ПОСТАНОВА

Іменем України

19 грудня 2019 року

Київ

справа №814/53/14

адміністративне провадження №К/9901/11685/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Желєзного І.В.

суддів: Берназюка Я.О., Саприкіної І.В.

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду у складі судді Марича Є.В. від 07.04.2014 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючої судді Зуєвої Л.Є., суддів: Шевчук О.А., Федусика А.Г. від 01.06.2016

у справі № 814/53/14

за позовом Приватного підприємства "Галич"

до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області

про визнання дій неправомірними, скасування постанов

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У січні 2014 року Приватне підприємство "Галич" (далі також - ПП "Галич", позивач) звернулося до суду з позовом до інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області (далі також - відповідач, Інспекція), в якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просило: визнати неправомірними дії Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області зі складання акта перевірки, протоколів та приписів №271, 272 від 23.12.2013 відносно правопорушень позивача у сфері містобудування; скасувати постанови №1-7/14-7-14 та №2-7/14-8-14 від 08.01.2014 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

2. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.04.2014 адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано припис № 271 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області від 23.12.2013, винесений Приватному підприємству "Галич" щодо будівництва будівлі на території автостоянки поблизу житлового будинку № 18 по проспекту Корабелів у місті Миколаєві; визнано протиправним та скасовано припис № 272 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області від 23.12.2013, винесений приватному підприємству "Галич" щодо зупинення експлуатації автостоянки поблизу житлового будинку №18 по проспекту Корабеліву місті Миколаєві; визнано протиправною та скасовано постанову №1-7/14-7-14 від 08.01.2014 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою ПП "Галич" притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 54810,00 грн; визнано протиправною та скасовано постанову №2-7/14-8-14 від 08.01.2014 про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, яким ПП "Галич" притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 43848,00 грн; вирішено питання судових витрат.

3. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2015 прийнято часткову відмову від позову представника позивача у частині вимог щодо визнання неправомірними дій відповідача зі складання акта перевірки, протоколів та приписів. Провадження по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Галич" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області про визнання дій неправомірними та скасування акта, приписів, протоколів закрито.

4. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2015 апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області залишено без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.04.2014 - без змін.

5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.04.2016 касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області задоволено частково; ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2015 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

6. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2016 постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.04.2014 року в частині скасування постанов інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області №1-7/14-7-14 від 08.01.2014 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності та №2-7/14-8-14 від 08.01.2014 про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності залишено без змін.

7. 07.07.2016 Державна архітектурно-будівельна інспекція України в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просила: замінити відповідача Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області на Державну архітектурно-будівельну інспекцію України в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області; скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду м. Києва від 07.04.2014 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

8. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.09.2016 відкрито касаційне провадження у справі.

9. 17.10.2016 від ПП "Галич" до Вищого адміністративного суду України надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

10. У подальшому справу було передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на підставі підпункту 1 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 03.10.2017 "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів").

11. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2019 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Желєзного І.В., суддів Берназюка Я.О., Саприкіної І.В.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що експлуатація автостоянки поблизу житлового будинку № 18 по проспекту Корабелів у місті Миколаєві розпочалась в 2005 році.

13. Спорудження (зведення) тимчасової споруди розпочато в 2009 році.

14. 12.07.2010 під час перевірки ПП "Галич" співробітниками Державної архітектурно-будівельної інспекції зафіксовано факти експлуатації автостоянки та зведення тимчасової споруди.

15. За результатами перевірки складено акт перевірки №45-Д від 12.07.2010, в якому зафіксовано факт будівництва навісів розміром в плані 12х5 та 4х4 метри без відповідного дозволу відповідача. При цьому, за наслідками перевірки контролюючим органом заходи реагування не вживались.

16. 23.12.2013 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області у присутності директора ПП "Галич" Войхевича О.П. проведено перевірку та складено акт перевірки дотримання ПП "Галич" вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних норм.

17. Як зазначено в акті, у ході перевірки встановлено, що на території автостоянки поблизу житлового будинку № 18 по проспекту Корабелів у місті Миколаєві виконуються роботи з будівництва споруди невизначеного призначення без відповідних документів, що надають право виконувати такі роботи, та без затвердженої у встановленому порядку проектної документації, що є порушенням частини 1 статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статей 7, 9 Закону України "Про архітектурну діяльність". Також в акті відповідач вказав на порушення частини 8 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" - об`єкт експлуатується без прийняття в експлуатацію у порядку, визначеному діючим містобудівним законодавством.

18. 23.12.2013 посадова особа Інспекції склала припис № 272 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким зобов`язала позивача зупинити експлуатацію автостоянки поблизу житлового будинку № 18 по проспекту Корабелів у місті Миколаєві до прийняття у експлуатацію у порядку, визначеному чинним законодавством України.

19. 23.12.2013 посадова особа Інспекції склала припис № 271 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким зобов`язала позивача зупинити виконання робіт з будівництва будівлі невизначеного призначення на території автостоянки поблизу житлового будинку № 18 по проспекту Корабелів у місті Миколаєві .

20. Постановою №1-7/14-7-14 від 08.01.2014 відповідач за результатами проведеної перевірки визнав ПП "Галич" винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом 3 пункту 6 частини 2 статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", та наклав штраф у сумі 54810,00 грн.

21. Постановою №2-7/14-8-14 від 08.01.2014 відповідач визнав ПП "Галич" винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом 3 пункту 4 частини 2 статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", та наклав штраф у сумі 43848,00 грн.

22. Згідно з технічним висновком від 25.02.2014 про результати обстеження і оцінки технічного стану будівельних конструкцій автостоянки з розміщенням КПП (тимчасових споруд) поблизу житлового будинку №18 по проспекту Корабелів у місті Миколаєві експерта Сікорського В.А. та з проектом, відповідно до якого здійснюється спорудження об`єкта, три споруди на автостоянці відносяться до тимчасових, виконані з полегшених конструкцій і встановлені без улаштування фундаментів, кожна з яких площею становить менше 30 кв.м. На момент розгляду справи об`єкти є незавершеними.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

23. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що проведення відповідачем позапланової перевірки не відповідає вимогам законодавства, як і отримані за наслідками перевірки дані та складені в подальшому приписи та протоколи про адміністративне правопорушення. Крім того, відповідачем пропущено строк притягнення позивача до відповідальності, оскільки автостоянка за адресою: місто Миколаїв, проспект Корабелів 18, функціонує з 2005 року, натомість таке можливе лише протягом 6 місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше як через три роки з дня його вчинення.

24. Заперечуючи щодо задоволення позову, представник відповідача зазначив, що при прийнятті оспорюваних постанов відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством України.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

25. Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що відповідач не мав права на власний розсуд вирішувати питання доцільності проведення позапланової перевірки. На час виникнення спірних правовідносин до повноважень Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області не належало повноваження щодо накладення штрафів за порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. Такими повноваженнями у відповідності до Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" наділений лише центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, а саме Державна архітектурно-будівельна інспекція України.

26. Одеський апеляційний адміністративний суд, приймаючи оскаржувану ухвалу від 01.06.2016, виходив з того, що ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2015 прийнято часткову відмову від позову представника позивача у частині вимог щодо визнання неправомірними дій відповідача зі складання акта перевірки, протоколів та приписів; провадження у справі у цій частині закрито. Зазначена ухвала сторонами не оскаржувалась та є чинною.

27. З урахуванням викладеного, предметом спору у суді апеляційної інстанції була законність винесення постанов №1-7/14-7-14 та №2-7/14-8-14 від 08.01.2014 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності та їх скасування. Оскільки відповідачем порушено строки притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та враховуючи те, що будівлі, розміщені поблизу житлового будинку № 18 по проспекту Корабелів у місті Миколаєві на території автостоянки, є тимчасовими спорудами, відтак інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області безпідставно прийнято оскаржувані постанови про накладення штрафу.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ НА НЕЇ

28. У касаційній скарзі відповідач не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на те, що висновки суду відносно того, що відповідачем було зафіксовано факт експлуатації автостоянки у 2005 році, спорудження тимчасової споруди розпочато у 2009 році, і відповідачем було зафіксовано обидва факти (експлуатації автостоянки та зведення тимчасової споруди) вперше 12.07.2010 під час перевірки ПП "Галич", не відповідають фактичним обставинам справи. Експлуатація є триваючим правопорушенням, тобто пов`язане з тривалим безперервним невиконанням обов`язків, передбачених правовою нормою. Чинні державні будівельні норми не передбачають можливості виконання будівельних робіт на підставі проектних рішень, замість належним чином розробленого і затвердженого робочого проекту. Висновки суду апеляційної інстанції, що автостоянка та інші приміщення невизначеного призначення є тимчасовими спорудами, а тому не потребують отримання позивачем дозвільних документів, суперечать нормам матеріального права, а саме: нормам Закону України "Про благоустрій населених пунктів", Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Автостоянка не відноситься ні до об`єктів благоустрою, ні до малих архітектурних форм, ні до тимчасових споруд. Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку і щодо пропуску відповідачем строків притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

29. У запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначив, що єдиним документом, що дає право на функціонування автостоянки, є дозвіл відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів". Відповідачем не доведено, що спірні приміщення, призначені для ведення торгівлі, є павільйонами. Вказані конструкції є повністю тимчасовими спорудами, зведеними на території об`єкта благоустрою виключно з метою утримання цього об`єкта в належному стані, на які не поширюються норми та правила, про які зазначає відповідач.

VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

30. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

31. Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

32. Відповідно до положень частини 2 статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

33. Щодо оскарження відповідачем постанови Миколаївського окружного адміністративного суду м. Києва від 07.04.2014 у частині визнання неправомірними дій відповідача щодо складання акта перевірки, протоколів та приписів суд зазначає наступне.

34. За положеннями статті 211 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) у касаційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції повністю або частково, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

35. Аналогічні за змістом норми закріплені у статті 328 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення цього судового рішення).

36. Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2015 прийнято часткову відмову від позову представника позивача у частині вимог щодо визнання неправомірними дій відповідача зі складання акта перевірки, протоколів та приписів. Провадження по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Галич" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області про визнання дій неправомірними та скасування акта, приписів, протоколів закрито. Зазначена ухвала сторонами не оскаржувалась та є чинною.

37. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2016 постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.04.2014 в частині скасування постанов інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області №1-7/14-7-14 та №2-7/14-8-14 від 08.01.2014 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності залишено без змін.

38. З огляду на те, що відповідач оскаржив рішення суду першої інстанції, яке в частині вимог, а саме: щодо визнання неправомірними дій відповідача зі складання акта перевірки, протоколів та приписів, які не були предметом перегляду судом апеляційної інстанції під час постановлення оскаржуваного судового рішення від 01.06.2016, та щодо даних вимог ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2015, яка не оскаржувалась та набрала законної сили, закрито провадження у справі, відтак касаційне провадження за скаргою на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.04.2014 в даній частині відкрито помилково, а тому підлягає закриттю.

39. При цьому необхідно зазначити, що будь-яке відхилення від встановленого законом порядку касаційного перегляду призведе до порушення принципу правової визначеності.

40. Щодо розгляду в касаційному порядку оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції в частині скасування постанов інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області №1-7/14-7-14 та №2-7/14-8-14 від 08.01.2014 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності колегія суддів зазначає наступне.

41. Відповідно до статті 10 Закону України "Про архітектурну діяльність" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури, додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

42. Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

43. Згідно з частинами 1, 2 статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

44. Повноваження посадових осіб Інспекції складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону встановлені пунктом 2 частини 4 статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статтею 3 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", підпунктом 2 пункту 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553.

45. Щодо притягнення позивача до відповідальності у зв`язку із порушенням ним частини 8 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", визнання його винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом 3 пункту 6 частини 2 статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", та накладення на нього штрафу у розмірі 54810,00 грн колегія суддів зазначає наступне.

46. Відповідно до абзацу 3 пункту 6 частини 2 статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" (у редакції, чинній на момент прийняття відповідачем оскаржуваних постанов) суб`єкти містобудування, які є замовниками будівництва об`єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за експлуатацію або використання об`єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об`єкта до експлуатації чи акті готовності об`єкта до експлуатації об`єктів II категорії складності - у розмірі сорока п`яти мінімальних заробітних плат.

47. Відповідно до частини 8 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

48. Стаття 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 № 3038-VI, який набрав чинності 12.03.2011, визначає порядок прийняття в експлуатацію, після набрання ним чинності, закінчених будівництвом об`єктів та містить заборону на експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію, за час його дії. Цей Закон не містить темпоральних застережень, зокрема про поширення його дії на відносини, які виникли до набрання ним чинності.

49. Питання щодо прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів було вперше врегульовано постановою Кабінету Міністрів України № 449 від 05.08.1992, однак ця постанова стосувалася лише об`єктів державного замовлення.

50. Закон України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" (у редакції, чинній на момент набрання ним чинності у листопаді 1994 року), нормами якого встановлювалась відповідальність за правопорушення у сфері містобудування, не передбачав відповідальності за експлуатацію або використання об`єктів містобудування, не прийнятих в експлуатацію. Вперше таке положення закріплено у вказаному Законі 24.10.2000 шляхом доповнення частини першої зазначеної статті абзацом, що встановлював відповідальність за експлуатацію або використання будинків чи споруд після закінчення будівництва без прийняття їх державними приймальними (технічними) комісіями.

51. 19.01.2012 Закон України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" викладено у новій редакції, пункт 6 частини 2 статті 2 якої передбачає, зокрема, що суб`єкти містобудування, які є замовниками будівництва об`єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за експлуатацію або використання об`єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об`єкта до експлуатації чи акті готовності об`єкта до експлуатації.

52. Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

53. У Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 зазначено, що згідно з закріпленим у Конституції України принципом дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

54. Таким чином, за загальним правилом норма права діє щодо фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

55. Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 19.06.2018 у справі № 826/12868/17, від 11.07.2019 у справі №320/1175/17-а, від 14.11.2019 у справі №826/2966/16.

56. Окрім того, Конституційний суд України в рішенні від 29.06.2010 № 17-рп/2010 зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

57. Конституційний принцип незворотності дії законів, які погіршують становище особи, дає суду підстави для висновку про неможливість застосування санкцій за дії (бездіяльність), які на момент, коли вони мали місце, згідно з чинним законодавством не були правопорушенням.

58. На цій підставі колегія суддів дійшла висновку, що положення пункту 6 частини 2 статті 2 Закон України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» щодо накладення штрафу за експлуатацію або використання об`єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, не можуть бути застосовані до ПП «Галич» за дії, які, як встановлено судом апеляційної інстанції, мали місце у 2005 році, оскільки вказана норма регулює питання відповідальності тих суб`єктів містобудування, які вчинили правопорушення у сфері містобудування, зокрема, не ввели в експлуатацію відповідні об`єкти до початку їх використання після набрання чинності відповідної редакції цього Закону, тобто з 19.01.2012.

59. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що під час прийняття оскаржуваної постанови №2-7/14-7-14 від 08.01.2014 відповідач не мав права керуватись нормами Законів, які були відсутні в законодавстві станом на момент введення в експлуатацію позивачем автостоянки, зокрема тому, що ними значно посилюється відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності.

60. Разом із тим, колегія суддів зауважує, що згідно з частиною 11 статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" передбачено, що штраф може бути накладено на суб`єктів містобудування протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше як через три роки з дня його вчинення.

61. Пунктом 6 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 244 від 06.04.1995, (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) штраф за правопорушення може бути накладено на суб`єкта містобудування протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення. Днем виявлення правопорушення є день складення акта перевірки відповідного суб`єкта містобудування.

62. З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи, зазначені відповідачем у касаційній скарзі, про помилковість відповідних висновків суду апеляційної інстанції.

63. Щодо притягнення позивача до відповідальності у зв`язку із порушенням ним частини 1 статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статей 7, 9 Закону України "Про архітектурну діяльність", визнання його винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом 3 пункту 4 частини 2 статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", та накладення на нього штрафу у розмірі 43848,00 грн колегія суддів зазначає наступне.

64. Згідно з абзацом 3 пункту 4 частини 2 статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" (у редакції, чинній на момент прийняття відповідачем оскаржуваних постанов) суб`єкти містобудування, які є замовниками будівництва об`єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт, а також наведення недостовірних даних у зазначеній декларації на об`єктах II категорії складності - у розмірі тридцяти шести мінімальних заробітних плат.

65. Згідно із частиною 2 статті 28 Законом України від 17.02.2011 № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (у редакції, чинній на момент ухвалення відповідачем оскаржуваних постанов, далі також - Закон № 3038-VI) тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

66. Судом апеляційної інстанції встановлено, що спорудження (зведення) тимчасової споруди було розпочато в 2009 році. Відповідачем було зафіксовано даний факт 12.07.2010 під час перевірки ПП "Галич" співробітниками Інспекції вперше, за результатами якої було складено акт перевірки №45-Д від 12.07.2010.

67. Згідно з технічним висновком №25.02.14 про результати обстеження і оцінки технічного стану будівельних конструкцій автостоянки з розміщенням КПП (тимчасових споруд) поблизу житлового будинку №18 по проспекту Корабелів у місті Миколаєві експерта Сікорського В.А. , який має відповідну кваліфікацію, споруди на автостоянці відносяться до тимчасових, кожна з яких площею становить менше 30 кв.м, виконані з полегшених конструкцій і встановлені без улаштування фундаментів.

68. Суд апеляційної інстанції також встановив, що на момент проведення відповідачем перевірки зведення тимчасових споруд не завершене, відтак неможливо встановити остаточний розмір та кількість тимчасових споруд, що зводяться.

69. Щодо зазначення відповідачем у касаційній скарзі про помилкове встановлення вищевказаних обставин справи судом апеляційної інстанції колегія суддів зазначає наступне.

70. Згідно з частиною 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

71. Водночас, за приписами частин 1, 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

72. Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

73. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

74. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, зводяться до переоцінки доказів і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою суду щодо обставин справи, які останній встановив у процесі її розгляду.

75. У справі "Пономарьов проти України" (заява №3236/03, Рішення від 03.04.2008, пункт 40) Європейський суд з прав людини звернув увагу, що "право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

76. Як вбачається з постанови відповідача №2-7/14-8-14 від 08.01.2014 позивача притягнуто до відповідальності за виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт на об`єкті II категорії складності.

77. Згідно з пунктом 24 Переліку будівельних робіт, на виконання яких не вимагається дозвіл, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2009 №1104, (у редакції,чинній на момент початку будівництва) для зведення тимчасових будівель та споруд, у тому числі контейнерного типу, без улаштування фундаментів, дозвіл не вимагається.

78. Згідно з пунктом 1 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466, (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних постанов відповідача) будівельні роботи - роботи з нового будівництва, реконструкції, технічного переоснащення діючих підприємств, реставрації, капітального ремонту.

79. Відповідно до пункту 2.20 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.11.2011 № 244, встановлення тимчасової споруди здійснюється відповідно до паспорта прив`язки.

80. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції щодо того, що станом на момент проведення перевірки, споруди, які зведені на території автостоянки, належали до категорії тимчасових, відповідачем належних, допустимих та достатніх доказів протилежного, а також здійснення позивачем будівельних робіт на об`єкті II категорії складності не надано, відтак суди дійшли правильного висновку про наявність підстав для скасування постанови відповідача №2-7/14-8-14 від 08.01.2014, проте помилковим є висновок суду апеляційної інстанції щодо порушення відповідачем строків притягнення позивача до адміністративної відповідальності, адже, як встановлено судом, зведення тимчасових споруд триває та їх кількість збільшується (актом перевірки №45-Д від 12.07.2010 зафіксовано факт будівництва навісів розміром в плані 12х5 та 4х4 метри, згідно з висновком експерта Сікорського В.А. на автостоянці поблизу житлового будинку №18 по проспекту Корабелів у місті Миколаєві наявні три тимчасових споруди). Колегія суддів зауважує, що відповідний висновок відсутній у рішенні суду першої інстанції.

81. Разом із тим, колегія суддів наголошує на тому, що відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю має право повторно здійснити перевірку на території автостоянки поблизу житлового будинку № 18 по проспекту Корабелів у місті Миколаєві (зокрема, враховуючи встановлену судом апеляційної інстанції обставину про незавершеність процесу зведення тимчасових споруд, а відтак їх розмірів та кількості) та прийняти рішення на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

82. Під час розгляду даної справи Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

83. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

84. Крім того, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

85. За правилами частини 1 статті 351 КАС України підставою для зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

86. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (частина 4 статті 351 КАС України).

87. З урахуванням наведеного вище рішення суду апеляційної інстанції підлягає зміні шляхом виключення з його мотивувальної частини висновків про те, що відповідачем при прийнятті оскаржуваної постанови №2-7/14-8-14 від 08.01.2014 пропущено строки притягнення позивача до відповідальності.

88. В іншій частині оскаржувану відповідачем постанову суду апеляційної інстанції, якою залишено без змін постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.04.2014 в частині скасування постанов інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області №1-7/14-7-14 та №2-7/14-8-14 від 08.01.2014 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, залишити без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області задовольнити частково.

2. Касаційне провадження за касаційною скаргою Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.04.2014 в частині визнання неправомірними дій відповідача зі складання акта перевірки, протоколів та приписів - закрити.

3. Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2016, якою залишено без змін постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.04.2014 в частині скасування постанов інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області №1-7/14-7-14 від 08.01.2014 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності та №2-7/14-8-14 від 08.01.2014 про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, змінити в мотивувальній частині, виключивши з такої висновки про те, що відповідачем при прийнятті постанови №2-7/14-8-14 від 08.01.2014 пропущено строки притягнення позивача до відповідальності.

4. В решті ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2016, якою залишено без змін постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.04.2014 в частині скасування постанов інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області №1-7/14-7-14 від 08.01.2014 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності та №2-7/14-8-14 від 08.01.2014 про накладання штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І.В. Желєзний

Судді: Я.О. Берназюк

І.В. Саприкіна