ПОСТАНОВА

Іменем України

19 грудня 2019 року

Київ

справа №520/6952/19

адміністративне провадження №К/9901/30708/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів Калашнікової О.В., Соколова В.М.,

розглянув у порядку письмового провадження справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року (колегія суддів у складі головуючого судді Кононенко З.О., суддів: Калиновського В.А., Сіренко О.І.)

у справі №520/6952/19

за позовом ОСОБА_1

до Харківської міської ради

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

I. ПРОЦЕДУРА

1. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2019 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

2. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2019 року залишено без руху.

3. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року повернуто скаржнику.

4. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 із посиланням на порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.

5. Повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції виходив з того, що він не усунув її недоліки, а саме не виклав апеляційну скаргу державною мовою.

III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

6. Позивач у своїй касаційній скарзі зазначає, що його апеляційна скарга складена російською мовою згідно з частинами третьою та п`ятою статті 10 Конституції України.

7. Вважає, що до спірних правовідносин повинна застосовуватись Європейська хартія регіональних мов або мов меншин, яку судом апеляційної інстанції й було порушено, зазначає позивач.

8. Оскаржуваним рішенням суд апеляційної інстанції дискримінував його права, зазначає позивач, тому що не виконав вимоги пункту 6 частини першої статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні».

9. Зазначає, що не погоджується з оскаржуваною ухвалою, вона є незаконною та необґрунтованою, оскільки нею порушуються норми процесуального права, вона є перешкодою для здійснення правосуддя.

10. Вважає, що суд апеляційної інстанції допустив неповне з`ясування обставин, що мали значення для справи, та недоведеність цих обставин, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.

12. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2019 року залишено без руху з тих підстав, що апеляційна скарга викладена не державною мовою та повернуто оскаржуваною ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року у зв`язку з неусуненням недоліків апеляційної скарги.

13. Згідно зі статтею 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.

14. Відповідно до статті 14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

15. Положеннями статті 15 КАС України та статті 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав учасників судового процесу за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасників судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.

16. Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.

17. Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що за загальним правилом судочинство здійснюється державною мовою, це правило також стосується і дій учасників судового процесу.

18. Учасникам судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, гарантується право на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють. Це право може бути реалізоване ними шляхом подання заяв, надання пояснень, виступу в суді і заявлення клопотань рідною мовою або мовою, якою вони володіють. Однак, при цьому такий учасник судового процесу повинен користуватись послугами перекладача.

19. Водночас відповідний судовий процес може бути ініційований шляхом подання відповідної заяви (скарги), що повинна бути викладена державною мовою, тобто українською мовою.

20. Аналогічний за своєю суттю висновок зроблено в ухвалі Верховного Суду від 1 липня 2019 року у справі № 243/10706/18 і підстав для відступлення від нього немає.

21. І тільки в подальшому, під час власне самого судового процесу, його учаснику гарантується право на використання рідної мови або мови, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача.

22. Відповідно до частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, згідно з якими апеляційна скарга залишається без руху з наданням строку для усунення недоліків та повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

23. За таких обставин та правового регулювання, суд апеляційної інстанції, залишаючи без руху апеляційну скаргу позивача, що викладена іноземною мовою, та повертаючи її в подальшому у зв`язку з неусуненням недоліків, діяв відповідно до вимог КАС України, Конституції та законів України.

24. В контексті численних аргументів позивача також варто зауважити, що Конституційний Суд, розглядаючи справу про мову судочинства у своєму рішенні від 22 квітня 2008 року N 8-рп/2008 зробив такі висновки.

25. Відповідно до статті 124 Конституції України Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції здійснюють правосуддя, яке стосується конституційного, адміністративного, господарського, кримінального та цивільного судочинства. Ці види судочинства є процесуальними формами правосуддя та охоплюють порядок звернення до суду, процедуру розгляду судом справи та ухвалення судового рішення.

26. Суди реалізують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян щодо використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють, відповідно до Конституції і законів України.

27. Відповідно до Кодексів адміністративне та цивільне судочинство здійснюється державною мовою, цією мовою також складаються судові документи (частини перша, третя статті 15 КАС України та частини перша, третя статті 7 ЦПК України). Це жодним чином не обмежує права громадян, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, оскільки частина третя статті 10 Конституції України гарантує їм право користуватися у судовому процесі російською, іншими мовами національних меншин України. Крім того, Конституція України не допускає надання переваг громадянам за мовною ознакою. Гарантування в адміністративному та цивільному судочинстві використання російської та інших мов національних меншин України цілком узгоджується з Європейською хартією регіональних мов або мов меншин, ратифікованою Законом України від 15 травня 2003 року N 802-IV.

28. Отже, здійснення адміністративного судочинства державною мовою з гарантією права на використання учасником судового процесу в ньому рідної мови або мови, якою він володіє, не суперечить Європейській хартії регіональних мов або мов меншин та Закону України Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», що свідчить про безпідставність відповідних доводів позивача.

29. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 у зв`язку з неусуненням її недоліків.

30. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції.

31. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

32. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 350, 356 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року у справі №520/6952/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

О.В. Калашнікова

В.М. Соколов,

Судді Верховного Суду