_9 не брав участі у розгляді справи судом апеляційної інстанції.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі прокурора, просив задовольнити її та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Захисник ОСОБА_6 заперечував проти задоволення касаційної скарги прокурора та просив вирок Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 07 травня 2018 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 28 березня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.

Виправданий ОСОБА_7 підтримав думку захисника щодо касаційної скарги прокурора та просив її залишити без задоволення.

Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ч. 1ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Статтею 438 КПК визначено, що предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст.412КПК).

Пунктом 1 ч. 3 ст. 374 КПК передбачено, що мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, пред`явленого особі й визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку має бути викладено результати дослідження, аналізу йоцінки доказів усправі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту, в тому числі й поданих усудовому засіданні.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Згідно з положеннями ст. 62 Конституції України, положеннями ст. 17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку івстановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися надоказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачаться на її користь.

Тому суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з вимогами ст. 91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до змісту ст. 92 КПК обов`язок доказування покладено на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в цьому кримінальному провадженні зроблено не було. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції зі свого боку забезпечив сторонам усі можливості для реалізації своїх прав у судовому засіданні в межах кримінального процесуального закону.

Ретельно перевіривши зібрані під час досудового розслідування та надані прокурором докази, на підставі яких ОСОБА_7 було пред`явлено обвинувачення, суд детально їх проаналізував і дав належну оцінку кожному з них та їх сукупності у взаємозв`язку.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, в основу обвинувачення ОСОБА_7 в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди, за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій з використанням наданого їй службового становища, поєднаному з вимаганням неправомірної вигодиорганом досудового розслідування було покладено показання потерпілого ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , дані протоколу огляду місця події, протоколів проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а саме аудіо-, відеоконтролю, спостереження за особою, протоколів огляду предметів та речових доказів, висновки експертів та інші письмові матеріали.

Крім цього, за клопотанням сторони захисту і ОСОБА_7 було допитано свідків: ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 ОСОБА_30 , оглянуто і досліджено письмові матеріали.

Оцінюючи надані суду докази, суд взяв до уваги такі факти, що 08 серпня та 18 вересня 2012 року до Долинського міського голови з письмовими заявами від директора ТОВ «Картель УКГ» ОСОБА_28 і директора ТОВ «Картель УКГ» ОСОБА_9 відповідно звернувся потерпілий ОСОБА_9 у той час, коли адміністративний позов про ліквідацію ТОВ «Картель УКГ» перебував на розгляді суду, а сам потерпілий у цей час намагався працевлаштуватися до УБОЗ УМВС в Кіровоградській області. Доказами цього факту є: постанова Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2012 року; показання свідка ОСОБА_29 , досліджені судом аудіозаписи з диктофона, яким користувався потерпілий ОСОБА_9 , під час зустрічі з ОСОБА_7 , ще задовго до офіційного звернення до правоохоронних органів, на них присутній голос третьої особи, яка відіграє роль водія ОСОБА_9 на ім`я ОСОБА_31 , котрий за твердженням обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника, є працівником УБОЗ УМВС в Кіровоградській області ОСОБА_32 ; 16 січня 2013 року ОСОБА_9 після того, як був присутній в цього дня на засіданні виконавчого комітету, який прийняв позитивне рішення з його питання, замість того, щоб забрати це рішення, звернувся офіційно до т.в.о. начальника УБОЗ УМВС в Кіровоградській області з приводу того, що голова Долинської міської ради ОСОБА_13 та його перший заступник ОСОБА_7 тривалий час вимагають від нього хабар в сумі 50 000 грн, при цьому до заяви додає диктофон, не маючи жодних доказів стосовно ОСОБА_13

15 жовтня 2012 року Кіровоградський адміністративний окружний суд своїм рішенням постановив припинити юридичну особу ТОВ «Картель УКГ» при цьому встановив, що засновником цього товариства з 14 лютого 2011 року є ОСОБА_28 , а директором є ОСОБА_33 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ., ОСОБА_28 жодного відношення до фінансово-господарської діяльності не має, ТОВ «Картель УКГ» зареєстрував за грошову винагороду від невідомих осіб, жодної звітності не вів, таким чином, зазначене товариство зареєстровано особою, яка не мала наміру проводити фінансово-господарську діяльність та реалізувати повноваження засновника, фінансово-господарську діяльність відповідача було продовжено без відома та згоди його засновника. Постанова суду набрала законної сили 09 листопада 2012 року.

Допитаний під час судового слідства як свідок ОСОБА_28 підтвердив той факт, що з жодними заявами до Долинської міської ради не звертався, ОСОБА_9 не знає, на посаду його не призначав, ТОВ «Картель УКГ» фактично керував працівник УБОЗ УМВС в Кіровоградській області ОСОБА_34 , який періодично приїздив до нього і давав підписувати якісь документи, а також возив до слідчого ОСОБА_27 , де він, не читаючи, щось підписував. А також свідок підтвердив те, що ОСОБА_34 не рекомендував йому з`являтися до Новгородківського районного суду Кіровоградської області для надання свідчень із цією метою давав йому довідки про уявнухворобу.

Також місцевим судом враховано фактичні дані які містяться у вироку Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 грудня 2012 року у справі № 1118/4619/12, де фігурантами також є ТОВ «Картель УКГ» в особі директора ОСОБА_35 , де посадові особи отримали неправомірну вигоду в розмірі 50 000 грн за надання дозволу на розміщення цим товариством тимчасових споруд торгівельного призначення з розрахунку 10 000 грн за одну споруду.

Дослідивши вказані докази, в тому числі покази свідків та письмові матеріали кримінального провадження, надавши кожному з них оцінку на предмет допустимості, а сукупності зібраних доказів на предмет достатності для підтвердження обвинувачення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, а наведені вище факти, встановлені під час судового слідства, не спростовано стороною обвинувачення і в тому числі, потерпілим ОСОБА_9 , допит якого не був закінчений та який систематично не з`являвся в судові засідання.

За встановлених судом першої інстанції фактичних обставин кримінального провадження, а також виходячи з досліджених у судовому засіданні доказів, місцевий суд дійшов вмотивованого висновку про те, що у кримінальному провадженні з обвинувачення ОСОБА_7 мало місце підбурювання ОСОБА_9 , який діяв за вказівкою працівників правоохоронних органів, ОСОБА_7 до вчинення злочину. Дії потерпілого ОСОБА_9 та вказівки правоохоронних органів не обмежувалися пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, збирання доказів та порушення кримінального провадження були спрямовані на схиляння ОСОБА_7 до вчинення злочину, і без таких дій працівників правоохоронних органів, ОСОБА_9 та інших осіб, які сприяли цьому, злочин вчинений би не був, оскільки прямих доказів вимагання неправомірної вигоди стороною обвинувачення не надано.

Зазначений висновок суду достатньо мотивований і ґрунтується на даних, які були належним чином перевірені в судовому засіданні та змістовно наведені у вироку, в тому числі й на результатах перевірки доводів сторони захисту про недопустимість окремих доказів сторони обвинувачення, а також доводів про провокацію злочину з боку органу досудового розслідування.

Слід зазначити, що показання ОСОБА_7 , надані в суді першої інстанції, мають послідовний характер і узгоджуються з фактичними обставинами, встановленими судом першої інстанції, тому посилання прокурора на відсутність у цих показаннях взаємозв`язку з доказами, дослідженими в ході судового розгляду, не є слушними.

Щодо доводів прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність під час виправдання ОСОБА_7 , недотримання положень ст. 370 КПК, неналежну оцінку доказів відповідно вимог ст. 94 КПК та безпідставне визнання недопустимими докази як такі, що здобуті внаслідок підбурювання, не були підьвердженні.

Місцевий суд згідно зі ст. 94 КПК повно та всебічно дослідив усі докази, дав їм оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку.

Апеляційний суд, переглядаючи вирок місцевого суду за апеляційною скаргою прокурора, обґрунтовано дійшов висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, а виправдувальний вирок законним та обґрунтованим. При цьому зазначив, що в цьому кримінальному провадженні на підтвердження вини ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, надані стороною обвинувачення докази були здобуті внаслідок підбурювання ОСОБА_7 до вчинення цього злочину та без вказаних дій цей злочин вчинений би не був, а тому суд і визнав їх недопустимими.

Згідно з ч. 2 ст. 86 КПК недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Суд апеляційної інстанції в межах, установлених ст. 404 КПК, і в порядку, визначеному ст. 405 цього Кодексу, переглянув кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені у них доводи, які є аналогічними доводам прокурора у касаційній скарзі, і визнав їх необґрунтованими, навівши належні й докладні мотиви своїх висновків, а також дійшов обґрунтованого висновку про правильність прийнятого судом першої інстанції рішеннящодо необхідності виправдання ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, на підставі п. 2 ч. 1 ст.373 КПК з підстав, зазначених у мотивувальній частині вироку.

Щодо доводів прокурора про те, щосуд першої інстанції послався як на докази на вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26 грудня 2012 року та постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2012 року без дотримання положень ст. 290 КПК, то Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що вказана обставина не може бути врахована як підстава для скасуваннявироку суду та ухвалення щодо ОСОБА_7 обвинувального вироку.

Посилання прокурора на недотримання судом апеляційної інстанції засад змагальності кримінального процесу, яке виразилось у безпідставній відмові стороні обвинувачення у задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів, в тому числі протоколів НСРД, є неприйнятними, оскільки згідно з приписами ч. 3ст. 404 КПК повторне дослідження обставин, установлених під час кримінального провадження, за наявності клопотання допускається лише за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями. У цьому випадку такої умови апеляційний суд не встановив. Власне факт непогодження з висновками суду не є підставою для повторного дослідження доказів. Тому при здійсненні апеляційної процедури не було допущено істотних порушень вимогст. 404 КПК та було дотримано загальних засад кримінального провадження, визначених ст. 7 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, підстав, передбачених ст.404 КПК, для повторного дослідження доказів прокурором наведено не було й апеляційним судом не встановлено. Тому суд апеляційної інстанції обмежився аналізом доказів, безпосередньо сприйнятих судом першої інстанції. За результатами перегляду вироку суд апеляційної інстанції погодився з оцінкою доказів, даних місцевим судом, щодо недоведеності вчинення ОСОБА_36 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, а тому застосована ним процедура не суперечила встановленій у ст. 23 КПК засаді безпосередності дослідження доказів.

Доводи прокурора про те, що апеляційним судом порушено вимоги ст. 325 КПК та проведено судові засідання за відсутності потерпілого ОСОБА_9 , належним чином не повідомленого про дату, час і місце судових засідань, спростовуються матеріалами кримінального провадження. Так, у матеріалах провадження є повідомлення про призначення розгляду кримінального провадження в апеляційному суді, які було направлено учасникам судового провадження, зокрема і потерпілому ОСОБА_9 , 21 вересня 2018 року (Т.11, а.с. 213), 23 жовтня 2018 року (Т.11, а.с. 222), 02 листопада 2018 року (Т.11 а.с. 230), однак які повернулись до суду з відміткою «за закінченням термінів зберігання».

Стаття 325 КПК встановлює порядок дій суду першої інстанції в разі неприбуття

у судове засідання потерпілого, а апеляційний розгляд відповідно

до ч. 1 ст. 405 КПК здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених главою 31 КПК.

Частиною ч. 4 ст. 405 КПК встановлено, що неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. Якщо для участі

в розгляді в судове засідання не прибули учасники кримінального провадження, участь яких згідно з вимогами цього Кодексу або рішенням суду апеляційної інстанції є обов`язковою, апеляційний розгляд відкладається.

Таким чином, в даному конкретному випадку, суд апеляційної інстанції вжив належних заходів для повідомлення потерпілого ОСОБА_9 про час та місце проведення судових засідань у зазначеній справі та надалі в судовому засіданні 22 листопада 2018 року, діючи з дотриманням положень ч. 4 ст. 405 КПК, з`ясувавши думку учасників судового процесу прийняв рішення про проведення апеляційного розгляду за відсутності потерпілого.

Розглянувши кримінальне провадження, апеляційний суд постановив ухвалу, у якій навів детальні мотиви прийнятого рішення і яка повною мірою відповідає вимогам ст. 419 КПК. При цьому повторне недослідження апеляційним судом у порядку ст. 404 КПК матеріалів кримінального провадження не вплинуло на правильність висновків апеляційного суду.

Переконливих доводів на спростування висновків місцевого та апеляційного судів про наявність у матеріалах кримінального провадження достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_7 прокурор у касаційній скарзі не навів.

Посилання прокурора на постанову Пленуму Верховного Суду України №5 від 26 квітня 2002 року «Про судову практику про хабарництво» як на підставу для притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 368 КК є безпідставним, оскільки вона стосувалась норм права, які були регламентовані КПК 1960 року.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би були підставою для скасування судових рішень, про які йдеться у касаційній скарзі прокурора, перевіркою кримінального провадження не встановлено.

За таких обставин касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 369, 376, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 07 травня 2018 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 28 березня 2019 року у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3