open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 грудня 2019 року № 826/5411/18

Окружний адміністративний суд м. Києва, у складі судді Вєкуа Н.Г, розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Координаційного центру з надання правової допомоги про зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Координаційного центру з надання правової допомоги (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 73, код ЄДПРОУ 38259562) про зобов`язання Координаційного центру з надання правової допомоги здійснити перевірку звернень ОСОБА_1 від 17.07.2017, № 34652-0-33-17 від 15.11.2017, № К-946 від 15.11.2017, від 20.12.2017.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неправомірно відмовився від проведення перевірки звернень та скарг позивача та направив їх для розгляду до іншого органу.

Відповідач із такими твердженнями позивача не погодився, надав відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що позов є необґрунтованим, перевірка звернень позивача фактично відбулась, про результати перевірки особа була повідомлена, тому підстави для задоволення позову відсутні.

Ухвалою суду від 11 квітня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

За клопотанням позивача, ухвалою суду від 10 вересня 2018 року суд вийшов із спрощеного позовного провадження та призначив розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

В зв`язку із неявкою представників сторін у судове засідання 04.12.2019 року, суд ухвалив перейти до письмового провадження по справі.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач звертався до відповідача із скаргою від 17.07.2017 року щодо відсутності належних умов для діяльності адвокатури та не забезпечення дотримання гарантій адвокатської діяльності, неналежної діяльності Регіонального центру з надання БВПД у Луганській та Харківській областях, скаргами №34652-0-33-17 від 15.11.2017 та №К-946 від 15.11.2017 року щодо порушення гарантій адвокатської діяльності та неналежної діяльності Регіонального центру з надання БВПДЩ у Львівській області, пропозиціями від 20.12.2017 щодо вдосконалення взаємовідносин між центрами та адвокатами.

Однак, на думку позивача, відповідач неправомірно відмовився від проведення перевірки вказаних звернень і скарг, та безпідставно направив до Регіонального центру з надання БВПД у Луганській та Харківській областях, Регіонального центру БВПД у Львівській області відповідно.

Таким чином, позивач вважає, що передача скарг іншій установі є протиправною та такою, що порушує права позивача на забезпечення його громадянських та професійних прав, належних умов для діяльності та забезпечення дотримання гарантій адвокатської діяльності.

В зв`язку із чим, позивач був змушений вернутися із позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва для поновлення своїх порушених прав, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Зміст права на безоплатну правову допомогу, порядок реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної правової допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги, відповідно до Конституції України визначає Закон України "Про безоплатну правову допомогу".

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" безоплатна правова допомога - правова допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел.

Згідно пункту 2 статті 15 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" суб`єктами надання безоплатної вторинної правової допомоги в Україні є адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу.

Право на звернення громадян передбачено Конституцією України, а також Законом України «Про звернення громадян».

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані:

- об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

- у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

- скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень;

- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

- вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина;

- у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

- не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

- особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

На підставі Закону України «Про звернення громадян» позивач звернувся до відповідача зі скаргою від 17.07.2017 року щодо вжиття організаційних та кадрових заходів для забезпечення належної діяльності Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Луганській та Харківській областях, забезпечення професійних, кваліфікованих кадрів.

В обґрунтування поданої заяви позивач зазначав про неналежну та непрофесійну діяльність Регіонального центру, його некваліфікований персонал, порушення оплати послуг адвокатів, які надають безоплатну вторинну правовому допомогу та втручання в їх адвокатську діяльність.

Так, зокрема, позивач зазначив, що відповідач не забезпечує належних умов для діяльності адвокатури, а саме не забезпечує укладання контрактів з позивачем для надання безоплатної вторинної допомоги.

Вказані доводи позивача спростовуються наявними в матеріалах письмовими доказами, а саме листом Регіонального центру за підписом директора Бородавки А.І від 27.07.2017 року за вих №752/01-25, в якому містяться пояснення по суті скарги позивача.

Зі змісту пояснень встановлено, що 26.04.2017 року за зверненням позивача до директора Регіонального центру було укладено контракт №96 з адвокатом, який надає безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі.

За час дії контракту позивач прийняв до виконання 6 доручень (23 за 2016 рік), за якими до перевірки та для проведення оплати послуг позивачем було надано 9 актів про надання безоплатної вторинної правової допомоги на загальну суму 33 214 грн 91 коп. По шести вказаним актам було проведено оплати на загальну суму 17 722 грн 27 коп, відповідно до платіжних доручень №134 від 16.05.2017, №156 від 19.05.2017, №294 від 18.07.2017 року.

Доводи адвоката про те, що працівниками Регіонального центру здійснюється перевірка законності документів, складених судом, слідчим, адвокатом, вимагання документів, не передбачених законом, не відповідає дійсності і спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Судом встановлено, що проведення оплати роботи адвоката здійснюється на підставі наданого акту за формою, встановленою наказом Міністерства юстиції України від 16.10.2014 №1702/5

Так, поверненню та доопрацюванню підлягали лише три акти позивача з дев`яти, які були повернені з наступними зауваженнями:

- за дорученням №1203 від 24.06.2016 року до розрахунку винагороди адвокатом не додано доказів оскарження адвокатом в судовому порядку в інтересах захисту особи в кримінальному провадженні незаконних рішень, дій чи бездіяльності органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора та/або підготовки та подання адвокатом заяви про вчинення щодо особи злочину, тому сума коефіцієнту повинна бути « 1», а не « 1,1» і сума винагороди тоді буде меншою, ніж зазначено адвокатом;

- за дорученням №1204 від 24.06.2016 до розрахунку винагороди адвокатом не додано доказів 2-х оскаржень(є лише докази одного оскарження);

- за дорученням №1140 від 23.06.2016 року адвокатом не додано процесуальних документів, підтверджуючих участь адвоката Клименко К.О у слідчих діях 14.07.2016 року.

У пункті 3 усіх форм розрахунків, які є додатками до акту надання БВПД, зазначено, що адвокат повинен зазначити та надати належним чином завірені адвокатом процесуальні та інші документи, що підтверджують наведені у розрахунку дані. Тому вимоги працівників Регіонального центру надати копії процесуальних документів та інших документів, які підтверджують наведені у розрахунку дані, суд не вважає втручанням у діяльність адвоката та зазначає, що такі вимоги є законними та обґрунтованими.

Тому твердження позивача про втручання працівників центру у діяльність адвоката судом не приймаються до уваги при прийнятті рішення по справі.

Згідно даних бухгалтерського обліку Регіонального центру, станом на 28.07.2017 року кредиторська заборгованість центру перед адвокатом Клименко О.К становить 0 грн 00 коп.

Крім того, твердження позивача про несвоєчасну виплати гонорару адвокату, спростовуються наявною в матеріалах справи інформацією.

Так, адвокат Клименко О.К. регулярно отримував оплату за надання безоплатної вторинної правової допомоги, що підтверджується наступними платіжними дорученнями:

- платіжним дорученням №134 від 16.05.2017, відповідно до якого позивачу перераховано 11 571,66 грн;

- платіжним дорученням №156 від 19.05.2017 року, відповідно до якого позивачу перераховано 1 131,11 грн;

- платіжного доручення №294 від 18.07.2017 року, відповідно до якого позивачу перераховано 5019,5 грн.

Таким чином, загальна сума вищезазначених платежів дорівнює збільшеній, відповідно до додаткової угоди № 4, сумі контракту. Інших додаткових угод на збільшення суми контракту сторонами не укладалась, і, як слід, твердження позивача про невиконання Регіональним центром умов контракту є безпідставним та необґрунтованим.

Про розгляд скарги позивача, проведену перевірку та її результати позивач був повідомлений письмово листом від 10.08.2017 №К-459/29, що свідчить про те, що відповідачем дотримано вимоги статей Закону України «Про звернення громадян» щодо розгляду звернення позивача, а тому правові підстави для зобов`язання відповідача здійснити повторний розгляд звернення позивача відсутні.

Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що скарга від 15.11.2017 за вх №34652-0-33-17 та скарга від 15.11.2017 року за вх №К-946 є аналогічними за змістом та відрізняються лише отримувачами (скарга за № 34652-0-33-17 переадресована відповідачу від Міністерства юстиції України , а скарга за № К-946 надійшла безпосередньо від позивача до відповідача). Вказані звернення розглядались відповідачем, як одне звернення за змістом та вимогами.

У вказаних скаргах позивач зазначав про неправомірне використання посадовими особами місцевих центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги наданих їм владних повноважень, в розумінні Закону України «Про державну службу», здійснення перешкод у його професійній діяльності, шляхом безпідставної відмови в укладенні контракту.

Перевіривши вказані обставини, а також письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про необґрунтованість тверджень позивача в цій частині, в зв`язку із наступним.

Відповідно до абзаце 1 пункту 4-1 Порядку і умов укладання контрактів з адвокатами, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на тимчасові основі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2012 року №8, контракт укладається з адвокатом за умови обґрунтованої необхідності залучення адвоката для надання безоплатної вторинної правової допомоги на постійній основі, з урахуванням потреб відповідної адміністративно-територіальної одиниці, забезпечення доступу осіб до безоплатної вторинної правової допомоги та постійного підвищення якості її надання.

Відповідно до отриманої від директорів місцевих центрів інформації, що підтверджується листами №956/1 від 06 листопада 2017 року, №905/2 від 06 листопада 2017 року, №651 від 07 листопада 2017 року, №01-21/748 від 06 листопада 2017 року, №643/3 від 07 листопада 2017 року, керівники місцевих центрів, в межах своїх повноважень, не мали підстав для укладення додаткових контрактів до кінця 2017 року, в зв`язку із наступними обставинами.

Згідно листа Першого Львівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 06.11.2017 №956/1- в центрі відсутня необхідність укладання чергового контракту з адвокатом, який надає безоплатну вторинну правову допомогу.

Відповідно до листа Другого Львівського місцевого центру з надання вторинної правової допомоги від 06.11.2017 року №905/2 - центр не приймає пропозицію про підписання типового контракту з адвокатом Клименко О.К, у зв`язку із відсутністю потреби у залученні адвокатів до кінця 2017 року.

Листом Червоноградського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 07.11.2017 року №651, станом на 07.11.2017 року враховуючи потреби та специфіку регіону, не має обґрунтованої додаткової необхідності у залученні адвокатів для надання безоплатної вторинної правової допомоги на постійній основі у м. Червонограді та Сокальському районі.

Стрийський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги листом від 06.11.2017 року за №01-21/748 зазначив, що в центрі відсутня потреба в укладенні додаткових контрактів з адвокатами для надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Буський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги листом від 07.11.2017 року №643/3 повідомив, що на даний час відсутня необхідність додатково залучати адвоката для надання безоплатної вторинної правової допомоги на постійній основі у Буському, Бродівському, Золочівському, Кам`янка-Буському, Радехівському районах Львівської області, які перебувають під юрисдикцією Буського місцевого центру.

Суд звертає увагу, що за таких обставин відмова в укладенні додаткових контрактів жодним чином не порушила права позивача на здійснення незалежної професійної діяльності, як на те вказує позивач.

За результатами розгляду скарг позивача від 15.11.2017 за вх №К-946 та від 15.11.2017 року за вх №34652-0-33-17, адвокат Клименко О.К був повідомлений письмово листом Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Львівській області від 30.11.2017 року за вих №564.

Вказані обставини свідчать про дотримання відповідачем всіх обов`язкових вимог Закону України «Про звернення громадян» щодо розгляду його скарг та, відповідно, про необґрунтованість тверджень позивача в цій частині.

Щодо звернення позивача від 20.12.2017 року, то суд зазначає, що копія такого звернення не була долучена до матеріалів справи ні під час подання позовної заяви до суду, ні під час розгляду справи по суті.

Крім того, як зазначає відповідач, відповідно до витягу з журналу реєстрації вхідних документів 2017 року (за період з 19.12.2017 по 29.12.2017 року), звернення скарга, клопотання тощо) від позивача до Координаційного центру не надходила та в журналі не реєструвалась, а тому відповідач не мав змоги розглянути такий документ та прийняти по ньому відповідне рішення.

В зв`язку із чим, суд вважає, що позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача розглянути звернення позивача від 20.12.2017 року є безпідставними та необґрунтованими.

Щодо непогодження позивача із передачею його звернень для розгляду до інших органів, суд виходить із суті заявлених вимог у зверненнях та звертає увагу на наступні обставини.

Притягнення до дисциплінарної відповідальності керівників місцевих центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги Координаційним центром здійснюється за пропозиціями директора регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги директорові Координаційного центру щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника директора регіонального центру, директорів місцевих центрів та їх заступників (підпункт 5 пункту 11 Положення про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.07.2012 №967/5).

Таким чином, для всебічної та об`єктивної перевірки викладених у скаргах позивача фактів, відповідачем були перенаправлені скарги на розгляд до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Львівській області за належністю, у відповідності до ч.3 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян».

Про вказане позивача було повідомлено листами від 20.11.2017 року за №К-946/29 та за №34652-0-33-17/29 від 23.11.2017 року, у відповідності до ч.3 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян».

Таким чином, суд вважає, що дії відповідача щодо передачі на розгляд скарг позивача відбулись у межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку, що перевірка звернень позивача була здійснена, про результати вказаних перевірок адвокат Клименко О.К був належним чином повідомлений, тому суд не вбачає підстав для зобов`язання відповідача повторно розглянути звернення позивача, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування правомірності своїх дій та оскаржуваного рішення (припису) виконано з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зважаючи, що у задоволенні позову позивача відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Н.Г. Вєкуа

Джерело: ЄДРСР 86457876
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку