ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/12108/18 Суддя (судді) першої інстанції: Григорович П.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Степанюка А.Г., секретар судового засідання Гордієнко Л.М., за участі представника позивача Осмоловського Д.Ю., представника відповідача Шокуна О.В., представника третьої особи - Діанова О.І., представника апелянта-4 Торосян К.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Державної фіскальної служби України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Орлан Сейл", на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2019 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бессол" до Кабінету Міністрів України, треті особи - Міністерство фінансів України, Державна фіскальна служба України, Державна податкова служба Україна, про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

01.08.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Бессол» (надалі - ТОВ «Бессол») звернулося до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Київській області, Кабінету Міністрів України, в якому просило:

- визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо зупинення реєстрації податкової накладної Позивача №38 від 27.03.2018 р. на суму 7000 грн з ПДВ;

- визнати протиправними рішення Головного управління ДФС у Київській області №713556/36136012 від 21.05.2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 38 від 27.03.2018 року на суму 7000 грн. з ПДВ;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 38 від 27.03.2018 року на суму 7000 грн. з ПДВ датою її подання на реєстрацію;

- визнати протиправними та такими, що не відповідають правовому акту вищої юридичної сили, положення нормативно-правового акту визначені пунктами п. 10, п. 20, п. 21, Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою КМУ № 117 від 21 лютого 2018 р. «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права Позивача, а саме: визнати нечинними положення нормативно-правового акту визначені пунктами п.10, п.20, п.21 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою КМУ № 117 від 21 лютого 2018. «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних».

- зобов`язати Кабінет Міністрів України прийняти новий нормативно - правовий акт, який би передбачав дотримання та виконання п. 201.16 статті 201 Податкового кодексу на заміну нормативно-правового акта - постанови КМУ № 117 від 21 лютого 2018. «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», визнаного протиправним в частині.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.08.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Міністерство фінансів України.

Ухвалою від 09.10.2018 роз`єднано в окремі провадження позовні вимоги у справі №826/12108/18 шляхом виділення в окреме провадження позовних вимог про:

- визнання протиправними дій Державної фіскальної служби України щодо зупинення реєстрації податкової накладної №38 від 27.03.2018 р. на суму 7000 грн з ПДВ;

- визнання протиправним рішення Головного управління ДФС у Київській області №713556/36136012 від 21.05.2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 38 від 27.03.2018 року на суму 7000 грн. з ПДВ;

- зобов`язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 38 від 27.03.2018 року на суму 7000 грн. з ПДВ датою її подання на реєстрацію.

23.10.2018 позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, внаслідок чого судом першої інстанції залишено на розгляді позовну вимогу про:

- визнання протиправними та такими, що не відповідають правовому акту вищої юридичної сили, положення нормативно-правового акту, визначені пунктами п. 10, п. 20, п. 21, Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою КМУ № 117 від 21 лютого 2018 р. «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» та одночасно застосування одного із встановлених законом способів захисту порушеного права Позивача, а саме: визнання нечинними положень нормативно-правового акту, визначені пунктами п.10, п.20, п.21 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою КМУ № 117 від 21 лютого 2018. «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних»;

23.10.2018 судом першої інстанції залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Державну фіскальну службу України.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Кабінетом Міністрів України при прийнятті спірної постанови порушено 1) процедуру прийняття нормативно-правового акта, 2) при прийнятті оскаржуваного в частині Порядку не визначено підстави для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, а протиправно делеговане таке право Державній фіскальній службі України (п.10 Порядку); 3) визначено підстави для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування (п.20, 21 Порядку), що суперечить п.20.2 Податкового кодексу України, відповідно до якого ДФС України приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування у порядку, визначеному Міністерством фінансів України.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.06.2019 позовні вимоги задоволено у повному обсязі: визнано протиправними та нечинними п. 10, п. 20, п. 21 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 21 лютого 2018 р. "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних".

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції зробив висновок, що враховуючи дату оприлюднення проекту постанови №117, Кабінетом Міністрів України не було дотримано вимоги Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (надалі - Закон № 1160).

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що проект спірної постанови не було включено до плану підготовки проектів регуляторних актів Кабінету Міністрів на 2018 рік, що є порушенням норм ст.ст. 4, 7, 19 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Суд першої інстанції зазначив, що Постанова № 117 від 21.02.2018 є нормативно-правовим актом, який спрямований на регулювання господарських відносин, зокрема, Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб, та прийнятий регуляторним органом - Кабінетом Міністрів України, відтак, є регуляторним актом. Отже, оскільки постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» від 21 лютого 2018 року № 117 є регуляторним актом, тому її розроблення, розгляд, прийняття та оприлюднення повинно відбуватись за процедурою визначеною Законом України «Про Кабінет Міністрів України» та з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Також суд першої інстанції вказав, що оскільки на час вирішення спору по суті заявлених позовних вимог відсутній порядок, визначений Міністерством фінансів України, яким би врегульовувалось питання відмови в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про протиправність прийняття Комісіями рішень про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування на підставі п.п. 20, 21 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117, внаслідок чого дані пункти підлягають визнанню протиправними та нечинними.

Кабінет Міністрів України (апелянт 1), Міністерство фінансів України (апелянт 2) та Державна фіскальної служби України (апелянт 3) не погодились з рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.06.2019, подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційні скарги обґрунтовано тим, що Кабінет Міністрів України діяв в межах та у спосіб визначений законодавством, що при прийнятті спірної постанови відповідачем були дотримані положення Законів України «Про Кабінет Міністрів України» та «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Крім того, Державною фіскальною службою України в апеляційній скарзі наголошено, що позивач не навів доводів стосовно того, як саме технічні та процедурні недоліки прийняття спірної постанови вплинули на права позивача. Посилаючись на судову практику, апелянт вважає, що судом першої інстанції при винесені рішення здійснено втручання у діяльність контролюючого органу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Орлан Сейл" (надалі - ТОВ "Орлан Сейл", апелянт 4) подало апеляційну скаргу, в якій зазначено, що не брало участі у справі, проте розгляд цієї справи стосується прав, інтересів цього товариства, підприємством було подано 01.10.2019 на реєстрацію податкову накладну, реєстрація якої була зупинена, отже у разі набрання законної сили судовим рішенням у цій справі унеможливить поновлення їх законних інтересів.

Апеляційним судом 27.11.2019 відкрито провадження за апеляційної скаргою ТОВ "Орлан Сейл".

ТОВ "Орлан Сейл" в апеляційні скарзі зазначає, що виходячи із системного тлумачення норм Податкового кодексу України, п.201.16 цього кодексу уповноважує Кабінет Міністрів України і на встановлення підстав зупинення, і підстав відмови в реєстрації податкових накладних, тому просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.06.2019 та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Крім того, по клопотанню Державної фіскальної служби України залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Державну податкову службу Україна (т.3 а.с.175).

Представником Державної податкової служби України подано відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначено про обґрунтованість апеляційної скарги ТОВ "Орлан Сейл".

Позивачем подано відзиви на апеляційні скарги, в яких зазначено про обґрунтованість висновків суду першої інстанції.

В судовому засіданні представник відповідача, представник третьої особи та представник апелянта ТОВ "Орлан Сейл" підтримали доводи всіх апеляційних скарг.

Представник позивача заперечував проти задоволення всіх апеляційних скарг.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 313 КАС України суд розглядає справи за відсутності інших сторін, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції сторони неодноразово заявляли відвід складу суду, які визнавались необґрунтованими чи як зловживанням процесуальними правами.

Клопотання представника ТОВ "Орлан Сейл" про відкладення слухання справи колегією суддів були визнанні як необґрунтовані з огляду на розумність строку розгляду справи, оскільки з урахуванням дати відкриття провадження у справі за апеляційною скаргою сторони мали достатній час для ознайомлення з матеріалами справи і подачі необхідних документів.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Обставини , встановлені судом.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» від 07.12.2017 №2245-VIII, який набрав чинності 01.01.2018, пункт 201.16 Податкового кодексу України, викладено в новій редакції, а саме: « 201.16. Реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України».

Згідно п.1 Перехідних положень вказаного Закону, цей Закон набирає чинності з 1 січня 2018 року, крім: пункту 13 (щодо виключення пункту 74.2 статті 74), підпункту 2 пункту 31 (щодо внесення змін до пункту 201.16 статті 201) та абзаців шістнадцятого - двадцять першого підпункту 1 пункту 56 (щодо доповнення підрозділу 2 розділу XX пунктом 57 1) розділу I цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.

Вказаний Закон опубліковано у виданні Голос України, 2017, 12, 30.12.2017 № 248.

Відповідно до п.7 Перехідних положень даного Закону, Кабінету Міністрів України доручено: до 1 березня 2018 року визначити порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України та забезпечити перегляд та приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом; у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

- прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону;

- привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

- забезпечити перегляд та приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Проект спірної постанови не було включено до плану підготовки проектів регуляторних актів Кабінету Міністрів на 2018 рік.

Оприлюднено проект Постанови № 117 шляхом розміщення проекту на сайті Міністерства фінансів України 16.02.2018 (https://www.minfin.gov.ua/news/view/proekty-rehuliatornykh-aktiv-dlia-obhovorennia-?category=aspekti-roboti&subcategory=proekti-dokumentiv).

21.02.2018 Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 117 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», якою, в тому числі, затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі Постанова № 117).

Пункт 10 Постанови 117 передбачає: критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.

Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики.

ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Пункт 20 Постанови № 117 встановлює, що зазначені комісії приймають рішення про:

реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі;

відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Пункт 21 Постанови № 117 передбачає, що підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Вищевказані обставини підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами, і не є спірними.

Нормативно -правове обґрунтування.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявності у ній і додатково поданими доказами, і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1,2, 3 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про Кабінет Міністрів України» (надалі Закон № 794) відповідно до Конституції України визначає організацію, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України.

Згідно частини 1 та 2 статті 1 Закону № 794 Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

Статтею 2 Закону № 794 визначені основні завдання Кабінету Міністрів України.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 3 Закону № 794 діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права, законності, поділу державної влади, безперервності, колегіальності, солідарної відповідальності, відкритості та прозорості. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 19 Закону № 794 передбачено, що діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, а також Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України, вирішення питань державного управління у сфері економіки та фінансів, соціальної політики, праці та зайнятості, охорони здоров`я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, природокористування, правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина, запобігання і протидії корупції, розв`язання інших завдань внутрішньої і зовнішньої політики, цивільного захисту, національної безпеки та обороноздатності.

Статтею 20 Закону № 794 встановлені основні повноваження Кабінету Міністрів України.

Частинами 1-2 статті 49 Закону № 794 передбачено, що Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

Відповідно до частини 4 статті 49 Закону № 794 акти Кабінету Міністрів України, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Закон України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" визначає правові та організаційні засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності.

Статтею 1 Закону № 1160 визначені терміни:

державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності (далі - державна регуляторна політика) - напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб`єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України;

регуляторний акт - це:

прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання;

прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом;

регуляторний орган - Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, інший державний орган, центральний орган виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, а також посадова особа будь-якого із зазначених органів, якщо відповідно до законодавства ця особа має повноваження одноособово приймати регуляторні акти. До регуляторних органів також належать територіальні органи центральних органів виконавчої влади, державні спеціалізовані установи та організації, некомерційні самоврядні організації, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, якщо ці органи, установи та організації відповідно до своїх повноважень приймають регуляторні акти;

регуляторна діяльність - діяльність, спрямована на підготовку, прийняття, відстеження результативності та перегляд регуляторних актів, яка здійснюється регуляторними органами, фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями, територіальними громадами в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 4 Закону № 1160 визначає принципи державної регуляторної політики, а саме:

доцільність - обґрунтована необхідність державного регулювання господарських відносин з метою вирішення існуючої проблеми;

адекватність - відповідність форм та рівня державного регулювання господарських відносин потребі у вирішенні існуючої проблеми та ринковим вимогам з урахуванням усіх прийнятних альтернатив;

ефективність - забезпечення досягнення внаслідок дії регуляторного акта максимально можливих позитивних результатів за рахунок мінімально необхідних витрат ресурсів суб`єктів господарювання, громадян та держави;

збалансованість - забезпечення у регуляторній діяльності балансу інтересів суб`єктів господарювання, громадян та держави;

передбачуваність - послідовність регуляторної діяльності, відповідність її цілям державної політики, а також планам з підготовки проектів регуляторних актів, що дозволяє суб`єктам господарювання здійснювати планування їхньої діяльності;

прозорість та врахування громадської думки - відкритість для фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань дій регуляторних органів на всіх етапах їх регуляторної діяльності, обов`язковий розгляд регуляторними органами ініціатив, зауважень та пропозицій, наданих у встановленому законом порядку фізичними та юридичними особами, їх об`єднаннями, обов`язковість і своєчасність доведення прийнятих регуляторних актів до відома фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань, інформування громадськості про здійснення регуляторної діяльності.

Частиною 4 ст. 7 Закону № 1160 передбачено, що якщо регуляторний орган готує або розглядає проект регуляторного акта, який не внесений до затвердженого цим регуляторним органом плану діяльності з підготовки проектів регуляторних актів, цей орган повинен внести відповідні зміни до плану не пізніше десяти робочих днів з дня початку підготовки цього проекту або з дня внесення проекту на розгляд до цього регуляторного органу, але не пізніше дня оприлюднення цього проекту.

Статтею 9 Закону № 1160 встановлено, що кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань.

Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону.

Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніше п`яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта.

Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань приймаються зауваження та пропозиції, встановлюється розробником проекту регуляторного акта і не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу.

Усі зауваження і пропозиції щодо проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов`язковому розгляду розробником цього проекту. За результатами цього розгляду розробник проекту регуляторного акта повністю чи частково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє.

Постанова № 117 від 21.02.2018 визначає порядок механізму зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 2 Постанови № 117 визначені терміни:

моніторинг - сукупність заходів та методів роботи контролюючих органів, що виявляє за результатами проведення аналізу наявної інформації в інформаційних ресурсах ДФС та/або за результатами проведення обробки та аналізу податкової інформації об`єктивні ознаки наявності ризиків порушення норм податкового законодавства;

критерій оцінки ризиків, достатній для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, - визначений показник моніторингу, що характеризує ризик;

Пункт 10 Постанови 117 передбачає, що критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.

Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики.

ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Пункт 20 Постанови № 117 встановлює, що зазначені комісії приймають рішення про:

реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі;

відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Пункт 21 Постанови № 117 передбачає, що підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Висновки суду.

Отже , суд першої інстанції зазначив, з чим й погоджується суд апеляційної інстанції, що з аналізу вищенаведених правових норм можна зробити висновок, що регуляторний акт характеризується наступним: 1) приймається уповноваженим регуляторним органом; 2) спрямований на регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторним органом та суб`єктом господарської діяльності; 3) має ознаки нормативно-правового акта, тобто, розрахований на довгострокове та неодноразове застосування, прийнятий щодо невизначеного кола суб`єктів.

Таким чином, враховуючи, що відповідно до п.201.16 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених саме Кабінетом Міністрів України, то саме Кабінет Міністрів України виступає регуляторним органом, з урахуванням вимог п.201.16 Податкового кодексу України, в процесі підготовки, прийняття, розгляду регуляторних актів у сфері зупинення реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В судовому засіданні встановлено, що між сторонами не має спору, що спірна Постанова № 117 є регуляторним актом.

Таким чином, дослідженню підлягає питання дотримання Кабінетом Міністрів України процедуру прийняття спірної Постанови як нормативно-правового акта, який є регуляторним актом, а саме дотримання процедури його розроблення, розгляд, прийняття та оприлюднення, як то передбачено положеннями Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Матеріалами справи підтверджено, що проект Постанови № 117 оприлюднено 16.02.2018, а через п`ять днів, 21.02.2018 Кабінетом Міністрів України було прийнято цю Постанову.

Апелянтами вказані обставини не спростовано.

Отже, колегія суддів приймаючи до уваги зазначені обставини, погоджується з висновком суду першої інстанції, що положення статті 9 Закону № 1160 Кабінетом Міністрів України при прийнятті спірної Постанови № 117 були порушені, а саме спірна Постанова № 117 була прийнята менш ніж за місяць як був оприлюднений проект регуляторного акту.

Не спростовано апелянтами й те, що спірний регуляторний акт (проект Постанови № 117) був внесений у план діяльності з підготовки Кабінетом Міністрів України проектів регуляторних актів на наступний календарний рік до 15.12.2017.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач при прийнятті спірної постанови порушив принцип передбачуваності, що означає послідовність регуляторної діяльності, відповідність її цілям державної політики, а також планам з підготовки проектів регуляторних актів, що в свою чергу, не дозволяє суб`єктам господарювання здійснювати планування їхньої діяльності, а саме те, що проект спірної постанови не було включено до плану підготовки проектів регуляторних актів Кабінету Міністрів на 2017 рік, що є порушенням норм ст.ст. 4, 7, 19 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Щодо решти позовних вимог, колегія суддів зазначає, що погоджується з висновком суду першої інстанції про їх обґрунтованість, оскільки проаналізувавши зміст Постанови № 117 дійсно вбачається, що його положеннями не визначено конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, або підстав для зупинення реєстрації податкової накладної, як то передбачено п.201.16 Податкового кодексу України, натомість, на підставі пункту 10 цього Порядку зобов`язано Державну фіскальну службу України визначити відповідні критерії та погодити їх з Міністерством фінансів України.

Апелянтами вказане не спростовано, не надано належних та допустимих доказів.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що оскільки на час вирішення спору по суті заявлених позовних вимог відсутній порядок, визначений Міністерством фінансів України, яким би врегульовувалося питання відмови в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, то прийняття Комісіями рішень про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування на підставі п.п. 20, 21 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117, є також протиправними, тому підлягають визнанню нечинними.

З огляду на вищевказане, колегія суддів не приймає до уваги усі доводи апелянта, оскільки вони не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Щодо решти доводів апелянтів судова колегія зазначає, що приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Відповідно до частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, оскільки судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, то відповідно до ст. 139 КАС України, понесені відповідачем та апелянтом у цій справі судові витрати перерозподілу не підлягають.

Повний текст виготовлено 16.12.2019.

Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Державної фіскальної служби України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Орлан Сейл", на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2019 р. - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2019 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бессол" до Кабінету Міністрів України, треті особи - Міністерство фінансів України, Державна фіскальна служба України, Державна податкова служба Україна, про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

А.Г. Степанюк