Провадження № 2/702/210/19

Справа № 702/372/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2019 року м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області

під головуванням судді: Мазай Н. В.

за участю секретаря судового засідання : Шевчук О.А.

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2 : ОСОБА_3

представника відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 : ОСОБА_6

позивач: ОСОБА_7 , відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Онищенко М.О. : не з`явилися

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Монастирище в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Онищенко Марія Олександрівна про визнання договорів дарування недійсними,

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася в суд з позовом до відповідачів про визнання договорів дарування недійсними.

Підставою звернення із позовом вважає те, що 28.05.2017, близько 13 год 20 хв, ОСОБА_2 (далі – відповідач 1), керуючи автомобілем «Volkswagen Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись на 19 км + 200 м автодороги «Київ-Одеса» у середній смузі руху в напрямку міста Київ, що в Києво-Святошинському районі Київської області, поблизу повороту до села Круглик, в порушення вимог пункту 2.3 б) Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002 (далі - ПДР), відповідно до якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, не відволікатися від керування цим засобом у дорозі», не був уважним під час керування транспортним засобом, не стежив за дорожньою обстановкою, рухався зі швидкістю близько 80 км/год., чим порушив вимоги пункту 12.9 б) ПДР «водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31» та вимоги дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості», яким визначено максимально дозволену швидкість на вказаній ділянці дороги - 50 км/год. Крім того, маючи об`єктивну можливість виявити попереду перешкоду для руху у вигляді автомобіля «Skoda Fabia», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який стояв у середній смузі руху з виставленим позаду знаком аварійної зупинки, в порушення вимог пункту 12.3 ПДР, відповідно до якого «у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди», не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди та допустив зіткнення із вказаним автомобілем та з автомобілем «Seat Toledo», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який стояв попереду автомобіля «Skoda Fabia» у середній смузі руху, а також скоїв наїзд на пішоходів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які перебували біля вказаних автомобілів. Внаслідок зіткнення автомобіль «Volkswagen Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , частково відкинуло на ліву смугу руху, де він здійснив зіткнення з автомобілем «Ford Sierra», реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_10 , який рухався у лівій смузі руху в напрямку міста Київ. Потерпілий ОСОБА_8 від отриманих травм, несумісних з життям, помер на місці ДТП. Грубе порушення водієм ОСОБА_2 вимог пунктів 2.3 б), 12.3, 12.9 б) та дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» ПДР перебувають у прямому причинному зв`язку з скоєнням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків з заподіяння смерті ОСОБА_8 та тяжких лесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_9 , а також моральної та матеріальної шкоди потерпілим. За результатами досудового розслідування дії ОСОБА_2 було кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_8 та заподіяло тяжкі тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_9 . В ході проведення досудового розслідування, ОСОБА_7 - дружину загиблого ОСОБА_8 було визнано потерпілою. На підставі зібраних доказів було складено обвинувальний акт, який 29.11.2017 передано до Києво-Святошинського суду Київської області. На даний час розгляд кримінальної справи № 369/13247/17 (суддя Хрипун С.В.) триває.

02.02.2018 за результатами підготовчого засідання ухвалою Києво- Святошинського районного суду Київської області суд приєднав цивільні позови потерпілих про відшкодування, заподіяної їм моральної та матеріальної шкоди, та визнав ОСОБА_9 та ОСОБА_7 цивільними позивачами у справі.

У судовому засіданні з метою забезпечення поданого цивільного позову про відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, а також для запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна, до суду подано клопотанням про арешт майна обвинуваченого цивільного відповідача ОСОБА_2 , а саме: - 1/3 частки власності на об`єкт нерухомості «магазин роздрібної торгівлі «Перлина» загальною площею 109,0 м<sup>2, реєстраційний номер 35490084, номер запису 146 в книзі 1 стор.149, який розташований за адресою АДРЕСА_1 , яка згідно свідоцтва про право власності НОМЕР_5 , виданого 13.12.2011 Виконавчим комітетом Монастирищенської міської ради, на праві спільної приватної власності належить ОСОБА_2 ; об`єкт нерухомості «комплекс, будівлі та споруди» загальною площею 3175,2 м2, реєстраційний номер 6506194, номер запису 211 в книзі 1-а, які розташовані за адресою АДРЕСА_2 , які згідно з договорами купівлі-продажу, посвідчених приватним нотаріусом Горбуновою М.І. від 26.07.2004 №1824, від 22.09.2005 № 2661, від 22.09.2005 № 2665, на праві приватної спільної часткової власності належать ОСОБА_2 ; об`єкт нерухомості «частина комплексу будівель та споруд, а саме: котельна під літерою «З»» загальною площею 303,7 м2, реєстраційний номер 10562100, номер запису 28 в книзі 1, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 , що згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Горбуновою М.І. від 26.07.2004 №1824, на праві приватної власності належить ОСОБА_2 ; об`єкт нерухомості «гараж», який знаходиться в колективно-гаражній стоянці «Гарант», загальною площею 23,7 м2, реєстраційний номер 15746049, номер запису 5 в книзі 1, який розташований за адресою АДРЕСА_1 гараж АДРЕСА_3 , який згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Горбуновою М.І. від 14.11.2006 №3840, на праві приватної власності належить ОСОБА_2 ; 1/4 частки власності на об`єкт нерухомості «квартира», загальною площею 61,5 м2, житлова площа 38,1 м2, реєстраційний номер 15746049, номер запису 62 в книзі 7, яка розташована за адресою АДРЕСА_4 , яка на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_6 № НОМЕР_7 від 12.05.2006, виданого Органом приватизації при Монастирищенській міській раді, на праві приватної власності належить ОСОБА_2 , яке 15.03.2018 ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області задоволено.</sup>

В ході судового розгляду справи позивачу стало відомо, що частина даного майна була відчужена відповідачем 1 за договором дарування на користь близьких родичів: дружини - відповідача 2 та сина - відповідача 3, з метою уникнення відповідальності щодо відшкодування шкоди, заподіяної вчиненням кримінального правопорушення.

Так, за договором дарування від 06.06.2017 р/н 1111, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Києва Онищенко М.О., об`єкт нерухомості - «1/3 частки власності на об`єкт нерухомості - «магазин роздрібної торгівлі «Перлина» загальною площею 109,0 м^{2, реєстраційний номер 35490084, номер запису 146 в книзі 1 стор.149, який розташований за адресою АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 було відчужено шляхом дарування на користь дружини - ОСОБА_4 . Даний договір був укладений після вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, в той час коли він розумів, що за будь-яких обставин він буде нести відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення. Договір дарування укладався без мети настання правових наслідків, передбачених даним видом правочину, а лише мав на меті уникнення відповідальності щодо відшкодування шкоди, заподіяної вчиненням кримінального правопорушення, шляхом формальної зміни власника даного майна.}

^{Також, вже після вручення ОСОБА_2 23.09.2017 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, ще більш розуміючи невідворотність покарання, ОСОБА_2 , вчинює інший фіктивний правочин - договір дарування на користь свого сина - ОСОБА_5 .}

^{Так, за договором дарування від 03.10.2017 р/н 1817, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Києва Онищенко М.О., об`єкти нерухомості - «комплекс, будівлі та споруди» загальною площею 3175,2 кв.м, реєстраційний номер 6506194, які розташовані за адресою АДРЕСА_2 » та «частина комплексу будівель та споруд, а саме: котельна під літерою «З»» загальною площею 303,7 м2, реєстраційний номер 10562100, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 було відчужено шляхом дарування на користь ОСОБА_5 . Оскаржувані договори дарування не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що ними обумовлені, а складені лише з метою приховання цього майна від виконання в майбутньому за його рахунок грошового зобов`язання шляхом звернення стягнення на це майно, що є підставою для визнання його недійсним на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України.}

^{Станом на день подання даного позову, жодних дієвих кроків з боку винуватця ДТП - ОСОБА_2 щодо відшкодування завданих потерпілим збитків, вжито не було. Усе вищевказане об`єктивно свідчить про те, що на добровільних засадах свої обов`язки по відшкодуванню спричиненої внаслідок ДТП шкоди відповідач 1 не виконує та не має наміру виконувати в подальшому, про що свідчать вищевказані договори дарування.}

^{Отже, за змістом ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 – 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.}

^{Просить визнати недійсним договір дарування від 06.06.2017 - 1/3 частки на об`єкт нерухомості «магазин роздрібної торгівлі «Перлина», загальною площею 109,0 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Києва Онищенко М.О. за р/н 1111 та застосувати наслідки недійсності правочину у формі реституції; визнати недійсним договір дарування від 03.10.2017- «комплекс, будівлі та споруди» загальною площею 33175,2 кв. м, реєстраційний номер 6506194, які розташовані за адресою АДРЕСА_2 та «частина комплексу будівель та споруд, а саме: котельна під літерою «З»» загальною площею 303,7 м2, реєстраційний номер 10562100, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Києва Онищенко М.О. за р/н 1817 та застосувати наслідки недійності правочину у формі реституції, стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати по справі.}

^{Представник відповідача ОСОБА_11 – ОСОБА_3 21.08.2019 на адресу суду надав відзив відповідно до якого вважає позовні вимоги безпідставними, необгрунтованими, такими, що суперечать нормам чинного законодавства, а тому не підлягають задоволенню.}

^{06.06.2017 ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , - як дарувальники, уклали з ОСОБА_4 , як обдарованою, договір дарування 2/3 частини магазину роздрібної торгівлі «Перлина», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Цей договір дарування було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Онищенко М.О., зареєстрований в реєстрі за № 1111. 1/3 частина вказаного магазину належала їй на праві власності ще з 2011 року, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Монастирищенської міської ради 13.12.2011. Саме вона здійснює господарську діяльність у вказаному магазині, так як являється фізичною особою-підприємцем, що підтверджується копією рішення Господарського суду Черкаської області. Вона являється добросовісним набувачем, оскільки на момент оформлення договору дарування 2/3 частин магазину роздрібної торгівлі «Перлина», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_5 являлися співвласниками вказаної частини магазину на підставі свідоцтва про право власності, нотаріусом було здійснено перевірку вказаного об`єкту, їхні частки магазину не перебували під арештом, підстав для відмови чи будь-яких обмежень у вчиненні правочину нотаріусом встановлено не було. Тому вважає, що підстав для визнання договору дарування від 06.06.2017 2/3 частин магазину роздрібної торгівлі «Перлина», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на її ім`я відсутні, оскільки в момент вчинення правочину сторонами було дотримано всіх вимог, передбачених ст. 203 ЦК України. Позивачем у порушення вимог чинного законодавства не надано до суду жодних доказів, які б підтверджували, що договір дарування було вчинено з порушенням вимог ст. 203 ЦК України. Враховуючи зазначене, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 у повному обсязі.}

^{Представник відповідача ОСОБА_5 – ОСОБА_3 21.08.2018 подав відзив відповідно до якого позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними, необгрунтованими, такими, що суперечать нормам чинного законодавства, а тому не підлягають задоволенню.}

^{03.10.2017 ОСОБА_2 , як дарувальник, уклав із ним, ОСОБА_5 , як обдарованим, договір дарування нежитлової будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Цей договір дарування було посвідчено приватним нотаріусом Він являється добросовісним набувачем, оскільки на момент оформлення договору дарування нежитлової будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , відповідач ОСОБА_2 являвся власником вказаного об`єкту нерухомості, як зазначено у договорі дарування на підставі договорів купівлі- продажу від 26.07.2004 та 22.09.2005, нотаріусом було здійснено перевірку вказаного об`єкту, вказана нежитлова будівля не перебувала під арештом, підстав для відмови чи будь-яких обмежень у вчиненні правочину нотаріусом встановлено не було. Тому вважає, що підстав для визнання договору дарування від 03.10.2017 нежитлової будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 на його ім`я відсутні, оскільки в момент вчинення правочину сторонами було дотримано всіх вимог, передбачених ст. 203 ЦК України. Позивачем у порушення вимог чинного законодавства, не надано до суду жодних доказів, які б підтверджували, що договір дарування було вчинено з порушенням вимог ст. 203 ЦК України. Враховуючи зазначене, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 у повному обсязі.}

^{Представником відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 подано 21.08.2019 відзив відповідно до якого вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими, такими, що суперечать нормам чинного законодавства, а тому не підлягають задоволенню з наступних підстав.}

^{Йому на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Монастирищенської міської ради 13.12.2011 належала 1/3 частина магазину роздрібної торгівлі «Перлина» загальною площею 109,0 кв м. Інші 2/3 частини належали ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . 06.06.2017 він та його син ОСОБА_5 подарували свої частки у магазині « ОСОБА_12 » ОСОБА_4 , уклавши договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Києва Онищенко М.О., з його подальшою держаною реєстрацією в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Саме вона здійснює свою господарську діяльність як фізична особа підприємець у вказаному приміщенні, оплачує рахунки, займається його утриманням. Крім того, 03.10.2017 він уклав зі своїм сином ОСОБА_5 договір дарування нежитлової будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Цей договір дарування було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Онищенко М.О., зареєстрований в реєстрі за № 1817. Користуючись законодавчо закріпленим правом, він, як власник майна, розпорядився ним на власний розсуд. Його дії не суперечили закону, його власність на момент вчинення правочинів не перебувала під арештом чи будь-якою забороною, тим більше укладення договорів дарування жодним чином не порушили права позивача. В своїй позовній заяві позивач стверджує, що він відчужив належне йому майно з метою уникнення відшкодування збитків, заподіяних позивачеві. Однак, вказане твердження не відповідає дійсним обставинам справи. Якби у нього було на меті саме уникнути відповідальності у вигляді відшкодування збитків, то він би відчужив все належне йому майно. Однак, він являється співвласником квартири АДРЕСА_5 загальною площею 61.5 м.кв. – частка 1/4 та власником гаража № 139 площею 23,7 м.кв., розташованого на території КГС «Гарант» по АДРЕСА_6 1/1. До моменту постановления ухвали Києво- Святошинського районного суду Київської області про арешт його майна від 15.03.2018, він мав достатньо часу аби відчужити вказане майно, однак він цього не зробив, що повністю спростовує твердження позивача про мету укладення договорів дарування.}

^{Станом на 06.06.2017 та 03.10.2017 не було будь-якого судового рішення, на підставі якого було бмежено його право власності. Договора дарування були укладені у відповідності до вимог ст. 203 ЦК України. Постанова ж про арешт належного йому майна відповідно до статті 170 КПК України ухвалена судом лише 15.03.2018. Всі твердження щодо його умисних дій, спрямованих на уникнення відповідальності, є нічим не підтвердженими та недоведеними, тобто вони є припущеннями позивача. Таким чином, на момент укладання у встановленому законом порядку договорів дарування не існувало жодних законних обмежень на реалізацію його права власності, зокрема шляхом укладання договорів дарування майна на користь його дружини та сина. Станом на 16.08.2019 його вину не доведено у порядку, передбаченому КПК України. Розгляд кримінальної справи № 369/13247/17 у Києво-Святошинському районному суді Київської області триває. Судова експертиза ДТП ще не проведена. Який можливий обсяг кримінальної віповідальності, та зокрема який розмір грошового зобов`язання перед позивачем за його цивільним позовом про відшкодування моральної шкоди та матеріальних збитків - судовим рішенням, яке набрало законної сили, не встановлено, адже обвинувального вироку, який набрав законної сили, немає. Враховуючи вищевикладене та норми законодавства, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 у повному обсязі.}

^{Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Києва Онищенко М.О. 30.10.2019 подала до суду пояснення щодо позову відповідно до яких нею було посвідчено наступні договори дарування: - договір дарування від 06.06.2017 р/н 111, за яким об`єкт нерухомості- «2/3 частки власності на об`єкт нерухомості – «магазин роздрібної торгівлі «Перлина» загальною площею 109,0 кв. м, реєстраційний номер 35490084, номер запису 146 в книзі 1 стор. 149, який розташований за адресою АДРЕСА_7 , ОСОБА_2 відчужено шляхом дарування на користь ОСОБА_4 ; договір дарування від 03.10.2017 року р/н 1817, за яким об`єкти нерухомості - «комплекс, будівлі та споруди» загальною площею 3175,2 м2, реєстраційний номер 6506194, які розташовані за адресою АДРЕСА_2 та «частина комплексу будівель та споруд, а саме: котельна під літерою «З» загальною площею 303,7 м2, реєстраційний номер 10562100, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 , відчужено шляхом дарування на користь ОСОБА_5 . Нею дарувальнику як до, так і під час укладання договорів, було роз`яснено наслідки укладання договорів дарування, на що дарувальник відповів згодою на їх укладання. Дарувальник ОСОБА_2 особисто прочитав договори та повідомив, що умови договорів йому зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін, договори не приховують інших правочинів і спрямовані на реальне настання наслідків, які обумовлені в них. На момент укладання договорів, згідно єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна даних про обтяження або тимчасового застереження щодо нерухомого майна, вказаного в оспорюваних договорах дарування, були відсутні. Ці договори дарування були посвідчені нею без будь-яких порушень, та у суворій відповідності до вимог Порядку про вчинення нотаріальних дій та Закону України «Про нотаріат». У зв язку із великою службовою завантаженістю просить розглядати дану справу за її відсутності та винести рішення (постанову) у відповідності до вимог чинного законодавства.}

^{Ухвалою суду від 20.05.2019 позов залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви, які позивачем усунено в строк.}

^{Ухвалою суду 29.07.2019 відкрито провадження у справі та призначено до підготовчого судового розгляду за правилами загального позовного провадження, задоволено клопотання позивача про витребування доказів.}

^{Ухвалою суду 17.10.2019 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Києва Онищенко М.О.}

^{Ухвалою суду про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті від 24.10.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.}

^{Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю просив позов задоволити з підстав, які зазначені в позовній заяві.}

^{Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, просив в його задоволенні відмовити з підстав, які зазначені у відзиві на позовну заяву.}

^{Представник відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - ОСОБА_6 в судовому засідання проти задоволення позову заперечив, просив в його задоволенні відмовити з підстав, які викладені у відзивах.}

^{Позивач ОСОБА_7 , відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в судове засідання не з`явились. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку. Представництво своїх інтересів довірили представникам.}

^{Третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Києва Онищенко М.О. в судове засідання не з`явилася. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку. На адресу суду надала заяву відповідно до якої просить справу розглядати у її відсутність та винести рішення (постанову) у відповідності до вимог чинного законодавства.}

^{Заслухавши представників сторін, перевіривши викладені у заявах по суті справи обставини та безпосередньо дослідивши письмові докази, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.}

^{Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.}

^{Згідно ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.}

^{Відповідно до ч.1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.}

^{Згідно ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.}

^{Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.}

^{Згідно ч. 2 ст.321 ЦК України особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.}

^{Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.}

^{Згідно ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.}

^{Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.}

^{Згідно рішення ЄСПЛ від 30 листопада 2004 року у справі "Case of Oneryildis v. Turkey" (справа відкрита за заявою № 48939/99 та розглянута Великою палатою), Європейський суд визнав, що поняття "майно" охоплює не лише річ, яка реально існує (матеріальна складова), але також стосується засобів право домагання (юридична складова), включаючи право вимоги, відповідно до якого особа може стверджувати, що вона має принаймні "законне сподівання" стосовно ефективного здійснення права власності.}

^{Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 01 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.}

^{Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.}

^{Також ЄСПЛ у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення у справах «Хендісайд проти Сполученого Королівства» від 07 грудня 1976 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 січня 1986 року).}

^{Отже, створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов`язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.}

^{У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.}

^{Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому, в питаннях оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і в питаннях наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою достатньо широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.}

^{ЄСПЛ оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося у зв`язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або щодо якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали ЄСПЛ у справах «Раймондо проти Італії» від 22 лютого 1994 року, «Філліпс проти Сполученого Королівства» від 05 липня 2001 року, «Аркурі та інші проти Італії» від 05 липня 2001 року, «Ріела та інші проти Італії» від 04 вересня 2001 року, «Ісмаїлов проти Російської Федерації» від 06 листопада 2008 року).}

^{Отже, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.}

^{Судом встановлено, що згідно договору дарування 2/3 частини магазину від 06.06.2017 ОСОБА_2 - дарувальник 1 та ОСОБА_5 –дарувальник 2 передають безоплатно (дарують), а ОСОБА_4 - обдаровувана приймає у власність (приймає у дар) 2/3 частини магазину роздрібної торгівлі «Перлина», що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер 1111 (том 1 а.с. 156 - 157).}

^{Відповідно до договору дарування нежитлових будівель від 03.10.2017 ОСОБА_2 - дарувальник передає безоплатно (дарує), а ОСОБА_5 - обдаровуваний приймає у власність (приймає у дар) нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер 1817 (том 1 а.с. 158 - 159).}

^{Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.}

^{Відповідно до частини першої, третьої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.}

^{Підстави недійсності правочину визначені у статті 215 ЦК України.}

^{Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.}

^{Згідно ч. 1 ст.718 ЦК України дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі.}

^{Відповідно до ч. 2 ст. 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.}

^{Згідно ч. 1 ст.722 ЦК України право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття.}

^{Виходячи зі змісту статей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повну уяву не лише про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.}

^{Відповідно до ч. 5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.}

^{Згідно ч. 1, 2 ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.}

^{Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.}

^{У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.}

^{Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.}

^{Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.}

^{Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.}

^{Також, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.}

^{Таким чином, визнання договору недійсним у зв`язку з його фіктивністю має свої особливості, а саме: у фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення правочину, тобто тягар доказування фіктивності правочину покладається на позивача.}

^{Позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.}

^{Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.}

^{Згідно ч. 2, 3 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.}

^{Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку).}

^{Про правильність застосування даних норм права свідчить постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, провадження № 14-260цс19 та постанова Верховного від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17, провадження № 61-2761св19.}

^{Посилання позивача на те, що від укладення договорів дарування не настали реальні правові наслідки, що обумовлені ним, не може бути підставою задоволення позову, оскільки спростовується матеріалами справи.}

^{Так, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного Реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №164249421 від 19.04.2019 ОСОБА_5 є власником, розмір частки 1/1, нежитлових будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 . Право власності виникло на підставі договору дарування від 03.10.2017 (том 1 а.с. 21).}

^{Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного Реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №164250459 від 19.04.2019 ОСОБА_4 є власником 2/3 частини магазину роздрібної торгівлі «Перлина», що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Право власності виникло на підставі договору дарування 2/3 частини магазину від 06.06.2017 (том 1 а.с. 22).}

^{Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного Реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №164243455 від 19.04.2019 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 є власниками по 1/3 частини магазину роздрібної торгівлі «Перлина», що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Право власності виникло на підставі свідоцтва про право власності САС 758596 від 13.12.2011 (том 1 а.с. 18).}

^{Відповідно до рішення господарського суду Черкаської області від 29.05.2019 у справі №925/1371/18 за позовом комунального підприємства «Теплокомуненерго» міста Монастирище до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про визнання договору укладеним, позов задоволено та визнано укладеним між комунальним підприємством «Теплокомуненерго» міста Монастирище та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 договір купівлі продажу теплової енергії №77-ТІ від 05.10.2018 на магазин «Перлина», ща знаходиться на першому поверсі багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_6 на умовах проекту договору, поданого КП «Теплокомуненерго» міста Монастирище (том 1 а.с.100 - 115).}

^{Приватним підприємцем ОСОБА_4 проводиться оплата витрат за житлово-комунальні послуги, які надають магазину «Перлина», що підтверджується: рахунками на оплату: №476 від 23.05.2019, №1170 від 24.07.2019, платіжним дорученням №858 від 09.08.2019, рахунком планового платежу №71151000332/1 від 04.07.2019 та рахунком остаточного розрахунку від 01.07.2019 №71151000332, платіжним дорученням №846 від 04.07.2019, платіжним дорученням №880 від 07.10.2019, платіжним дорученням №881 від 07.10.2019, рахунком на оплату №1434 від 21.08.2019 (том 1 а.с. 239 - 246).}

^{Тобто, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 згідно договору дарування від 06.06.2017 безоплатно передали ОСОБА_4 у власність 2/3 частини магазину роздрібної торгівлі «Перлина», а ОСОБА_4 в свою чергу прийняла у встановленому законом порядку передане майно, оформила необхідні документи, здійснює у даному магазині підприємницьку діяльність, сплачує комунальні послуги, тобто настали реальні правові наслідків, що обумовлені договором дарування.}

^{Відповідач ОСОБА_2 згідно договору дарування від 03.10.2017 передав безоплатно (дарує) своєму синові ОСОБА_5 у власність нежитлові будівлі. ОСОБА_5 прийняв дарунок в встановленому законом порядку передане майно, оформив необхідні документи, тобто набув на нього права власності.}

^{Закон не забороняє укладати договори, зокрема дарування, між близькими родичами (ст. 627 ЦК України закріплює свободу договору, тобто, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості).}

^{Посилання позивача на те, що відповідач ОСОБА_2 укладав договори дарування виключно з метою уникнення цивільно-правової відповідальності в межах кримінального провадження, не може бути підставою задоволення позову, виходячи із наступного.}

^{Відповідно до повідомлення про підозру від 23.09.2017 ОСОБА_2 23.09.2017 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України (том 1 а.с.13 - 17), тобто після укладення 06.06.2017 договору дарування 2/3 частини магазину роздрібної торгівлі «Перлина», що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер 1111.}

^{Згідно змісту позовної заяви 02.02.2018 ухвалою Києво – Святошинського районного суду Київської області за результатами підготовчого засідання приєднано цивільні позови потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_7 та визнано їх цивільними позивачами у кримінальному провадженні №369/13247/17 (том 1 а. с. 50 - 57), тобто після укладення 06.06.2017 договору дарування 2/3 частини магазину роздрібної торгівлі «Перлина», що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер 1111 та після укладення 03.10.2017 договору дарування нежитлових будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер 1817.}

^{Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.03.2018 накладено арешт на майно ОСОБА_2 , а саме: 1/3 частки власності на обєкт нерухомості «магазин роздрібної торгівлі «Перлина» загальною площею 109,0 кв.м., реєстраційний номер 35490084, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; обєкт нерухомості «комплекс, будівлі, споруди та споруди» загальною площею 3175,2 кв. м., реєстраційний номер 6506194, номер запису 211 в книзі 1-а, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 ; обєкт нерухомості «частина комплексу будівель та споруд, а саме: котельня під літерою «З» загальною площею 303,7 кв.м., реєстраційний номер 10562100, номер запису 28 в книзі 1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; обєкт нерухомості «гараж, який знаходиться в колективно-гаражній стоянці «Гарант», загальною площею 23.7 кв.м., реєстраційний номер 15746049, номер запису 5 в книзі 1, який розташований за адресою: АДРЕСА_6 гараж АДРЕСА_3 ; 1/4 частки власності на обєкт нерухомості «квартира», загальною площею 61,5 кв.м, житлова площа 38,1 кв. м., реєстраційний номер 15746049, номер запису 5 в книзі 1, яка розташована за адресою АДРЕСА_4 (том 1 а.с.23 - 25).}

^{Тобто, у відповідача ОСОБА_2 крім відчужено майна, згідно договорів дарування, є ще майно, яке належить йому на праві приватної власності.}

^{Станом на дату укладення оспорюваних договорів дарування у ОСОБА_2 були відсутні будь-які перешкоди для укладання зазначених правочинів.}

^{Ухвала суду про забезпечення позову, якою накладено арешт на майно ОСОБА_2 , була постановлена пізніше.}

^{Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.}

^{Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.}

^{Згідно ч.2 ст.509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.}

^{Відповідно до п.3 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.}

^{Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.}

^{Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.}

^{Проте, позивачем не надано суду належних та достатніх доказів на підтвердження тієї обставини, що на час укладення оспорюваних договорів дарування 06.06.2017 та 03.10.2017 відповідачу ОСОБА_2 було достовірно відомо про заявлений позивачем позов у кримінальному провадженні, не надано доказів неплатоспроможності відповідача ОСОБА_2 , як і не надано доказів того, що у разі виникнення зобов`язання відповідача ОСОБА_2 перед позивачем у кримінальному провадженні буде недостатньо майна, яке є у власності ОСОБА_2 для погашення заборгованості, не надано доказів того, що відповідач набув статусу боржника.}

^{Крім того, факт подання позивачем позову до відповідача ОСОБА_2 у кримінальному провадженні сам по собі, без ухвалення вироку та без вирішення цивільного позову, не свідчить про виникнення у останнього перед позивачем будь-яких, у тому числі і грошових зобов`язань.}

^{Позивачем не надано доказів ухилення від сплати боргу відповідачем ОСОБА_2 перед позивачем або ухилення від виконання відповідачем ОСОБА_2 судового рішення (в тому числі вироку).}

^{Згідно ч.6 ст.81 ЦПК доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.}

^{Судом встановлено, що на момент здійснення безоплатного відчуження спірного майна відповідачем ОСОБА_2 жодних зобов`язань перед позивачем не було, хоча оспорювані договори дарування і укладені між близькими родичами, проте від укладення договорів дарування настали реальні наслідки: відповідач ОСОБА_4 оформила право власності, здійснює підприємницьку діяльність у магазині «Перлина», відповідач ОСОБА_5 також оформив право власності на нежитлові будівлі, тобто відбулось реальне виконання умов договору дарування та настання правових наслідків, перехід права власності, позивач доказів того, що дарувальник фактично продовжує володіти цим майном суду не надав, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.}

^{Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.}

^{Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому покладається на позивача.}

^{На підставі викладеного та керуючись статтями 2-7, 9-13, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд}

у х в а л и в :

В задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Онищенко Марія Олександрівна про визнання договорів дарування недійсними відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_7 , місце реєстрації: АДРЕСА_8 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_9 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_8 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_9 , місце реєстрації : АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_10 , останнє відоме місце реєстрації АДРЕСА_10 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Онищенко Марія Олександрівна, місцезнаходження: вул Саксаганського, 74 Б офіс 25 м. Київ п/і 01032.

Повний текст рішення складено 19 грудня 2019 року.

Суддя: Н. В. Мазай