open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2019 року

Справа № 160/11395/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турової О.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій щодо зменшення розміру пенсії та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

14.11.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана представником позивача Меламедом Вадимом Борисовичем, до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та дискримінаційним та скасувати рішення відповідача про зменшення розміру пенсії позивача, в тому числі, якщо воно було прийнято, але не передано позивачу;

- визнати дії відповідача щодо зменшення розміру пенсії позивача – протиправними та дискримінаційними;

- визнати бездіяльність відповідача щодо не продовження виплати пенсії позивачу з грудня 2018 року в колишньому розмірі - протиправною та дискримінаційною;

- зобов`язати відповідача виплатити усі неотриманні позивачем пенсійні виплати з урахуванням усіх підвищень з грудня 2018 року до фактичного виконання відповідачем рішення у цій справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів на усі несвоєчасно виплачені суми позивачу, починаючи з грудня 2018 року до їх фактичної виплати;

- стягнути з відповідача кошти в сумі 100000 гривень на відшкодування моральної шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією та бездіяльністю, в результаті яких відповідач протиправно зменшив розмір пенсії позивача.

В обґрунтування позовної заяви зазначається, що ОСОБА_1 з 19.12.2004р. є пенсіонером, якому призначена пенсія за віком. В 2006 році позивач виїхав з України на постійне проживання до Ізраїлю, у зв`язку із чим відповідачем припинено виплату його пенсії. За наслідками оскарження таких дій відповідача у судовому порядку, Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом винесено постанову від 02.11.2016р. у справі №201/8846/16-а, якою Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зобов`язане поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком з 26 лютого 2016 року. 21.06.2017 року позивачем отримано лист Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №9731/06-21 від 16.05.2017 року, яким ОСОБА_1 повідомлено про поновлення виплати його пенсії, проте в цьому листі зазначено, що пенсія виплачується лише у розмірі 85%, оскільки в пенсійному органі значиться, що ОСОБА_1 наразі працює. Не погодившись з такими діями відповідача, позивач осакаржив їх до суду. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.06.2018р. у справі №804/1738/18 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зобов`язано провести нарахування та виплату з врахуванням сум, що вже виплачені, пенсії ОСОБА_1 у розмірі 100%, з врахуванням статусу непрацюючого пенсіонера, починаючи з 26 лютого 2016 року. При цьому, починаючи з жовтня 2017 року розмір пенсії позивача складав 5850,00грн. на місяць, а починаючи з вересня 2018 року – 6772,00грн. Як стало відомо позивачу в червні 2019 року, відповідач самовільно, починаючи з грудня 2018 року, змінив розмір пенсії ОСОБА_1 та встановив його в сумі 2388,00грн. на місяць, при цьому жодних рішень стосовно зміни розміру пенсії позивач не отримував. В червні 2019 року представником позивача з`ясовано, що у грудні 2018 року коефіцієнт заробітної плати позивача, який складав "5,6" було змінено на коефіцієнт « 0», на підставі листа Відділу контролю перевірки роботи № 1 Управління внутрішнього аудиту та фінансового контролю ГУ ПФУ у Дніпропетровській області. Представник позивача зазначає, що жодним нормативним актом Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не уповноважено зменшувати розмір пенсії позивача, яка призначена йому довічно. Таким чином, своїм рішенням про зменшення розміру призначеної позивачеві пенсії порушено конституційне право позивача на соціальній захист та на власність. Також позивач стверджує, що незаконнимирішеннями або діями або бездіяльністю відповідача, внаслідок котрих був зменшенийрозмір його пенсії, йому спричинено моральну шкоду у вигляді моральних та фізичних страждань та негативних явищ, яка ним оцінена в сумі 100000 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2019 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження в адміністративній справі №160/11395/19 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 05.12.2019 року, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

13.12.2019 року до канцелярії суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та просить відмовити у їх задоволені у повному обсязі, посилаючись на те, що на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року у справі №201/8846/16-а ОСОБА_1 поновлено виплату пенсії з 26 лютого 2016 року. В подальшому на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 червня 2018 року у справі №804/1738/18 здійснено перерахунок пенсії позивачу як непрацюючому пенсіонеру. Для перевірки відомостей, наданих позивачем відповідно до ст.40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у вересні 2018 року пенсійний орган звернувся із запитами щодо перевірки довідки про заробітну плату ОСОБА_1 , виданої ЗАТ «Кодер». Згідно з відповіддю відділу контрольно-перевірочної роботи-місце знаходження первинних документів ЗАТ «Кодер» не відоме. В листопаді 2018 року Відділ з питань призначення та перерахунків пенсій № 2 Головного управління повторно звернувся із запитом щодо проведення перевірки довідки про заробітну плату, виданої ЗАТ «Кодер», на який листом від 28.11.2018 року також надана інформація щодо відсутності місцезнаходження первинних документів ЗАТ «Кодер». Враховуючи отриману інформацію, з 01.12.2018 року пенсійні виплати позивача перераховані без врахування довідки про заробітну плату, виданої ЗАТ «Кодер», за період з січня 1992 року по червень 1996 року у зв`язку із неможливістю перевірки довідки про заробітну плату та її підтвердження первинними документами. На підставі вищевикладеного та оскільки обов`язковою і єдиною умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, відповідач вважає, що його дії є правомірними та такими, що повністю відповідають вимогам чинного законодавства. Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди відповідачем зазначається, що з законодавчого визначення поняття та ознак моральної шкоди випливає висновок про відсутність з боку суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ознак, які могли би свідчити про спричинення моральної шкоди позивачеві. Враховуючи вищевикладене, на думку відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області діяло в межах повноважень та згідно з діючим законодавством.

На виконання вимог ухвали суду від 19 листопада 2019 року представником відповідача 13.12.2019 року до канцелярії суду надано завірену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 та копії запитів і відповідей щодо перевірки довідки про заробітну плату позивача, на підставі яких розмір пенсії позивача був перерахований.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до ч.2 ст.263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 263 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України відповідно до закордонного паспорту громадянина України та з 2005 року постійно проживає в Ізраїлі.

26.02.2016р. представник позивача звернувся до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, із заявою про поновлення раніше призначеної пенсії за віком.

Відповідно до листа пенсійного органу від 04.03.2016р. №1994/05/27 ОСОБА_1 відмовлено у поновленні пенсії за віком з огляду на подання відповідної заяви не особисто, а на підставі довіреності.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016 року в адміністративній справі №201/8846/16-а зобов`язано Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком, починаючи з 26 лютого 2016 року.

03.05.2017р. представник позивача звернувся до пенсійного органу з заявою щодо надання інформації про виконання судового рішення від 02.11.2016 року.

Листом від 16.05.2017р. № 9731/06-21 Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, повідомило представника позивача про виконання постанови суду від 02.11.2016р., а також навело у цьому листі розрахунок пенсії, нарахованої позивачу.

Так, вказаним листом пенсійний орган повідомив, що оскільки згідно з інформацією індивідуальних відомостей про застраховану особу (форми ОК-5) за період 2002-2003р.р. ОСОБА_1 працював в ЗАТ «Кодер» та ним не надано до Управління трудової книжки з записом про звільнення, виплата пенсії останньому здійснюється у розмірі 85% призначеного розміру, а саме у розмірі 2561,44грн. (3013,46грн. х 85%).

Не погодившись з такими діями відповідача, ОСОБА_1 оскаржив їх у судовому порядку.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 червня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зобов`язання вчинити певні дії задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом від 28 серпня 2017 року, про відмову у перерахунку пенсії за віком як непрацюючій особі, та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату з врахуванням сум, що вже виплачені, пенсії ОСОБА_1 у розмірі 100%, з врахуванням статусу непрацюючого пенсіонера, починаючи з 26 лютого 2016 року.

Як свідчать матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 , останнім для обчислення пенсії надано довідку б/н та б/д про заробітну плату за період 1992-1996р.р., видану ЗАТ «Кодер» за підписом голови правління ЗАТ «Кодер» Лабковського В.А.

Судом встановлено, що у вересні 2018 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернулося із запитами щодо перевірки вищевказаної довідки про заробітну плату ОСОБА_1 , виданої ЗАТ «Кодер».

Відповідно до відповіді Відділу контрольно-перевірочної роботи місцезнаходження первинних документів ЗАТ «Кодер» невідоме.

В листопаді 2018 року Відділ з питань призначення та перерахунків пенсій №2 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно звернувся з запитом щодо проведення перевірки довідки про заробітну плату ОСОБА_1 , виданої ЗАТ «Кодер», на який листом від 28.11.2018р. знову надано інформацію про не встановлення місцезнаходження первинних документів ЗАТ «Кодер».

У зв`язку із цим з 01.12.2018р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувало пенсійні виплати ОСОБА_1 без врахування довідки про заробітну плату ОСОБА_1 , виданої ЗАТ «Кодер», за період з січня 1992 року по червень 1996 року через неможливість її перевірки та підтвердження первинними документами.

Не погодившись з проведеними перерахунком, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Статтею 40 Закону №1058-IV встановлено порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії.

Так, ч.1 ст.40 Закону №1058-IV визначено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005р. №22-1 (далі – Порядок №22-1).

Приписами абз.2 п.п.3 п.4.2 Порядку №22-1 визначено, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно з абз.1 та 2 підпункту 3 пункту 2.1 Порядку №22-1 для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Відповідно до п.2.10 Порядку №22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми. Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об`єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.

Тобто, роботодавець має право видати довідку про розмір заробітної плати на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату, зокрема, відповідно до відомостей, що містяться у розрахунковому листі працівника, за відповідний період.

Відповідно, єдиною і обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією. Іншого чинним законодавством не передбачено.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом України у постановах від 17 березня 2015 року у справі №21-11а15, від 15 грудня 2015 року у справі №2-а/576/29/14, Верховним Судом у постановах від 13 лютого 2018 року у справі №358/1179/17, від 10 липня 2018 року у справі №539/2061/17 та від 18 жовтня 2018 року у справі №539/758/15-а.

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як зазначалося вище, з матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 слідує, що останнім для обчислення пенсії надано довідку б/н та б/д про заробітну плату за період 1992-1996р.р., видану ЗАТ «Кодер» за підписом голови правління ЗАТ «Кодер» Лабковського В.А.

При цьому у вказаній довідці, в порушення вимог абз.1 та 2 підпункту 3 пункту 2.1 Порядку №22-1 не зазначено місцезнаходження первинних документів, на підставі яких її видано, та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Крім того, пенсійний орган двічі намагався здійснити перевірку вищевказаної довідки, однак, згідно отриманої за результатами проведених перевірок інформації, встановити місце знаходження первинних документів ЗАТ «Кодер» не видається можливим.

За наведених обставин, зазначені в довідці б/н та б/д відомості про заробітну плату позивача за період 1992-1996р.р., виданій ЗАТ «Кодер» за підписом голови правління ЗАТ «Кодер» Лабковського В.А., непідтверджені жодними первинними розрахунковими документами (відомостями), як-то виписками з особових рахунків, платіжними відомостями та іншими документами про нараховану та сплачену заробітну плату ЗАТ «Кодер», де працював позивач, тому встановити чи дійсно позивачеві нараховані і виплачені вказані у довідці суми видається неможливим, що, у свою чергу, виключає можливість обчислення пенсії ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати за період з січня 1992 року по червень 1996 року на підставі довідки б/н та б/д про заробітну плату за період 1992-1996р.р., виданої ЗАТ «Кодер».

Таким чином, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2018р. без врахування довідки про заробітну плату ОСОБА_1 , виданої ЗАТ «Кодер», за період з січня 1992 року по червень 1996 року, через неможливість її перевірки та підтвердження первинними документами, відповідають вимогам чинного законодавства та підстави для визнання їх протиправними відсутні.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій щодо зменшення розміру пенсії та зобов`язання вчинити певні дії у повному обсязі.

Відповідно до приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати, понесені позивачем у вигляді сплати судового збору, у зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій щодо зменшення розміру пенсії та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 19.12.2019 року.

Суддя О.М. Турова

Джерело: ЄДРСР 86456075
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку