ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, на вимоги про погашення заборгованості не реагував, унаслідок чого станом на 31 березня 2018 року утворилась заборгованість у розмірі 95 725,36 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 966,77 грн, проценти за користування кредитом - 83 944,05 грн; пеня та комісії - 5 780,00 грн, а також штрафи відповідно до пунктів

8.6 Умов та Правил надання банківських послуг: штраф

(фіксована складова) - 500,00 грн; штраф (процентна складова) -

4 534,54 грн.

Ураховуючи викладене, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з

ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором станом на 31 березня 2018 року у розмірі 95 725,36 грн та судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська

від 17 липня 2018 року позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» кредитну заборгованість у розмірі 2 301,64 грн, а саме: заборгованість

за тілом кредиту - 966,77 грн та заборгованість по процентам

за користування кредитом - 1 334,87 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим,що отримання у кредит грошових коштів ОСОБА_1 підтверджено належними доказами, тому в силу укладеного договору у відповідача виникло зобов`язання повернути кредитні кошти у розмірах та у строки, зазначеними у кредитному договорі,

і сплатити відсотки за користування кредитом на рівні облікової ставки Національного банку України, так як інший розмір відсотків не встановлений.

Крім того, суд зазначив, що Умови та правила надання банківських послуг, які позивач надав суду не містили підпису відповідача, у матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази, які б підтверджували, що саме з даними Умовами був ознайомлений відповідач, підписуючи анкету-заяву,

а також те, що Умови містили відповідальність при порушенні договірних зобов`язань, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо відповідальності за порушення зобов`язання, не змінювались, тому у стягненні штрафних санкцій відмовлено.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 липня

2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що анкета-заява містить дату та підпис позичальника про отримання кредитної картки, проте відсутня інформація щодо номеру картки, строку її дії, що є істотними умовами договору, доказів зарахування кредитних коштів на картку.

Крім того, банк у своїй заяві зазначив про отримання позичальником кредиту у розмірі 5 100,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, проте у розрахунку заборгованості тіло кредиту -

966,77 грн, а враховуючи дані розбіжності, суд позбавлений можливості встановити, в якому розмірі банком було надано кредитні кошти відповідачу.

З розрахунку заборгованості вбачається, що банком нараховано заборгованість за пенею та комісією, однак анкета-заява таких умов не містить, тому підстав для її нарахування немає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у травні 2019 року до Верховного Суду,

АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги Банку задовольнити повністю.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 23 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Ленінського районного суду

м. Дніпропетровська.

У червні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2019 року справу за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» мотивована тим, що суди не врахували, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору про приєднання, які регулюються положеннями статті 634 ЦК України. Укладення вказаного виду договору підтверджується змістом анкети-заяви, за умовами якої позичальник своїм підписом приєднується і погоджується виконувати Умови та Правила банківських послуг, Тарифи банку, що

в цілому складають договір банківського обслуговування. Відсутність підпису позичальника на Умовах та Правилах надання банківських послуг не свідчить про те, що він не був ознайомлений із ними, а також відсутності між сторонами договірних правовідносин та наявності заборгованості

за кредитом. Позичальник отримав кредитні кошти, користувалась ними, частково погашав кредитну заборгованість, проте у зв`язку з порушенням своїх зобов`язань за кредитним договором допустив заборгованість. Такі дії відповідача підтверджують укладення кредитного договору.

Відповідач судові рішення не оскаржив, тому суд касаційної інстанції розглядає справу в межах доводів касаційної скарги АТ КБ «ПриватБанк».

Відзив на касаційну скаргу відповідач до суду не подав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

04 липня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а. с. 10).

До кредитного договору Банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/

(а. с. 11-16).

За розрахунком Банку станом на 31 березня 2018 року за ОСОБА_1 утворилася заборгованість у розмірі 95 725,36 грн, з яких: заборгованість

за тілом кредиту - 966,77 грн, проценти за користування кредитом -

83 944,05 грн; пеня та комісії - 5 780,00 грн, а також штрафи відповідно до пунктів 8.6 Умов та Правил надання банківських послуг: штраф (фіксована складова) - 500,00 грн; штраф (процентна складова) - 4 534,54 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга АТ КБ «ПриватБанк»підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення повністю не відповідають.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку

АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 04 липня 2006 року, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору.