ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/1997/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Губенко Н.М., Мамалуй О.О.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Діоріт-Техніс", Публічного акціонерного товариства "Норд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Полярний реєстр"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Зубець Л.П.; судді: Мартюк А.І., Калатай Н.Ф.)

від 10.06.2019

у справі № 910/1997/18

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діоріт-Техніс"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Полярний реєстр", Приватне акціонерне товариство "Експерт-капітал"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк", Публічне акціонерне товариство "Норд"

про визнання недійсними генерального договору щодо взаємовідносин в процесі продажу цінних паперів від 04.08.2016 та договору купівлі-продажу цінних паперів №13/БВ від 04.08.2016,

за участю представників учасників справи:

позивача - Пушко С.В., Штогрин С.В.;

відповідача - Світлицький А.В.;

третьої особи 1 на стороні позивача - Матвєєв Є.О.;

третьої особи 2 на стороні позивача - не з`явився;

третьої особи 1 на стороні відповідача - не з`явився;

третьої особи 2 на стороні відповідача - ОСОБА_2 ;

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діоріт-Техніс" (далі - ТОВ "Діоріт-Техніс") про визнання недійсним генерального договору щодо взаємовідносин в процесі продажу цінних паперів від 04.08.2016, договору купівлі-продажу цінних паперів №13/БВ від 04.08.2016.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що генеральний договір щодо взаємовідносин в процесі продажу цінних паперів від 04.08.2016 та договір купівлі-продажу цінних паперів №13/БВ від 04.08.2016 підлягають визнанню недійсними оскільки суперечать Положенню про порядок іноземного інвестування, яке затверджено Постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 №280, щодо можливості здійснення іноземного інвестування в грошовій формі в гривнях та іноземній валюті виключно 1 групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів. Наведене, на думку позивача, вказує на те, що генеральний договір та договір купівлі-продажу цінних паперів є недійсними в частині умов (пунктів), що визначають ціну та загальну вартість цінних паперів в російських рублях, оскільки такі умови суперечать актам цивільного законодавства. Одночасно, з огляду на те, що ціна договору є його істотною умовою, за твердженнями позивача, визнанню недійсними підлягають оспорювані правочини в повному обсязі.

2. Зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.2019 відмовлено в задоволенні позовних вимог.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 змінено мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2019, виклавши її в редакції даної постанови. Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2019 залишено без змін.

2.3. Господарські суди встановили такі фактичні обставини справи:

- між ОСОБА_1 (продавець) та ТОВ "Діоріт-Техніс" (покупець) 04.08.2016 було укладено генеральний договір щодо взаємовідносин в процесі продажу цінних паперів, предметом якого відповідно до п.2.1 є: взаємодія сторін в процесі та протягом терміну продажу (перехід права власності і повна оплата) майна; визначення найбільш законодавчо коректних і господарськи раціональних, практично можливих способів і термінів продажу (перехід права власності і повна оплата) майна; визначення способів дотримання прав, інтересів, обов`язків продавця і покупця для комплексного і повного виконання операцій з продажу (перехід права власності і повна оплата) майна;

-під майном згідно з п.2.3 генерального договору від 04.08.2016 розуміються акції з такими характеристиками:

емітент: Публічне акціонерне товариство "Норд" (код ЄДРПОУ 13533086; юридична / фактична / поштова адреса: Україна, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Шкільна, 117; статутний капітал 627 000 грн.;

акції: акції прості іменні в бездокументарній формі Публічного акціонерного товариства "Норд"; номінальна вартість однієї акції - 0,01 грн; загальна кількість акцій, випущених емітентом - 62700000 шт.; всі випущені акції мають однаковий статус, забезпечують однаковий обсяг прав акціонера; привілейовані акції емітентом не випускались; інші емісійні цінні папери емітентом не випускались;

акції, які належать на праві власності продавцеві: кількість - 20117376 шт. на суму за номіналом - 501173,76 грн. (79,93% статутного капіталу);

зазначені акції випущені емітентом і враховуються відповідно до законодавства України в Національному депозитарії України (обсяг емісії і належність депонентам певних депозитарних установ) і депозитарній установі Товариство з обмеженою відповідальністю "Полярний реєстр" (код ЄДРПОУ 24823338; юридична / фактична / поштова адреса: України, м.Київ, вул.Саксаганського, 107/47 "Б", ліцензія НКЦБІФР на право здійснення депозитарної діяльності депозитарної установи АЕ 294646 від 16.12.2014);

акції прості іменні в бездокументарній формі Публічного акціонерного товариства "Норд", які продавець продає покупцеві - 50117376 шт. на суму за номіналом 501173,76 грн (79,93% від статутного капіталу);

-у розділі 3 генерального договору від 04.08.2016 контрагентами погоджено порядок купівлі-продажу майна;

-згідно з п.8.1 договору термін дії генерального договору становить десять років з моменту початку його дії (з особливостями, зазначеними нижче); початок дії цього договору - з моменту підписання сторонами. Цей генеральний договір автоматично продовжується на строк до закінчення будь-якого його додатка або доповнення, або окремого договору, який укладено на виконання або з урахуванням цього генерального договору. Цей генеральний договір автоматично припиняється, якщо сторони достроково виконали всі його умови і всі умови будь-якого його додатку або доповнення, або окремого договору, який укладено на виконання цього генерального договору;

-у п.9.2 сторони погодили, що всі взаємовідносини по цьому договору повинні відповідати / не суперечити законодавству України та Росії. У разі наявності неоднозначності в регулюванні певних відносин одночасно і законодавству України і Росії, то беруться до уваги норми: які є звичайними при регулюванні міжнародних операцій з купівлі-продажу цінних паперів, що становлять мажоритарний пакет промислової компанії, з аналогічними визначальними параметрами; визначені в законодавстві України або випливають з нього;

-у разі недосягнення згоди шляхом переговорів кожна зі сторін може звернутись до суду (господарського суду) за місцем знаходження продавця (п.9.5 генерального договору);

-04.08.2016 на виконання умов генерального договору, між ОСОБА_1 (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Діоріт-Техніс" (покупець) було укладено договір №БВ/13 купівлі-продажу цінних паперів, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти і сплатити ціну купівлі-продажу наступного пакету цінних паперів:

найменування емітента цінного папері - Публічне акціонерне товариство "Норд", код ЄДРПОУ 13533086;

різновид/ найменування цінних паперів - акція проста;

вид випуску цінного папера - іменна;

форма цінного паперу - бездокументарна;

ідентифікаційний номер цінного папера: НОМЕР_1 ;

номінальна вартість 1-го цінного паперу - 0,01 грн.;

кількість цінних паперів, що продається: 50117376 шт.;

вартість пакету цінних паперів за номіналом - 501173,76 грн.;

вартість продажу 1 акції - 0,03 рублів Російської Федерації (три копійки);

загальна вартість пакету цінних паперів по ціні продажу - 1503521,28 рублів Російської Федерації;

-еквівалент ціни продажу і загальної вартості в гривнях визначається відповідно до чинного законодавства шляхом перерахунку за курсом Національного банку України на дату договору;

-згідно з п.2.1 договору №БВ/13 від 04.08.2016 проведення розрахунків за цим договором на виконання договору доручення (укладений продавцем та представником продавця 04.08.2016 в Україні м. Київ) здійснюється без дотримання принципу «поставка цінних паперів проти оплати». Покупець зобов`язаний сплатити продавцю суму 1503521,28 рублів Російської Федерації (один мільйон п`ятсот три тисячі п`ятсот двадцять один рубль РФ двадцять сім копійок) в безготівковій формі в строк до 01 жовтня 2026 р., загальна кількість траншів 38 траншів) згідно графіку платежів, що вказаний в доповненні №1 до цього договору. Валюта розрахунків - рублі Російської Федерації (RUB). Транші з 1 по 37 включно складають по сорок тисяч рублів Російської Федерації; транш 38 складає двадцять три тисячі п`ятсот двадцять один рубль Російської Федерації двадцять сім копійок;

-за умовами п.2.2 договору №БВ/13 від 04.08.2016 всі грошові розрахунки за цінні папери, вказані в цьому договорі, здійснюються за участю представника продавця, а саме покупець зобов`язаний у строки, визначені в доповненні №1 до цього договору перерахувати грошові кошти за придбані цінні папери на поточний рахунок представника продавця. Представник продавця у строк одного банківського дня з моменту отримання цих грошових коштів, у межах фактичного траншу, у відповідності з доповненням №1 до цього договору перераховує їх на поточний рахунок продавця за винятком податків та витрат представника продавця з продажу валюти на міжбанківському ринку;

-даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами умов договору, що підтверджується підписанням акту виконаних зобов`язань;

-згідно з п.9.7 вказаного правочину до відносин між сторонами, не врегульованих даним договором, генеральним договором, договором застави цінних паперів, договором щодо звернення стягнення на предмет застави, застосовуються норми Цивільного кодексу України, принципи справедливості, добросовісності, розумності;

-у п.9.8 договору №БВ/13 від 04.08.2016 вказано, що всі спори між сторонами, що виникли у зв`язку з виконанням даного договору, вирішуються шляхом переговорів. В разі недосягнення сторонами згоди спір вирішується в судовому порядку. Сторони погоджуються з тим, що всі судові спори будуть розглядатись за місцем знаходження продавця;

-у додатку №1 до договору №БВ/13 від 04.08.2016 сторонами погоджено графік платежів покупця за куплені у продавця акції Публічного акціонерного товариства "Норд".

2.4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що визначення ціни договору в російському рублі не суперечить вимогам законодавства України, а враховуючи погодження саме такого визначення вартості товару обома контрагентами також відповідає і принципу свободи договору. Одночасно, суд погодився із запереченнями відповідача стосовно того, що позивачем безпідставно ототожнюються поняття ціни договору та порядку розрахунків за правочином. При цьому місцевим господарським судом враховано, що умови п.2.1 договору №БВ/13 від 04.08.2016 опосередковують не ціну договору, як його істотну умову, а погоджений на підставі вільного волевиявлення покупця та продавця порядок проведення оплати за придбаний пакет цінних паперів. Окрім того, фактично умови п.2.2 договору №БВ/13 від 04.08.2016 з урахуванням правового статусу представника продавця направлені на забезпечення права останнього на отримання грошових коштів в якості оплати за договором після продажу валюти на міжбанківському ринку. Отже, позивачем отримуються грошові кошти в якості оплати за оспорюваним договором купівлі-продажу вже за наслідками конвертації валюти, що фактично не призводить до порушення п.1.3 Положення про порядок іноземного інвестування в Україну. Також позивачем не було доведено обставин порушення його прав та законних інтересів внаслідок укладення оспорюваного правочину, яке б потребувало захисту у обраний ОСОБА_1 спосіб.

Суд першої інстанції також зазначив, що невиконання банківською установою платіжних доручень про перерахування відповідачем на користь позивача оплати може бути підставою внесення змін до договорів та викладення іншим чином умов стосовно ціни та порядку розрахунку за товар, проте, ніяким чином не визнання правочину недійсним.

2.5. Суд апеляційної інстанції, змінюючи мотивувальну частину рішення, в свою чергу, виходив з такого:

-матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів в розумінні ст. ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України в підтвердження як права власності позивача на акції, які обумовлені як предмет генерального договору щодо взаємовідносин в процесі продажу цінних паперів від 04.08.2016 та договору купівлі-продажу цінних паперів №13/БВ від 04.08.2016, так не містять і доказів переходу/реєстрації таких прав до відповідача у порядку, встановленому законом. При цьому зазначення у вказаних договорах обставин, що право власності на акції належить ОСОБА_1 та передається відповідачу - жодним чином не спростовує та не звільняє учасників справи від обов`язку довести таку обставину в підтвердження існування визначеного предмету договору для його погодження згідно з приписами ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України, так і в підтвердження обставин укладеності відповідного правочину, і як наслідок - існування в контексті спірних правовідносин в сукупності предмету договорів, прав, обумовлених ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України, так і підстав їх захисту згідно з ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України;

-генеральний договір щодо взаємовідносин в процесі продажу цінних паперів від 04.08.2016 та договір купівлі-продажу цінних паперів №13/БВ від 04.08.2016 не є укладеними в розумінні приписів ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, ч. 2, ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України, оскільки сторони в належній формі та згідно з встановленим законом порядком не досягли згоди щодо істотної умови таких договорів, а саме предмета та валюти інвестування. Крім того, матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, що сторони вчиняли юридично значимі дії на виконання вказаних договорів.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2019, Товариство з обмеженою відповідальністю "Діоріт-Техніс" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати в частині зміни мотивувальної частини рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2019.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги:

-судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, зокрема підпункт в) пункту 3 частини 1 статті 282, статтю 236 Господарського процесуального кодексу України, оскільки залишено поза увагою аргументи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу;

-судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми статей 275, 276, 277 Господарського процесуального кодексу України в частині визначення наслідків розгляду справи, оскільки змінивши судове рішення одночасно залишено апеляційну скаргу без задоволення;

-судом апеляційної інстанції не застосовано законодавство, яке підлягало застосуванню до спірних правовідносин: частини 6, 7, 9 статті 17, Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", норми Правил здійснення діяльності з торговлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андеррайтингу, управління цінними паперами, затверджених Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку від 12.12.2006 № 1449;

-судом апеляційної інстанції не враховано, що договори, які частково виконані не можуть визнаватися неукладеними.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просив відмовити в її задоволенні, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

3.4. Також ОСОБА_1 було подано письмові пояснення у справі, в яких позивач зазначає про те, що сторонами оспорюваних договорів було досягнуто згоди щодо такої їх істотної умови як здійснення розрахунків в іноземній валюті - рублях Російської Федерації. Тобто сторонами було визначено ціну договору та валюту платежу (істотні умови договорів) саме в іноземній валюті - рублях Російської Федерації. Наведене, в свою чергу, суперечить Положенню про порядок іноземного інвестування, яке затверджено Постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 №280.

3.5. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.2019 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2019, Публічне акціонерне товариство "Норд" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове, яким позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Узагальнені доводи касаційної скарги:

-суд першої інстанції неправильно застосував норми Закону України "Про інвестиційну діяльність", "Про режим іноземного інвестування" та не застосував Положення про порядок іноземного інвестування, затверджене Постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 №280;

-суди попередніх інстанцій неправильно застосували статті 203, 215, 217 Цивільного кодексу України, не врахувавши, що положення пункту 3.1 генерального договору від 04.08.2016 та положення пунктів 1.1, 2.1, 2.2 договору купівлі-продажу цінних паперів від 04.08.2016 в частині, що визначають ціну купівлі-продажу акцій, а отже, валюту, в якій здійснюватиметься іноземна інвестиція, а також порядок здійснення розрахунків, а отже, порядок здійснення іноземної інвестиції суперечать статті 2 Закону України "Про режим іноземного інвестування" та пунктам 1.3, 2.1 Положення про порядок іноземного інвестування, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 №280 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

3.6. У відзиві на касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Норд" Товариство з обмеженою відповідальністю "Діоріт-Техніс" просило закрити касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, з огляду на те, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки Публічного акціонерного товариства "Норд" не вирішувалося.

У разі продовження касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Норд", Товариство з обмеженою відповідальністю "Діоріт-Техніс" просило відмовити в її задоволенні.

3.7. Позивач 13.11.2019 подав клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, яке мотивував тим, що дана справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Так, виключна правова проблема, на думку позивача, полягає в тому, що суд першої інстанції дійшов не правильного висновку про те, що пунктом 3.1 генерального договору від 04.08.2016 та пунктами 1.1., 2.1. договору купівлі-продажу цінних паперів від 04.08.2016 визначається виключно вартість цінних паперів, а не ціна їх купівлі-продажу, тобто грошова сума в російських рублях, яка підлягає сплаті за відповідними договорами та яка є іноземною інвестицією в розумінні Закону України "Про режим іноземного інвестування", а тому не застосував спеціальне законодавство про інвестиційну діяльність іноземних інвесторів на території України, в саме пункт 1.3 Положення про порядок іноземного інвестування.

Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для його задоволення та передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з огляду на таке.

Підстава для передачі касаційним судом справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, визначена частиною п`ятої статті 302 Господарського процесуального кодексу України, передбачає наявність виключної правової проблеми, яку містить ця справа, і вирішення такої проблеми необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Для віднесення справи до такої, що містить виключну правову проблему, справа, щонайменше, має відповідати таким критеріям:

1) кількісному - наявність значної кількості подібних справ, які перебувають на розгляді в судах або можуть з`явитися у найближчому майбутньому через наявність невирішеної правової проблеми;

2) якісному - наявність правової проблеми, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, про що може свідчити зокрема: відсутність усталеної судової практики у застосуванні однієї і тієї ж норми права; невизначеність законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, в тому числі наявність питання щодо невідповідності певної правової норми положенням Конституції України; встановлення глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами, та/або наявність обґрунтованих припущень, що аналогічні розходження неминуче виникатимуть у майбутньому; наявність різних наукових підходів до вирішення конкретних правових питань у схожих правовідносинах.

Разом з тим позивач не виклав у своєму клопотанні посилання на конкретні справи, або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами було сформовано різну правову позицію при вирішенні справ з подібними правовідносинами, а передача цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Окрім того, застосування приписів статей 203, 215, 217 Цивільного кодексу України вирішується судом касаційної інстанції під час розгляду касаційної скарги відповідно до його повноважень залежно від встановлених обставин справи.

3.8. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.2019 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2019, Товариство з обмеженою відповідальністю "Полярний реєстр" також подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Узагальнені доводи касаційної скарги:

-судами попередніх інстанцій не було досліджено наданий позивачем договір застави цінних паперів від 04.08.2016, договір щодо звернення стягнення на предмет застави від 04.08.2016, повідомлення про звернення стягнення на предмет застави від 19.01.2018, що є порушенням статей 210 та 269 Господарського процесуального кодексу України;

-судами попередніх інстанцій не було досліджено наявність чи відсутність документа, що підтверджує право приватної власності на цінні папери ПАТ "Норд".

3.9. У відзиві на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полярний реєстр" Товариство з обмеженою відповідальністю "Діоріт-Техніс" просило закрити касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою з тих підстав, що судовим рішенням питання про права, інтереси та/або обов`язки скаржника не вирішувалось. Так, відповідач зазначає, що скаржником не доведено необхідність захисту прав та законних інтересів третьої особи шляхом задоволення його касаційної скарги. Окрім того, касаційна скарга подана без апеляційного оскарження рішення суду, що суперечить частині 2 статті 17, частині 4 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

У разі продовження касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Полярний реєстр", Товариство з обмеженою відповідальністю "Діоріт-Техніс" просило відмовити в її задоволенні. При цьому відповідач зазначає, що третьою особою у її касаційній скарзі фактично спростовано висновки суду апеляційної інстанції та підтверджено рішення суду першої інстанції і реальність оспорюваних договорів.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

4.1. Частиною 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.2. Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у частині 2 статті 16 Цивільного кодексу України. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

4.3. Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ОСОБА_1 до ТОВ "Діоріт-Техніс" про визнання недійсним генерального договору щодо взаємовідносин в процесі продажу цінних паперів від 04.08.2016, договору купівлі-продажу цінних паперів №13/БВ від 04.08.2016.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що генеральний договір та договір купівлі-продажу цінних паперів є недійсними в частині умов (пунктів), що визначають ціну та загальну вартість цінних паперів в російських рублях, оскільки такі умови суперечать актам цивільного законодавства.

4.4. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що генеральний договір щодо взаємовідносин в процесі продажу цінних паперів від 04.08.2016 та договір купівлі-продажу цінних паперів №13/БВ від 04.08.2016 не є укладеними в розумінні приписів частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України, частин 2, 3 статті 180 Господарського кодексу України, оскільки сторони в належній формі та згідно з встановленем законом порядком не досягли згоди щодо істотної умови таких договорів, а саме предмета та валюти інвестування. Крім того, матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів в розумінні статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, що сторони вчиняли юридично значимі дії на виконання вказаних договорів.

4.4. Колегія суддів вважає такий висновок суду апеляційної інстанції необґрунтованим з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 267 Господарського процесуального кодексу України суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду, зокрема: 1) з`ясовує питання про склад учасників судового процесу; 2) визначає характер спірних правовідносин та закон, який їх регулює; 3) з`ясовує обставини, на які посилаються учасники справи як на підставу своїх вимог і заперечень; 4) з`ясовує, які обставини визнаються чи заперечуються учасниками справи.

Виходячи з підстав та предмета спору, а також зважаючи на предмет доказування у даній справі, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що позов подано продавцем цінних паперів з підстав невідповідності умов генерального договору щодо взаємовідносин в процесі продажу цінних паперів та договору купівлі-продажу цінних паперів вимогам цивільного законодавства в частині визначення ціни цінних паперів в російських рублях, а не покупцем з підстав порушення продавцем статті 658 Цивільного кодексу України щодо права продажу товару чи з підстав невідповідності вимогам цивільного законодавства умови договору купівлі-продажу про його предмет.

4.5. Окрім того, відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з частиною 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами.

Не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 викладено правову позицію, згідно з якою не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

Суд апеляційної інстанції, не врахувавши наведеного, не надав належної оцінки доводам та вимогам як позовної заяви та апеляційної скарги, так і обставинам, на які відповідач посилався в обґрунтування своїх заперечень у відзиві на апеляційну скаргу.

Передчасно дійшовши висновку про неукладеність договорів, суд апеляційної інстанції також не перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, зокрема його висновок про відсутність правових підстав для задоволення позову про визнання недійсними генерального договору щодо взаємовідносин в процесі продажу цінних паперів від 04.08.2016 та договору купівлі-продажу цінних паперів №13/БВ від 04.08.2016.

4.6. Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неукладеність договорів у зв`язку з тим, що сторони не дійшли згоди щодо такої істотної умови договору як валюта інвестування.

Виходячи з характеру спірних правовідносин, такі склалися у зв`язку із здійсненням іноземного інвестування в Україні.

4.7. Відповідно до частини 1 статті 391 Господарського кодексу України іноземні інвестори мають право здійснювати інвестиції на території України у вигляді іноземної валюти, що визнається конвертованою Національним банком України, будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов`язаних з ним майнових прав; інших цінностей (майна), які відповідно до закону визнаються іноземними інвестиціями.

Засади здійснення іноземних інвестицій в Україну в грошовій формі визначені Положенням про порядок іноземного інвестування в Україну, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 № 280 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 1.3 Положення про порядок іноземного інвестування іноземні інвестиції в Україну в грошовій формі дозволяється здійснювати в гривнях та іноземній валюті виключно 1 групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів.

Відповідно до пункту 2.2 Положення про порядок іноземного інвестування розрахунки за об`єкти інвестування здійснюються виключно в безготівковій формі через рахунки, відкриті в уповноважених банках.

Класифікатором іноземних валют та банківських металів, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 04.02.1998 № 34, російський рубль (RUB) віднесено до групи конвертованих валют, які широко не використовуються для здійснення платежів за міжнародними операціями (2 група).

Згідно з пунктом 1.6 Положення про порядок іноземного інвестування уповноваженому банку забороняється зараховувати іноземну валюту 2 або 3 групи Класифікатора, що перерахована із-за кордону з метою здійснення іноземним інвестором інвестиційної діяльності на території України, на інвестиційний рахунок іноземного інвестора або на поточний рахунок резидента. У цих випадках кошти повертаються на рахунок банку, з якого вони надійшли.

4.8. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в порушення наведених положень законодавства сторони не досягли згоди щодо валюти, в якій здійснюватиметься іноземне інвестування в Україну та яка відповідатиме вимогам пунктів 1.3., 1.6 Положення про порядок іноземного інвестування, що також підтверджує обставину недосягнення учасниками відповідних правовідносин згоди щодо істотної умови договору, яка є необхідною для договорів даного виду, зокрема валюти інвестування.

Разом з тим судом апеляційної інстанції, при цьому, не враховано, встановлених ним же таких фактичних обставин справи:

- пункт п.2.3 генерального договору від 04.08.2016 містить визначення, що під майном у даному договорі розуміються акції з наступними характеристиками: емітент: Публічне акціонерне товариство "Норд" (код ЄДРПОУ 13533086; юридична / фактична / поштова адреса: Україна, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Шкільна, 117; статутний капітал 627 000 грн; акції: акції прості іменні в бездокументарній формі Публічного акціонерного товариства "Норд"; номінальна вартість однієї акції - 0,01 грн; загальна кількість акцій, випущених емітентом - 62700000 шт.; всі випущені акції мають однаковий статус, забезпечують однаковий обсяг прав акціонера; привілейовані акції емітентом не випускались; інші емісійні цінні папери емітентом не випускались; акції, які належать на праві власності продавцеві: кількість - 20117376 шт. на суму за номіналом - 501 173, 76 грн (79,93% статутного капіталу); зазначені акції випущені емітентом і враховуються відповідно до законодавства України в Національному депозитарії України (обсяг емісії і належність депонентам певних депозитарних установ) і депозитарній установі Товариство з обмеженою відповідальністю "Полярний реєстр" (код ЄДРПОУ 24823338; юридична / фактична / поштова адреса: України, м.Київ, вул.Саксаганського, 107/47 "Б", ліцензія НКЦБІФР на право здійснення депозитарної діяльності депозитарної установи АЕ 294646 від 16.12.2014р.); акції прості іменні в бездокументарній формі Публічного акціонерного товариства "Норд", які продавець продає покупцеві - 50117376 шт. на суму за номіналом 501 173, 76 грн (79,93% від статутного капіталу).

-договір купівлі-продажу цінних паперів №13/БВ від 04.08.2016 містить умову, згідно з якою продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти і сплатити ціну купівлі-продажу наступного пакету цінних паперів: найменування емітента цінного папера - Публічне акціонерне товариство "Норд", код ЄДРПОУ 13533086; різновид/ найменування цінних паперів - акція проста; вид випуску цінного папера - іменна; форма цінного паперу - бездокументарна; ідентифікаційний номер цінного папера: НОМЕР_1 ; номінальна вартість 1-го цінного паперу - 0,01 грн; кількість цінних паперів, що продається: 50117376 шт.; вартість пакету цінних паперів за номіналом - 501173,76 грн; вартість продажу 1 акції - 0,03 рублів Російської Федерації (три копійки); загальна вартість пакету цінних паперів по ціні продажу - 1503521,28 рублів Російської Федерації. Еквівалент ціни продажу і загальної вартості в гривнях визначається відповідно до чинного законодавства шляхом перерахунку за курсом НБУ на дату договору (пункт 1.1. договору);

- у пункті 2.1 договору купівлі-продажу цінних паперів №13/БВ від 04.08.2016 передбачено, що проведення розрахунків за цим договором на виконання договору доручення (укладений продавцем та представником продавця 04.08.2016р. в Україні м.Київ) здійснюється без дотримання принципу "поставка цінних паперів проти оплати". Покупець зобов`язаний сплатити продавцю суму 1503521,28 рублів Російської Федерації (один мільйон п`ятсот три тисячі п`ятсот двадцять один рубль РФ двадцять сім копійок) в безготівковій формі в строк до 01 жовтня 2026 р., загальна кількість траншів 38 траншів) згідно графіку платежів, що вказаний в доповненні №1 до цього договору. Валюта розрахунків - рублі Російської Федерації (RUB). Транші з 1 по 37 включно складають по сорок тисяч рублів Російської Федерації; транш 38 складає двадцять три тисячі п`ятсот двадцять один рубль Російської Федерації двадцять сім копійок.

4.9. Як наслідок, судом апеляційної інстанції не було встановлено дійсний зміст оспорюваних договорів в частині визначення ціни продажу-купівлі акцій, та не надано правової оцінки її відповідності вимогам чинного цивільного законодавства, не перевірено законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цій частині з урахуванням такого.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

На підставі статті 215 Цивільного кодексу України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.

Недійсність правочину виникає через те, що дія схожа на правочин, але за своєю суттю не відповідає його характеристикам. Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів, зокрема дефекту (незаконність) змісту правочину.

Зокрема суд першої інстанції, зазначивши, що ціна - це грошове відображення вартості товару за одиницю виміру, одночасно, під розрахунками за договором фактично слід розуміти алгоритм дій контрагентів, яким врегульовано порядок виконання певного грошового зобов`язання, як то оплата за поставлений товар чи виконані роботи; та проаналізувавши пункт 2.1 договору купівлі-продажу цінних паперів на відповідність зазначеним висновкам, разом з тим не дав оцінки змісту пункту 1.1 згаданого договору.

Окрім того, суд першої інстанції, встановив, що фактично умови п.2.2 договору №БВ/13 від 04.08.2016 з урахуванням правового статусу представника продавця направлені на забезпечення права останнього на отримання грошових коштів в якості оплати за договором після продажу валюти на міжбанківському ринку, тобто фактично позивачем отримуються грошові кошти в якості оплати за оспорюваним договором купівлі-продажу вже за наслідками конвертації валюти, що фактично не призводить до порушення п.1.3 Положення про порядок іноземного інвестування в Україну.

При цьому суд апеляційної інстанції не перевірив наведених встановлених судом першої інстанції обставин та відповідність такого погодженого сторонами в договорі порядку розрахунків вимогам чинного законодавства.

Так, відповідно до пункту 2.1 Положення про порядок іноземного інвестування в Україну (в редакції, яка була чинною на момент укладення оспорюваних договорів) для здійснення іноземних інвестицій в Україну іноземний інвестор має право:

відкрити інвестиційний рахунок та перераховувати на нього іноземну валюту із-за кордону;

перераховувати безпосередньо на поточний рахунок резидента іноземну валюту із-за кордону;

здійснювати продаж іноземної валюти з інвестиційного рахунку та зараховувати на інвестиційний рахунок кошти в гривнях, отримані від продажу іноземної валюти, для подальшого здійснення іноземної інвестиції;

перераховувати з власного інвестиційного рахунку кошти в гривнях та іноземній валюті на поточний рахунок резидента, інвестиційний рахунок іншого іноземного інвестора або кореспондентський рахунок іноземного центрального банку;

перераховувати кошти в іноземній валюті 1 групи Класифікатора та гривні з власного поточного рахунку фізичної особи - нерезидента в уповноваженому банку на її інвестиційний рахунок;

перераховувати з власного інвестиційного рахунку кошти в гривнях на відкритий в уповноваженому банку рахунок міжнародної фінансової організації, яка має дозвіл центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, на здійснення емісії облігацій на території України, для інвестування коштів у ці облігації.

При цьому інвестиційний рахунок, згідно з визначенням, яке закріплено в абз. 3 пункту 1.1. Положення про порядок іноземного інвестування в Україну (в редакції, яка була чинною на момент укладення оспорюваних договорів), це поточний рахунок в іноземній валюті 1 групи Класифікатора іноземних валют і банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19 квітня 2016 року № 269) (далі - Класифікатор) та/або в гривнях, відкритий нерезидентом-інвестором (юридичною або фізичною особою) в уповноваженому банку України (далі - уповноважений банк) відповідно до вимог глави 16 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 за № 1172/8493 із змінами (далі - Інструкція), для здійснення інвестиційної діяльності в Україні, а також для повернення іноземної інвестиції та прибутків, доходів, інших коштів, одержаних іноземним інвестором від інвестиційної діяльності в Україні.

4.10. Щодо доводів Товариства з обмеженою відповідальністю "Діоріт-Техніс", викладених у відзивах на касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Норд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Полярний реєстр" про наявність правових підстав для закриття касаційного провадження за вказаними касаційними скаргами, з огляду на те, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки вказаних товариств не вирішувалося, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу. Виходячи зі змісту наведеного положення, коло осіб, які наділені процесуальним правом на касаційне оскарження судового рішення, поділяється на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. Внаслідок системного тлумачення норм частин 1, 4 статті 287 та пункту 3 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, можна дійти висновку, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, якщо касаційне провадження відкрито за касаційною скаргою особи, яка участі у справі не брала, та судове рішення не стосується її прав, інтересів та (або) обов`язків.

Публічне акціонерне товариство "Норд" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Полярний реєстр" є учасниками справи, оскільки відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 13.06.2018 їх залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, а отже у суду касаційної інстанції відсутні правові підстави для закриття касаційного провадження за касаційними скаргами Публічного акціонерного товариства "Норд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Полярний реєстр" з мотивів, які наводить Товариство з обмеженою відповідальністю "Діоріт-Техніс".

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

5.2. Згідно з частинами 3, 4 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або

2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

3) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

5.3. З врахуванням викладеного, оскільки суд апеляційної інстанції, дійшовши передчасного висновку про неукладеність оспорюваних договорів, припустився неправильного застосування статей 236, 267, 269 Господарського процесуального кодексу України, не надавши належної оцінки доводам та вимогам як апеляційної скарги позивача, такі і обставинам, на які відповідач посилався в обґрунтування своїх заперечень у відзиві на апеляційну скаргу, не перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, зокрема його висновок про відсутність правових підстав для задоволення позову про визнання недійсними генерального договору щодо взаємовідносин в процесі продажу цінних паперів від 04.08.2016 та договору купівлі-продажу цінних паперів №13/БВ від 04.08.2016, то це відповідно є підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції та передання справи на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

6. Судові витрати

6.1. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1.Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Діоріт-Техніс", Публічного акціонерного товариства "Норд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Полярний реєстр" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 у справі № 910/1997/18 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді Н. Губенко

О. Мамалуй