Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2019 р. справа № 820/1764/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Лук`янчук О.І.,

за участю: представника позивача Трофіменко О.Ф., представника відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Шийчинської сільської ради Богодухівського району Харківської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду, в якому просить суд:

- визнати протиправним рішення XIX позачерговій сесії VІІ скликання Івано- Шийчинської сільської ради Богодухівського району Харківської області №VІІ від 11 вересня 2017 р. щодо відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0,2500 га, по АДРЕСА_1 А та скасувати;

- зобов`язати Івано-Шийчинську сільську раду Богодухівського району Харківської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0,2500 га, розташованої в АДРЕСА_1 на території Івано-Шийчинської сільської ради Богодухівського району Харківської області.

В обґрунтування позовних вимог, представник позивача вказав, що рішення відповідача від 11 вересня 2017 року є таким що прийнято з порушенням вимог земельного законодавства, оскільки Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного Управління Дергеокадастру у Харківській області в результаті проведених заходів державного контролю встановлено безпідставне немотивоване надання відмови ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 ., що є порушенням норм ст. 118 Земельного кодексу України. Також, представник позивача вказав, що оскаржуване рішення містить недостовірну інформацію щодо уже оформленого права власності спадкоємцем ОСОБА_2 ОСОБА_3 , доказів на підтвердження чого відповідачем не було надано.

Суд звертає увагу, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2019 року на відповідача покладено обов`язок надати перелік доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного розгляду даної справи, про що представник відповідача був обізнаний, перебуваючи у вказаному судовому засіданні 04.12.2019 року.

Натомість, представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання 16.12.2019 року не прибув, вимог ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2019 року не виконав, через канцелярію суду 16.12.2019 року надав лише клопотання про розгляд справи без його участі, вимоги ухвали арківського окружного адміністративного суду від 04.12.2019 року залишились без виконання.

Враховуючи те, що відповідач не виконав вимоги ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2019 року без поважних причин, приймаючи до уваги, що відповідач не обмежений у виборі кількості представників, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі відповідача за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 28.07.2016 року звернувся з клопотанням до Івано-Шийчинської сільської ради Богодухівського району Харківської області (вх. № 54.х від 01.08.2016 року) в порядку ст.ст. 116,118,121,122 Земельного Кодексу України та просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (за рахунок земель житлової та громадської забудови), орієнтовною площею 0,2500 га, розташованої в АДРЕСА_1 на території Івано-Шийчинської сільської ради Богодухівського району Харківської області (а.с. 36).

26 серпня 2016 року вказане клопотання ОСОБА_1 було розглянуто Постійною депутатською комісією з сільських питань, житлово-комунального господарства, емельних відносин, екології, будівництва та нових форм господарювання Івано-Шийчинської сільської ради та оформлено протокол № 5 від 26.08.2016 року та прийнято рішення, яким відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 , у зв`язку з тим, що на земельній ділянці знаходиться домоволодіння померлого ОСОБА_2 , в якого є живі спадкоємці. Постійною депутатською комісією було рекомендовано позивачу оформити право власності на земельну ділянку, яка знаходиться поряд за тією ж адресою з присвоєнням їй поштової адреси АДРЕСА_1 (а.с. 13-15).

10 квітня 2017року ОСОБА_1 , на виконання рекомендацій Постійної депутатської комісії, звернувся з повторною заявою до Івано-Шийчинської сільської ради (вх.№10 від 10.04.2017) з проханням повторно розглянути його заяву від 1 серпня 2016 року з додатком від 9 серпня 2016 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 А (а.с. 10).

10травня 2017 року Івано-Шийчинською сільською радою на засіданні ХV позачергової сесії прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 , так як даною земельною ділянкою користується спадкоємець ОСОБА_3 (а.с. 30).

Поряд з цим, рішенням XVпозачергової сесії Івано-Шийчинської сільської ради VII скликання від 10.05.2017 року № 84-VII надано дозвіл ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0,27 га за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 71)

29.06.2017 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадаству з проханням провести перевірку дотримання норм земельного законодавства при розгляді 10.05.2017 року Івано-Шийчинською сільською радою клопотання ОСОБА_1 від 01.08.2016 року (вх. дата).

Листом від 11.08.2017 року Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Дергеокадастру у Харківській області повідомлено заявника, що управлінням було здійснено контроль за дотриманням вимог земельного законодавства при прийнятті рішень Івано-Шийчинською сільською радою Богодухівського району Харківської області та зафіксовано випадки порушення вимог земельного законодавства при прийнятті рішень Івано-Шийчинською сільською радою Богодухівського району Харківської області, зокрема і безпідставне немотивоване надання відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 . За наслідками проведеної перевірки на адресу в.о. Івано-Шийчинської сільської ради Богодухівського району було направлено відповідне клопотання щодо приведення виявлених недоліків у відповідність до вимог чинного законодавства (а.с. 32).

11 вересня 2017р. Івано-Шийчинською сільською радою клопотання ОСОБА_1 повторно було розглянуто на XIX позачерговій сесії VІІ скликання та прийнято рішення № VІІ, яким повторно відмовлено у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за рахунок житлової та громадської забудови, орієнтовною площею 0, 25 га , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що було встановлено, що даною земельною ділянкою , яка розташована за адресою : АДРЕСА_1 А до 2000 року користувався ОСОБА_2 , який помер і після його смерті спадкоємцем є ОСОБА_3 , якому перейшло право користування спадкового майна спадкодавця згідно ст. 1216 ЦКУ, ст. 120 ЦКУ і він не відмовився від права користування згідно ст. 141 ЦКУ (а.с. 8).

Позивач, не погоджуючись із вказаним спірним рішенням відповідача, звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до частини другої статті 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування" № 280/97-ВР від 21.05.1997 (далі - Закон №280/97-ВР), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з ч. 1, 5 ст. 46 Закону №280/97-ВР, сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 59 Закону №280/97-ВР, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України (далі ЗК України), до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

У відповідності до частини 1 статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 6 статті 118 ЗК України також передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно із частини 7 вказаної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що вказаний перелік є вичерпний та закріплений в частині 7 статті 118 ЗК України.

Передача земельних ділянок в користування передбачає проходження певної процедури з виготовлення проекту землеустрою (або технічної документації у разі надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення), його погодження компетентними органами тощо, що в подальшому є підставою для прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування з цього питання (стаття 123 ЗК України ).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Водночас згідно із приписами статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. При цьому документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені у статті 126 ЗК України.

Способи захисту прав на земельні ділянки визначені статтею 152 ЗК України, за якою держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

При цьому, частина 1 статті 5 КАС України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто, для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв`язку з бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушуються права позивача.

Позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, тобто у іншої особи вже виникло право на користування чи власність на земельну ділянку. При цьому захист прав позивача має бути нерозривно пов`язаним з таким фактом, що у особи існує правовий інтерес як власника або як користувача на цю земельну ділянку.

Отже, вирішуючи публічно-правовий спір, суд повинен встановити, в чому полягає порушення прав позивача бездіяльністю відповідача.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 118 Земельного кодексу України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

З правового аналізу вищезазначених норм права випливає, що всі дії відповідних суб`єктів земельно-правової процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року в справі № 815/5987/14 та Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

Як встановлено під час розгляду справи та підтверджується змістом спірного рішення Івано-Шийчинської сільської ради від 11.09.2017 року, підставою для відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 А слугували обставини того, що саме вказаною ділянкою користується ОСОБА_3 в порядку спадкування за померлим ОСОБА_3 .

Тобто, на момент звернення ОСОБА_1 із повторною заявою від 10.04.2017 року щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 А вказаною ділянкою ОСОБА_3 лише користувався, що, однак не звільняє ОСОБА_3 від необхідності дотримання процедури оформлення вказаної земельної ділянки у користування згідно вимог чинного законодавства, зокрема шляхом оформленням документів на розробку проекту землеустрою із подальшою реєстрацією своїх прав Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Виходячи з приписів статей 116, 118 ЗК України, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність або користування (оренду), що фактично вказує про відсутність обтяжень земельної ділянки у такому випадку.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 10 грудня 2013 року (справа № 21-358а13) та від 07 червня 2016 року (справа №21-1391а16).

Суд зауважує, що в даному випадку, як гр. ОСОБА_3 (особа, яка користується земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 ), так і гр. ОСОБА_1 (позивач) мають рівне право розробити проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , подальше затвердження яких відбувається із кінцевим визначенням особи, що отримає право власності або користування (оренду) на ділянку.

Таким чином, у відповідача відсутні підстави вважати пріоритетність тієї чи іншої особи на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Поряд з цим, суд враховує, що матеріали справи не місять, а відповідачем на підтвердження обґрунтованості спірного рішення Івано-Шийчинської сільської ради від 11.09.2017 року не надано доказів звернення ОСОБА_3 до сільської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки саме за адресою: АДРЕСА_1 . (щодо якої звертався позивач), враховуючи те, що рішенням Івано-Шийчинської сільської ради від 10.05.2017 року ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки саме за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник відповідача не зміг надати до суду пояснень та належних доказів в обґрунтування вказаних обставин.

При цьому, обставини відсутності реєстрації земельної ділянки саме за адресою АДРЕСА_2 , АДРЕСА_1 підтверджуються інформацією з Державного реєстру речових прав станом на 04.12.2019 року (а.с. 155).

Відтак, матеріали справи не містять, а відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого покладено обов`язок доказування правомірності спірних рішень, не надано жодних доказів на підтвердження як надання ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку саме за адресою АДРЕСА_2 , так і на підтвердження подальшого оформлення та реєстрації у законодавчо встановленому порядку вказаної ділянки у власність/користування ОСОБА_3 , що могло б слугувати підставою відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою на вказану земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За приписами ч.5 ст. 77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

В силу вимог ч. 4 ст. 79 КАС України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Відповідно до приписів ч. 9 ст. 80 України, у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

Таким чином, враховуючи те, що відповідачем на неодноразові вимоги суду , не надано до суду жодних доказів в обґрунтування своєї правової позиції та письмового відзиву на позов з посиланням на приписи діючого законодавства та правомірності прийняття спірного рішення, то суд вирішує спір по суті за наявними в матеріалах справи доказами.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення XIX позачергової сесії VІІ скликання Івано- Шийчинської сільської ради Богодухівського району Харківської області №VІІ від 11 вересня 2017 р. щодо відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0,2500 га, по АДРЕСА_1 , діяв не на підставі, поза межами повноважень та у спосіб, що суперечить Конституції та законам України, а відтак вказане рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

З приводу позовної вимоги позивача про зобов`язання Івано-Шийчинської сільської ради Богодухівського району Харківської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0,2500 га, розташованої в АДРЕСА_1 на території Івано-Шийчинської сільської ради Богодухівського району Харківської області, то суд зазначає наступне.

Пунктом а частини 1 статті 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.

Згідно статті 26 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97 ВР Про місцеве самоврядування в Україні (Закон № 280/97-ВР), виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин.

Частиною 3статті 245 КАС України передбачено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Отже, суд при перевірці правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного рішення не перебираючи на себе повноважень відповідного органу, вправі покласти на суб`єкта владних повноважень зобов`язання вчинити певні дії з метою захисту порушених прав та інтересів позивача.

Суд зазначає, що позивач, заявляючи позовну вимогу щодо зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, фактично просить суд втрутитися у дискреційні повноваження компетентного органу. На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові від 23 травня 2018 року по справі №825/602/17, яка в силу ч.5 ст.242 КАС України підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що задоволення вказаної позовної вимоги фактично порушить закріплені законом виключні повноваження щодо здійснення дозвільної діяльності на надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та фактично призведе до вчинення дій поза встановленою чинним законодавством процедурою.

Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, суд не може перебирати на себе повноваження Івано-Шийчинської селищної ради з питань регулювання земельних відносин, вирішуючи замість відповідача, які рішення він повинен приймати, оскільки це є правом селищної ради.

Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку, що в даному випадку належним захистом порушеного права позивача є саме зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.04.2017 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0,2500 га, розташованої в АДРЕСА_1 А на території Івано-Шийчинської сільської ради Богодухівського району Харківської області з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 14, 243-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Івано-Шийчинської сільської ради Богодухівського району Харківської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення XIX позачергової сесії VІІ скликання Івано- Шийчинської сільської ради Богодухівського району Харківської області №VІІ від 11 вересня 2017 р. щодо відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0,2500 га, по АДРЕСА_1 А та скасувати.

Зобов`язати Івано-Шийчинську сільську раду Богодухівського району Харківської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.04.2017 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0,2500 га, розташованої в АДРЕСА_1 на території Івано-Шийчинської сільської ради Богодухівського району Харківської області з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 19 грудня 2019 року.

Суддя Горшкова О.О.